Попрацюй на Вітчизну, а там подивимося…

Ні, не лише зозулі це роблять. Мабуть, голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв угадав/прорахував із "кошиками", - у нього залізна підтримка наглядової ради, посольства США та багатьох дипломатів і навіть незалежних громадських організацій. Не рахуючи підтримки президента. Тільки з прем'єром Володимиром Гройсманом якось не склалося.

Хто буде прем'єром України в найближчий рік, ще питання. Але те, що до 22 березня 2020 р. головою правління НАК "Нафтогаз України" залишиться Андрій Коболєв, - тепер факт.

Гройсман у багаторічній боротьбі з ним "здувся". І це після категоричної заяви, яка пролунала 6 березня, про те, що контракт із Коболєвим подовжений не буде, та ще й на три роки, та з такими фінансовими преференціями (докладніше див. статтю Наталки Прудкої "Наглядова рада "Нафтогазу" вважає, що голова НАКу має отримувати не менш як 10,5 млн грн на місяць", DT.UA №9 від 7 березня 2019 р.). Кабмін вирішив, що після закінчення 22 березня контракту з Андрієм Коболєвим уже наступного дня буде оголошено конкурс на посаду голови правління "Нафтогазу". Уже й про вимоги до кандидатів на посаду голови правління Гройсман сказав: ринкові зарплати й особиста відповідальність.

Точка "загоряння"

Якщо коротко, Гройсман знехтував рішенням наглядової ради "Нафтогазу", яка запевняла главу уряду як засновника НАКу, що ще три роки компанію має очолювати Коболєв. Та й до цього прем'єр, м'яко кажучи, не полюбляв голови НАКу: і видобутку газу не збільшили, і з судами з російським "Газпромом" не все так гладко, ну а премії та зарплата Коболєва - просто притча во язицех. Хоча серед п'ятірки держкомпаній (холдингів такого рівня) Андрій Коболєв не особливо вирізняється непристойно високим доходом. Швидше, країна вирізняється непристойно низькими доходами громадян, а це вже відповідальність уряду.

Коболєв тим часом устиг не раз за останні кілька тижнів публічно заявити, що він відмовляється від зарплати та має намір усі зароблені кошти спрямовувати до кінця року на добродійність (за першою версією - до кінця року, потім, одумавшись, - до конструктивного рішення наглядової ради та Кабміну про його фінанси на майбутнє), і що він має намір працювати в "Нафтогазі" не заради позахмарних доходів, а щоб закінчити розпочату ним реформу компанії, насамперед реформу корпоративного управління.

Остання ніколи не давалася легко, а тут іще конфлікт із прем'єром (через новий статут НАКу та спроби перепідпорядкувати "Укртрансгаз", вивівши його зі сфери впливу "Нафтогазу", що Коболєв із товаришами жорстко припинили в 2017 р.). Тоді і Кабмін, и Міненерговугільпром, і Мінекономрозвитку були задіяні на повну. Черговою петардою, кинутою в склад феєрверків гройсманівсько-коболєвських стосунків, стало призначення Андрія Фаворова, трейдера до кінчиків пальців, головою газового дивізіону вже групи "Нафтогаз". Після чого голова найбільшої газодобувної компанії "Укргазвидобування" Олег Прохоренко звільнився, не погодившись на роль хлопчика для биття. Так, збільшити видобуток йому не вдалося, зокрема через НАК, який гроші за видобутий газ збирав, але не особливо піклувався про розвиток видобутку газу в Україні.

Проте Коболєва знають і приймають у багатьох європейських і світових офісах. І цього Гройсману змінити не вдалося.

Крім того, нинішній голова НАКу дуже обережний, отже, "спіймати його за руку" прем'єр так і не зміг. Принаймні поки що.

Соломинка чи рятувальне коло?

Недовго прем'єр сумнівався. Він ніби з полегшенням видихнув, одержавши 13 березня цілком очікувану наступну пропозицію наглядової ради НАКу про продовження фінансово урізаного контракту з Коболєвим (поки що на рік). Однак Кабмін оголосив про те, що розробляє умови конкурсу на посаду голови правління "Нафтогазу України".

Щоправда, рятівна в деяких випадках табличка з приставкою "в.о." навряд чи допомогла б Коболєву вирішити всі найважливіші проблеми НАКу за рік. Тим паче, що Кабмін переписав статут "Нафтогазу" таким чином, що всі призначення СЕО залежатимуть від нього. І не стануть в уряді "чекати" пропозицій наглядової ради НАКу на цей рахунок.

Однак вимагатимуть від Коболєва виконання основних завдань.

По-перше, проведення до 1 січня 2020-го давно обіцяного анбандлінгу в частині відокремлення від "Нафтогазу" оператора ГТС (поки ще "Укртрансгазу"). Кабмін уже прописав, як активи передаватимуться юрособі "Магістральні газопроводи України", що створена, але поки що не працює.

По-друге, збільшення видобутку газу в Україні компаніями "Нафтогазу".

По суті, лише цих двох завдань вистачить, щоб утопити будь-якого топ-менеджера НАКу.

До їхнього виконання/невиконання прив'язали й річну премію голови "Нафтогазу". Мовляв, попрацюй на Вітчизну спочатку, а там подивимося, на скільки напрацював. Тим паче, що сам же заявив, що віддасть зарплату на добродійність...

По-третє, суди з "Газпромом" - знову-таки відповідальність голови НАКу. Хоча для цього є виконавчий директор Юрій Вітренко. Але з появою голови газового дивізіону в "Нафтогазі" він перестав бути головним. І, ймовірно, це його зачепило. Але, так чи інакше, і в цьому питанні вся відповідальність - на голові НАКу. Як і за "Північний потік-2" (тобто його пригальмовування), і за збереження транзиту через ГТС України.

Словом, умови для Коболєва не райські. У принципі, йому не звикати, - він цим займався в останні роки. Тільки часу та винагород було незрівнянно більше. А тут ще внутрішньонаківська війна.

Нова мітла...

У списку трейдерів-імпортеров газу в Україну компанії Андрія Фаворова не поступалися "Нафтогазу". Причому досить довго. І поки ще недавно головний комерційний директор НАКу Юрій Вітренко поклав око на оператора ГТС "Укртрансгаз", Андрій Фаворов якимось чином завоював довіру голови "Нафтогазу". Причому настільки, що коли НАК заявила про трансформації в дивізіони, газовий очолив не давній друг і соратник Коболєва Юрій Юрійович, а вчорашній трейдер Фаворов (див. DT.UA №7 від 23 лютого 2019 р. "Переформатування "Нафтогазу").

Хоча Ю.Вітренко безпосередньо брав участь у розробці нової, дивізіонної, структури "Нафтогазу". Та, імовірно, сподівався, що саме він очолить найбільший газовий дивізіон. Але... не склалося.

Не будемо припускати, що саме після цього Вітренко написав розтиражовану записку з підозрами щодо компаній Фаворова. Тим паче, що Коболєв за нього особисто заступився. Але Вітренко все-таки домігся проведення незалежного аудиту. Його має виконати залучений "Нафтогазом" KPMG Forensic і перевірити підозри Вітренка в, м'яко кажучи, фінансовій неохайності компаній Фаворова.

Що ще може спливти під час цього аудиту, можна лише здогадуватися. А прем'єр, дивлячись на все це, поки що тільки руки потирає.

І, можливо, не дарма. Поки топ-менеджери "Нафтогазу" намагатимуться топити один одного, реформа НАКу та виконання вищезгаданих основних завдань для Коболєва пробуксовуватимуть, якщо взагалі не будуть заморожені. А через рік голову "Нафтогазу" жорстко запитають про виконану роботу та, головне, про результати. За умов практично неприхованого внутрішнього саботажу Коболєву буде дуже складно щось пояснювати.

Тим паче, що "Північний потік-2" буде практично готовий. Росіяни вже навіть придумали, як обійти всі європейські директиви (енергопакети): можуть умовно продати кілька кілометрів цього газопроводу європейській компанії - і от вам, отримайте виконання євродиректив. Про людське око можуть навіть укласти новий транзитний контракт із українським оператором газотранспортної системи. Символічний, ненадовго.

І голову "Нафтогазу" це навряд чи врятує, а головне - не врятує ГТС України від поступового спорожнення.

На тлі проблем ринку газу Україна та оператор її ГТС явно виглядатимуть програшно порівняно з "Північним потоком-2". Чи хтось думає, що європейці не в курсі того, що відбувається в Україні та "Нафтогазі"? Ще й як у курсі. "Газпрому" залишиться тільки розтиражувати думку, що нічого європейцям ризикувати своїм газовим благополуччям заради України.

Спецзобов'язання "Нафтогазу"

Не можна залишити без уваги й ціни на газ. В ідеалі на ринку вони мають бути конкурентними для всіх споживачів - для промисловості, бюджетних організацій і населення. І ціни для населення уряд зі скрипом підвищує, але з оглядкою на населення (електорат), до імпортного паритету, чого вимагають "Нафтогаз" і МВФ. Але коли з кожної праски кричать, що ціни можуть бути у 2–4 рази нижчими за рахунок газу власного видобутку, уряду дедалі менше вірять.

Якраз після першого туру виборів президента України ціни на газ мають бути підняті знову. Цікаво, а якби їх підвищили до виборів, і люди встигли б одержатиновіплатіжки, скільки українців не пішло б голосувати взагалі або проголосували би проти нинішньої влади? А ви дивуєтеся рейтингуЗеленського, нехай навіть перебільшеному?..

Нюанс у тім, що для населення (домогосподарств) ціну на газ установлює уряд. І поки що не чути про плани відмовитися від цієї практики. Хоча на ринку вже є газ і дешевший. І навіть "Нафтогаз" знизив його ціну та обіцяє ще знизити. Тут вам і зачатки ринку, і реальна боротьба за споживача. У цій боротьбі НАК поки що програє газзбутам, хоча маржа дозволяє їй узагалі ж конкурувати. Але як би це не вилилося в монополію для всіх споживачів...

І ще одна деталь. Голова "Нафтогазу" відповідає за затвердження Кабміном як засновником річного фінансового плану компанії. 2018-й прожили без нього. Коболєв із цього приводу каже, що, мовляв, є досвід роботи без фінплану. На 2019-й фінплан "Нафтогазу" поки що теж не затверджено.

Досвід є, проте й уряд не упустить можливості поставити це голові "Нафтогазу" на вид.