МАТЕРІАЛЬНІ ОСНОВИ НЕПОРОЗУМІННЯ

Як відомо, немає надійнішого способу усерйоз і надовго зіпсувати стосунки, ніж узяти в борг або дати в борг. Цілком можливо, що депутати Запорізької облради попереднього скликання знали про це не гірше за інших. Проте занадто вже великим було бажання, висловлюючись казенною мовою, втілити в життя плани соціально-економічного, науково-технічного і, само собою зрозуміло, національно-культурного розвитку регіону. Тим більше що основна робота була вже майже виконана — було прийнято відповідну програму. Справа залишалася за малим — знайти гроші. Пошуки ці хоча і не відрізнялися великою кількістю варіантів, але й зусиль особливих не потребували, оскільки бажані кошти були буквально під рукою.

В області виробляється кожна шоста кіловат-година української електроенергії. Насамперед тому, що тут розміщена найбільша в Європі атомна електростанція. Відповідно, саме Запорізькій АЕС і слід забезпечувати близько 70 відсотків бюджетних надходжень податку на прибуток, або майже чверть загального обсягу доходів обласного бюджету. До 1996 року ці пропорції, в принципі, зберігалися. Але з утратою станцією статусу юридичної особи і перетворенням її на відокремлене підприємство НАЕК «Енергоатом» становище різко змінилося. Що, загалом, також цілком закономірно, оскільки регіональні проблеми для головного київського офісу компанії попросту відійшли на другий план. На думку обласної влади, компанія штучно завищила розмір прибутку в структурі тарифу на електроенергію, маючи на меті добудувати блоки Рівненської і Хмельницької станцій. Цей дисбаланс призвів до того, що на всіх етапах розрахунків за електроенергію стали виникати так звані мертві гроші, одержати які попросту неможливо. Проте вони стали базою для нарахування податкових зобов’язань і зростання цін на вироблену продукцію в усіх галузях економіки. У результаті вже 1998 року борг станції бюджету становив 260 млн. грн., маючи стійку тенденцію зростання. Сума, годі й казати, велика, і якби мала область такі кошти, вона була б у змозі розв’язати якщо не всі, то більшу кількість соціально-економічних проблем, зазначених у різного роду розроблених програмах. Проте, як говориться, близько лікоть...

Кардинальним розв’язанням проблеми могла б стати ініціатива обласної влади з повернення юридичного статусу АЕС на круги своя. Тим більше що підстав для цього цілком достатньо, з огляду на, м’яко кажучи, нелегітимність рішення про перетворення станції на відокремлений підрозділ НАЕК. Проте такий варіант неминуче спричинив би серйозний конфлікт із центром, затівати який місцевій владі перешкоджали відсутність чи то бажання, чи то рішучості. Вони вважали за краще діяти в оригінальному економічному жанрі.

Роки три тому з подачі держадміністрації сесія облради прийняла рішення про подання атомній станції тимчасової фінансової допомоги на 100 млн. грн. Мабуть, не варто пояснювати, що про повноцінні кошти від початку не було й мови. Оскільки таку суму взяти було просто ніде навіть за дуже великого бажання. Весь фокус полягав у тому, що як джерело кредиту були визначені борги АЕС перед бюджетом. Простіше кажучи, фінансова угода зводилася швидше до джентльменської угоди: ми (тобто обласні власті) начебто забуваємо про вашу (тобто атомної станції) недоїмку за податком на прибуток, але через рік обумовлену суму подаруйте. Непогано, правда?

Природно, про розрахунки за допомогу «живими» грошима не йшлося, фінансовий механізм базувався винятково на взаємозаліковій схемі. Виходячи з цього, сесія і доручила облдержадміністрації врахувати передбачені рішенням доходи і витрати в проекті бюджету на 2000 рік. На тому і вирішили.

Спочатку результат угоди виявився для області цілком задовільним. Так, 2000 року завдяки порядку взаємозаліків, затверджених 2104-ю урядовою постановою, кредит дав змогу сплатити недоїмку бюджетних організацій за спожиту електроенергію. Проте подальший перебіг подій був несподіваним. І, мабуть, не лише тому, що відтоді в області тричі змінилося керівництво. Просто уряд надав підприємствам паливно-енергетичного комплексу пільги, списавши раніше нараховані податкові зобов’язання. А це вже спонукало до дещо інших оцінок угоди про фінансову допомогу. Не те щоб керівництво атомної станції геть-чисто відмовилося від договірних зобов’язань, просто ентузіазм у їхньому виконанні різко пішов на спад. Область хоча й одержала близько 40 млн. грн., але й до 60 млн., що залишилися, інтересу не втратила. Це цілком можна пояснити, адже справи з наповненням бюджету, як і раніше, йдуть далеко не найкращим чином. Навіть незважаючи на те, що зовнішньо картина видається більш або менш благополучною.

За підсумками першого півріччя дохідна частина бюджету практично виконана. Недобір становив усього один відсоток. Здавалося б, він не відіграє істотної ролі, оскільки мова йде всього лише про 43 тис. грн. Але, виявляється, і це, на думку влади, «становило великі труднощі у фінансуванні витрат». Гроші довелося виділяти тільки переважно на потреби, передбачені захищеними статтями. Та й то за півроку були цілком витрачені кошти на допомогу малозабезпеченим сім’ям. А фінуправління змушене було брати кредити, оскільки іншої можливості для ліквідації касових розривів не існувало. Тому про належні витрати за капвкладеннями і виконання програми соціально-економічного розвитку регіону залишалося тільки мріяти. Гроші на ці цілі передбачені за рахунок доходів від приватизації комунального майна. І хоча виконання плану з приватизації не викликає побоювань, розраховувати на особливий ефект, на жаль, не доводиться. Максимум, що вдасться одержати на кінець року — 4,5 млн. грн. Небагато. Інша справа — борг атомної станції. Без цих грошей, як не крути, план соціально-економічного розвитку залишиться лише благим побажанням.

Звісна річ, місцеві власті така перспектива анітрошки не влаштовує. В області чудово поінформовані в тому, що за підсумками першого півріччя НАЕК одержав з енергоринку майже на півмільярда більше «живих» грошей, ніж торік. Але при цьому обсяг фінансування поточних експлуатаційних витрат у компанії не лише не збільшився, а й навіть скоротився. Правда, не набагато. Основну масу витрат становили податки, від чого мав прибуток державний бюджет, але аж ніяк не місцеві. Висновок, здавалося б, очевидний — у діалозі з енергокомпанією місцевим керівникам варто наполегливіше відстоювати регіональні інтереси. Але, якщо мені не зраджує пам’ять, причини, через які власті примирилися з позбавленням АЕС статусу юридичної особи, вже згадувалися. Отже, немає нічого дивного в тому, що черговий виток боротьби за регіональні інтереси цілком вписувався в рамки традиційної схеми.

Офіційний публічний старт було дано на урочистих зборах, присвячених Дню незалежності, коли у своєму виступі голова обладміністрації Євген Карташов заявив буквально таке: «Дисонуючим прикладом відсутності почуття регіонального патріотизму, ігнорування інтересів громадян є позиція керівника Запорізької атомної станції Пишного Володимира Максимовича. Рішенням обласної ради перед ним було поставлене завдання з повернення до обласного бюджету фінансової допомоги в сумі вісімнадцять мільйонів гривень. Але сьогодні ми одержали лише трохи більше за два мільйони. Своє негативне ставлення до цього факту висловили і депутати обласної ради. Адже наслідком такої «роботи» може стати невиконання програми капітального будівництва, а також підготовки до зими соціальних об’єктів області». Отже, винуватця майбутніх негараздів визначено, і подальші події одержали розвиток відповідно до законів жанру.

На нещодавній сесії облради здивування позицією керівництва атомної станції від імені обладміністрації висловив заступник голови Олександр Сін.

— По суті, керівництво атомної станції усунулося від активного розв’язання проблеми повернення фінансової допомоги, — сказав О.Сін, — і цілком закрило себе аргументами, що такий фінансовий план їм затвердила вища організація. Ми це розуміємо, проте не бачимо активних дій керівника станції. Це, по-перше. По-друге, матеріали, подані обласним КРУ, свідчать про численні випадки відволікання, нецільового використання коштів і завищення АЕС закупівельних цін. Можливо, частина порушень належить до періоду роботи попереднього генерального директора, але це, на наш погляд, не знімає відповідальності і з нині чинного, який повинен недостачі ліквідувати і за рахунок цього виконати зобов’язання перед обласним бюджетом. Тим більше що ситуація поглиблюється, оскільки у разі ухвалення рішення і здійснення активної стадії банкрутства НАЕК «Енергоатом» повернення коштів до обласного бюджету буде заблоковане. А в керівництва атомної станції відсутній пріоритет з повернення фінансової допомоги. Зате є страждання з приводу того, що не потрібно було погоджуватися на неї від початку, оскільки борги енергетикам і так списали, коли приймали бюджет минулого року. Мовляв, нас заманили в пастку.

Але осудженням справа не обмежилася. За пропозицією планово-бюджетної комісії, на розгляд сесії було винесене питання про ініціювання розірвання контракту з генеральним директором АЕС, якщо найближчим часом борг не буде повернений. Так слово за словом розмова перейшла в площину закидів. Мовляв, коли в станції виникли проблеми з пуском ССВЯП, обласна адміністрація надала атомникам підтримку. Та й у процесі передачі соцкультпобуту в комунальну власність влади не були осторонь, виступивши союзниками станції. В остаточному підсумку все звелося до того, що атомна станція хоч і розташована на території області, але до регіональних проблем байдужна.

— Обвинувачення в непатріотизмі цілком не відповідають дійсності, — висловив свою оцінку генеральний директор ЗАЕС Володимир Пишний. — Атомна станція ніколи не відмовлялася від участі в реалізації регіональних програм, і є чимало прикладів цього. Мені нині складно коментувати, наскільки правильним було рішення про виділення фінансової допомоги. Але в будь-якому разі договірні зобов’язання слід виконувати. Правда, від початку передбачалося, що робитися це буде за безбанківськими схемами розрахунків, тобто шляхом погашення недоїмки бюджетних організацій за спожиту електроенергію. Але, на жаль, сьогодні про це забули. А оскільки у підприємства серйозні фінансові проблеми, повертати допомогу ми можемо лише за рахунок жорсткої економії коштів, виділених на господарські потреби. При цьому не можна забувати, що станція повинна виконувати першочергове завдання — забезпечувати безпечне вироблення електроенергії. В умовах, що склалися, це вельми непросто. Тому мені все ж більше імпонують висловлення про те, що сьогодні краще об’єднатися в пошуках необхідних ресурсів. А вони є, хоча, на жаль, поки що лише на папері. Скажімо, баланс дебіторсько-кредиторської заборгованості АЕС переконливо свідчить про позитивне сальдо в розмірі 862 млн. грн. Саме стільки нам винні за відпущену електроенергію. Нині цією проблемою займається міжвідомча урядова комісія. За підсумками її роботи буде видано постанову Кабміну, що й визначить терміни погашення заборгованості. Впевнений, що в процесі формування бюджету на наступний рік і в уряду, і в парламенту не виникне розбіжностей щодо того, щоб ці розрахунки були зроблені якомога раніше.

Всі ці аргументи, як і перспективи вирішення конфлікту, відомі обласній владі нітрохи не гірше. Тому, мабуть, голова обладміністрації підбив підсумки нетривалої дискусії проханням вилучити з рішення сесії пункт про недовіру керівнику АЕС. Мовляв, полякали і досить. Правда, час для показових виховних процесів вибрано не найкращий — адже два з шести енергоблоків АЕС перебувають на капітальному ремонті, — оскільки зима не за горами. І хоча труднощі вона обіцяє одні на всіх, зате відповідальність передбачає персональну. Так що подітися нікуди — з визначенням винних краще зайнятися завчасно...