Готують сани… з весни

За багато років усі вже звикли: спішні наради з підготовки до зими у владних кабінетах розпочинаються в серпні. Звучать грізні заклики, критика, багато хто говорить про те, що все погано (наша комунальна сфера хронічно в такому стані). В авральному порядку, звісно ж, встигаємо щось зробити — підлатати, підрихтувати, домовитися про реструктуризацію загального боргу, пригрозити населенню відключенням газу, енергії та тепла у разі несплати за ці послуги. І — до наступного серпня.

Останніми роками, правда, система, яка давно вже потребує модернізації — і технологічної, і кадрової, — почала давати збій: відключення опалення серед зими стали реальністю. Та якихось рішучих кроків, щоб цього уникнути, досі не зроблено. І от нарешті цього року в Кіровограді про те, як проходитиме наступний опалювальний сезон, на рівні колегії облдержадміністрації заговорили ще у квітні.

Підстави для занепокоєння чималі: якщо минулий опалювальний сезон область розпочала з боргом комунальної теплоенергетики в 10 млн. грн., то закінчила, вже маючи 80 млн. Рівень оплати населенням цієї послуги за перший квартал становить 74%, ціна ж теплопостачання на один квадратний метр досить висока — 6,7 гривні, що, звісно, не межа.

На останньому засіданні Кіровоградського міськвиконкому детально розглядалося це питання, йшлося також про перехід у разі необхідності на альтернативні звичному газу види палива.

А нарада-семінар «Розробка регіональної програми модернізації комунальної теплоенергетики» з участю українських науковців засвідчила, що в області мають серйозні наміри оптимізувати і модернізувати систему теплопостачання, яка залишається занадто енергоємною, дорогою і неефективною.

Світловодська теплоенергетика

Сьогодні не лише перед Кіровоградською областю — по всій Україні стоїть завдання скорочувати споживання газу. Голова Кіровоградської облдержадміністрації Василь Моцний на семінарі-нараді, куди були запрошені і керівники територій, пообіцяв, що до розробки та реалізації відповідної програми будуть залучені найкращі фахівці та задіяні всі можливі ресурси.

Нарада-семінар відбувалася у Світловодську — містечку, яке вважається флагманом модернізації теплоенергетики в регіоні. Воно, до речі, вже має таку програму, яка успішно виконується. Ще кілька років тому місцеве підприємство «Світловодськ­побут» закупило когенераційні установки, що дало змогу використовувати значно дешевшу, ніж із ринку енергопостачання, елект­роенергію та водночас виробляти тепло.

Світловодці цілорічно мають удома гарячу воду. Про надання такої послуги жителі і обласного центру, й інших територій Кіровоградщини вже практично забули. Зараз у місті купують третю когенераційну установку, що дасть можливість забезпечити всю бюджетну сферу міста електроенергією власного виробництва.

Ці установки також мають забезпечити дешевою електроенергією теплові насоси, які планують встановити тут на базі Кременчуцького водосховища. На думку начальника обласного управління житлово-комунального господарства Віктора Андрєєва, в цій ситуації саме вони можуть стати своєрідною панацеєю.

Європейський досвід, за словами Віктора Івановича, підтверджує це. Наприклад, у Швеції, де природний газ дуже дорогий, його безпосередньо для водонагріву використовують тільки 10%, а 75% потреби забезпечується саме завдяки використанню теплових насосів. Ці механізми здатні перетворювати воду низької температури на теплу і навіть гарячу.

Таке обладнання в Україні не виробляється, але нині, коли йдеться про українсько-японське співробітництво у сферах, тісно пов’язаних зі згаданими проблемами, однією з умов надання компенсації визначено викорис­тання техніки виробництва країни-надавача. На думку Андрєєва, ця обставина може відіграти позитивну роль у розвитку місцевої теплоенергетики.

Встановлення теплових насосів могло б стати також певним чинником модернізації інфраструктури, особливо сільської. Таким досі була газифікація. Прокладання газу до села, на що виділялися цільові кошти у бюджетах, досі вважалося переходом на вищий, більш цивілізований рівень його існування і завжди було подією місцевого життя. Сьогоднішні тенденції дещо змінилися через дорожнечу ресурсів. А модернізація необхідна: половина Кіровоградської області й досі топить, як у ХІХ столітті…

Чи відкриємо Америку через кватирку?

Чи дослухалися б ви до поради, аби вам запропонували утеплювати вікна й двері? Скажете, ну що тут нового? Кожен намагається це робити в міру сил і можливостей, коли холод дістає.

Тим часом наступний етап семінару з розробки комплексної програми розвитку комунальної теплоенергетики, куди планують запросити максимальну кількість завідуючих будинками, буде присвячено саме цій тривіальній проблемі.

«Наші багатоповерхівки, — впевнений Віктор Андрєєв, — з погляду енергоефективності просто жахливі, через них тепло буквально вилітає. Встановлення склопакетів, утеплення дверей, фасадів, дахів, відповідне удосконалення вентиляції, дообладнання теплових лічильників механізмами, що автоматично регулюють забір тепла, — все це може дати потрійну економію енергоносіїв. Здається, нічого нового і складного, жодного відкриття Америки, але ж наскільки далекі наші будинки у цьому плані від житлового фонду європейських країн! Там було проведено такого роду модернізацію».

Звісно, і нам добре було б її зробити, але за які кошти? Ниніш­ній стан місцевих бюджетів такий, що про це не може бути й мови. В.Андрєєв переконаний, що, крім бюджетів, які все-таки мають передбачати для цього якісь невеликі кошти, головну роль тут має відіграти інвестор, тобто приватний капітал. Посиль­ну частку мають вкласти також і власники житла: адже 97% житлового фонду Кіровоградщини приватизовано. А власність, як відомо, зобов’язує.

Та чи знайдуться інвестори? У Кіровоградському обласному управлінні житлово-комунального господарства вважають, що справа ця досить прибуткова. Зрозуміло, про швидкий оборот коштів тут не йдеться, але близько 200 тис. гривень прибутку за опалювальний сезон можна мати, вклавши відповідно певну суму. У Чехії, наприклад, квадратний метр модернізованої в такий спосіб житлової площі обійшовся інвесторам у 150 дол., у Прибалтиці — 100, в Україні може коштувати й дешевше. Мешканці такого будинку не витрачають нічого, вартість тепла залишається стабільною, але, ясна річ, поліпшується якість.

Важливу роль тут може відіграти також позиція органів місцевого самоврядування, адже в цих питаннях від їхньої активності багато що залежить. Деякі міста, де замислилися над проблемою раніше, частково чи повністю пройшли цей етап, скориставшись коштами відповідних фондів, програм. Днями і в обласному центрі звернули на це увагу: на останньому засіданні виконкому презентовано нову концепцію розвитку теплового господарства міста до 2015 року, розроблену фахівцями столичної компанії «Арніка-центр».

Кіровоградщині так чи інакше доведеться долучатися до цьо­го процесу — нові правила підготовки теплових господарств до опалювального сезону передбачають складання енергетичного паспорта кожного окремого будинку, готовність якого перевірятиме спеціальна комісія. Тож без дотри­мання низки вимог подачі тепла можна не чекати. Про це ж, врешті, йдеться і у проекті закону «Про енергоефективність будівель», який нині перебуває на розгляді у Верховній Раді. Він передбачає ряд серйозних вимог до балансоутримувачів житлового фонду.

Отож, Америку через кватирку відкривати таки доведеться…