Глобальні енергетичні стратегії Росії: Північ, Азія, далі — всюди

Боротьба за український транзит проти "Північного потоку-2", "Турецького потоку" і спроб "Газпрому" дестабілізувати єдність Європи шляхом надання небувалих преференцій Німеччині на шкоду "східним" членам ЄС не дає повної картини масштабних планів російського монополіста.

На жаль, позиції "Газпрому" у світі значно міцніші, ніж нам хотілось би. В Україні, а тепер і в Європі стає дедалі очевиднішим, що "Газпром" і "Роснефть" - це насамперед інструменти політичного впливу Кремля, замасковані під енергетичні компанії, які експортують не тільки нафту та природний газ, а й "русский мир", політичну та економічну корупцію. На жаль, слід визнати, що в інших регіонах світу "Роснефти", як і "Газпрому" вдається зберігати імідж "надійного" постачальника, навіть якщо це йде на шкоду партнерам.

От, наприклад, нещодавно Gazprom Marketing and Trading Singapore оголосила про початок поставок скрапленого природного газу найбільшій державній компанії Індії в сфері поставок природного газу GAIL India Ltd за контрактом, підписаним ще 2012-го, який передбачав поставки 2,5 млн т скрапленого газу на рік.

GAIL India Ltd, яка мала намір переглянути підписаний п'ять років тому контракт у зв'язку з перенасиченням ринку та відсутністю достатнього попиту, тепер змушена шукати альтернативні шляхи збуту та готується понести втрати. Раніше в схожій ситуації індійцям удалося домовитися з Катаром та Exxon/Mobil. Однак, на думку фахівців, існують досить обґрунтовані сумніви в успіху переговорів із Москвою. Бери або плати - от і вся альтернатива.

Така небувала активність російських компаній на ринку скрапленого газу є частиною глобальної стратегії Кремля зі збереження та навіть зміцнення позицій на світових трейдерних майданчиках. Поточного грудня Путін особисто взяв участь в "інавгурації" гігантського заводу зі скраплення газу в російській Арктиці вартістю 27 млрд дол. Мети Росії ніхто не приховує - перевершити Катар за обсягами виробництва скрапленого газу й тим самим поставити цей сегмент ринку під свій контроль.

Перший танкер зі скрапленим газом було завантажено сировиною в порту Сабетта на Ямальському півострові за Полярним колом прямо на очах високих гостей, серед яких, на загальний подив, був міністр енергетики Саудівської Аравії Халід аль-Фаліх.

Завод із виробництва LNG було побудовано російським приватним виробником "Новатек" у партнерстві з французькою Total і китайською національною корпорацією CNPC (50,1% спільного підприємства належить "Новатек", по 20% - Total і CNPC, 9,9% - китайській Silk Road Fund). Потужність заводу становить 5,5 м млн т на рік, однак уже у 2019 р. обсяг виробництва планується довести до 16,5 млн т.

У цьому проекті все прекрасно. По-перше, чудова природа: на думку російських інженерів, умови Заполяр'я з екстремальними температурами сприяють тому, що "скраплення газу здійснювати легше, ніж у південних країнах".

По-друге, геополітика: у Москві мають намір не тільки потіснити Катар на ринку LNG, тобто там, де все ще зберігається конкуренція, а й запобігти захопленню частини ринку скрапленим сланцевим газом зі США. Тому зовсім не випадково на врочистій церемонії на Ямалі при температурі -28ºС був присутній міністр енергетики Саудівської Аравії, що перебуває нині у стані "холодної війни" з Катаром. Останній підтримує Туреччину, яка є дуже близьким стратегічним союзником Росії та вже прийняла перший танкер із американським LNG. Перший же танкер із Сабетти відправився до Китаю, а назвали його по-французьки "Крістоф де Маржері" на честь загиблого в Росії у 2014 р. з вини п'яних співробітників Внукова колишнього СЕО Total.

За заявами керівників "Новатек", поставками з Ямалу планують забезпечити великий ринок Азії, насамперед Китай, шлях до якого з північних морів нібито коротший.

По-третє, дуже цікаво, що згаданий проект був реалізований за умов санкцій проти "Новатека", які зробили неможливими запозичення на європейському та американському фінансовому ринках. Тим часом будівництво заводу, порту й аеропорту поблизу Сабетти при температурах, які досягають -50ºС, було б неможливим без багатомільярдних інвестицій.

На допомогу росіянам прийшли китайці, які зважилися на значний ризик, пов'язаний із дуже несприятливими погодними умовами за Полярним колом і надто складними умовами навігації в північних широтах РФ. Саме на їхні кошти було реалізовано проект, і це не єдиний приклад, коли саме азіатські партнери Росії надають ресурси для задумів Путіна.

Раніше "Інтерфакс" повідомляв про те, що японські банки - Mizuho Bank і Sumitomo Mitsui Banking Corporation у співробітництві з російським відділенням американського JP Morgan Chase Bank N.A. уклали з "Газпромом" угоду про надання кредиту в розмірі 1 млрд євро терміном на п'ять років. Усі згадані банки є давніми партнерами російського монополіста та брали активну участь в угодах корпоративного та проектного фінансування.

Викликає здивування поява серед кредиторів "Газпрому" американського банку, від імені якого кредитну угоду підписав Ян Тавровський - випускник Московського університету зв'язку та інформатики, який працював потім у Morgan Stanley, а нині - президент J.P. Morgan у Росії та СНД, однак це доконаний факт.

По-четверте, у присутності на Ямалі саудівського міністра, якого виробництво скрапленого газу для Китаю не мало б сильно цікавити, є цілком раціональне пояснення. Річ у тім, що на півночі Росії добувають не тільки газ, а й конденсат, і нафту. Американські санкції стали причиною зупинки нових арктичних проектів, задуманих п'ять років тому головою "Роснефти" Ігорем Сєчіним. Однак навіть ті проекти, які вдалося реалізувати, дають до 400 тис. бар. нафтового експорту на добу з трьох терміналів.

Донедавна технічні умови видобутку нафти в Арктиці дозволяли знизити обсяги до обговорених у рамках ОПЕК+ меж. Але тепер виникає запитання про подовження обмежень, яке дуже болісно вдарить по "Роснефти", що й так перебуває в складному фінансовому становищі.

Ситуація настільки драматична, що "Роснефть" була змушена хеджувати 2017-го свої борги на внутрішньому ринку, випустивши бонди на 1 трлн рублів. Це запозичення стало найбільшим в історії компанії, яка за умов санкцій, що діють із 2014 р., змушена дедалі більше покладатися на внутрішні резерви російського фінансового ринку. За чотири роки "Роснефть" "запозичила" у такий спосіб 57 млрд дол.

На думку експертів, у разі запровадження з боку США нових обмежувальних заходів, які передбачені прийнятим у серпні санкційним законом, становище "Роснефти" стане дуже складним, що підірве довіру до гучних заяв Сєчіна про продовження масштабних інвестицій, у тому числі за кордон.

Та якщо глобальні проекти "Роснефти" на цей час стримуються санкціями, домовленістю ОПЕК+, глобалізацією ринків нафти й надлишковим сланцевим потенціалом США, то "Газпром" шукає та знаходить можливості обходу санкцій. В Азії. Так, міністр енергетики РФ Новак заявив про готовність підписати з Тегераном меморандум про наміри будівництва 1200-кілометрового газопроводу з Ірану до Індії. При цьому росіяни обіцяють здійснити значні інвестиції в іранські родовища, що гостро потребують технологічного оновлення.

І що цікаво, йдеться не про давно обговорюваний проект Іран-Пакистан-Індія, який може потрапити під санкції, а про підводний газопровід із Перської затоки в Індійський океан. Індія дуже зацікавлена в поставках іранського газу та готова ризикнути, викликавши невдоволення США, що стосується не тільки Росії, а й Ірану.

Свого часу адміністрації Буша та Обами всіляко перешкоджали будівництву газопроводу Іран-Пакистан-Індія, не без підстав вважаючи, що це призведе до різкого посилення позицій Ірану у вкрай нестабільному регіоні. Вашингтон підтримував альтернативний маршрут Туркменистан-Афганістан-Пакистан-Індія, який, однак, теж не став реальністю.

Газопровід Іран-Індія, побудований за активної участі Росії, суперечить інтересам США так само, як і попередній варіант, через Пакистан. Залишається переконатися в тому, наскільки ретельно Вашингтон має намір протидіяти енергетичній експансії Росії в Азії.

Фахівцям цілком очевидно, що вся ця дещо хаотична активність Росії на енергетичних ринках Азії зумовлена необхідністю диверсифікувати споживчу базу нафти та газу, яка в Європі, по-перше, не зростає та, по-друге, перебуває під загрозою неминучої американської експансії. Санкції, всупереч бадьорим заявам Путіна та його поплічників, чинять свій ефект і значно ускладнюють реалізацію масштабних енергетичних проектів.

Росія намагається грати відразу на всіх ринках, часто підтримуючи відносини з протиборчими сторонами (як, наприклад, із Саудівською Аравією та Катаром, Саудівською Аравією та Іраном, Китаєм та Японією), діючи цинічно й агресивно.

У Москві, здається, зрозуміли, що "нова глобалізація", яку готовий принести у світ Китай, відкриває шанс позбутися гегемонії США, і треба встигнути зайняти свою нішу на оновленому "Шовковому шляху".

І як бонус - загравання РФ із драконами Азії не залишаються непоміченими в Європі. Кремль не пропускає можливості показати Європі, що альтернатива є (але все це російські газ, нафта, конденсат), і хоч би якою вона була збитковою для російського бюджету та населення (як сумно відомі кабальні угоди про "Силу Сибіру" і поставки газу в Китай), на думку путінських стратегів, в остаточному підсумку правильно вибудувана геополітика обернеться економічними дивідендами. Ось видала ж Німеччина перший дозвіл на "Північний потік-2", та й у Баумгартені вибух дуже вчасно стався (13 грудня) і в правильному (помітному) місці. Північ, Азія, далі - всюди.