МЕРТВИЙ СЕЗОН

Зима 2001 року на ринку нафтопродуктів, на відміну від ринку політтехнологій, видалася на рідкість теплою та спокійною. Якщо проводити аналогію з протистоянням антагоністів на політичній авансцені, то «підкилимових» інтриг на ринку не спостерігалося. І навіть відставка віце-прем’єра Юлії Тимошенко пройшла для споживачів нафтопродуктів непомітно.

Як відомо, де бензин і солярка, там завжди чималі гроші. А гроші, великі й малі, не люблять нестабільності та метушні. Можливо, саме з цієї причини будь-який торговець нафтопродуктами мріє про сталі правила гри і щоб його не турбували через всякі дрібниці суперечливими законами й підзаконними актами.

Кабінет міністрів, продавши торік два НПЗ, зводив «бензиновий» дебет із кредитом; Верховна Рада займалася саморекламою, а фіскальні органи тільки складали черговий графік «рейдів по заводах і автозаправках»; тож перші два місяці нафторинок займався сам собою та саморегулювався. Причому, слід визнати, цілком успішно, і в цій саморегуляції часом навіть відчувалося певне «запаморочення від успіхів». І тільки всюдисущий селянин допоміг ринку припинити самозамилування.

Попит

Попит на бензин і солярку в січні-лютому нічим не відрізнявся від попиту минулих років, коли споживання в ці місяці знижується порівняно з жовтнем майже вдвічі. Цього року все повторилося — у грудні на ринок поставили 840,9 тис. тонн бензину й солярки (зокрема 223,2 тис. тонн імпортних), у січні — 422,5 тис. тонн (зокрема 125,2 тис. тонн імпортних).

Правда, тепла погода дозволила не лише вважати ПЕК чудово підготовленим до зими, а й змусила вітчизняних виробників шукати збут для мазуту. Тож частка мазуту в загальному обсязі продукції знизилася в січні цього року порівняно з січнем минулого з 40,44 до 32,7%. Навальне падіння виробництва мазуту позначилося на якісних показниках роботи заводів.

Заводи

Три з чотирьох основних виробників нафтопродуктів — «ЛУКОЙЛ — Одеський НПЗ», ЛиНОС і «Херсоннафтопереробка» — завдяки поставкам сировини компаніями «ЛУКОЙЛ—Україна», «ТНК—Україна» і «КазахОйл» протягом цих двох місяців не відчували торішньої «нафтової спраги». «Укртатнафта» «пошкребла по засіках» і, мобілізувавши всі наявні оборотні кошти, єдина з українських заводів змогла забезпечити себе нафтою самотужки. Як повідомили в прес-службі «Укртатнафти», питання створення спільного підприємства з «Укрнафтою» у лютому вийшло на якісно новий рівень і через місяць-другий ми станемо свідками створення першої національної вертикально-інтегрованої компанії.

Найскладніше починають другий рік поспіль два західноукраїнські заводи — «Нафтохімік Прикарпаття» і «НВК-Галичина», на які надходить нафта, закуплена переважно на аукціонах. Простої та перебої в роботі стали для них, на жаль, буденною справою. Майже місяць простою ЛиНОСу мав дещо інакший характер — на заводі проводився плановий ремонт устаткування. Плановість ремонту підтверджують стабільні обсяги реалізації палива з заводських терміналів.

У лютому-березні мали «освоїти» і 3 млн. дол., спрямовані на реконструкцію заводу «ЛУКОЙЛ—Одеський НПЗ».

Трейдери

Цілком інакше «зимова відлига» позначилася на операторах ринку. Якщо в листопаді багато оптових торговців сквапно шукали джерело поставок паливного мазуту, аби «застовпити» спекулятивні операції на всю зиму, то вже на початку січня ті самі компанії гарячково шукали покупців цього мазуту. Не зовсім поталанило торговцям нафтопродуктами з бензином і соляркою.

Цінова динаміка нафтопродуктів продовжувала тішити автомобілістів, турбувати «королів бензоколонок» і дивувати бувалих у бувальцях урядових чиновників. Попри підвищення акцизних ставок на імпортні нафтопродукти (на дизельне пальне з 10 до 30 євро за тонну, на бензин — із 40 до 60 євро за тонну), вартість нафтопродуктів постійно падала.

У компанії «УкрПетролеум» вважають, що на ринку з початку року спостерігається цілком немислима тенденція зменшення ціни паливно-мастильних матеріалів (ПММ). «Ряд компаній, зокрема й наша, змушені регулярно знижувати власні націнки на нафтопродукти, аби ПММ залишалися конкурентоспроможними», — повідомили в компанії.

З початку року спостерігалося стабільне зниження вартості всіх видів нафтопродуктів. Особливо це радує трудівників «плуга й рала», позаяк темпи зниження ціни на солярку одні з найнавальніших. Так ціна дизельного пального на початку року становила 1870—2020 грн. за тонну, а сьогодні коливається в межах 1730—1850 грн. А на спеціалізованих аукціонах вона впала — далі нікуди — до 1680 грн. за тонну. Притому, що в аналогічний час минулого року нижче 1750 грн. за тонну вона не опускалася.

Подив трейдерів із приводу «падіння ціни» легко зрозуміти й пояснити, якщо обчислити, хто сьогодні «замовляє музику» на ринку нафтопродуктів. Приміром, торік у січні частка імпортної солярки становила 23,8%, у січні 2001-го — 34,2%, тобто більш дороге імпортне пальне має підтримувати ціну на більш високому рівні. Але цього не відбувається з трьох причин.

По-перше, попит на нафтопродукти цього року в січні-лютому був нижчим, ніж торік. Це підтверджують менеджери компанії «ЛУКОЙЛ—Україна», котрі вважають, що динаміка цін нафтопродуктів з початку року «була під постійним впливом сезонного падіння попиту на ПММ».

По-друге, значно збільшилося виробництво дизпального на вітчизняних НПЗ, порівняно з аналогічним періодом минулого року, у зв’язку з чим імпортна складова розчиняється в українських нафтопродуктах.

По-третє, аукціони з продажу нафтопродуктів стали реальним ринковим ціноутворюючим механізмом, коли ціну формують не виробники чи імпортери, а попит і пропонування. «Аукціони значно впливають на ціноутворення на ринку, оскільки ціни, «із люфтом» у 2—3 дні, йдуть за тими, які складаються на торгах «ТНК—Україна» й наших», — коментує ситуацію Євген Червоненко, глава Державного агентства з управління матеріальними резервами.

Аукціони

Аукціони з продажу нафтопродуктів «звелися на ноги» й «нарощують м’язи». Цього року вони змогли «самоорганізуватися», що насамперед проявилося в регулярності їх проведення.

Правила подачі заявки спростилися, і на аукціони «потяглися люди». Так, якщо в січні в аукціонах «ТНК—Україна» брали участь 100 покупців, то в лютому їх було вже 133.

І, мабуть, найважливішим моментом є те, що аукціони стали формувати ціну нафтопродуктів за рахунок балансу попиту та пропонування. «Аукціони формують реальний попит і реальне пропонування. У цьому полягає прозорість формування аукціонами ринкових відносин», — вважає Максим Андріасов, комерційний директор компанії «ТНК—Україна».

Протягом двох останніх місяців на аукціонах було продано майже 50 тис. тонн автомобільного бензину і 33 тис. тонн дизельного пального. За підсумками аукціонів простежується загальна тенденція пожвавлення попиту. Приміром, у лютому на аукціоні «ТНК—Україна» продано перші 22 тонни бензину марки А-95 і вдвічі збільшився продаж бензину марки А-92. Водночас «провальним» для аукціонів із погляду реалізації дизпального можна вважати лютий. Хід торгів показує, що тільки на аукціоні «ТНК—Україна» 27 лютого обсяги продажів дизпального зросли. Це свідчить про те, що сільгоспвиробники вирішили: краще «синиця в жмені, ніж журавель у небі», і через оптовиків намагаються придбати за «легкотравними» цінами солярку на аукціонах. Аграрії привчаються до ринку через аукціони.

«Сьогодні, коли аукціони працюють стабільно, Українська міжбанківська валютна біржа ставить перед собою завдання переходу в найкоротші терміни від спеціалізованих аукціонів до нормальних біржових торгів», — відзначає голова ради директорів УМВБ Олег Андронов.

Прогноз

«Найвидатнішою» подією для ринку нафтопродуктів останнім часом стало ухвалення Верховною Радою закону «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001—2004 років» (див. «ДТ» №8 «Аграрії та нафтопереробники»), відповідно до якого імпортери нафтопродуктів звільняються від податків, що робить виготовлені вітчизняними НПЗ нафтопродукти неконкурентоспроможними. Цей закон напередодні початку посівної є бомбою з уже зведеним годинниковим механізмом.

Події на ринку нафтопродуктів протягом найближчого місяця можуть розвиватися за двома сценаріями з різними сюжетними лініями, кількістю та складом «акторів».

Як уже говорилося вище, сьогодні 65,8% дизпального поставляють на ринок українські виробники. При загальному споживанні солярки в «посівні місяці» порядку 700—750 тис. тонн, максимальний обсяг імпорту, що змогли подужати минулого, теж «пільгового», року імпортери, становив 466,7 тис. тонн дизпального. Тобто більше ніж на дві третини внутрішні потреби вони покрити не зможуть. Якщо до цього додати регулювання Кабінетом міністрів, чого вимагає буква цього ж закону, відпускних цін НПЗ, то стає ясно, що виробники не працюватимуть собі на збиток. Це означає скорочення поставок сировини на заводи і їхню зупинку.

Перманентний дефіцит нафтопродуктів за період чинності пільг (із 1 лютого до 1 жовтня) може перерости в повномасштабну нафтопродуктову кризу з усіма випливаючими з неї наслідками. Цей варіант, з огляду на спроможність уряду оперативно втручатися в ситуативні зміни на ринку, найменш реальний.

Найімовірніше, у березні все-таки зрівняють у правах імпортерів і виробників. Принаймні за даними «ДТ», до вирішення цього питання підключилася Рада з національної безпеки та оборони. Якщо це станеться, то слід очікувати підвищення цін на бензин і дизпальне, пов’язане з підвищенням попиту. Причому мінімальне зростання цін, яке піддається прогнозу, може становити до кінця березня порядку 8—10%. Бути впевненим у цьому дозволяє той факт, що вартість нафтопродуктів наприкінці лютого була «на дні» рентабельності виробництва й легального імпорту із платою всіх податків.