Ласий шмат

Сумарна заборгованість НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Укргазвидобування" за два роки зросла з 1 млрд грн до 42 млрд на кінець першого кварталу 2018-го. А 21,8 млрд з 39,3 млрд грн. чистого прибутку НАКу за 2017 р. - це кошти, недоплачені НАКом "Укргазвидобуванню".

Коли два роки тому "Нафтогаз" наполягав на збільшенні ціни на газ для громадян і промислових споживачів до рівня імпортного паритету, серед найвагоміших причин називалася саме необхідність вкладати кошти у розвиток газовидобутку в Україні. Мовляв, "Укргазвидобування" (УГВ) таким чином заробить на нове обладнання, розпочне програму збільшення видобутку газу в країні, чим сприятиме зниженню залежності від імпортованого газу. Ціни підняли, програму розвитку газовидобувної галузі Україні до 2020 р. уряд затвердив 2016-го. Планувалося, що "Укргазвидобування" збільшить видобуток з 14 до 20 млрд кубометрів на рік. Проте видобувній компанії ледь вдається втримувати його на попередньому рівні. А обіцяних інвестицій у газовидобуток так ніхто й не бачить. Чому? І куди поділися кошти, які ми сплачуємо за газ?

Як "Укргазвидобування" утримує "Нафтогаз"

Відповіді на всі ці запитання можна знайти у фінансових звітах НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Укргазвидобування". Зокрема, у звіті про виконання фінансового плану "Нафтогазу" за 2017 р. зазначено, що з 20,89 млрд кубометрів газу, реалізованого НАКом, обсяг газу, придбаного у "Укргазвидобування", становив 13,895 млрд кубометрів. Чистий прибуток "Нафтогазу" у 2017 р. дорівнює 39,3 млрд грн (див.рис. 1).

При цьому, аналізуючи чистий рух коштів від операційної діяльності, в "Нафтогазі" зазначають: "Збільшення… пояснюються тим, що збільшились надходження від послуг за транзит; …за рахунок збільшення в Держбюджеті субсидій збільшились надходження за природний газ (+5260 млн грн); зменшилась по відношенню до плану оплата ПАТ "Укргазвидобування" за газ та не була здійснена запланована купівля обладнання для УГВ, що в цілому призвело до зростання чистого грошового потоку від операційної діяльності на 21 772 млн грн" (див.рис. 7).

Отже, згідно із фінзвітом "Нафтогазу" за 2017 р., НАК недоплатила "Укргазвидобуванню" 21,8 млрд грн. І ці кошти, виходить, записала собі у прибуток. Але, як відомо, якщо десь прибуло, то десь мало убути. Дивимося баланс (звіт про фінансовий стан) "Укргазвидобування" на 31 грудня 2017 р. і знаходимо графу "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги": 33,85 млрд грн - на кінець звітного періоду, 18,96 млрд - на початок звітного періоду. Така ж заборгованість була і за результатами першого кварталу 2018-го - 33,85 млрд грн, на кінець звітного періоду вона збільшилася до 42,18 млрд.

Тепер пригадаємо, що основним покупцем природного газу у "Укргазвидобування" є "Нафтогаз". Згадаємо й те, що держбюджет змушений був компенсувати НАКу так звану різницю в цінах (рятувати баланс компанії) за результатами 2015 р. Отже, висновок напрошується невтішний: за два роки сумарна заборгованість "Нафтогазу України" перед "Укргазвидобуванням" зросла з 1 млрд грн до 42 млрд станом на кінець першого кварталу 2018-го. Більш як у 40 разів!

В оприлюдненому звіті правління ПАТ "Укргазвидобування" "Про результати фінансово-господарської діяльності за 2016 рік, пропозиції щодо основних напрямків діяльності на 2017 рік" зазначається: "Фінансовим планом товариства заплановано фінансування капітальних витрат у розмірі 30 430 172 тис. грн, а зменшення фінансування призведе до зменшення обсягів видобутку".

В аналогічному звіті за 2017 р. зазначається, що фінансовим планом товариства заплановано фінансування капітальних витрат у розмірі 39 868,2 тис. грн, а зменшення фінансування призведе до зменшення обсягів видобутку.

Таким чином, за даними звіту правління УГВ, середньорічна потреба у фінансуванні капітальних витрат становить понад 30 млрд грн.

Укргазвидобування / Facebook

Разом з тим, незважаючи на такі потреби у фінансуванні, за спільним рішенням правління пропонується розподілити чистий прибуток "Укргазвидобування" в розмірі 30 472 509 тис. грн., отриманий за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 р., у такий спосіб:

- 22 854 381,75 тис. грн спрямувати на виплату дивідендів акціонеру (тобто "Нафтогазу");

- решту (7 618 127,25 тис. грн) чистого прибутку залишити нерозподіленим (для виконання статутних цілей).

Тобто при потребі в капітальних інвестиціях у 30 млрд грн акціонер ("Нафтогаз") залишає для їх фінансування за рахунок чистого прибутку лише 7,6 млрд грн, попри те, що в звіті наведено чіткі застереження: "зменшення фінансування призведе до зменшення обсягів видобутку".

Залишаючи власне газовидобувне підприємство без джерел фінансування необхідних капітальних інвестицій і зриваючи таким чином програму розвитку газовидобувної галузі України до 2020 р., "Нафтогаз" використовує нарахування завищених дивідендів від "Укргазвидобування" для погашення власної заборгованості перед ним же.

Так, за підсумками першого півріччя 2018-го, після прийняття рішення про виплату понад 22 млрд грн дивідендів для "Нафтогазу", його заборгованість перед ПАТ "Укргазвидобування" протягом другого кварталу 2018 р. зменшилася із 42 млрд грн до 24 млрд. При цьому нерозподілений прибуток (який є джерелом для фінансування програми видобутку) за цей же період зменшився із 52 млрд грн до 36 млрд.

Битий небитого везе, та ще й поганяє

Застосування таких "схем" для погашення власної заборгованості може свідчити про те, що протягом більш як двох років "Нафтогаз" використовував для своїх власних потреб, не пов'язаних із видобутком газу, кошти, що належать "Укргазвидобуванню". А після цього за мовчазної згоди правління "Укргазвидобування" та наглядової ради "Нафтогазу", всупереч застереженням, що зменшення фінансування призведе до зниження обсягів видобутку, НАК вилучає із фінансування програми видобутку газу понад 22 млрд грн для покриття власних касових розривів. Ну і, звичайно, нічого подібного фінансовими планами, що підлягають затвердженню Кабінетом міністрів, не передбачалось і здійснюється керівництвом за власною ініціативою.

Разом з тим у звіті зазначається, зокрема, що одним із першочергових завдань наглядової ради 2017-го стала спільна робота з правлінням і ключовими дочірніми компаніями групи над розробкою фінансових та інвестиційних планів на 2017 р. Малювати плани у "Нафтогазі" навчилися добре, з їх виконанням ніяк не виходить.

У річному звіті за 2017-й "Нафтогаз" стверджує, що "передає для газовидобувних підрозділів 98% від ціни реалізації газу". То звідки ж тоді у "Укргазвидобування" дебіторська заборгованість перед "Нафтогазом" у 42 млрд грн? Між іншим, ця сума становить майже 50% від річної вартості видобутого природного газу. При цьому за імпортований природний газ НАК розраховується в повному обсязі та навіть наперед. Щодо розрахунків з дочірньою компанією "Укргазвидобування", то тут усе відбувається за залишковим принципом.

На початку каденції нового менеджменту "Нафтогазу" і "Укргазвидобування", у 2014–2015 рр., інвестиційні банкіри (за визначенням тепер уже аж головного комерційного директора "Нафтогазу") з керівництва НАКу говорили про можливість і навіть необхідність виведення компанії "Укргазвидобування" на IPO. Мовляв, розмістивши акції на біржі, УГВ могла б залучити додаткові інвестиції у розвиток видобутку. Тоді вважали, що видобувна компанія як самостійна юрособа має гарні шанси. Сьогодні в "Нафтогазі" говорять, що тільки під керівництвом НАКу "Укргазвидобування" стане прибутковою компанією, а тих, хто запитує про колишні наміри вийти на біржу з цінними паперами УГВ, вважають запроданцями, які співають з голосу ворогів "Нафтогазу" й інтересів країни.

Прикриваючись "Укргазвидобуванням", НАК вимагає з бюджету 111 мільярдів гривень

Суттєвий нюанс у тому, що з 2016 р. громадяни отримують газ за встановленою Кабміном ціною, яка є нижчою за ринкову та імпортний паритет (близько 7 тис. грн за тисячу кубометрів). НАК купує газ у "Укргазвидобування" і продає населенню за спеціальними зобов'язаннями (ПСО) через мережу газорозподільних і газозбутових компаній. Різницю в ціні "Нафтогазу" оплачує уряд, як і за субсидії.

При цьому варто зазначити, що відповідно до поданого на затвердження Кабміном (як акціонером "Нафтогазу") річного звіту правління НАКу "рівень розрахунків споживачів ПСО в 2017 р. суттєво покращився та склав 92% (в 2016 р. - 69%), що стало наслідком перш за все ефективної роботи компанії, а також підвищення обсягу субсидій в держбюджеті" (див. рис. 3).

Щодо ефективної роботи компанії "Нафтогаз" у цьому напрямку - це, вочевидь, перебільшення. Але бюджет значно ретельніше розраховується із НАКом, ніж навіть рік тому.

Отже, отримуючи у 2017 р. від споживачів ПСО оплату за газ на рівні 92%, сам "Нафтогаз" продовжував накопичувати борги перед УГВ, відволікаючи кошти, що належать газовидобувному підприємству, на фінансування інших витрат, не передбачених фінансовим планом, зокрема на дострокове погашення кредитної заборгованості перед Газпромбанком (22,28 млрд грн).

Виходячи із такого стану розрахунків, наголошувати в річному звіті на тому, що "Нафтогаз" передає газовидобувним підрозділам 98% від ціни реалізації газу, є цинічними вигадками, що не мають нічого спільного з реальним станом справ.

Але далі - більше. У річному звіті за 2017 р. "Нафтогаз" та УГВ вимагають компенсацію з держбюджету витрат від ПСО у 2015–2017 рр. на загальну суму 111 млрд грн. Структура компенсації, за їхньою логікою, така:

- 12,1 млрд грн - збитки "Нафтогазу";

- 24,1 млрд грн - резерв на сумнівну заборгованість "Нафтогазу";

- 74,8 млрд грн - збиток "Укргазвидобування" від неринкової ціни на газ.

Такі вимоги "Нафтогазу" та УГВ, м'яко кажучи, на межі здорового глузду та є приводом поставити під сумнів усю іншу інформацію, наведену у звітах компаній про їхню фінансову та господарську діяльність.

По-перше, згідно з аудиторським звітом за 2015 р. "Нафтогазу" було надано із бюджету додаткову фінансову підтримку від держави у розмірі 29,7 млрд грн і саме з метою покриття збитків від реалізації газу для побутових споживачів. Тому за 2015 р. усі збитки було компенсовано з держбюджету.

Що стосується реалізації газу для побутових потреб населення (ПСО) у 2016–2017 рр., то згідно з консолідованою фінансовою звітністю, у 2016 р. від цієї діяльності "Нафтогаз" отримав 12,0 млрд грн валового прибутку, у 2017 р. - уже 26,5 млрд (див. рис. 2, 3).

Сумарні прибутки від постачання газу побутовим споживачам за 2016–2017 рр. становлять 48,5 млрд грн. Тоді які ж 12,1 млрд грн збитків вимагає компенсувати "Нафтогаз", і на чому ґрунтуються його подібні заяви?

По-друге, не тільки жодними законами чи нормативними актами, але й здоровим глуздом не передбачається можливість компенсації за рахунок платників податків (з державного бюджету) нездатності менеджменту "Нафтогазу" проводити елементарну роботу з дебіторською заборгованістю, яку сама ж компанія перевела у розряд сумнівної (24,1 млрд грн).

По-третє, сумарний чистий прибуток УГВ за 2016–2017 рр. перевищує 42 млрд грн. Водночас за цей період на капітальні інвестиції витрачено лише близько 18 млрд грн. У ПАТ "Укргазвидобування" існує значний профіцит фінансування, тому підприємство, незважаючи на мільярдні потреби в капінвестиціях, навіть не залучає кредитних коштів. Та попри це і в умовах державного регулювання цін на природний газ для споживачів соціальної сфери, "Нафтогаз" вимагає від державного бюджету компенсувати для УГВ ще додатково 74,8 млрд грн. На тлі таких вимог, можливо, борги самої НАК перед "Укргазвидобуванням" будуть не такими помітними? Така логіка?

Отримувати значні прибутки від діяльності ПСО та водночас вимагати у звіті від Кабінету міністрів надати компенсацію за таку діяльність - чи не є це свідомим введенням в оману суспільства, уряду а також потенційних інвесторів галузі?

Про субсидії

Детально ознайомлюючись із річним звітом за 2017 р., можна помітити, як змінювалася позиція менеджменту "Нафтогазу", що "діє в інтересах компанії та кінцевого власника - народу України", стосовно субсидій на газ для населення.

Восени 2016 р. очільник "Нафтогазу" стверджував: "У 2016 р. "Нафтогаз" уперше за багато років є прибутковим і не потребує фінансових вливань із держбюджету. У поточному році "Нафтогаз" планує сплатити близько 60 млрд грн податків, або більш як 10% загальних доходів Державного бюджету України. Цього вдалося досягти, зокрема, за рахунок ліквідації руйнівних прихованих субсидій і побудови нової системи адресних субсидій для допомоги малозабезпеченим громадянам".

А це вже цитати із річного звіту "Нафтогазу" за 2017 р.:

"Система розрахунків за газ, який використовують отримувачі житлових субсидій, є недосконалою";

"Отримувачі субсидій використовують удвічі більше газу, ніж споживачі, які оплачують газ самостійно";

"…є обґрунтована підозра, що на побутових споживачів, чиє споживання покривається субсидіями, облгаззбути приписують об'єми, які вони не використовували (що, в свою чергу, збільшує суму субсидій і витрати державного бюджету".

Отже, НАК готувала підстави, аби вимагати вливань із держбюджету?

Справедливості заради варто зазначити, що як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів "Нафтогаз" таки серед перших (табл. ).

Торік його платежі до бюджету становили 36,2 млрд грн. І навіть до інвестицій за кордон НАК ставиться обережніше, звівши ризики до мінімуму (табл. ).

От тільки дивний збіг - майже таку ж суму, яку сплачено в 2017 р. до бюджету, НАК вимагає повернути їй з держбюджету...

Про перемогу - гучно, про решту - ані пари з вуст

Гучно презентуючи річний звіт за 2017 р., НАК постійно зазначає: "Перемога в арбітражних провадженнях проти "Газпрому" стала головним фактором прибутковості групи у 2017 р. - "Нафтогаз" отримав найбільший за свою двадцятилітню історію чистий прибуток… Без позитивного ефекту арбітражу по справі щодо транзиту газу Група понесла б чистий збиток у розмірі 7,4 млрд грн".

Варто звернути увагу на два твердження з наведеного тексту:

1. Перемога в арбітражних провадженнях проти "Газпрому" стала головним фактором прибутковості групи "Нафтогаз" у 2017 р.

2. Без позитивного ефекту арбітражу по справі щодо транзиту газу група "Нафтогаз України" зазнала б чистого збитку у розмірі 7,4 млрд грн.

У першому твердженні запевняється, що головним фактором прибутковості є перемога в обох провадженнях проти "Газпрому" (нагадаю, було два провадження, одне по закупівлі газу у російської компанії, друге по транзиту російського газу через ГТС України).

У другому твердженні запевняється, що без позитивного ефекту тільки одного арбітражу - по транзиту газу група зазнала б чистих збитків у розмірі 7,4 млрд грн.

Перше твердження, м'яко кажучи, не витримує критики, друге має маніпулятивний характер, де говориться "А", але замовчується "Б", і от чому.

По-перше, у самому звіті вказується величина прибутку від відображення обох рішень Стокгольмського арбітражу - і щодо купівлі-продажу природного газу, і щодо його транзиту. Його розмір становить 12,6 млрд грн.

По-друге, згідно з аудиторською перевіркою консолідованої фінансової звітності за 2017 р. зазначений прибуток (12,6 млрд грн) є складовою загального прибутку "Нафтогазу" до оподаткування, що становить 52,75 млрд грн.

Таким чином, частка прибутку від відображення обох рішень Стокгольмського арбітражу становить 24% від загального прибутку до оподаткування і не є головним фактором.

Для порівняння, згідно з тим же аудиторським звітом сумарні прибутки до оподаткування від реалізації всього газу становлять 20,45 млрд грн (або 39%, див. рис. 2, 3), від транзиту - 14,5 млрд (або 28%, див. рис. 4).

Тож твердження "Нафтогазу" про те, що головним фактором прибутковості компанії є перемога в арбітражних провадженнях проти "Газпрому", не відповідає дійсності та нівелює інші реальні (а не намальовані на папері), значно більші прибутки компанії - від реалізації газу та від його транзиту (див. рис. 4)

Також окремі дані, наведені на графіку під назвою "Формування чистого прибутку групи за 2017 рік", поданому в річному звіті за 2017 р., не відповідають даним аудиторського звіту, є надуманими, спотворюють реальні показники та вводять в оману користувачів цього звіту.

Щодо другого твердження, що без позитивного ефекту арбітражу по справі щодо транзиту газу група НАК "Нафтогаз України" зазнала б чистий збиток у 7,4 млрд грн. Воно дійсно має арифметичний зміст, адже якби не було позитивного рішення арбітражу по транзиту, та існувало рішення арбітражу по газу, то "Нафтогаз" не зміг би записати собі в доходи 57,1 млрд грн. Але змушений був би залишити у витратах 44,5 млрд, що нараховані по арбітражному провадженню щодо контракту купівлі-продажу газу.

Тобто без позитивного рішення по транзиту не існувало б джерела покриття витрат по газу. І саме різниця між цими доходами та витратами (12,6 млрд грн) і є так званим ефектом відображення рішень арбітражу щодо купівлі-продажу природного газу та його транзиту.

Таким чином, якщо сам "Нафтогаз" у своєму річному звіті каже "А" та допускає "відсутність позитивного рішення арбітражу по транзиту", то далі безумовно треба сказати і "Б", а саме - наявність арбітражного рішення по контракту купівлі-продажу газу завдало "Нафтогазу" збитків щонайменше в сумі 44,5 млрд грн. Чи не так?

Якщо так, то цікаво, кому і за що ж у серпні-вересні 2017 р. були виплачені десятки мільйонів гривень премій під гаслом перемоги в Стокгольмському арбітражі по контракту купівлі-продажу газу? Адже на той час ще не існувало позитивного рішення арбітражу по транзиту, завдяки якому, як випливає із фінансового звіту НАКу, покрили витрати по першому рішенню.

Трудовий контракт з головою "Нафтогазу" і фінплан на 2018 рік

Наказом Мінекономрозвитку від 13 квітня 2016 р. №681 було затверджено умови контракту з головою правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 2.2.1 умов контракту керівник зобов'язаний забезпечувати виконання завдань, передбачених річним фінансовим планом. Відповідно до пункту 2.2.16 у разі незатвердження (непогодження) річного фінансового плану в установленому порядку керівник зобов'язаний здійснювати витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Наказом Мінекономрозвитку від 2 березня 2015 р. №205 затверджено Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектора економіки, відповідно до якого компанія "Нафтогаз України" повинна подавати фінансовий план на відповідний рік і надавати звіти про його виконання.

Проект фінансового плану НАК "Нафтогаз України" на 2018 р. був надісланий до Кабміну листом компанії від 20 листопада 2017 р. №31-913/1/КМ-17. На виконання доручення уряду від 24 листопада 2017 р. №46678/1/1-17 зазначений фінансовий план був опрацьований Міністерством фінансів. За підсумками такого опрацювання Мінфін листом від 15 грудня 2017 р. №24020-10-5/35411 проект фінансового плану "Нафтогазу" на 2018 р. повернув компанії для врахування зауважень і суттєвого доопрацювання.

Станом на початок серпня 2018 р. фінансовий план компанії "Нафтогаз України" не тільки не затверджений, а й не поданий на розгляд в установленому порядку.

За підсумками першого кварталу 2018-го компанія "Нафтогаз" надіслала до Мінекономрозвитку звіт про свою фінансову діяльність за поточний період. Варто порівняти, як змінилися (збільшилися/зменшилися) витрати "Нафтогазу" на юристів, радників, відрядження і зарплату у 2017 р. (див. рис. 5, 6).

Згідно з цим звітом, незважаючи на відсутність затвердженого фінансового плану та всупереч пункту 2.2.16 умов контракту з керівником, у "Нафтогазі" здійснювалися не лише витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), а й інші не пов'язані з цим витрати (див. рис. 5). Зокрема, у звітному періоді "Нафтогаз" здійснював витрати, не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, на:

- утримання філій і представництв - 52 млн грн;

- забезпечення діяльності наглядової ради - 15 млн;

- залучення зовнішніх радників - 21 млн;

- забезпечення діяльності апарату компанії, крім витрат на оплату праці (оренда та обслуговування адміністративних приміщень, поточні ремонти, послуги охорони, безпеки, автотранспорту, зв'язку, організаційно-технічні послуги, підвищення кваліфікації персоналу, відрядження, інше), - 24 млн;

- нарахування резерву на сумнівну заборгованість - 1523 млн грн;

- визнані економічні санкції - 998 млн грн.

Таким чином, у першому кварталі 2018-го "Нафтогаз України" поніс понад 2,6 млрд грн витрат, які не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, що, в свою чергу, призвело до зменшення фінансового результату (чистого прибутку).

Відповідно до пункту 2.2.1 умов контракту, керівник зобов'язаний дотримуватись умов контракту, згідно з пунктом 2.2.3 діяльність керівника повинна бути спрямована на збільшення прибутку компанії. Понесені компанією витрати, що не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (2,6 млрд грн), суперечать пункту 2.2.16 умов контракту з керівником.

Однак керівництво "Нафтогазу"" і тут підстрахувалося. Згідно з висновками, наведеними у річному звіті, у разі невиконання роботи з технічного обслуговування та запланованого зростання групи "Нафтогаз" керівництво компанії по суті знімає із себе відповідальність і перекладає її на органи виконавчої влади, які вчасно не змогли погодити фінансовий план компанії.

От як подається інформація у річному звіті:

"Довготривале затвердження фінансового плану

Діюче законодавство України передбачає погодження фінансового плану компанії з органами виконавчої влади, що призводить до значних затримок у його затвердженні і підвищує ризик його невиконання.

Відсутність затвердженого фінансового плану унеможливлює повноцінне здійснення інвестиційних програм, що може бути викликом як для успішного виконання теперішньої роботи з технічного обслуговування, так і для запланованого зростання групи "Нафтогаз".

Дивує при цьому позиція керівництва "Нафтогазу" в частині того, що для успішного виконання роботи з технічного обслуговування та для запланованого зростання потрібен затверджений фінансовий план, а для виплати мільйонних бонусів для топ-менеджменту компанії - ні.

* * *

Проголошення "Нафтогазу України" прибутковою компанією має матеріальне значення для її менеджменту - що більший прибуток, то вищими будуть їхні нагороди і бонуси. Тим більше, що у голови НАКу контракт закінчується 22 березня 2019 р. А ще стільки треба встигнути! Напевно, і з цієї причини "Нафтогаз" не розраховується вчасно з "Укргазвидобуванням" і "Укртрансгазом", записуючи невиплати у свій прибуток. Тому і потрібен НАКу, як і будь-якій монополії, імпортний паритет цін. Бо якщо країна забезпечуватиме себе газом і не залежатиме від імпорту (а НАК ще й основний імпортер газу), то ціна на нього, вочевидь, буде значно нижчою. Собівартість видобутку газу УГВ не перевищує 40 дол./тис. кубометрів. Навіть з урахуванням інвестиційної складової на розвиток газовидобутку ціна видобутого в Україні газу реально нижча від імпортного паритету.

Імпортують же газ (і орієнтуються на його ціни) залежно від розкладу на газових ринках Європи і не тільки на рівні від 120–160 дол./тис. кубометрів. Трейдерам вигідно, "Нафтогазу" вигідно, не вигідно споживачам. Але вони (тобто ми) не є пріоритетом у комерційній діяльності державної компанії. Їхня головна мета - прибуток, так і у статуті записано. Там, щоправда, є і про забезпечення газом надійно і безперебійно, і про соціальну відповідальність компанії. Але до цих положень статуту, як правило, звертаються лише в разі необхідності довести вагомість НАКу у публічних суперечках чи судових спорах. А також у недешевій рекламній продукції "Нафтогазу".

До того ж, тримаючи під своїм контролем ресурсні потоки (газові і грошові) "Укргазвидобування", НАК "Нафтогаз України" свідомо чи ні притримує газовидобувну компанію, тільки підтверджені запаси природного газу якої сягають понад 270 млрд кубометрів, для майбутнього покупця. До слова, за різними оцінками, запаси на майже 140 родовищах і ліцензійних площах "Укргазвидобування" значно більші - від 380 до 780 млрд кубометрів. Ласий шмат. І в руках одного власника - потенційного продавця він має не лише чималу комерційну, а й стратегічну для енергетики та економіки країни ціну. Хто і як ним розпорядиться, в чиїх інтересах?