Невідкладні реформи для газового ринку

Новий глава енергетичного відомства зіштовхнувся з викликом різкого зростання цін на імпортований газ, потребою негайно диверсифікувати джерела його постачання, а також ризиком суттєвого відпливу міжнародних інвестицій з галузі видобування вуглеводнів.

Які кроки необхідно зробити найближчим часом з метою створення міцного підґрунтя для становлення ефективного та конкуренто-стійкого ринку природного газу?

Нижче окреслено три вектори реформ, реалізація яких має дати відчутні результати вже в 2018 р., завчасно підготувавши Україну до переговорів щодо умов нового контракту на закупівлю російського газу.

Водночас діючі контракти з "Газпромом" можуть бути переглянуті й раніше, що потребує доволі радикальної дії з боку уряду - ліквідації НАК "Нафтогаз України" шляхом банкрутства, перекладання відповідальності за результати діяльності компанії на власника (державу) та створення нової державної холдингової компанії з аналогічними функціями.

Перший вектор: лібералізація ринку закупівлі газу

Мета: впровадження ринкового ціноутворення та створення конкурентного оптового ринку газу з вільним доступом для покупців і продавців, можливістю вільної торгівлі за прямими договорами.

Опис проблеми: визначені держорганами ціни на газ не відповідають ринковим засадам і встановлюються на рівні відшкодування витрат на видобуток для газовидобувних держпідприємств. Такі дії спричиняють стагнацію видобутку через катастрофічний брак капітальних вкладень у розробку власних покладів, а також нераціональне використання палива через відсутність стимулів до енергозбереження в побуті.

Засоби вирішення:

1. Поетапна ліквідація дворівневої тарифної системи - скасування диференціації цін для населення, підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) та комерційних споживачів - з метою поступового приведення цін для побутових споживачів до економічно обґрунтованого рівня.

Завдання: вирівнювання оптових цін на газ і перехід на єдині для всіх груп споживачів принципи ціноутворення з метою зниження витрат держави і створення стимулів для економії газу.

2. Одночасне удосконалення системи соціального захисту шляхом заміни несправедливої практики субсидування всіх споживачів на адресну грошову допомогу тим, хто її справді потребує.

Завдання: захист соціально вразливих споживачів для недопущення поширення енергетичної бідності.

3. Суміжне підняття відпускних цін на газ власного видобутку до скасування вимоги щодо обов'язкового продажу газу НАК "Нафтогаз України" за регульованими цінами.

Завдання: подолання дефіциту коштів на капітальні вкладення газовидобувних підприємств державного сектора економіки з метою нарощування видобутку власного газу та створення додаткового джерела для фінансування системи соціального захисту.

4. Забезпечення незалежності регуляторного органу на енергетичному ринку шляхом затвердження повноважень НКРЕ на рівні закону.

Завдання: наділення НКРЕ достатніми повноваженнями для того, щоб забезпечувати належний рівень прозорості на енергетичних ринках, наглядати за дотриманням конкуренції та регулювати монопольні ринки (розподіл, транспортування) для захисту інтересів споживачів і постачальників газу.

5. Забезпечення можливості реалізації права вільного вибору всіма групами споживачів постачальника газу шляхом 100% покриття житлового фонду побутовими лічильниками.

Завдання: підвищення рівня достовірності обліку газу, зменшення його втрат і стимулювання раціонального споживання у побуті.

6. Диверсифікація джерел поставок імпортного газу, зменшення рівня монополізації та ізоляції українського газового ринку завдяки відновленню та розширенню реверсних поставок газу з країн Центрально-Східної Європи.

Завдання: створення здорової конкуренції між постачальниками шляхом здійснення імпорту європейського газу з боку Словаччини, розширення технічних можливостей поставок за напрямом газового коридору "Північ-Південь".

Очікуваний результат: посилення енергетичної безпеки держави шляхом диверсифікації зовнішніх джерел поставок і заміщення імпортованого газу завдяки стимулюванню енергозбереження та збільшенню власного видобутку.

Другий вектор: забезпечення недискримінаційного доступу до газотранспортної інфраструктури та реформування вертикально інтегрованої компанії

Мета: забезпечення функціонального розмежування газових бізнесів за основними сферами виробничої діяльності, гарантування прозорого і безперешкодного доступу до газових мереж та об'єктів ПСГ для споживачів, видобувачів, постачальників для вільного придбання або збуту власної продукції.

Опис проблеми: незважаючи на присутній на ринку профіцит газотранспортних потужностей, "Нафтогаз" як чинний оператора ГТС позбавлений стимулу надавати всім учасникам ринку безперешкодний доступ до об'єктів газотранспортної інфраструктури, адже компанія одночасно виконує функцію постачальника газу. Конфлікт інтересів простежується в систематичному нехтуванні "Нафтогазом" вчасного доведення місячних лімітів з розподілу газу до приватних газодобувачів і незалежних постачальників, що не давало їм змоги виконувати свої контрактні зобов'язання в повному обсязі та змушувало утримувати газ у сховищах.

Засоби вирішення:

7. Наділення газотранспортного підприємства ПАТ "Укртрансгаз" повноваженнями оператора ГТС відповідно до норм закону та міжнародних зобов'язань України в частині відокремлення його профільної діяльності від інших ланцюжків газового бізнесу.

Завдання: усунення конфлікту інтересів у результаті досягнення незалежності діяльності з транспортування природного газу від діяльності з його поставок завдяки створенню незалежного оператора транспортної мережі, який має менеджмент, незалежний від решти гравців на ринку, фінансову автономію та повний контроль за функціями диспетчеризації.

8. Проведення комплексної реорганізації НАК "Нафтогаз України" шляхом забезпечення організаційної та фінансової незалежності видів її діяльності, зокрема самостійності бізнесів з видобутку, постачання, транспортування та розподілу газу.

Завдання: мінімізація ризику зловживання домінуючим становищем "Нафтогазу" на газовому ринку, початок фінансування комплексної модернізації об'єктів ГТС у результаті підвищення прозорості держхолдингу та ліквідації перехресного субсидування між його підприємствами.

9. Гармонізація регуляторного середовища функціонування ГТС з європейськими нормами та інтеграція газової інфраструктури України й сусідніх країн ЄС, зокрема шляхом переходу на тарифну систему "вхід-вихід", зняття обмежень на експорт газу та створення регіонального майданчика з торгівлі газом (хабу) в Україні.

Завдання: зростання ефективності використання газосховищ та іншої газотранспортної інфраструктури завдяки розвитку безперешкодної міжрегіональної торгівлі газом у межах єдиного європейського газового ринку.

10. Здійснення фінансового відокремлення функцій підприємств з розподілу та підприємств з постачання газу, надання у довгострокове користування всіх газорозподільних мереж, здійснення переходу газорозподільних компаній на стимулююче тарифне регулювання.

Завдання: уникнення будь-якої можливості впливу компаній, які оперують чи володіють активами на монопольних сегментах ринку (розподіл, транспортування газу), на конкурентні сегменти ринку (постачання, видобуток газу), а також стимулювання припливу інвестицій в утримання та модернізацію розподільних мереж шляхом підвищення гарантій майнових прав і встановлення тарифу на транспортування газу на рівні відшкодування економічно обґрунтованих витрат (враховуючи інвестиційну складову).

Очікуваний результат: прихід нових компаній у сегмент видобутку газу, підвищення конкуренції в сегменті роздрібної та оптової торгівлі газом (постачальники ресурсу матимуть вільний доступ до мережі та кінцевих споживачів), що призведе до поліпшення якості та безпечності послуг, а також поступового зниження цін для кінцевого споживача, який отримує можливість вільно обирати постачальника газу.

Третій вектор: удосконалення законодавства з розробки родовищ нафти і газу

Мета: полегшення доступу до енергетичних ресурсів і прискорення їх розробки задля нарощування вуглеводневого потенціалу та динамічного збільшення власного видобутку.

Опис проблеми: всі існуючі і перспективні родовища традиційного газу вже в розробці, на частку розбурених покладів припадає 80% запасів, основні великі родовища перебувають у фазі падаючого видобутку. Водночас нові достовірні запаси належать переважно до категорії важковидобувних, а їх освоєння пов'язане зі значними капітальними вкладеннями. Така сама ситуація характерна й для вивчення перспективних покладів нетрадиційного газу.

Засоби вирішення:

11. Створення привабливого та зрозумілого для іноземного інвестора базового закону і поліпшення регуляторного середовища розвідки й видобутку вуглеводнів шляхом дерегуляції та відмови від архаїзмів, що стримують приплив інвестицій.

Завдання: вдосконалення та кодифікація законодавства про надрокористування, оновлення правил розробки нафтогазових родовищ, спрощення виділення земельних ділянок для проведення геологорозвідувальних робіт, прокладання трубопроводів, полегшення експорту геоінформації для її дослідження, скасування вибіркової преференції для суб'єктів господарювання з державною часткою.

Очікуваний результат: збільшення надходжень до держбюджету за рахунок сплати податків від приросту обсягів видобутку вуглеводнів шляхом стимулювання масштабної розробки власних ресурсів завдяки залученню іноземних інвестицій і провідного зарубіжного досвіду.

За умови реалізації перелічених заходів до 2018 р. можна очікувати на успішне досягнення п'яти ключових індикаторів:

- скорочення споживання газу до 47 млрд кубометрів (економія 8% порівняно з 2013 р.);

- збільшення видобутку власного газу до 25 млрд кубометрів (зростання 22%);

- зменшення частки одного джерела поставок імпортного газу в споживанні країни до 35% (проти критично високого у 56%);

- дворазове збільшення обсягу щорічних інвестицій у галузь розвідки та видобутку вуглеводнів до 3,5 млрд дол. (зростання 150%);

- встановлення ринкової ціни на газ у межах 250–350 дол. за тисячу кубометрів (проти 400–500 дол.).

Причому, як показує досвід минулих років, запорукою успіху реформ у нафтогазовій сфері мають стати дві речі: по-перше, політична воля очільників держави на здійснення непопулярних заходів; по-друге, всебічний контроль громадськості задля уникнення саботажу змін з боку безпосередніх виконавців. Щиро переконаний, що підписання політичної асоціації та створення зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом сприятиме прискоренню переходу українського ринку природного газу до кращого конкурентного середовища.