Газовидобуток завалять "ждуни"?

У першому півріччі 2018-го видобуток природного газу в країні впав. Це все, що потрібно знати про стан програми з обіцяного різкого нарощування його видобутку в Україні.

Концепцією розвитку газовидобування ставиться завдання наростити його з 20 до 27 млрд кубометрів 2020-го. Уже зрозуміло, що виконано воно не буде. Принаймні не в призначений термін. Плани тріщать за всіма пунктами. Темпи приросту видобутку "Укргазвидобування" (УГВ) помітно нижчі від намічених. Видобуток приватних компаній, після початкового стрибка в 2012–2014 рр., уже третій рік завмирає на позначці 4,2–4,5 млрд кубометрів. Третій учасник процесу, "приватівська" "Укрнафта" (говорити про її напівдержавний статус якось незручно), упевнено скидає видобуток газу по 10–15% на рік.

А часу дедалі менше. У найближчі кілька років різко впадуть доходи від транзиту. Причому абсолютно в усіх сценаріях, незалежно від того, буде чи ні побудовано "Північний потік-2" через Балтику. Чорноморський "турецький" обхід України за фактом уже в стадії добудовування. Багатостраждальний консорціум із управління українською ГТС теж передбачає відхід частини доходів новим інвесторам.

Останні чверть століття найвигіднішою справою в країні був розпил наявних держактивів. Оскільки в нафтогазовій галузі спадщина була багатою, і розпилювати було що, вона виявилася одним із лідерів цього процесу. Змінювалися хіба що прізвища. Схеми Лазаренка, Тимошенко плавно перетікали в напрацювання Фірташа, Бойка, Ставицького, Злочевського й не тільки їх. У підсумку плани зростання видобутку швидко вперлися в гостре бажання купи людей на ньому заробити та в банальну відсутність площ для нарощування видобутку.

Більшість хоч трохи смачних ділянок із запасами давно має хазяїв. Іноді їх резервували мало не цілими районами. Наприклад, при Януковичі (це попередня "злочинна влада") процес виглядав так. У 2011–2013 рр. Полтавська облрада видала 75 узгоджень на одержання спеціальних дозволів на нафтогазові площі. 45 узгоджень припало на 2011 р., причому 27 (60%) відстібнули "Голден Деррік" Едуарда Ставицького, який саме очолював Державну службу геології та надр України, а згодом і Міністерство енергетики. Його багаторічний партнер, екс-міністр Злочевський, мудро концентрувався не тільки на Полтавщині, і не на одній фірмі. У результаті з ним пов'язують 14 компаній, що одержали від улюбленої Батьківщини 38 ділянок.

Укргазвидобування / Facebook

Майдан призупинив було цей захоплюючий процес. На якийсь час. І Ставицький, і Злочевський стали втікачами. Але закінчилося все досить благополучно. Революція в нас, як відомо, гідності, і коли "гідні люди" більш-менш втряслися, з ними домовилися про долю накопиченого "барахла".

У підсумку державі повернулася дуля з маслом. Вона програла більшість судів найчеснішим набувачам ділянок. Ставицькому, щоправда, довелося поступитися майном на користь розумного, а головне, дуже договороспроможного на Печерську російського олігарха Павла Фукса. "Голден Деррік" перейменували, а ліцензії вивели на 18 нових компаній. Але це житейська та вирішувана справа.

Злочевському й продавати нічого не знадобилося. У пресі, щоправда, виникають наклепницькі інсинуації, у скільки в одній із найкорумпованіших країн світу обійшлося рішення. Але деталі цього наклепу будуть зрозумілі років так через 4–5, коли або "попередня "злочинна влада" зміниться, або нові партнери пересваряться й будуть у лондонських судах з'ясовувати, хто, кому та як платив, і хто кому заборгував. Добре, що досвід таких процесів накопичено.

До того ж наше законодавство дає прекрасну можливість "заникати" собі шматочок Батьківщини (у цьому разі - площі з запасами вуглеводнів) і просто тримати про запас, майже або навіть зовсім нічого не роблячи. З'явився милий термін "спляча" ліцензія, що тихо чекає на покупця з товстим гаманцем.

У цифрах це виглядає так. На початок 2016-го (дані Державного інформаційного геологічного фонду України) загальна кількість діючих дозволів на геологічне вивчення та видобуток нафти й газу становила 502. З них 108 - на геологічне вивчення надр (у тому числі дослідно-промислову розробку (ДПР) родовищ). Ще 94 - на геологічне вивчення надр, тобто ДПР, з наступним видобутком нафти та газу. Ще три сотні - на видобуток. Отже, з 108 спецдозволів на геологічне вивчення 81 було справді понад п'ять років (з них 46 - узагалі більше десятка років). Це при тому, що для вивчення п'яти років вистачає з запасом. Причина теж цілком ясна - при переведенні родовищ на постійний видобуток виникають додаткові податки… а воно нам треба? Краще газ і нафту подовше видобувати "у порядку наукового вивчення". То хобі в нас таке, багаторічне...

Через кілька років нічого принципово не змінилося. Дві третини таких ділянок були "понад п'ять років" (на хвилиночку, це майже 7,6 тис. кв. км). А можна, як уже сказано вище, і взагалі не добувати.

У листопаді минулого року прем'єр проводив нараду в Полтаві, де підняли проблему тих самих "сплячих" ліцензій. У Держгеонадра озвучили такі цифри: "У 2015–2017 рр. більш як 70 надрокористувачів, яким належать 158 спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними ділянками надр (тобто приблизно третина. - І.М.), подавали нульові показники в податкові розрахунки з рентної плати. У тому числі близько 20 держпідприємств і кілька приватних компаній подавали на певні родовища нульові показники. На жаль, серед них є компанії, відомі всій країні, такі, як "Укргазвидобування" та "Укрнафта".

Прем'єр перейнявся проблемою й публічно грізно помахав пальчиком, доручивши "у двотижневий термін внести пропозиції з діяльності надрокористувачів, які подали до ДФС нульові розрахунки з рентної плати". Постраждалих, щоправда, не виявили...

Одна лише державна "Укргазвидобування" (входить до НАК "Нафтогаз України") ображено заявила, що в них "сплячих" ліцензій немає, крім розташованих у зоні проведення ООС. Заодно озвучивши, що компанія має 185 спеціальних дозволів та активно проводить буріння 31 площі.

Для "Укрнафти" всі ці заяви взагалі не мають значення. Якщо знадобиться, все вирішить у судовому порядку...

Власне, і самій погрозі, якщо розібратися, незабаром буде рік. Нічого неприємного зі "ждунами" не сталося. Очікують, що до кінця літа втрясуть списки, і ось тоді… Ну так, як тільки, то одразу.

Укргазвидобування / Facebook

Неважко припустити, що більша частина власників "сплячих" ліцензій, якщо не зовсім ледачі, притягнуть купу довідок із дуже об'єктивними причинами, збігають у потрібні кабінети на Печерську або ближче. І все буде добре. Постраждає хіба що якийсь дріб'язок. Знову ж, скоро вибори, і сильно злити регіональні еліти в Києві побоюються. А акціонери "Укрнафти" - це ще й кілька популярних телеканалів (знову дивимося пункт "вибори" і рейтинг президента).

І все б нічого, але до 2019-го та сама "Укргазвидобування" підходить, не маючи майже ніякого заділу по нових площах. На 145 спроб одержання дозволів (на нові ділянки та розширення меж наявних площ) в "Укргазвидобуванні" одержали 135 відмов.

Сумним рекордом стала Полтавська область, де з 61 спроби одержання дозволу від облради не було жодної успішної. До літа цього року нічого не змінилося.

Всього за три з половиною роки з 80 заявок УГВ на нові ділянки (це без розширення існуючих) лише 14 позитивних рішень.

Полтава взагалі майже три роки практично нікому не видавала дозволів.

На два узгодження, що проскочили до літа цього року, було майже вісім десятків (!) відмов. А одного з двох "щасливчиків", які все-таки одержали дозвіл, наполегливо пов'язують із Ігорем Кононенком.

І раптом у липні 2018-го сталося маленьке диво - компанії пана Петра Фукса сходу одержали 14 (чотирнадцять!) узгоджень за 10 хвилин. Мабуть, не даремно про Петра Яковича пишуть, що він не лише бізнесмен, а й меценат. І домовлятися вміє...

Задля справедливості скажу, що мазати облради чорною фарбою не варто. Цифри відрахувань газодобувачів до місцевих бюджетів до цього року мали майже знущальний характер, становлячи десяті частки відсотка від тієї самої ренти за видобуток вуглеводнів.

Щиро вважаю Олега Прохоренка найкращим керівником "Укргазвидобування" за весь час існування компанії, але заяви про те, що більше платити вони не можуть, не сильно переконували місцеві влади. Було б бажання!

Купила ж УГВ план реформ у галузі Affordable energy for Ukraine Naftogaz Strategy за скромні 4 млн дол. А це більше, ніж одержали торік усі регіони присутності "Укргазвидобування". Причому купили цей план чесно та через ProZorro. І як тільки вони без цього папірця (пардон, інтелектуальної власності) раніше жили? Отже, було б бажання.

У нас країна неляканих стартапів: колись купували й ідею київської кільцевої залізниці, і "геотемпоральне зондування" родовищ із дельтаплана.

До речі, у НАК "Нафтогаз України" у тій самій Полтаві відібрали три площі, викликавши її гнівну реакцію. Можливо, реально - під роздачу своїм, але також очевидно, що за попередні роки НАК не робила на них практично нічого. Фірташ заважав?

Раніше в Полтаві передбачалося до 2021-го приростити ресурсну базу мінімум на 150 млрд кубометрів, за фактом буде в рази менше. В останньому річному звіті "Нафтогазу" (консолідованому та аудованому) цілком справедливо вказується, що "без нових ліцензій з 2020 р. УГВ не зможе надалі нарощувати видобуток газу".

З резервами - так собі. "Укргазвидобування" уже навіть готова взяти розробку в державних компаній, наприклад НАК "Надра України": "…це 18 спецдозволів, запаси, ресурси - близько 22 млрд, коефіцієнт вилучення - 0,1% на рік, тобто жалюгідний показник. Якщо в нас на наших ліцензійних площах (залежно від площі) може бути 2,5%, то тут... 0,1%. Тобто це швидкий газ, розвідку зроблено, є ресурс, його просто треба брати, треба пробурити й треба брати цей ресурс". Щось підказує, що ця ідея в компанії "Надра України" бурхливого ентузіазму не викличе...

Укргазвидобування / Facebook

Нині в НАК "Нафтогаз України" нова реорганізація, у тому числі зі спробою створити дивізіон з видобутку природного газу. Наскільки відомо, керівництво "Укргазвидобування" від цієї ідеї не в захваті, що побічно підтверджує й голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв, кажучи (у нещодавньому інтерв'ю "ЕП") про те, що "з Олегом іде дискусія".

Реорганізація - річ, можливо, чудова. Але обладміністрації та облради знову дивляться на те, що відбувається, і... чекають.

Ще один ресурс - "Укрнафта". Вона вже кілька років нічого не бурить на газ, отже, ресурс там є. Тривають консультації з Ігорем Коломойським (група "Приват") про поділ "Укрнафти" на газовий і нафтовий бізнес. Газовий далі пропонується віддати в створюваний дивізіон "Нафтогазу України".

Трохи знаючи Ігоря Валерійовича, припустити швидкий хід переговорів важко. Поспішати йому нікуди, контракт, як в Андрія Коболєва (22.03.2019 р.), у нього не закінчується. Навпаки, що ближче вибори, то жорсткіше він торгуватиметься. До того ж він хазяїн свого слова й завжди може забрати його назад.

Загалом же тло, відверто кажучи, так собі. Йдеться про цілком реальну загрозу залишитися з навколонульовим транзитом (це мета російського "Газпрому") і ненарощеним видобутком газу в Україні (а це чия мета?).

Як іронічно сказав один із менеджерів "Укргазвидобування", коли прийняли програму збільшення видобутку в Україні, передбачалося, що побіжать усі. Усі й побігли, тільки з різними цілями.

Немає катастрофи в тому, якщо програму нарощування видобутку до 27 млрд кубометрів (20 млрд - "Укргазвидобування" плюс 7 млрд - приватники) виконають у 2022–2023 рр. Для цього однаково доведеться багато робити й "ламати" саботаж на всіх рівнях. "Любі друзі" у нас можуть багато чого гальмувати, але от забезпечити країну газом - це точно не до них.

І як мінімум слід провести публічний аналіз ситуації, чітко позначивши, хто є хто. Чиї родовища в запасі, чому простоюють, хто їхній власник (нині більш як третина компаній подали некоректну інформацію про власників)? Отже, виконати хоча б листопадове доручення Кабміну. Дрібниці, звичайно, але крок у правильному напрямі. Тирити активи на світлі точно складніше - конкуренти штовхатимуть.