Самостріл

Заява Арсенія Яценюка про необхідність запровадити санкції щодо російських нафтопродуктів неабияк сколихнула учасників паливного ринку, хоча більше потрібно хвилюватися споживачам - реалізація ініціативи прем'єра торкнеться кожного.

Крім дизельного палива як найбільшої паливної позиції, необхідно згадати й про російський скраплений газ, який наповнює майже половину українського ринку. Таким чином, два з трьох ключових видів моторних палив можуть значно додати в ціні. При цьому українські гроші за паливний імпорт продовжать надходити російським нафтовим компаніям, адже більшість альтернативних постачальників нафтопродуктів виробляють їх із російської нафти.

"Ми запровадили ряд санкцій проти РФ. Однак один із ключових елементів - закупівля нафтопродуктів у РФ - чомусь не потрапив до санкційного списку. Я прошу Міністерство економіки розробити механізм заборони придбання нафтопродуктів у країни-агресора, якою є РФ. І в п'ятницю щоб ми винесли й те й інше рішення на позачергове засідання уряду", - заявив глава Кабміну.

Як раніше вже повідомляло DT.UA ("Менша з двох бід", №11 від 25 березня 2016 р.), основна роль російського дизельного палива в Україні полягає не стільки в його фізичних поставках, скільки у впливі на ціни інших постачальників. Російське ембарго на поставки дизпалива в Україну восени минулого року автоматично підняло ціни на 20–30 дол. за тонну. Через нестачу обсягів продукт почав надходити через морські порти - найдорожчий "вхід" в Україну, що підвищило ціни за всіма напрямками поставок. У більш зрозумілих для автомобілістів величинах - це 60–70 коп./л.

І якщо дизельне паливо є найбільш об'ємною позицією, яка за підсумками 2015 р. вимірялася
1 млн т і зайняла 24% ринку, то скраплений газ є лідером за часткою ринку у своєму сегменті. За підсумками першого кварталу 2016 р., російський пропан-бутан займає 45% ринку України (близько 155 тис. т). При цьому роль скрапленого газу вже досить істотна в загальному балансі моторних палив. Цього року на кожні продані на АЗС 10 л бензину припадало 8 л пропан-бутану.

Як і у випадку із ДП, припинення поставок скрапленого газу з Росії до ресурсного колапсу не призведе - продукт є. Але на відміну від ситуації із ДП, коли на зміну російському продукту прийде європейський і білоруський із російської нафти, на ринок надійде той самий російський газ. Тільки коштувати він буде з урахуванням транспортування з РФ у Європу та назад в Україну, а також міститиме "приварок" європейських трейдерів. Такі пропозиції є і сьогодні, але в країну скраплений газ із Заходу не надходить, оскільки він на 50–60 дол. за тонну дорожчий. Закупівля російського ресурсу в європейській упаковці призведе до подорожчання пропан-бутану в роздрібній мережі на 0,85–1,0 грн/л, або до 15% при поточних цінах.

Не факт, але ймовірно

Основні постачальники нафтопродуктів в Україну - Білорусь, Литва, Польща - виробляють паливо виключно з російської нафти. Тому росіяни одержать із українців свої гроші в будь-якому разі. НПЗ сусідніх країн матимуть додатковий попит і, відповідно, заробіток. А що одержимо ми, крім підвищення цін?

Непродуманість антиросійських санкцій в енергосфері (до речі, коли вже на те пішло, чому Арсеній Петрович забув про санкції на російський природний газ?) змушує учасників ринку та експертів шукати конспірологічні причини поведінки прем'єра. Деякі з них мають право на існування. Наприклад, цілком очевидно, що від заборони російських нафтопродуктів виграє найбільший український виробник - "Укртатнафта", контрольована Ігорем Коломойським. Про увагу прем'єра до думки українських патріотів із Женеви відомо вже всім. Кажуть, дніпропетровський олігарх любить писати прем'єру СМС-ки… Для НПЗ у Кременчуці висока ціна на внутрішньому ринку дала можливість наростити переробку за рахунок поставок імпортної (казахської) нафти, яка, по-перше, відвантажується в російському Новоросійську, по-друге, купується в російського "Лукойла"…

Потенційно зацікавлені в зупинці російських поставок особи є і в найближчому оточенні Яценюка. Зокрема, група Сергія Пашинського, яка осідлала антиросійську риторику, здійснила в 2014–2015 рр. кілька набігів на об'єкти "Роснефти" і Сергія Курченка, експропріювавши "іменем революції" понад сотні тисяч тонн нафтопродуктів і сировини. На якомусь етапі група претендувала й на нафтопродуктопровід "Прикарпатзахідтранс", зіштовхнувшись з інтересами покійного Ігоря Єремєєва. Але в підсумку росіяни продали трубу невідомій швейцарській структурі, яка, за наявними даними, найближчим часом збирається розпочати прокачування дизельного палива. Могли наближені до прем'єра бізнесмени показати швейцарським чужинцям "кузькіну мать", щоб згодом попросити від їхнього бізнесу частку малу?.. А з таким аргументом у вигляді заборони на поставки можна попросити й чималу…

***

Та все-таки більшість думок схиляється до емоційності прем'єра в непростій ситуації, що склалася для нього. Якщо ж мислити раціонально, то в будь-якому разі необхідно виходити з національних інтересів.

Зверніть увагу: підтримуючи Україну, європейці не зачепили санкціями енергетичний російський імпорт, оскільки це дуже чутливий і капіталомісткий сегмент. Прагматичний підхід можна простежити і в поведінці наших найближчих союзників у ЄС - Литви та Польщі. Виступаючи з дуже жорсткою риторикою щодо Москви, обидві країни на 99% переробляють російську нафту. Минулої осені польський концерн Orlen технічно придбав десь два танкери арабської нафти, заявивши про бажання диверсифікувати поставки. Але вже через кілька тижнів напівдержавний концерн підписав із "Роснефтью" трирічний контакт на повне забезпечення сировиною. Блискуча робота - спочатку злякали росіян відмовою від їхніх послуг, збили ціну та одержали контракт із хорошим дисконтом. А потім продадуть отримані нафтопродукти, у тому числі і в Україну. Нічого особистого, тільки бізнес. Але важливий нюанс у тому, що зароблені гроші працюють на благо цих країн, а не витікають у "панами", "кіпри" і "женеви". І тому та сама Польща - лідер за темпами економічного зростання, що дозволяє їй відкрито обстоювати не лише свої, а й наші інтереси.