Сонце, дроти, Європа

У лютому 2012 року у вітчизняній енергетиці стався невеликий скандал. «Комерсант» повідомив про те, що Євросоюз припиняє програми бюджетної підтримки, у рамках яких Києву виділялося безоплатне фінансування в обсязі 160 млн. євро. Причиною такого припинення стала, за версією вищезгаданого видання, доля… коштів першого траншу.

Один із чиновників Єврокомісії розповів: «У вересні минулого року ми перерахували 31 млн. євро, які мали піти на програми енергозбереження...

Однак ці кошти витратили не на енергозберігаючі заходи. Їх нібито витратили на фінансування ліній електропередачі, що зв’язали сонячні електростанції (СЕС) у Криму та Одеській області із загальною енергомережею країни. Вам має бути зрозуміло, про які СЕС ідеться, адже в Україні не так багато станцій, які мають стосунок до Андрія Клюєва».

Відразу ж за цим Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) заявило, що грошей воно ще не витратило. У цьому відомство, очевидно, має рацію - кошти витрачатимуться вже цього року.

Єврокомісія спочатку заявила, що нічого такого її чиновники не говорили. Коли їй запропонували опублікувати розмову про це, вона (ЄК) виправдалася, що це неофіційна точка зору. А взагалі в неї з владою і з паном Клюєвим, зокрема, усе чудово. Щоправда, частину програм Єврокомісія призупинила. Але не факт, що через вищезгадану історію. До того ж, запевняє ЄК, питання вирішуються...

Власне, нічого нового з цієї перепалки експерти не дізналися. Те, що одна з основних функцій НАЕР - це «обслуговування бізнес-інтересів», випливає з його власних заяв (і заяв голови цього агентства). Або, висловлюючись словами самого Пашкевича, «ми прийняли рішення сконцентрувати свою роботу в тих місцях, де працюють інвестори».

Приміром, 2010-го програму фінансування заходів з енергоефективності благополучно провалили. За словами пана Пашкевича, тоді «на реалізацію програм з енергоефективності з держбюджету було виділено 500 млн. грн., з яких витрачено 37%».

Зате «на будівництво та реконструкцію електромережі, пристанційних вузлів і підстанцій для приєднання об’єктів, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел енергії в Криму і Одеській області, зі 150 млн. грн. профінансовано 147,3 млн. (98%)». Тобто більш як половина загальних держкоштів...

Торік ситуація практично повторилася. За словами керівництва НАЕР, за 2011 рік надійшло близько 600 млн. грн. З них на будівництво тих самих ЛЕП до «відновлюваних джерел» витрачено 268,8 млн. грн., тобто майже половину всього фінансування...

Цього року подібний «подвиг» знову планують повторити! У держбюджеті-2012 передбачено понад 826 млн. грн., з яких 329 млн. планується виділити на реконструкцію і будівництво нових енергомереж до відновлюваних джерел.

До слова, 329 млн. грн. - це саме еквівалент тих самих 31 млн. євро, з яких розпочалися суперечка і спростування. Хоча що саме спростовується? Адже так воно й виглядає - «концентрація ресурсів» для інвесторів. Тобто гроші перераховано, але ще не витрачено.

До речі, у 2011 році на розвиток сонячної енергетики державний Ощадбанк виділив 2,6 млрд. грн. інвестицій (кредитних коштів). У такий спосіб держава проінвестувала більш як половину із введених у дію торік 100 МВт потужностей сонячної генерації. Це більше, ніж за той самий період на свої виробничі потреби одержали всі обленерго країни, разом узяті (йдеться про суму в 2,5 млрд. грн.).

В інвестиційну програму «Крименерго», що потребує близько 200 млн. грн. на рік, теж заклали гроші на прокладання мереж до місць «роботи інвесторів». Хоча економічний ефект від цих «мережевих» вкладень не просто нульовий - він негативний.

Нагадаю, що в Україні тариф для сонячної енергетики - найвищий у Європі і становить понад 5 грн. за кВт/год. Cонячним станціям такий чудовий тариф установили аж до 2030 року. Це приблизно у вісім разів перевищує нинішню ціну на «Енергоринку». Плата за це «задоволення» перекладається на енергоринок України, а в підсумку - на промисловість і кінцевих споживачів.

На цьому тлі жителі країн ЄС виглядають нецікаво: вони безперервно вимагають від місцевих сонячних енергостанцій різкого зниження тарифів на електроенергію. Хоча тарифи там і так удвічі-втричі нижчі від українських. І нікому на думку не спадає «гарантувати» їх до 2030 року. Навпаки, у низці країн дуже навіть сумніваються в збереженні всіх пільг до кінця поточного десятиліття. Чехія, наприклад, уже скасувала такі пільги, оскільки вважала, що подібного навантаження на енергосистему її економіка не витримає.

Проте в Україні «сонячний» бізнес (тих самих Клюєвих?), мабуть, розвивали по повній. То держава «подарує» 200 млн. грн. Запорізькому заводу напівпровідників. То безоплатно збираються побудувати лінії електропередачі…

Не можна не зазначити й такого моменту: вітрова та сонячна електроенергія має властивість пропадати саме тоді, коли в ній є максимальна потреба, тобто в погану погоду чи морози. Це сповна відчула на собі Європа в період цьогорічних погодних катаклізмів. Тому в Євросоюзі вже давно діє правило: кожен кіловат потужності відновлюваних джерел електроенергії має бути підкріплений резервними потужностями.

Пропозиція розглянути подібну вимогу стосовно України викликала просто жах - як можна?! Навпаки, «у найближчі п’ять років НАЕР не наполягатиме на обов’язковому встановленні джерел регулювання потужності на споруджуваних об’єктах вітро- і сонячних електростанцій. Нині інвесторів не зобов’язують установлювати джерела регулювання потужності, оскільки це загальмує інвестування в цю сферу». Просто і дохідливо…

Кому вершки, а кому корінці

Заодно керівництво НАЕР зробило історичний висновок: електроманеврених потужностей в енергосистемі України достатньо! Виявляється, що резерв регулювання потужностей з відновлюваних джерел становить близько 6 млн. кВт. На круглому столі в Києві пан Пашкевич навіть розповів, де. За його словами, «сьогодні Україна використовує лише близько 30% каскаду гідроелектростанцій для автоматичного регулювання потужності. І запасу їхньої потужності досить для того, щоб підключити ще близько 6 ГВт відновлюваних джерел енергії»...

Коментувати це епохальне відкриття чомусь не хочеться. Виключно для інформування керівництва НАЕР: в енергосистемі дуже гостро бракує маневрених потужностей, а ГЕС давно працюють із перевантаженням, тому й здійснюють (з допомогою того самого Євросоюзу) програми їх реконструкції.

Ще одним виходом із ситуації, за їхньою (НАЕР) версією, стане… будівництво парогазових установок потужністю до 100 МВт.

Узагалі планується феєрична картина: спочатку ринку пропонують електроенергію по 5 грн. за кіловат-годину. А для підстрахування енергопостачальник спалюватиме на нових станціях газ по 500 дол. «Економія» - вище даху.

Не те щоб у самому НАЕР у таке хтось вірив (там достатньо нормальних фахівців), просто йому, вочевидь, треба виклянчити побільше бюджетних грошей. Нещодавно громадськості надали «переможний» звіт про розвиток альтернативної енергетики торік.

Рік справді виявився проривним. Установлена потужність електростанцій, які використовують відновлювані джерела енергії, 2011 року збільшилася більш як у 2,5 разу. В основному за рахунок сонячних електростанцій Криму, потужність яких зросла з 3,5 до 185,7 МВт, тобто в 54 рази. На три чверті підвищилася потужність вітряних установок - до 133,9 МВт.

І все б нічого, якби все це «новеньке» і «сяюче» виробляло хоч якусь електроенергію... Наприклад, сонячні станції видали аж 30 млн. кВт/год. Це менш як 0,7% загального споживання не надто енергоємного Криму (понад 4 млрд. кВт/год).

А взагалі торік в Україні відновлювані джерела (без ГЕС) виробили аж 0,17% електроенергії. При цьому дві третини вироблених кіловат-годин - на рахунку все тих же малих ГЕС, побудованих ще при Сталіні.

Нинішнього року пан Пашкевич пообіцяв уже 0,5%. Заодно анонсував грандіозні плани. Втім, це вже інша історія, до якої ми обов’язково повернемося.