РОСІЙСЬКА НАФТА ПІДЕ В КИТАЙ. ПО ШПАЛАХ

Офіційно доля нафтопроводу зі Східного Сибіру на Далекий Схід, за який боролися Китай і Японія, залишається невирішеною. Проте японська сторона вже активно обговорює практичні деталі втілення в життя проекту Тайшет—Находка, а представники російської держкомпанії «Транснефть» обіцяють у разі позитивного рішення пустити нафту цим маршрутом уже в середині 2006 року.

Китай тим часом продовжує розвивати ділові контакти з «Юкосом», попри арешт його глави Михайла Ходорковського, а також прогнозований «хрест» на проекті Ангарськ—Дацин. Основна ставка при цьому робиться на залізничне постачання російської нафти до Китаю. Торік його обсяг становив 3 млн. тонн нафти, а нинішнього цей показник має подвоїтися. Окрім того, передбачається підписання семирічного контракту на постачання до Китаю, який обіцяє експорт 15 млн. тонн російської нафти на рік уже до 2007-го.

Нині вартість транспортування нафти із Сибіру до Забайкальська обходиться в 7 дол. за барель, що втричі дорожче, ніж по трубопроводу. Проте цей показник можна істотно зменшити, модернізувавши російські залізниці. На що «Юкос» готовий виділити 1,2 млрд. дол., а це в півтора разу перевищує торішню суму. Утім, за теперішніх цін на нафту залізничне постачання залишиться рентабельним й за вищих витрат.

Примітно, що в такому разі ніякого опору з боку Кремля цей проект уже не зустрічає. На думку західної преси, план «Юкоса» розцінюється як своєрідна компенсація Китаю за надання переваги японському варіанту сибірського нафтопроводу. Таким чином, російському керівництву вдалося показати, хто в домі хазяїн, при цьому не зіпсувавши остаточно відносини з Китаєм — провідним торговельним партнером Росії.