Ринок газу України: коло сьоме монопольного пекла

Уже не замасковані путінські "гумконвої" - колони російських танків і найпотужнішої смертоносної військової техніки - вільно перетинають державний кордон України. Росія нарощує свою військову присутність у Криму і Донбасі. Б'ють на сполох Рада Безпеки ООН та ОБСЄ, у повну готовність приведено об'єднані сили Північноатлантичного альянсу в Європі. А військові літаки і субмарини РФ щодня вторгаються в повітряні і морські простори України, країн Балтії, Польщі, Швеції, Австралії, Британії. Уже й міністр оборони України прямо говорить про можливість початку війни. Постпред України в ООН Юрій Сергєєв детально розповідає світу про зрив Росією мирного плану, багаторазове порушення домовленостей, раніше досягнутих не лише в Мінську, а й у Мілані. А президент Порошенко все чіпляється за мінські домовленості, якими, по суті, він зв'язав руки і собі, і Європі, і НАТО. Ще сподівається, що їх одностороннє дотримання Україною здатне відвернути війну, яка вже давно почалася?!

На цьому гнітючому тлі, при наростаючій кризі банківської системи і системи соціального забезпечення громадян країни, девальвації гривні за січень-жовтень на 58,9% коаліційні торги новообраних парламентських партій України за вплив на силовий та економічний блоки майбутнього уряду ще більше нагнітають нервозність у суспільстві.

Чорних фарб до цієї похмурої картини додають енергетична криза і спроби ще діючого уряду не стільки згладити її наслідки, скільки під шумок (складається таке враження) взяти під ручний контроль енергоринок і… скористатися дохідними схемами часів кривавого президента-втікача, примноживши їх. Невже його незавидна доля, як і його оточення, нікого не зупиняє?

Прозорість прийняття найважливіших для країни економічних рішень і обіцяна гласність, як і раніше, залишаються лише декларацією для потенційних західних кредиторів, які замість обіцяної фінансової допомоги і політичної підтримки висувають дедалі жорсткіші вимоги. А за рахунками вже доводиться платити населенню, яке катастрофічно швидко убожіє. За хліб, за світло, за воду, за газ і нафтопродукти - за всі життєво необхідні ресурси.

До болю прикро, наскільки правим був Анатолій Гриценко, який ще 2006-го попереджав: "Життєво важливі ресурси і доступ до них не повинні використовуватися як зброя, важіль тиску, як механізм впливу на політику держав або спосіб усунення конкурентів у бізнесі. Хочемо жити у мирі на планеті - це доведеться усвідомити, краще раніше, ніж пізніше". Раніше не вийшло. Більш того, "при всіх президентах мільярди доларів у нас заробляли (крали у народу) надумані компанії-посередники в схемах поставки і розподілу газу" (див. DT.UA №11 від 21 березня 2011 р. "Анатолій Гриценко: "Не буде прозорості - світ вибухне війнами за ресурси").

Україні так і не вдалося виконати три головні умови, щоб уникнути війни за ресурси: прозорість розподілу ресурсів, протидія корупції та координація ресурсних потоків. А координацію ресурсних потоків, зокрема, газово-грошових, просто підмінювали монопольним правом їхнього розподілу, як правило, посередниками - корпорація "Республіка", Eural, прародителька RosUkrEnergo AG зі швейцарського кантону Цуг, його дочірнє ТОВ "Укргаз-Енерго", Ostchem Gaz Trading AG з того ж Цугу. Сьогодні, схоже, їх замінили "ручним" "Нафтогазом". На перший погляд, логічно - все ж таки держхолдинг. І виправдання цього в нинішній ситуації нібито переконливе: держмонополія на ринку газу - за законом воєнного часу… Тільки від цивілізованого ринку це не просто крок назад, це пряма дорога до старих непрозорих корупційних схем.

Коротка хронологія газової кризи-2014

Купившись на чергову стодоларову знижку в ціні газу, до 268,5 дол. за тисячу кубометрів у листопаді-грудні 2013-го, і обіцяні Путіним 10 млрд дол., Янукович не тільки відмовився підписувати Угоду про асоціацію України з ЄС на саміті у Вільнюсі. Фактично він погодився на анексію Криму Росією. Як за чотири роки до цього в Харкові на таку саму стодоларову знижку він проміняв військово-морську базу ВМФ України у Севастополі, замість того, щоб домагатися перегляду газових контрактів від 19 січня 2009 р.

Прогресивно налаштовані громадяни, переважно молодь, вийшли в Києві на мирний протест на захист європейського майбутнього України і були по-звірячому побиті і розігнані за вказівкою з Банкової. На їхній захист Майдан зібрав уже сотні, тисячі протестувальників. І вони вже стали вимагати відставки і уряду, і Януковича. Спроба розігнати протестувальників закінчилася кровопролиттям і розстрілом беззбройної "Небесної сотні" на Інститутській. Так почалася Революція гідності…

Тим часом "Газпром" відмовився з 1 січня 2014 р. продавати "Нафтогазу" газ за ціною зі знижкою. Тим більше що стало очевидно, що зі здешевленими
5 млрд кубометрів газу для Януковича, призначеними для реалізації фірташівським Ostchem Gaz Trading AG платоспроможним промисловим підприємствам, провернути цю аферу не вдасться. І невипадково тодішній віце-прем'єр Юрій Бойко і глава Міненерговугільпрому Едуард Ставицький наприкінці 2013-го "погрожували" "Газпрому" скороченням НАКом у 2014-му закупівель російського газу на 5 млрд кубометрів (з обов'язкових згідно з контрактом мінімум 33,2 млрд). Очевидно, цей обсяг призначався Дмитру Фірташу або младоолігарху Сергію Курченку, які, ймовірно, мали поділитися прибутком з Сім'єю. Не встигли. "Кривавий" Янукович у паніці втік з поплічниками до Ростова, звідки ще якийсь час телемовив про свої права "легітимного президента" і сподівався невдовзі в'їхати в до болю рідний Донбас на російських танках, які тоді вже перетинали держкордон України.

У Києві тим часом влада помінялася. В той же час з січня по квітень Україна обходилася без російського газу. Нова влада, що змінила навесні бойковських топ-менеджерів "Нафтогазу" на молодих та амбіційних креатур Яценюка і Коломойського ("Нафтогаз" очолив 35-річний Андрій Коболєв), зіштовхнулася з необхідністю домовлятися з "Газпромом". З квітня до середини червня "Газпром" ще поставляв на адресу НАК газ. Але в односторонньому порядку відмовився від угоди зі зниження ціни, підписаної в листопаді 2013-го при Януковичі, і почав наполягати на контрактній ціні, накрутивши її майже до 400 дол., а також на терміновому поверненні мільярдних боргів, суму яких росіяни постійно збільшували.

16 червня, не домовившись про ціну на газ і суму накопиченого переважно колишньою владою боргу, який вимагали від НАКу, "Газпром" в односторонньому порядку припинив поставки газу на адресу "Нафтогазу".

НАК відразу подала позов у Стокгольмський арбітраж, вимагаючи перегляду контрактних умов формування ціни у зв'язку зі зміною ринкової ситуації та відмови від принципу "бери або плати". "Газпром" звернувся до того ж арбітражу з позовом, вимагаючи відшкодування НАКом заборгованості, розрахованої за максимальною ціною, і відстоюючи колишні контрактні умови.

"Нафтогаз" активізує переговори з усіма потенційними постачальниками реверсного газу в Україну. Газова монополія РФ, прагнучи заблокувати реверсні поставки в Україну, максимально обмежує продаж свого газу в ЄС, щоб НАК та інші українські споживачі не могли купити вільний газ на споті (торгових майданчиках ЄС). Москва до середини літа вже сурмила на всю Європу, що Україна не зможе забезпечити газом на майбутній осінньо-зимовий сезон 2014–2015 рр. навіть себе, а тому обов'язково несанкціоновано відбиратиме з ГТС транзитний російський газ, призначений для покупців у ЄС.

Єврокомісія, добре пам'ятаючи газові кризи 2004-го, 2006-го і особливо січня 2009 р., зголосилася бути посередником в урегулюванні чергового назріваючого газового конфлікту між Києвом і Москвою. Єврокомісар Г.Оттінгер курсує між Києвом і Москвою, умовляючи сторони зблизити позиції на черговому раунді переговорів у Берліні 21 жовтня. Компромісу знову не знайдено. Тоді ЄК пропонує Україні і РФ прийняти тимчасовий "зимовий пакет" на період з листопада 2014-го по 31 березня 2015 р., відклавши в такий спосіб остаточне врегулювання спірних питань до рішення Стокгольмського арбітражу (див. DT.UA №38 від 17 жовтня 2014 р. "Москва-Київ-Брюссель-Стокгольм-транзит").

У результаті надскладних переговорів, під тиском ЄС і ЄК, які пообіцяли фінансову допомогу Україні в оплаті боргів і закупівлі російського газу в листопаді, у ніч з 30 на 31 жовтня в Брюсселі було підписано "зимовий пакет" (див. DT.UA №40 від 31 жовтня 2014 р. "Газовий компроміс для України ціною в 4,6 млрд дол.").

Цей пакет, нагадаю, складається з трьох, як запевняють підписанти, зобов'язуючих документів. Хоча при найближчому їх розгляді стає очевидно, що ніяких юридичних механізмів обов'язковості виконання підписаних угод у цих документах не міститься. Перший документ - це Зобов'язуючий протокол про умови поставки газу з РФ в Україну на період з жовтня 2014 р. по 31 березня 2015 р., підписаний міністром енергетики РФ А.Новаком, главою Міненерговугільпрому України
Ю.Проданом і завірений єврокомісаром з питань енергетики Г.Оттінгером як посередником. Документ декларує базові умови придбання газу.

Другий документ - Доповнення №33 до контракту №КП від 19 січня 2009 р. між "Газпромом" і "Нафтогазом України" купівлі-продажу природного газу у 2009–
2019 рр. - підписано головами цих господарюючих суб'єктів, відповідно, О.Міллером і А.Коболєвим. Доповнення уточнює фінансово-організаційні деталі початку щодобових поставок, передоплати газу до кінця поточного року.

Третій документ - лист президента Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу на ім'я президента України П.Порошенка. У ньому президент ЄС у передостанній день своєї каденції написав Порошенку: "Я хотів би Вас запевнити, що Європейська комісія докладе всіх зусиль, щоб допомогти Україні знайти адекватну фінансову підтримку, щоб упоратися з усіма труднощами, якщо таке одностороннє рішення буде прийнято.

Крім того, Європейська комісія продовжуватиме вживати всіх необхідних заходів у межах своєї компетенції та сприяти стабілізації й збільшенню реверсних потоків в Україну з держав - членів ЄС".

Отака гарантія…

Яку "комерційну таємницю" приховано
в Доповненні №33?

Доповнення №33 до контракту №КП від 19 січня 2009 р. між "Газпромом" і "Нафтогазом" купівлі-продажу природного газу у 2009–2019 рр. засекречене грифом "Комерційна таємниця". Дотепер його зміст залишався таємницею для непосвячених у деталі газових переговорів. Але, враховуючи значущість "зимового пакета" для енергобезпеки країни, редакція DT.UA вирішила надати йому розголос. Уже для того, щоб співгромадяни від самого початку не підозрювали уряд і "Нафтогаз" у черговій каверзі.

Втім, багаторічний досвід роботи з документами з подібною "міткою" найчастіше свідчить швидше про бажання тих, хто поставив її на документ, приховати свої (як би це м'якше сказати?) промахи або й відвертий непрофесіоналізм. Проте трапляється, що подібним грифом чиновники прикривають відверто невигідні для однієї зі сторін домовленості, за якими намагаються приховати корупційну складову. Чи так це у випадку з Доповненням №33?

У страшному сні не могло приснитися, що загалом ще незаплямованому, як його попередник, главі "Нафтогазу" Андрію Коболєву доведеться вести хоч і комерційні, але важливі для енергобезпеки України та держхолдингу переговори з представниками не просто недружньої, а ворожої сторони. Яка до того ж свої доходи від продажу газу спрямовує до бюджету країни-агресора, що фінансує нашими ж грошима бойовиків у Криму і Донбасі, а також уже відкрито воюючу з Україною російську армію.

Багато моїх співрозмовників категоричні: якщо вже Коболєв, виконуючи вказівки прем'єра Яценюка, з липня вперто торгувався з "Газпромом" і намагався добитися максимальних поступок з боку РФ, якщо вже подали два позови в Стокгольмський арбітраж, якщо вже населення змушують заощаджувати газ будь-якими способами, то краще б він і глава Міненерго Юрій Продан нічого не підписували в Брюсселі з "Газпромом". Адже в нинішній ситуації довіряти росіянам - себе обманювати. Тим більше, що і Коболєв, і Продан, і Яценюк аж до парламентських виборів досить сміливо й категорично заявляли, що й без російського газу ми обійдемося. Як запевняв в одному зі своїх інтерв'ю DT.UA глава "Нафтогазу", буде складно, але треба один раз перетерпіти, максимально заощаджувати енергоносії, реально запровадити енергоефективні технології в побуті та на виробництві, і тоді не доведеться з жахом очікувати кожної зими, а постачальники газу з нами розмовлятимуть інакше (див. DT.UA №32 від 12 вересня 2014 р. "Як ми будемо зимувати?"). Але, очевидно, після парламентських виборів установка Яценюка, який, за словами очевидців, дає прямі вказівки главі "Нафтогазу", оминаючи Кабмін і Міненерговугільпром, змінилася.

Про можливий дефіцит газу в 4–5 млрд кубометрів фахівці газової галузі і прем'єра Яценюка, і віце-прем'єра Гройсмана попереджали ще влітку. Відомі варіанти прогнозу були і А.Коболєву (див. DT.UA №26 від 18 липня 2014 р. "Антигазовий сезон 2014–2015рр.: сподівайтеся тільки на себе"). Але вони все одно повторювали: без російського газу обійдемося! Чи більше піаритися немає потреби?

Насправді Доповнення №33 хоч і є невід'ємною частиною контракту купівлі-продажу газу від 19 січня 2009 р., за великим рахунком, швидше фіксує різні позиції та наміри сторін.

Із тексту Доповнення №33, який має DT.UA, випливає, що відносно обов'язкових умов поставок газу - а саме: оплати боргу за газ, поставлений "Газпромом" на адресу "Нафтогазу" в листопаді-грудні 2013 р. і квітні-червні 2014 р., - сторони "заявили" різні підходи.

Так, "на думку покупця ("Нафтогазу". - А.Є.), виплата 3,1 млрд дол. у рамках цього Доповнення є повною оплатою несплачених рахунків (розрахунок базується на ціні, яка дорівнює 268,5 дол. за тисячу кубометрів)".

"Газпром" же заявляє як продавець, що ця ж сума "є частковим погашенням заборгованості покупця" за той же обсяг газу.

Очевидно, що з цієї причини в Доповненні №33 не зафіксовано точного обсягу неоплаченого газу - кожна зі сторін вважає по-своєму.

Ця ж обставина може ускладнити наступні переговори, особливо про поставки газу в період з 1 січня по 31 березня 2015 р.

Крім того, у Доповненні №33 не зафіксовано ціни закупівель. Джерело DT.UA, яке було присутнє на переговорах у Брюсселі, розповіло, що Коболєв у якийсь момент був готовий погодитися на збільшення ціни порівняно з тією, на якій українська сторона наполягає в позовній заяві в Стокгольмському арбітражі. Принаймні в питанні розрахунків суми накопиченого боргу за 11 млрд кубометрів газу (це за розрахунками "Газпрому"). Проте його утримали від такого необачного вчинку.

Для більшої ваги (хоча виглядає це, скоріш, як самонавіяння) "сторони підтверджують, що положення цього Доповнення, включаючи ті, що містяться в п. 1, не є угодою Сторін про зміну якимось чином ціни на природний газ, передбаченої Контрактом, і (або) термінів сплати за Контрактом. Сторони визнають і погоджуються, що положення цього доповнення не завдають збитків для правових позицій Сторін в арбітражному розгляді за справою, що розглядається за Регламентом Арбітражного Інституту торговельної Палати м. Стокгольма V2014/78".

У документі йдеться тільки про обсяги. Пункт 2 говорить: "Після повної оплати, зазначеної в п. 1.1 (3,3 млрд дол.), Продавець зобов'язується поставити Покупцеві в листопаді-грудні 2014 р. на умовах передоплати 4 млрд кубометрів газу (далі - Основна поставка). Покупець оплачує, а Продавець здійснює такі поставки в такому порядку:

2.1. Продавець протягом двох робочих днів після підписання цього Доповнення виставляє попередній рахунок на поставку в листопаді 2014 р.
2 млрд кубометрів газу. Покупець має право сплатити попередній рахунок у повному обсязі або частково.

2.2. До 25 листопада 2014 р. Продавець виставить Попередній рахунок на поставку в грудні 2 млрд кубометрів…

2.3. Продавець починає поставку через дві доби після сплати Попереднього рахунку або його частини".

Ще одним підводним рифом, крім іншого, може стати зафіксований у Доповненні №33 пункт 2.3: "Покупець може подавати заявку про збільшення добового обсягу поставки до 114 млн кубометрів або про зменшення добового обсягу поставки аж до 0 кубометрів. Продавець зобов'язаний виконати таку заявку покупця в повному обсязі у разі, якщо заявку подано за дві доби…".

Крім того, в документі обумовлено, що покупець - "Нафтогаз України" - має направити продавцеві - "Газпрому" - заявку "не пізніше, як за 5 днів до початку кожного місяця поставки в період додаткової поставки... на потрібний обсяг газу на майбутній місяць поставки з розрахунку не більш як 114 млн кубометрів на добу".

Однак "максимальний загальний добовий обсяг поставки газу за всіма заявками Покупця не може перевищувати 114 млн кубометрів. Продавець не зобов'язаний поставляти Покупцеві газ в обсязі, що перевищує такий максимальний добовий обсяг". Те ж саме стосується й поставок із 1 січня 2015 р.

Додаткові заявки продавець виконає лише за наявності технічної можливості. Інакше кажучи, ніщо не завадить "Газпрому" заявити, що в цей момент у нього немає технічної можливості для поставки НАКу потрібного додаткового обсягу. Й існує небезпека, що саме на піку зимового попиту "Газпром" так і заявить. Прецеденти були…

Як немає й гарантії того, що в один прекрасний момент уряд РФ в односторонньому порядку, як це було на початку
2014-го, не "ліквідує" обіцяної стодоларової знижки.

"Зимовий пакет": спроба "розморозки"

От із такими вступними
А.Коболєв і представники зовнішньоторговельного блоку "Нафтогазу" провели переговори в Москві з "Газпромом" минулого тижня. Про що вони домовлялися, до чого прийшли, поки що невідомо. І чи стали слухати їхні доводи взагалі?

Хоча перші обов'язкові кроки з "розморозки" "зимового пакета" і "Нафтогаз", і "Газпром" зробили ще до візиту Коболєва в "Газпром".

4 листопада 2014 р. "Нафтогаз" перерахував перший транш у розмірі 1,45 млрд дол. як оплату частини боргу за поставлений "Газпромом" у листопаді-грудні 2013 р. газ. І виставив "Газпрому" рахунок за транзит. "Газпром" одразу перерахував НАКу оплату, але боявся "переплатити", бо кожна зі сторін вважає по-своєму.

За даними DT.UA, рахунок "Газпрому" за транзитні послуги "Укртрансгазу" було виставлено такий: за вересень - 64 млн дол., за жовтень - 88 млн. Транзитна ставка залежить від ціни на газ, закуповуваний НАКом. 11 листопада НАК повернула переплату "Газпрому". Але жодна зі сторін не оголошує суму. Чому? Якщо громадянам України різко підняли ціни на енергоносії, зокрема на газ і теплоенергію, ми маємо право знати, почім державний "Нафтогаз" купує газ у компанії з держави-агресора! І жодна комерційна таємниця в цьому разі недоречна.

З якими повноваженнями глава НАКу вів переговори в Москві? Відомо, що жодних законних документальних директив Кабмін йому не видавав. Хіба що особисто прем'єр напучував із голосу. Але в такому разі А.Коболєву саме час згадати історію з підписанням газових контрактів у січні 2009 р.
Ю.Тимошенко також обіцяла видати тодішньому главі "Нафтогазу" Олегу Дубині та його заступникові Ігорю Діденку належні директиви від Кабміну. Але обмежилася особистим розпорядженням, за що її притягли за перевищення повноважень, як і топ-менеджерів НАКа.

Чи потрібні "Нафтогазу" додаткові 4 млрд кубометрів російського газу до кінця поточного року?

Глава "Нафтогазу" А.Коболєв неодноразово заявляв, що держхолдинг замовлятиме й оплачуватиме російський газ залежно від потреби з урахуванням економії газу, його заміщення та беручи до уваги температурний графік. Нині доволі тепла погода дає можливість використовувати газ у порівняно стабільному режимі (див. рис. 1).

За даними "Нафтогазу", наприклад, 9 жовтня споживання газу в Україні всіма категоріями споживачів становило 117,5 млн кубометрів при запланованих 101,2 млн (див. табл. на сайті DT.UA). Із початку місяця - 1 млрд 195,8 млн кубометрів при плані 910,9 млн; із початку
2014 р. - 30,8 млрд кубометрів при плані в майже 20 млрд. При цьому для забезпечення попиту використано газ, що видобувається в Україні в основному "Укргазвидобуванням", російський газ, що поставлявся до 16 червня (за винятком квітня й 15 днів червня), і реверсний газ, поставлений через Польщу, Угорщину та Словаччину (всього з початку року - близько 3,6 млрд кубометрів), а також з кінця жовтня - газ із ПСГ (з початку сезону відбору газу - близько 1,137 млрд кубометрів, див. рис. 2, 3).

Замість "особливого стану в ПЕК" - "ручна" монополія "Нафтогазу"?

Перерахувавши платіж для погашення частини боргу "Газпрому", в Кабміні задумалися, як тепер зібрати гроші на купівлю газу в "Газпрому". Особливо враховуючи, що з платежами споживачів газу в Україні, а точніше, з їхнім перерахуванням НАКу є проблеми. На
11 листопада, за даними "Нафтогазу", сумарна прострочена заборгованість підприємств теплокомунальної енергетики, теплоцентралей і прямих покупців газу серед промислових споживачів перед НАКом становила 14,7 млрд грн. От із них передусім й вирішили зібрати кошти для оплати "газпромівського" газу.

7 листопада 2014 р. Кабмін приймає постанову №596 " Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими й теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами". Документ передбачав, що з 1 грудня 2014 р. по 28 лютого 2015 р.
90 найбільших енергоємних промислових, тобто найбільш платоспроможних, підприємств мають купувати газ винятково в "Нафтогазу України" і лише за передоплатою. Уже 12 листопада постановою №599 уряд прискорив монополізацію "Нафтогазом" газопоставок промисловим споживачам, внісши поправку до постанови №596: закуповувати газ зазначені підприємства зобов'язані "від дня набрання чинності цієї постанови". Закупати газ в інших постачальників забороняється. Якщо в компаній немає договорів на купівлю-продаж газу з НАКом, їм доведеться їх терміново підписати. Операторові ГТС заборонено приймати заявки від цих 90 підприємств на доставку газу від інших, крім НАКу, газопостачальників.

Мотивація Кабміну проста. Досі "Нафтогазу" приділялася роль постачальника газу в основному населенню, бюджетникам, яким він змушений продавати газ за ціною значно нижчою, ніж для промпідприємств. До того ж іще зібрати платежі - окрема проблема. А так 90 великих споживачів - і гарантовано оплату за поставлений газ. У зимовий період, коли треба буде закуповувати російський газ, для НАКу це буде порятунком.

А те, що такий адмінпідхід до вирішення проблеми збирання платежів за газ ніяк не вписується в рамки цивілізованого ведення бізнесу на енергоринку, так ситуація змушує. Так виправдовується Міненерговугільпром.

Якщо подивитися "список-90" і баланс газу (див. табл. на сайті DT.UA), то неважко підрахувати, скільки вони споживають. Із початку року й по 9 листопада: генеруючі компанії - 300 млн кубометрів, промпідприємства, підконтрольні Мінпрому, - 6,4 млрд, підприємства теплоенергетики - 5,3 млрд.

А що робити підприємствам, які вже давно самостійно імпортують газ, і за цінами не рівня НАКівським? Спочатку той же "Нафтогаз" ще навесні закликав усіх здатних самостійно закуповувати газ, зокрема за реверсом, а тепер з легкої руки уряду Яценюка перетворює ринок, що тільки зароджується, на монопольну вотчину "Нафтогазу".

До слова, про Одеський припортовий. Це окрема історія, яку іншим разом ми розповімо докладно. Але достатньо того, що ОПЗ у жовтні першим подав заявку й викупив у словацького оператора ГТС додаткові потужності для поставки від французької фірми через словацьку ГТС із 1 січня 2015 р. щодоби 31 млн кубометрів із виставлених на тендер додаткових потужностей на поставку 56 млн кубометрів на добу. НАКу така ситуація дуже не сподобалася. Тож він завдяки постанові Кабміну може повернути її на свою користь. Це рішення викликане, зокрема, тим, що в балансі газу для опалювального сезону є дефіцит газу, який можна покрити лише за рахунок імпортованого ресурсу.

Хімпідприємства Фірташа в цьому списку не значаться. Але ще раніше Кабмін своїм рішенням заборонив Osthem Holding відбирати приналежний йому газ із ПСГ. А там його на сьогодні близько 3 млрд кубометрів. Д.Фірташ, який перебуває у Відні під домашнім арештом, очікуючи екстрадиції в США, уже заявив, що буде в судовому порядку вимагати доступу до свого газового ресурсу. І цілком імовірно, що процес виграє. Тоді в газовому балансі "Нафтогазу" утвориться ще більша дірка.

Чи не з приводу цього газу, як розповіли DT.UA свідки тієї зустрічі, недавно віце-прем'єр Гройсман відвідував у Відні Дмитра Фірташа? Невже звертався до сумління опального олігарха й намагався вмовити його поступитися своїм газом у ПСГ для невідкладних потреб "Нафтогазу"? Якщо так, то цікаво, на яких умовах і за якою ціною? Ну не "в долю" ж Гройсман напрошувався, насправді?.. Може, хотів перейняти досвід Фірташа, як двічі, а то й тричі заробити на тому самому обсязі? Адже власникові хімічної імперії та співвласникові RosUkrEnergo свого часу така афера з 11 млрд кубометрів газу вдалася… Правда, не без мовчазної згоди (чи посильної допомоги?) керівництва НАКу й Міненерго часів Юрія Бойка.

Якщо уряд Яценюка всерйоз вирішив розчищати газовий ринок від корупційних схем, то чому досі сотні мільйонів доларів, переплачених "Чорноморнафтогазом" за "вишки Бойка", не повернули державі в судовому порядку, а учасники цієї афери не у в'язниці, а у Верховній Раді? Є низка журналістських розслідувань корупційних схем, які успішно продовжують діяти на енергоринку країни. Це не цікавить уряд Яценюка й Генпрокуратуру? А то, грішним ділом, співгромадяни зміцняться в думці, що нова влада просто "сідає" на старі дохідні схеми попередників. Чи в цьому виявляється спадковість влади? А прагнення до лібералізації енергоринку й посилання на вимоги європейського енергозаконодавства - це така ж ширма, як і в колишньої влади?!

Промпідприємства, що закуповували газ не в НАКу, обурені - в них довгострокові контракти з постачальниками. Доведеться платити неустойки? До того ж НАК вимагає передоплату, що для багатьох підприємств непосильно. Кредитні ставки банків у нинішній ситуації розорять навіть найстійкіше підприємство.

Крім того, з багатьма підприємствами зі "списку-90" працюють приватні газовидобувачі й газові трейдери, контракти яких можуть зірватися. Газодобувні компанії вже погрожують закриттям видобувних промислів. І це жодним чином не вписується в декларовану тим же НАКом стратегію збільшення видобутку газу в Україні, про яку також говорив глава "Нафтогазу" (див. DT.UA №29 від 22 серпня 2014 р. "Ціна газової незалежності").

У приватному видобутку вуглеводнів справді не все в порядку з часів екс-міністра Злочевського. Але перш ніж у такий спосіб вдаватися, по суті, до експропріації, влада має для початку люструвати ліцензійну діяльність недержавних видобувних компаній. У законному порядку. І якщо є підстави, анулювати спецдозволи, притягти до відповідальності того ж таки Злочевського й КЉ.

Так, уряд змушений вдаватися до непопулярних заходів. Але диктаторські методи ще ніколи ні до чого хорошого не приводили.

Прем'єрові Яценюку слід згадати, як на початку липня він уже намагався провести через парламент законопроект "Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі" (№4117а), який також був продиктований реальними викликами безпеки енергоринку (див. DT.UA №24 від 4 липня 2014 р. "Експропріація - за законом воєнного часу?"). Тоді Яценюк не розповів усієї правди про можливі проблеми з газозабезпеченням країни, очікувані вже в грудні-січні. У разі настання особливого періоду підприємства електроенергетичної й нафтогазової сфер мали б працювати в у ручному режимі незалежно від умов укладених договорів. Остання норма може бути виправдана в справді важкій ситуації газової війни. Але де гарантії, що уряд не скористався б цією нормою, м'яко кажучи, в інших цілях?

Закону про запровадження надзвичайного стану в ПЕК так і не ухвалили. Тепер Яценюк вирішив обійтися без згоди парламенту на "надзвичайку", а просто в ручному режимі впровадив монополію "Нафтогазу" на ринку газу постановою Кабміну до 28 лютого 2015 р. За законом воєнного часу?

Уряд Яценюка, мабуть, наполягатиме на своєму - в нинішній ситуації вибір у нього невеликий. А головне, немає часу. Але ж можна було за півроку вирішити цю проблему без таких конфліктів.