"Ідеальний шторм"

Генеральному директору енергохолдингу ДТЕК Максиму Тімченку, а заодно й власнику цієї енергокомпанії Рінату Ахметову кореспонденти DT.UA насамперед передали "палкий" привіт від киян - за "трепетну турботу" компанії "Київенерго" про нас, за величезні рахунки за електроенергію та тепло, якого багато хто так і не відчув.

Хотілося довідатися, скільки ж заробило "Київенерго" на жителях столиці, куди йдуть платежі, чому все стало дорожче, але не краще? На що голова ДТЕК відповідально заявив: "Київенерго" сьогодні прибутку не приносить". Тариф регульований, інвестпроекти зависли. І компанія ще подумає, чи підписувати після 2017-го новий договір зі столичною владою з управління майном "Київенерго", якщо не буде повноцінного концесійного договору.

Однак київська енергокомпанія для ДТЕК - лише частина диверсифікованого бізнесу. ДТЕК - найбільший холдинг на електроенергетичному, тепловому та газовому ринках, а тепер ще зайнявся й "зеленою" енергетикою та енергозбереженням. Вуглевидобуток і теплоелектростанції з початком воєнних дій на Сході України опинилися в буквальному сенсі під вогнем, артилерійським. Поставки на контрольовану Україною територію антрациту, видобутого в зоні АТО, схожі на військові операції. Усе це не могло не позначитися на доходах компанії, яка змушена була просити кредиторів про так звані канікули до жовтня. Як усе це впливає не тільки на енергохолдинг, а й на економіку країни, що очікує "Крименерго" та "Нафтогазвидобування" - про це та багато іншого в інтерв'ю DT.UA розповів голова ДТЕК Максим ТІМЧЕНКО.

- Максиме Вікторовичу, прем'єр Яценюк "добровільно" пішов. Склав повноваження і його уряд, призначено новий. Як це позначиться на бізнесі ДТЕК?

- Напевно, найгірший стан для будь-якого бізнесу, не тільки ДТЕК, - це працювати в так зване міжсезоння. Великий бізнес у таких галузях, як енергетика, вугільна галузь, потребує дуже активної взаємодії, співпраці з міністерствами та відомствами, бо цей бізнес, особливо в Україні, високо регульований. І коли чиновники середньої ланки не приймають жодних рішень, це найгірший стан. Краще прийняти погане або не дуже хороше рішення, ніж не приймати взагалі ніякого.

Демонополізація, деолігархізація, лобіювання та тотальна недовіра

- Два роки тому президент Порошенко заявив про деолігархізацію, зокрема, енергоринку України та про плани демонополізації. Показово "розірвати" ДТЕК і взагалі енергоактиви Ахметова, як запевняють наші джерела, главу держави спонукала група "товаришів"-енергоолігархів, як то Медведчук, Григоришин, Коломойський.

За два тижні до свого "відходу" Яценюк навіть заявив, що енергонезалежність Україною досягнута - незалежність від олігархів і монополістів, і їхнього повернення не буде. Що ви на це скажете? Чи ви та Ахметов із Порошенком уже помирилися? Принаймні складається таке враження.

- У нас у країні є два нові поняття - демонополізація та деолігархізація. Якщо йдеться про енергоринок, то тут більше не деолігархізація, а демонополізація. Отже, про демонополізацію. Дуже активно ця історія обговорюється вже другий рік. І одна з ключових проблем нашої країни, напевно, у тому, що ті, хто робить публічні заяви, багато в чому або не володіють усією інформацією, або роблять їх безвідповідально.

- Такі заяви робив президент.

- Президент не робив заяв щодо ДТЕК як монополії. Це я можу сказати з цілковитою впевненістю.

- Конкретно про вас не робив, а взагалі?

- Тому я кажу про тих політиків і чиновників, які говорили про нас як про монополію. Щоб називати нашу компанію монополією, потрібні вагомі аргументи, оцінити які уповноважений Антимонопольний комітет. АМКУ наділений дуже великими повноваженнями та повинен цілком незалежно, публічно, на чому ми наполягали весь цей час, довести факт того, що ця компанія є монополією. Це мають бути не просто чиїсь твердження - експертів, політиків або тих, хто "бажає нам добра", а дослідження та висновок органу, який за це відповідає. І в якийсь момент ми дійшли висновку, що якщо вже дискусія не переходить в антимонопольне розслідування, напевно, нам треба його ініціювати, щоб розставити крапки над "і". У червні-липні 2015 р. ми звернулися в АМКУ, щоб провести розслідування на енергетичному ринку. Антимонопольний комітет розпочав комплексне дослідження енергоринку, за результатами якого можна буде все-таки відповісти й широкій публіці, яка цікавиться цією темою, і окремим політикам, котрі обвинувачують компанію: "ДТЕК - це монополія чи ні?".

Таке розслідування проводиться досі. Ви напевно знайомі з висновками, які були представлені в грудні. А комбінації загорнути нас в обгортку монополії були різні. Спочатку казали про монополію на ринку теплової генерації, потім про монополію на ринку маневрених потужностей, потім ще якісь версії висувалися. У результаті народилася версія про колективну монополію. Нонсенс. Це вже українське ноу-хау. Коли сказали: ні, окремо вони (ДТЕК) не монополісти, але от якщо всіх узяти разом - "Енергоатом", "Укргідроенерго" і ДТЕК, то вони всі монополісти. Висновки, які ми одержали (а експертиз було зроблено дуже багато, тому що ми, звичайно, постаралися й підготувалися до цієї дискусії), спростовують це "ноу-хау". Жоден експерт із антимонопольного права з українських учених, до яких зверталися ми та інші учасники ринку, не підтвердив існування на ринку електроенергії колективної монополії. Західні експерти, компанії та юридичні фірми, до яких ми зверталися, теж дійшли аналогічних висновків.

Однак питання вже не в колективній монополії, а в тому, чи є в компанії, яка генерує електроенергію, ринкова влада? Цілком відповідально заявляю - ні, тому що міністерство й регулятор визначають, затверджуючи прогнозний баланс і з огляду на інші фактори, скільки енергії ми виробляємо та скільки нам за неї заплатять. Як можна бути монополістом, якщо держава повністю управляє твоєю дохідною складовою? Немає ринкової влади ні в "Енергоатома", ні в "Укргідроенерго" у сьогоднішній ситуації високої монополії держави в управлінні енергоринком.

Ринковий вплив або якісь ознаки ринку можуть з'явитися, коли депутати все-таки приймуть відповідний закон. Хоча й попередній можна було впровадити, просто "не та влада" його приймала, тому треба новий прийняти та імплементувати. Принципи плюс-мінус і в одному і в другому законах збереглися. Так, новий поліпшено, оскільки там враховані деякі вимоги Третього енергопакета.

- Для кого поліпшено? Казали, що попередній закон, який так і не запрацював, був написаний ледь не під диктовку ДТЕК, тому є необхідність приймати наступний, хоча ви й заперечуєте це.

- Ось ще один міф.

- Чому міф? На ринку є й інший "міф": приходить Лісовий на засідання ради "Енергоринку", дістає п'ять доручень, голосує...

- У раді "Енергоринку" десять членів, є чіткі правила їхнього вибору.

- Ми ж не кажемо, що він голосував незаконно.

- У нас сьогодні в раді чотири представники, у держави - шість. Але чи є хоча б один приклад, хоч би скільки було наших представників, коли ми якимось чином використали можливості "Енергоринку" у власних інтересах, на шкоду інтересам держави або інших гравців?

- Думаємо, "Енергоатом" скаже... То що з деолігархізацією?

- Моє розуміння деолігархізації - це коли бізнес не йде у владу, а влада не йде в бізнес. За десять років моєї роботи в компанії цей принцип дотримувався. І запускати якісь спеціальні процеси відносно нашої компанії у зв'язку з цим не потрібно. Це той принцип, з яким ми жили, декларуючи, що українському бізнесу потрібні правила гри. Тільки правила гри не на півроку, а об'єктивні, відкриті та, найголовніше, рівні для всіх учасників. Це, напевно, ключова на сьогодні вимога бізнесу. І в ДТЕК, і в компаніях з інших галузей вам це підтвердять. Якщо цей принцип буде застосовуватися на практиці, тоді слово "деолігархізація", яке складно вимовити, стане неактуальним.

- Що ви скажете про новий енергозакон, який очікує прийняття в парламенті? Це ж і є правила гри. Чи має ДТЕК до нього стосунок? Що вас у ньому не влаштовує?

- Назвати десять принципових відмінностей закону №663 і нового законопроекту складно, виходячи з закладених у них фундаментальних принципів. Хіба що фонд вартісного балансу. Пам'ятаєте, його створювали, щоб уникнути різкого підвищення тарифів на електроенергію для населення? У новому законопроекті цей фонд замінили іншим утворенням, у яке зобов'язали продавати 75% потужності виробників атомної енергії, 40% - гідроенергії тощо. Тобто та сама історія названа по-іншому. Все інше - принципи, закладені в енергопакетах, а вони були відправною точкою для обох законів, - залишилося. Тільки ми з вами втратили мінімум три роки. Тому що той закон було прийнято 2013-го, і там було дуже докладно розписано дорожню карту - коли його потрібно імплементувати, що потрібно зробити. І відкриття ринку передбачалося з 2017 р. Тепер, дай Боже, щоб це відбулося з січня 2019-го.

Природно, я занурений в усі ці деталі. І отут ми приходимо до того, чийого "імені" закон. Моя думка, що це результат ще однієї фундаментальної проблеми нашої країни - тотальної недовіри всіх до всіх: влади до бізнесу, бізнесу до влади, суспільства до бізнесу та влади. У цьому трикутнику й живемо. Для енергетики як базової галузі економіки держави - і цей принцип працює в усіх країнах світу, не тільки в Україні, - відносини "влада-бізнес-суспільство" є важливим чинником розвитку. У кожного є свої потреби, свої запити, своя відповідальність. Коли в цьому трикутнику настане хоча б мінімальна гармонія, нам усім одразу полегшає. Тому участь ДТЕК і наших людей у розробці цього закону та "проштовхування" його шляхом виступів на комітетах, на радах "Енергоринку", у пресі тощо - це саме та історія, з якою ми жили мінімум п'ять років. Чому ми це робили? Не для того, щоб вибити для себе преференції...

- І це не лобіювання ваших інтересів?

- Це лобіювання інтересів енергетичної галузі України. Переконаний, що якби норми цього закону були прийняті п'ять років тому, то сьогодні на цьому ринку були б інші гравці, західні компанії повірили б, не було б такої поганої ситуації в енергогалузі.

- Якщо найближчим часом буде приватизація обленерго, чи є компанії, які вам цікаві?

- Питання відкрите. До речі, нещодавно розпочалися абсолютно безпідставні спекуляції з приводу переходу акціонерних компаній ДТЕК з публічного типу (ПАТ) на приватний (ПрАТ). Нас звинуватили в намірі незаконно заволодіти держпакетами акцій, тоді як насправді ми просто виконуємо нові вимоги законодавства, які сама держава в особі Кабміну й ініціювала. Швидше, навпаки, якщо ми не здійснимо переходу від публічних акціонерних товариств до приватних, держава сама потенційно ризикує своїми майновими правами. У ДТЕК немає й не буде жодного пріоритетного права на викуп акцій. Права держави ніяк не зміняться, і вона зможе без обмежень продати свої пакети на біржових аукціонах.

Про енергонезалежність, приватний видобуток газу, зниклого директора та про те, чи помирилися Порошенко з Ахметовим

- Ви не відповіли на запитання: Ахметов із Порошенком помирилися? Крім того, на енергоринку та у вищих політичних колах існує впевненість, що за Семиренківське родовище (основне для видобувної компанії "Нафтогазвидобування") вам довелося заплатити 150 млн дол. Як кажуть, за вхід. Це так?

- За вхід ми заплатили сотні мільйонів доларів, купивши акції компанії "Нафтогазвидобування" у 2013 р.

- Скільки та кому?

- Вибачте, але, як і в будь-якому договорі купівлі-продажу акцій, у цьому також передбачена конфіденційність. У 2013 р. ми заплатили сотні мільйонів доларів за цю компанію.

- 150 млн дол. - це кажуть про "відступні" чи про вартість?

- Мені складно обговорювати слово "відступні", тому що мені пощастило спочатку вчитися на Заході, а потім працювати в західній компанії, тому з "відступними" у мене не склалося.

- Складно повірити, що досвід роботи в Україні не збагатив вашої лексики й такими словами.

- Ми заплатили дуже високу ціну за купівлю акцій компанії "Нафтогазвидобування". Коли ми купували цю компанію, для нас було важливо, щоб у нас був контрольний пакет, і ми могли призначити ту команду, яка поведе цю компанію до цілком іншої реалізації потенціалу та можливостей.

У 2013-му був призначений новий генеральний директор, він сформував команду. У бізнес-плані 2013 р. у нас обсяг видобутку газу був 300 млн кубометрів, видобули 500 млн, 2014-го видобуток газу становив 750 млн, 2015-го - 1,3 млрд кубометрів. І якби у 2015-му в нас була нормальна ситуація, то цього року ми видобули б 2 млрд кубометрів газу. Але поки що, думаю, буде десь півтора. Багато хто каже про енергонезалежність... Ось конкретна ситуація, де професійні працівники із залученням інвестицій домагаються таких результатів. Тому ми з високим ступенем впевненості кажемо, що до 2025 р. Україна зможе забезпечити себе газом, якщо відняти корупцію та скласти два фактори - професіоналізм та інвестиції. Будь-який великий бізнес хоче бачити Україну сильною та самодостатньою державою. І ДТЕК не виняток.

- Ви кажете про 27 млрд кубометрів газу як державне ПАТ "Укргазвидобування" чи про 25 млрд, про які говорить Міненерговугільпром?

- 25 млрд - каже Міненерго, ми кажемо про видобуток на рівні 30 млрд кубометрів газу на рік. Рівень споживання до 2025 р. становитиме, напевно, 30–33 млрд кубометрів загалом по країні.

- У "Нафтогазвидобуванні", перш ніж її купив Ахметов, було ще два акціонери - Рудьковський і Шуфрич, хоча до цього в цій компанії свою частку мав і нинішній президент Порошенко. Якимось дивним чином вона була чи то викуплена, чи то "віджата", як кажуть. Але в результаті він її втратив. Коли Порошенко прийшов до влади, були порушені справи, арештовані люди та рахунки. Нібито Порошенко був не проти повернути свою колишню частку в "Нафтогазвидобуванні". Але акції вже дісталися Ахметову. А перед цим сталася детективна історія з кримінальним ухилом - викрадення глави видобувної компанії...

- Далі слухати вашу історію стає вже страшно (сміється). Але я все-таки дослухаю та відповім на перше запитання.

- Напевно, ви цю історію знаєте краще за нас. У зв'язку з цим запитання. Чи є в структурі ДТЕК власність, яка належить кримінальному авторитету "Молдован"? Яка його частка? За що він її одержав?

- Цю історію я знаю. Давайте по черзі. Відповідь на першу частину - ні. Структура групи компаній ДТЕК прозора й відповідає європейським вимогам. Єдиним бенефіціаром групи ДТЕК є Рінат Ахметов.

- Вочевидь, він був дуже зацікавленим покупцем.

- Він був покупцем, який заплатив, на мою думку, навіть більше, ніж ринкову ціну, у момент входження в акціонери названої компанії, тому що сьогодні при падінні цін газу на 60–70% ця угода не така вже приваблива. Після придбання ця компанія ввійшла в наш холдинг. Ми бачимо її великий потенціал. Фактично управлінські функції здійснює ДТЕК. Це все, що я знаю про цю історію. Природно, я читав різні гіпотези та історії про те, хто був акціонером, хто став акціонером. Але це запитання не до мене, а до тих, хто це пише. Точно знаю, що контрольний пакет акцій у нас.

- Контрольний пакет - це скільки відсотків акцій?

- ДТЕК належить 60%. Відповідно до наших стандартів корпоративного управління, вся взаємодія відбувається на рівні наглядової ради, в якій є представники всіх сторін. У такий спосіб ми взаємодіємо з представниками акціонерів. Усе, що стосується оперативного управління цією компанією, знаходиться в нас, тут, на 27-му поверсі, і в Полтаві. Фактично ми здійснюємо оперативний та управлінський контроль.

2015 р. був не найкращим для нас. Десять місяців діяльність компанії було заблоковано в рамках кримінальної справи за фактом зникнення бувшого директора видобувної компанії, яка порушена ще, по-моєму, у 2012 р., коли в нас навіть у проектах не було купівлі, хоча весь ринок знав, що це одне з найкращих родовищ із великим потенціалом. Якщо розумно цим потенціалом розпоряджатися, що життя й довело. Зазначена справа перебувала на різних стадіях розслідування. Але коли ми купували акції, то передісторії та якихось погроз не було, була справа про зникнення директора компанії. Але це ніяк не впливало на корпоративні права. Ми проводили DueDiligence-перевірку за всіма стандартами, оскільки це придбання та входження офіційно в наш холдинг.

- Тобто ризиковим активом це не вважалося?

- Ризиковим? Треба було подивитися, які проводилися операції. А питання власності на порядку денному не стояло. І проведені перевірки питань не викликали. Потім уже була млява історія з цією кримінальною справою. Не знаю, які фактори вплинули, але її почали більш активно розслідувати у 2014–2015 рр. Розслідування ввійшло в активну фазу.

У прокуратури було своє бачення цього питання. З'явилася людина, яка раніше була зниклою, природно, вона була учасником цієї історії, і допоки була якась стадія розслідування, ми одержали арешти свердловин, акцій, банківських рахунків, включаючи ті, через які потрібно платити податки. Рентні платежі ми платили з ДТЕК, щоб не допустити порушень ліцензійних умов...

- Минулий рік був щедрим на арешти ваших активів. Яка ситуація на сьогодні? Усе нормалізувалося? І знову повторюємо запитання: це означає, що ви помирилися з Порошенком?

- По-перше, я ні з ким не лаюся, намагаюся по життю не лаятися. Давайте ми цю історію завершимо. Арешти в нас були тільки по "Нафтогазвидобуванню", по інших активах їх не було. Природно, ми не могли просто дивитися на те, що компанія паралізована.

Я як керівник цієї компанії вважаю, що ключовий фактор, який спричинив вплив, - це наша юридична команда та наша позиція як у міжнародних інстанціях, так і в українських судах, що дало змогу зняти арешти та повернути компанію в робочий стан. З урахуванням того, що в нас головна компанія зареєстрована в Нідерландах, ми підпадаємо під їхню юрисдикцію та маємо можливість використати угоду між Нідерландами й Україною щодо захисту взаємних інвестицій, що дає можливість звертатися в міжнародний арбітраж. Відповідно, ми з дуже кваліфікованими західними юристами, які в принципі подібні справи виграють, звернулися в Кабінет міністрів і до України як держави з заявою про передарбітражний розгляд, який підлягає розгляду впродовж трьох місяців. Це на 99% виграшний кейс, якщо йти розбиратися в арбітраж.

- Коли очікується відповідь?

- Три місяці вже минули, ми не стали продовжувати строки передарбітражного врегулювання, і в результаті наші аргументи почали чути тут, в українських судах.

"Київенерго"

- Максиме Вікторовичу, термін дії договору з київською владою у ДТЕК щодо оренди майна "Київенерго" закінчується у 2017 р. Не факт, що ДТЕК, як і раніше, управлятиме "Київенерго". То навіщо весь цей договірний галас? Ви не хочете залишити місця потенційним конкурентам?

- Почнімо з передісторії. Багато західних партнерів мені говорили, що для такої компанії, як ДТЕК, буде великою перевагою мати в портфелі столичну енергокомпанію. Це працює в усьому світі, не тільки у нас. Тому що в столиці більш платоспроможний споживач, більша концентрація інфраструктури і менше втрат у мережах, та й зазвичай платиться премія за столичну компанію. Тому ми поступово акумулювали пакет акцій "Київенерго", купуючи з 2005 р. цінні папери на вторинному ринку.

У 2011 р. ми придбали контрольний пакет акцій і стали управляти цією компанією. Сьогодні у нас 72% "Київенерго", у Фонду держмайна - 25%.

Цей актив купувався, виходячи з тих чинників, про які я вам казав, і нашої впевненості в потенціалі "Київенерго". Але що за фактом? Реформи в системі тарифоутворення не проведено, на систему стимулюючого тарифоутворення (Rab-регулювання) так і не перейшли. Крім того, нам у спадок дістався й до сьогодні діючий договір на управління, який було укладено 12 років тому.

- Але ж були доповнення до договору.

- Доповнення були років сім тому, коли збільшили плату за використання майна. Проте вважаю, що цей договір дуже слабкий для того, щоб говорити про майбутнє такої компанії, як "Київенерго".

Потрібен глибоко опрацьований концесійний договір, у якому буде викладено зобов'язання і власника, і концесіонера. Як компанія може брати на себе інвестиційні зобов'язання та вкладати гроші без розуміння джерела повернення капіталу? Концесійний договір має укладатися на тривалий період, на п'ять або десять років, тому що в енергетиці довгий інвестиційний цикл. Щоб виконати зобов'язання, повинні бути зрозумілі правила роботи й чітка роль регулятора.

Сьогодні в генерації електроенергії доходу немає, у теплі - немає, у дистрибуції - немає. Тобто три види бізнесу, де діє система "витрати плюс". Якщо в тебе "витрати плюс", заробляти гроші ти не можеш. Тому говорю цілком відповідально: "Київенерго" сьогодні грошей не приносить.

- Узагалі?

- Узагалі. Грошей компанія не заробляє, а інвестиції потрібні величезні. Зокрема, у побудову сучасної системи обслуговування клієнтів. "Київенерго" сьогодні, м'яко кажучи, недолюблюють. Для цього є підстави, я чудово розумію споживачів, але при цьому треба враховувати ті рамки й реалії, в яких працює компанія. Масштабні інвестиційні проекти, які начебто обговорювалися з містом, не реалізовані. Тому що немає зрозумілого регуляторного середовища, тому що немає нормального договору на управління комунальним майном між містом і "Київенерго".

- Чому люди повинні страждати через те, що ви недооцінили величину проблем або переоцінили свої сили?

- Назвіть приклад успішного управління комунальним майном у руках місцевих органів влади в Україні.

- На Закарпатті, в Ужгороді відмовилися від централізованого опалення. Ще кілька сіл. Вони перейшли на відновлювані джерела енергії…

- Прикладів великих міст немає. Те, що ми робимо в "Київенерго", не ідеально, але зміни на краще, звісно ж, є. Ті ж центри обслуговування клієнтів (ЦОК). Сьогодні з приводу черг у них чимало критики, я сам був у ЦОКу й усе бачив на власні очі. А хтось пам'ятає, як це було чотири роки тому, коли ЦОКів не було взагалі? У принципі те, що з'явилися сучасні центри, - великий крок на шляху до цивілізованого обслуговування клієнта.

- Ми не про ідеологію запитуємо...

- Не про ідеологію: 30% рахунків у нас платиться через онлайн-кабінет (клієнта). Якщо люди зайдуть на сайт, то на багато запитань вони зможуть одержати відповіді: як формується тариф, як змінилися ціни на електроенергію, як встановити лічильник тепла, де йдуть ремонтні роботи в теплових мережах.

Далі - мобільні ЦОКи, кол-центри. Порівняйте, що було три роки тому й сьогодні. Але я приймаю критику. І, крім незадоволеності клієнтів, є ще питання боротьби з корупцією, яке теж активно обговорюється при підключеннях, видачі техумов тощо. Наша завдання для "Київенерго": перебудувати бізнес-процеси, щоб у нас було єдине вікно в ЦОКу, щоб процес підключень і видачі техумов був на 100% знеособлений з метою уникнення зловживань. Ви побачите зміни вже до кінця цього року.

- Тобто ви не бачите бажаючих перебити у вас договір з "Київенерго"?

- У цій ситуації я не називав би нас бажаючими. Питання відкрите, кажу цілком щиро. Рішення ще не прийнято, чи будемо ми брати участь у конкурсі.

- Є варіант, що ви самі відмовитеся?

- Так, такий варіант існує. Іде внутрішня дискусія. Звісно, ми братимемо участь у конкурсі, коли будуть визначені його умови, і ми чітко розумітимемо, що зможемо виконати взяті зобов'язання.

- А як же соціальна відповідальність? Ви все отак кинете?

- Ні, кидати ми не будемо. Вважаю, що в усьому потрібен зрозумілий підхід як з погляду заробляння грошей, так і з погляду відкритості у відносинах усіх сторін. Якщо бізнес відійде убік, соціальна відповідальність у цій ситуації ляже на місто. Чи буде киянам від цього краще? Звичайно, ні. І це практика не тільки України, а й більшості інших країн: держава - неефективний власник.

-Де, на вашу думку, межа між розумним лобіюванням бізнес-інтересів і зрощуванням політики та бізнесу, що й називається корупцією?

- Мені здається, тільки нове покоління й час зможуть вирішити цю проблему. Сьогодні складно навіть теоретично розмірковувати про лобіювання в Україні. Тому що в країні настільки зрослися поняття "лобіювання" і "корупція", що вже мало хто їх розрізняє. Закони ми приймати можемо, а от виконувати - поки що ні.

Stand still

- На початку березня агентство Fitch Ratings знизило довгостроковий рейтинг ДТЕК з рівня "С" до "RD", тобто до рівня "обмежений дефолт". Було озвучено суму зовнішнього боргу ДТЕК - 2,4 млрд дол. Уже 8 квітня компанія публічно заявила про неможливість оплачувати купони за єврооблігаціями, випущеними на суму 910 млн дол., і попросила відстрочку (stand still) до 28 жовтня. Купонні виплати в першому кварталі не відбулися, що означає фактично переддефолтний стан або технічний дефолт. Потім ДТЕК запропонувала кредиторам реструктуризувати борг до 2023 р. Враховуючи масштаб компанії, це може позначитися не тільки на її бізнесі, а й на тих сегментах економіки країни, в яких працює ДТЕК. Що робить компанія для мінімізації негативних наслідків такої ситуації?

- Вважаю, те, що зараз відбувається з найбільшими позичальниками - українськими компаніями на кшталт ДТЕК або "Метінвест", - це індикатор того, що відбувається в країні, в її економіці. В мене є глибоке переконання, що якщо ми з честю не вийдемо з цієї непростої ситуації, дуже складно буде говорити про інвестиційний клімат у країні. Нині всі мають бути зацікавлені в тому, щоб такі компанії, як ДТЕК, змогли впоратися з боргами й домовитися з кредиторами, щоб кредитори та інвестори не пішли з України. Чую нині від наших кредиторів: так, ми розуміємо, що в ДТЕК ситуація складна, ми розуміємо, що вона склалася в основному через зовнішні чинники. Але ми йдемо з України, а не з ДТЕК. У нас закриваються ліміти, ми закриваємо банки, ми не можемо зараз кредитувати тощо. І це чинник країни, а не чинник компаній у цій країні. Змінити ситуацію, я переконаний, може насамперед бізнес - великий і середній, але передусім великий: відновити економіку, повернути довіру інвесторів. Відновити нормальний інвестиційний клімат, бо рецепт майбутнього економіки - це нові, свіжі гроші, які прийдуть ззовні. Не так навіть програма МВФ, а те, що приватні інвестори почнуть вірити в Україну, почнуть вкладати гроші. Це ключова умова, щоб економіка країни повернулася в нормальний стан.

Що стосується ДТЕК. Природно, кілька чинників вплинуло сьогодні на те, що ми просимо кредиторів дати нам перепочинок, дати час на те, щоб розрахуватися за нашими зобов'язаннями.

Перше - це чинник війни. У нас значна частина бізнесу працює на тимчасово неконтрольованій території, і це позначилося на наших результатах у 2014–2015 рр. Друге - це падіння обсягів виробництва. На жаль, лише у 2015 р. обсяг виробництва електроенергії впав більш як на 20%. Це наслідок і падіння споживання, і зниження промислового виробництва, і відсутності серед споживачів Криму. Третій чинник - девальвація. Дохідна складова ДТЕК на 95% гривнева, кредитний портфель - валютний. І всі ці чинники зійшлися. Це як "ідеальний шторм". Коли ми формували кредитний портфель, компанія могла дозволити собі залучити втричі більше коштів, ніж у неї було в балансі. Тому що у 2013 р. рівень EBITDA у нас був близько 2 млрд дол., загальноприйнята практика - коефіцієнт leverage 3, тобто до 6 млрд дол. міг становити кредитний портфель. У нас кредитний портфель менш як 3 млрд. На той момент це було нормально, до того ж експортна виручка доходила до 1 млрд дол. Цього цілком вистачало на обслуговування й відсотків, і тіла кредиту, тому інвестори, які давали гроші нашій компанії, бачили, що вони в безпечних руках і що на ці інвестиції буде хороша доходність. Українські компанії, які можуть залучати такі обсяги коштів під такі низькі відсотки, як ми, можна на пальцях перелічити. Кредитори дали нам гроші, ми вклали їх в економіку країни, в промисловість, в ефективність. Через закупівлю обладнання, подовження життя шахт і станцій, будівництво вітроферм і буріння свердловин. У вугільну галузь ДТЕК інвестувала майже 2,5 млрд дол., у теплову генерацію - 1,1 млрд, в альтернативну енергетику - близько 400 млн дол. Разом за десять років ми інвестували понад 5 млрд дол.

У 2014 р. усе кардинально змінилося. При цьому з боку акціонера пролунала дуже чітка думка, що компанія повинна жити не сьогоднішнім днем, а дивитися в день завтрашній. Те, як ми нині вестимемо роботу з кредиторами, стане визначальним чинником для майбутнього нашого бізнесу. Тому з першого дня, коли ми спілкувалися з кредиторами, нашим завданням було виконати наші зобов'язання за боргами. І ця дискусія від самого початку будується прозоро. Чи відповідає заява про надприбутки ДТЕК дійсності, ліпше спитайте в наших кредиторів, які щомісяця бачать звітність компанії і з якими ми зустрічаємося по кілька разів на місяць, і в міжнародних аудиторів, які цю звітність перевіряють. Вважаю досягненням нашої компанії, що кредитори вірять нам, вони готові підставити плече, готові підтримати й вести з нами нормальний, цивілізований діалог.

Тепер до конкретики. Ми представили основні принципи реструктуризації для кредиторів, що передбачають серед іншого зниження відсотка, бо в принципі це навантаження досить високе, щоб повністю виплачувати відсотки. Ми не знижуємо суми основного боргу. Ми просимо дати певний мораторій по виплаті основного боргу на два-чотири роки залежно від фінансових показників.

У нас було передбачено виплати в березні й черговий транш купона за єврооблігаціями у квітні. Ми запропонували мораторій до жовтня цього року, щоб закінчити переговори стосовно великої реструктуризації. Розраховуємо, що в найближчі шість місяців обов'язково домовимося, бо я бачу реакцію всіх переговірних сторін. Сподіваюся, ми підпишемо договір про реструктуризацію, і, гадаю, в наступний рік компанія ввійде вже в іншій формі.

Генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко

- ДТЕК двічі випустила євробонди. Чи відомо вам, хто їх купив? Чи є серед власників ваших боргових паперів компанія ICU, і яка її частка?

- Нині в рамках реструктуризації я знаю найбільших власників наших єврооблігацій, тому що вони формують комітет кредиторів, з яким ми ведемо переговори про реструктуризацію. Це міжнародні інституційні інвестори, фінансові організації - Ashmore, VTB, VR Capital. Географія інвесторів досить широка, однак більша їх частина перебуває у США та Європі. Також є інвестори з України. Неможливо знати всіх власників. Щоб проводити такі програми реструктуризації, ми робимо Investor identification study. Спеціальна компанія сама визначає списки власників, використовуючи свої контакти й ресурси.

За нашими даними, компанія ICU придбавала облігації ДТЕК з випуску 2013 р. Однак ця інформація на сьогодні могла втратити актуальність.

- Хто вам був би цікавий на посту глави Міненерговугільпрому, і як ви ставитеся до призначеного в четвер енергоміністром Ігоря Насалика?

- Із 2005 р. я працював з різними міністрами та різною владою. На мій погляд, ми маємо відходити від чинника особистості, від того, хто конкретно очолює тепер те чи інше відомство. От нині прийняли методику формування ОРЦ, про яку була розмова з Володимиром Демчишиним восени 2014-го. Я тоді просив: давайте розробимо методику, за якою і ціноутворення на вугілля буде зрозумілим, і тариф, і всі від цього виграють. Нині квітень 2016 р., і НКРЕКП нарешті затвердила методику, причому ту, про яку говорили й іноземці, і молоді реформатори, й інші гравці енергоринку. Ця методика прив'язана до міжнародних індексів ціноутворення на вугілля, і якщо вона почне працювати, це буде прикладом, коли чинник особистості нівельовано.

Перед новим міністром стоять непрості завдання. Як мінімум повернутися в точку нормального функціонування галузі, яку за останні півтора року дуже розбалансовано через кілька об'єктивних і суб'єктивних причин. Насамперед слід затвердити енергостратегію України до 2030 р., прийняти й реально імплементувати закон про новий ринок електроенергії, розробити та прийняти стратегію реструктуризації вугільної галузі. А найголовніше - поставити крапку в нескінченних галузевих скандалах і налагодити довірчий, публічний, конструктивний діалог з усіма учасниками ринку заради майбутнього цієї галузі.

- Купивши "Нафтогазвидобування", ви заявили інвестиційну програму на два роки та, можна сказати, завершили її. Але вже наприкінці 2015-го інвестиції знизилися, насамперед у буріння…

- Це очевидна реакція не тільки нашої компанії, а й усього ринку на експерименти, які уряд проводив із газодобувною галуззю. Перший удар ми одержали наприкінці 2014 р. - усіх промислових споживачів зобов'язали купувати газ тільки в "Нафтогазу України". І практично всю нашу бізнес-модель, орієнтовану на те, що ми забезпечуємо видобутим газом підприємства СКМ, було поламано. Видобутий газ ми повинні були направляти в сховища. Таким чином Україна тоді виживала зі страховим запасом у сховищах. Але для таких компаній, як наша, це означало відволікання й заморожування обігових коштів.

Друге - рента. Довго про це не розповідатиму, всі про цю проблему знають. Вже цих двох чинників було досить, щоб усі або повністю припинили інвестування, або скоротили його. Нам негативу додала ще й історія 2015 р. Тому ми змушені були в серпні призупинити буріння трьох нових свердловин. Тепер роботи поновлено, і три свердловини цього року ми пробуримо. Планували цього року вийти на обсяг видобутку 2 млрд кубометрів газу, але бачимо, що це не вийде - через ситуацію 2015 р. Але все одно ми дивимося на цей бізнес, як на один із найважливіших, стратегічних, із 2013-го ми інвестували в нього понад 2 млрд грн і надалі його розвиватимемо й інвестуватимемо.

- 2 млрд кубометрів газу річного видобутку - це межа? На яких родовищах ви ведете видобуток?

- У "Нафтогазвидобування" два родовища - Семиренківське й Мачухське, до того ж ми брали участь в аукціоні по Хорошевській площі, купили родовище в Харківській області.

- Аукціони тривають. Ви вже не берете участі?

- У нас є розуміння цільових родовищ. Розуміння, що нам цікаво з нерозподіленого фонду. У міру того, як площі й ділянки виставлятимуть на аукціони, ми в них братимемо участь.

- Узимку продавалося 70% компанії "КУБ-Газ", цікавий актив. Купила "Бурісма". Чому ви не брали участі у торгах?

- Нам тоді було не до цього. Треба було визначитися з інвестиціями у власний бізнес. Ми мусили правильно все зважити. Бо інвестиційний бюджет обмежений, у нас є вибір або бурити нові свердловини там, де ми знаємо, де в нас є досвід, або купувати нові компанії. На те й інше грошей точно немає.

- У 2015 р. у число 12 трейдерів - імпортерів газу з ЄС увійшла ДТЕК. У вересні й жовтні ви імпортували близько 24 млн кубометрів.

- Мінімальний обсяг, скажу відверто, це була проба пера...

- З угорською компанією? Для чого ви протоптуєте доріжку?

- Нам треба було забезпечувати свої компанії в тій моделі, про яку я говорив, власним газом або імпортувати.

- Свої компанії - це СКМ? А конкретніше?

- Близько 50% усього обсягу поставили "Метінвесту", майже 15% - нашим ТЕС і "Київенерго". Крім цього, серед клієнтів "Нафтогазвидобування" такі промислові гіганти, як "АрселорМіттал Кривий Ріг", "Мотор Січ", Сєверодонецький "Азот", "Рівнеазот", "Укргаз", Запорізький абразивний комбінат.

- Яка собівартість вашого газу?

- Після зниження ренти собівартість газу, що видобувається нашою компанією, нижча за ціну, за якою ми продаємо. Тобто в принципі нині це рентабельний бізнес.

- У вас глибокі свердловини, понад 5 тис. м, відповідно, і рента нижча, ніж в інших приватних добувачів.

- 14%. Переважна більшість - глибокі свердловини, вони ж і дорожчі в обслуговуванні, тому й градація.

- Колись споживання газу групи СКМ становило 4 млрд кубометрів на рік. Скільки було спожито 2015-го? Який обсяг забезпечив власний видобуток?

- На початок року в нас було близько 1 млрд кубометрів у ПСГ. До того ж видобуто близько 1,5 млрд кубометрів цього року. Близько 2,5 млрд кубометрів становитиме реалізація у 2016 р. Середньомісячний обсяг видобутку газу - понад
100 млн кубометрів. Цього року ми в змозі повністю закрити потреби групи.

- Імпорт газу вже не потрібен?

- Подивимося, наскільки нам буде цікаво входити в трейдинг газу. Якщо будуть стабільні правила гри, і ми побачимо нормальну трейдингову маржу, напевно, цим займатимемося.

- Будете конкурентами "Нафтогазу"?

- Ми вже конкуренти НАКу.

Від Криму до Ростова

- Чи були пропозиції з початком воєнних дій на Сході України та після анексії Криму про продаж ваших активів у цих регіонах або спроби "віджати" у вас бізнес?

- На жаль, слово "віджати" можна застосувати до ситуації з "Крименерго". На початку 2015 р. Держрада Криму прийняла рішення про націоналізацію всіх матеріальних і нематеріальних активів "Крименерго". Нині ми шукаємо правильну юридичну стратегію боротьби за цей актив, що досить складно. Величини збитків ще не підрахували. Тому що по-різному можна підходити: упущений прибуток, вартість основних фондів, вартість акцій.

Якщо говорити про інші активи, то якихось пропозицій щось продати, передати, віддати нам не надходило.

Складно знайти слова, щоб описати, як ми працюємо останні два роки, особливо в зоні АТО. Я переконаний, що люди, які працюють на наших підприємствах у Донецькій і Луганській областях, - справжні герої. Вони здійснили не один трудовий подвиг, підтримуючи енергозабезпечення й фактично рятуючи країну від гуманітарної та техногенної катастроф. У регіоні живе 4 млн чоловік - їм потрібні світло й тепло. Тільки в Донецькій області розташовано 3800 небезпечних об'єктів, із них десята частина - першого-другого ступеня небезпеки. Близько 150 підприємств, пов'язаних з хімією: "Стирол", Авдіївський коксохім, інші хімпідприємства. Рівень техногенної небезпеки у разі припинення енергопостачання складно переоцінити. Це усвідомлений вибір ДТЕК - продовжувати роботу в зоні АТО. Ми заплатили величезну ціну - 38 життів наших співробітників.

- Скільки за зиму ви поставили антрациту?

- Протягом цього осінньо-зимового сезону ДТЕК забезпечила вивезення 2,36 млн т антрацитів із зони АТО.

- Яка ситуація з вашими шахтами в Ростовській області (РФ)?

- Вугілля, що видобувається там, не їде в Україну. Воно продається на внутрішній ринок РФ і на ринки в Європі.

- Цифри можете озвучити?

- Обсяг видобутку цього року буде близько 2,6 млн т рядового вугілля. 60% буде продано на внутрішньому ринку Росії.

- Собівартість видобутку вугілля там яка, рентабельність?

- Є антрацит штиб, у нього низька ціна, а є дорогі сорти. От за рахунок дорогих сортів у цьому бізнесі є прибуток. Вугілля, яке йде в енергетику, дуже низькомаржинальне.

- Скільки ви інвестували в активи в Ростовській області?

- Ми вклали близько 100 млн дол. у ці активи в 2012–2013 рр. Коли ми купували цей актив, обсяг видобутку становив 350 тис. т, зараз, як я вже сказав, 2,4 млн т.

- Тобто фактично ви розвиваєте вуглевидобуток у Ростовській області?

- Ми розвиваємо шахту, яка перебуває в нашому портфелі активів. Якщо говорити про Ростовську область, то це найліпша шахта в регіоні на сьогодні.

- Не пропонували росіянам викупити її, особливо в нинішній ситуації?

- Для поліпшення фінансової стабільності та забезпечення інтересів кредиторів ми розглядаємо продаж російських активів в обмін на переведення і зниження боргу на суму приблизно 436 млн дол. Нині обговорюємо деталі цієї угоди із зацікавленими сторонами. На наш погляд, угода допоможе істотно знизити боргове навантаження на компанію ДТЕК.

- Тобто ви переконані, що в ДТЕК є майбутнє?

- Із тим фундаментом, з тією базою - людьми й принципами, з якими ми працюємо вже понад десять років, є всі підстави вважати, що ДТЕК буде успішною ще багато років.