Гіпотетична сенсація

«— Говорят, здесь марсиане поселились.

— Какие к черту марсиане?! Вот, черным по белому от 7 января: «Слухи о марсианах в Обуховом переулке распущены торговцами с Сухаревки. Они будут строго наказаны». Понятно?»

М. Булгаков. «Собачье сердце»

В історії Дніпра поблизу Запоріжжя не бракує міфів. У тому числі — і сучасних. Наприклад, на початку 90-х місцева преса жваво поширювала страшилки про сома-велетня, котрий ніби-то завівся в Дніпровському водосховищі і немилосердно ковтає плавців-роззяв.

Торік узагалі кумедний випадок стався. Наприкінці літа з Дніпра витягли скіфську бабу — кам’яну, звісно. «Треба ж таке! Та подібної досконалості світ не бачив», — раділи учені-музейники. А невдовзі з’ясувалося, що скіфи тут зовсім до чого, оскільки «раритету» — років три-п’ять від сили. І це справа рук сучасного скульптора. А замовнику чи то статуя не сподобалася, чи то пожартувати захотілося. От він і кинув статую в річку. Зате про сенсаційну знахідку засоби масової інформації розтрубили по повній програмі.

Такі от цікаві історії трапляються — може, і нерозумні, але, за великим рахунком, невинні. Чого, на жаль, не скажеш про нещодавню звістку, яка всерйоз розбурхала місто.

Ближче до опівночі один із телеканалів заявив на всю країну: «Український Армагеддон. Гребля Дніпрогесу може впасти будь-якої миті. Про це заявляють вітчизняні геологи. Як стверджують фахівці, останні наукові дослідження вказують на те, що грандіозну споруду збудували просто на розломі земної кори».

Новина, що й казати, не заспокійлива. Незрозуміло, щоправда, при чому тут Армагеддон? Ні, коли цим словом периферійні бізнесмени називають готельно-розважальний комплекс, тут без питань. Це все ж таки не телебачення, де освіченість передбачається. Втім, це так, до слова.

Як виявилося, порушником спокою виступила міська громадська організація «Дніпро­петровський общинний фонд». За офіційною заявою громадських працівників, улітку минулого року вони «разом із ученими Національного гірничого університету (м. Дніпро­пет­ровськ) провели комплексні дослідження території долини Дніп­ра між містами Дніпро­петровськ і Запоріж­жя». Ці роботи виконувалися в рамках реалізації програми «Дніпровські пороги». Про неї ми ще пригадаємо, а поки що звернемо увагу на висновки: «...було встановлено наявність геоморфологічних і структурних індикаторів тектонічного розлому земної кори, що проходить через ділянку розташування Дніпрогес» і «Наявність розлому... може призвести до техногенної катастрофи внаслідок руйнації будівельних конструкцій Дніпрогес ім. Леніна». Отже, необхідно «негайно провести спільні додаткові дослідження», наполягав голова правління організації Ігор Шпир­ка в листі до голови Запорізької облради Олександра Нефьодова.

Громадські працівники стверджують, що їхню інформацію «було сприйнято дуже серйозно». Принаймні такий висновок вони зробили за підсумками зустрічі «на рівні заступника голови облради». Проте цікаво, що через якийсь час О.Нефьодов назвав стовідсотковою провокацією розмови про можливий розлом під Дніпрогесом і навіть пригрозив: «Тих, хто поширює такі чутки, буде покарано». Але, розібравшись у суті проблеми зі слів журналістів, одразу змінив гнів на милість і пообіцяв поставитися позитивно до інформації, яка чомусь пройшла повз нього. Отже, перший заступник голови облради Олександр Клепаков може не боятися покарань. Адже це він переадресував листа громадських працівників голові обладміністрації з проханням «розглянути і надати пропозиції обласній раді щодо спільних дій». А далі усе за стандартною схемою: голова ОДА доручає розіб­ратися своєму першому заступнику голови, той — начальнику управління з надзвичайних ситуацій... Загалом, пішла писати губернія.

Розпочавши журналістське розслідування, я, природно, не міг не поцікавитися у чиновників, що їм відомо про діяльність громадського фонду? Як виявилося, нічого. Що ж, тоді, мабуть, саме час поділитися деякою інформацією.

Отже, у статусі міської громадської організації «Дніп­ропетровський общинний фонд» зареєстрований виконкомом Дніпропетровського міськ­виконкому наприкінці 2003 року. Його засновниками є п’ятеро громадян України, жителі Дніпропетровська. Одним із головних проектів, над якими працює фонд, є програма «Дніпровські пороги». Примітно, що до народження цієї ідеї громадських працівників, за їхнім твердженням, спонукало знайомство з низкою творів. Таких, зокрема, як книжка Леоніда Кучми «Україна — не Росія», картина Казимира Малевича «Чорний квадрат», а також українські пісні у виконанні Таїсії Повалій та Олександра Малініна. Що ж, як-то кажуть, буває...

Проте «Дніпровські пороги» — зовсім не єдиний із масштабних проектів фонду. Як повідав нещодавно «Дніпровський юридичний вісник», завдяки зусиллям громадської організації, «зажевріла надія одержати цілком новий вигляд енергії, заснований на взаємодії Сонця і Землі». Виявляється, «синтезатор, над створенням якого вже почали працювати вчені, дасть світло, сприятливе для людського зору, адже він має з’єднати енергію Сонця і ядра Землі». Та тільки... «такий масштабний проект потребує відповідної фінансової підтримки». Але про гроші — трохи пізніше.

Колективне занепокоєння геологів, яке так ретельно почали мусувати вітчизняні медіа, насправді дещо перебільшене. Адже авторство гіпотези про розлом земної кори під греблею Дніпровської ГЕС належить одному вченому — Валерію Ішкову, кандидату геолого-мінералогічних наук, доценту, завкафедрою мінералогії і петрографії Дніпропетровського Націо­нального гірничого університету. До речі, студенти говорять про нього, як про хорошого фахівця і в міру вимогливого викладача, з котрим не занудьгуєш. Сам вчений оцінює свою здогадку як умовиводи, що мають попередній характер. Проте на запитання про те, наскільки він у них упевнений, Валерій Вале­рійович не дав прямої відповіді. Мовляв, він звернувся до багатьох своїх колег, і ніхто з них не засумнівався в його інтерпретації. А взагалі експедиція була нетривалою і більше нагадувала пілотний проект. І матеріалу нею зібрано небагато, але, на думку Ішкова, він є підставою для проведення більш детальних і серйозних робіт, які або підтвердять, або спростують гіпотезу.

Що ж, логічно. Зрештою, кожен учений має право на гіпотезу. І громадський фонд — теж. Ну, а коли так, то що, власне, заважає автору цих рядків висловити свій здогад? Тим більше що непрямих ознак для певних умовисновків цілком достатньо.

Нехай після проведених досліджень припущення не підтвердиться. І що, хтось зможе висунути претензії науково-громадській компанії? В жодному разі! Навпаки, є привід потішитися, що тепер уже точно «любимый город может спать спокойно». А добрі новини, як відомо, грошей коштують. Про це неодноразово і з завидною постійністю наголошувалося в повідомленнях ЗМІ про відсутність коштів на додаткові дослідження. Мільйони, звичайно, не потрібні, але без кількох сотень тисяч гривень ніяк не обійтися. Теж, між іншим, сума пристойна. І причетні до її виділення з бюджету, за усталеними неофіційними правилами, мають право розраховувати не просто на якийсь там відкіт, а на повноцінну частку.

Цікаве припущення вимальовується, чи не так? А що стосується сенсаційних наукових висновків... Напевно, не зайвим буде посилання на думку директора Дніпрогесу Віктора Кучера: «Характеристики та особливості геолого-тектонічної будівлі блоку архею Українського кристалічного щита відомі грамотнім фахівцям з підручників для вузів, відкритих публікацій у спеціальній літературі і не є результатами «відкриттів» громадських організацій кризового періоду». Але на сенсацію вона вочевидь не тягне...