Донбас. Хроніки енергетичного Сталкера

Після мінських домовленостей про припинення вогню на Сході України, тобто з 5 вересня - дати початку перемир'я, у зоні АТО терористи понад 1300 разів порушили режим припинення вогню. "64 українські військовослужбовці загинули, 355 поранені, 36 мирних жителів загинули", - повідомило МЗС України. 7 жовтня з 18.00 у зоні АТО оголошено "режим тиші". Але бойовиків це не зупинило. Тієї ж ночі обстріляли Луганську ТЕС, продовжують бомбити аеропорт Донецька. А нещасні жителі Щастя і десятка міст і сіл Луганської області 9 жовтня знову залишилися без електрики - знову обстріляли Луганську ТЕС, у результаті чого загорівся ще один трансформатор.

7 жовтня заступник міністра економіки України Роман Качур повідомив, що в Луганській і Донецькій областях "не працює від 50 до 80% промислових підприємств, економічну обстановку в державі дестабілізовано через вторгнення РФ на територію України". У Луганську зупинено 19 із 23 системоутворюючих підприємств, а в Донецьку в липні-серпні 2014 р. порівняно з відповідним періодом минулого року спостерігався спад на 50%. У першому-другому кварталах ВВП скоротився на 4,6%. Така тенденція збережеться в третьому-четвертому кварталах через падіння виробництва і споживання.

Саме великі промислові підприємства і шахти, більшу частину яких зараз закрито через воєнні дії, забезпечували жителів східного регіону країни роботою і, відповідно, засобами для життя. Транспортна і життєзабезпечуюча інфраструктури регіону зруйновані. Обстріли, бомбардування, безробіття і страх змусили жителів Донбасу тікати з регіону.

За даними ООН, на 3 жовтня в Україні офіційно налічувалося 295 тис. переселенців. "У нас зараз 350 тис. переселенців. Це лише офіційна цифра переселенців з території АТО", - уточнив днями прем'єр Арсеній Яценюк. Неофіційна цифра значно більша…

Однак, проживши кілька тижнів і навіть місяців поза своїми домівками, люди починають повертатися у свої напівзруйновані будинки в Донецькій і Луганській областях, а деякі житла взагалі стерто з лиця землі. Попри невизначеність, політичну й економічну нестабільність регіону, відсутність елементарних умов для життя - води, світла, газу, опалення. І повертаються багато хто з них, так і не змінивши свого ставлення до України. Як свідчать волонтери і соціологи, приблизно половина жителів Сходу України дотепер розраховують на перемогу "ДНР"-"ЛНР". 26% жителів Донбасу хочуть незалежності "ДНР" і "ЛНР", а 16% - приєднання до РФ.

А тут ще й перейменовані регіонали дров до багаття підкидають своїми передвиборними агітками. Спочатку в ПР кричали, що Київ не хоче чути Донбас, і вимагали з голосу Москви федералізації. Потім погрозами та обіцянками провели незаконний референдум. Тепер знову репетують, що захистять знедолені промислові регіони від цієї бездарної влади, забуваючи нагадати тим самим донбаським виборцям про свої "подвиги", які призвели всю країну до економічного і політичного колапсу.

Самопроголошені лідери "ДНР" і "ЛНР" бачать себе автономними від України партнерами РФ. Не замислюючись про те, що російському президенту вони потрібні лише для того, щоб почати дробити єдину, а тому ще сильну Україну на безпорадні "феодальні князівства", які легко буде підкорити. Принцип "поділяй і володарюй" Путін укотре має намір застосувати в Україні. Він не буде фінансувати і тим більше відроджувати Донбас - своїх голодних і незадоволених регіонів вистачає. Він просто неофіційно фінансує бойовиків, які тероризують Схід України. Луганщину і Донеччину чекає доля Придністров'я та Абхазії - ніким не визнаних територій з невизначеним статусом, зруйнованою економікою, невтримною інфляцією, безробіттям, всеохоплюючою корупцією і бандитизмом.

Донбас: із "годувальника"
у нахлібники

До початку бойових дій на Донбасі (8,8% загальної території України) проживало 6,6 млн чол., тобто 14,5% населення країни. І хоча валовий регіональний продукт у фактичних цінах
2012 р. досягав 229,5 млрд грн, тобто 15,7% ВВП країни, а експорт - 21,4% сукупного експорту України, соціальна допомога регіону з центру становила 54 млрд грн, тобто 17,9% загальних видатків країни (за результатами 2013 р.). При цьому в Донбасі проживає 2,1 млн пенсіонерів (15,7% усіх пенсіонерів країни). І навіть у найкращі часи внесків місцевих підприємств до Пенсійного фонду не вистачало на виплату пенсій у регіоні. Сьогодні не працює більша частина підприємств, які забезпечували надходження до Пенсійного фонду. Отже, компенсувати виплати доводиться за рахунок внесків решти регіонів. Як і відновлювати Донбас, кардинально переорієнтовуючи його економіку (див. статтю Е.Лібанової "Вимушені переселенці: учора, сьогодні, завтра", DT.UA №27 від 8 серпня 2014 р.).

Мабуть, єдине, що може хоч трохи потішити жителів Донбасу, то це відновлювальні роботи на водоканалі Сіверський Донець-Донбас. За інформацією КП "Вода Донбасу" від 8 жовтня, у районі Горлівки тривають відновлювальні і ремонтні роботи, що дасть змогу удвічі збільшити пропускну здатність каналу і поліпшити водопостачання великих міст області. А поки що Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка, Дзержинськ і Харцизьк одержують воду в обмежених обсягах. За графіками подається вода в Амвросіївку, Новоазовськ, Тельманове, Старобешів, Маріуполь, Слов'янськ, Дружківку, Краматорськ, Костянтинівку, Сніжне. Жителі Тореза отримують лише 20% від необхідного добового обсягу. Після обстрілів і знеструмлення водопровідного насоса в Шахтарську подачу води скорочено з 48 до 38%. Також у результаті обстрілів знеструмлені і залишаються без водопостачання Авдіївка і частково Ясинувата, смт Красногорівка, Верхньоторецьке, Василівка і Спартак.

…На відновлення Донбасу будуть потрібні сотні мільярдів гривень. Європейські фінансові інститути готові допомогти і навіть надати допомогу на відновлення регіону за спрощеною процедурою. Проте коли буде розроблено програму його відновлення і коли почнуть надходити кошти для її реалізації, важко сказати. Тим більше що воєнні дії агресорів не припиняються і повсюдно підтримуються Російською Федерацією.

Енергоголод
і спроби його втамувати

У ніч з 7 на 8 жовтня Луганська ТЕС (що належить ТОВ "ДТЕК Східенерго") припинила роботу одного блоку внаслідок пошкодження трансформатора через обстріл стрілецькою зброєю та артилерією. На територію станції впало 14 артилерійських снарядів, один із яких влучив у блок №13. Енергетикам вдалося підтримати роботу станції, завдяки чому мільйони жителів північної частини Луганської області не залишилися без електроенергії. Але у разі продовження використання об'єктів ТЕС як укріпспоруд ризик зупинки всієї станції максимально великий. Як і виникнення техногенної та екологічної катастрофи. При цьому, нагадують у ДТЕК, Луганська ТЕС ще з серпня змушена працювати в режимі енергоострова і забезпечує електроенергією не лише північну частину Луганщини, оскільки з 22 високовольтних ліній електропередачі 18 пошкоджені.

9 жовтня в результаті бомбардування загорівся 11-й трансформатор Луганської ТЕС. Знеструмлено багато районів Сєверодонецька, Рубіжного, Алчевська, Перевальська, Білокуракіного, Лисичанська. 17 вересня Луганську ТЕС у Щасті вже було відключено в результаті влучення бойового снаряда. Без електрики тоді залишилися близько мільйона жителів північної частини Луганської області і 21 шахта, електропостачанням яких займалася та ж таки ТЕС. Пізніше обстріл Луганської ТЕС було кваліфіковано як теракт. 2 липня в результаті бойових дій була практично знищена Слов'янська ТЕС (входить у ПАТ "Донбасенерго"), яку раніше бойовики намагалися підпорядкувати собі, від'єднавши її від єдиної енергосистеми України.

Через зупинку шахт і виникнення дефіциту вугілля на більшості ТЕС і ТЕЦ, а також через відсутність мазуту і нестачу газу зупинені або перебувають на межі зупинки також інші енергогенеруючі об'єкти по всій країні.

Українські енергогенеруючі компанії через події на Донбасі відчувають дефіцит вугілля антрацитної групи обсягом близько 1 млн т на місяць, з яких імпортні поставки через порти можуть компенсувати лише близько 400 тис. т на місяць.

За даними Міненерговугільпрому, запаси вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ України впродовж вересня 2014 р. знизилися на 9,7% (на 207 тис. т) і на 1 жовтня становили 1 млн 931,3 тис. т. При цьому запаси вугілля на складах електростанцій на 1 жовтня 2014 р. виявилися на 55,9% меншими, ніж на аналогічну дату 2013 р. (4 млн 378,6 тис. т).

У цій ситуації уряд і приватні енергогенеруючі компанії змушені шукати можливість покрити дефіцит вугілля і газу (про газ - трохи нижче).

За словами голови Міненерговугільпрому Юрія Продана, уряд санкціонував імпорт через порти близько 1 млн т вугілля з Південно-Африканської Республіки для потреб ПАТ "Центренерго". Але, як раніше повідомляло DT.UA, це не виправить ситуації в енергогалузі загалом. При цьому навіть у разі відновлення поставок вугілля з контрольованих бойовиками регіонів України дефіцит вугілля збережеться на рівні 200–250 тис. т на місяць через виведені з ладу цілий ряд шахт на Донбасі.

Необхідна за якістю сировина для українських ТЕС і ТЕЦ є в РФ. І хоч як це прикро, але приватні компанії, а саме - ДТЕК, а також ПАТ "Донбасенерго" до кінця року мають намір закупити понад 4 млн т вугілля в Росії. Раніше в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" гендиректор ДТЕК Максим Тимченко повідомив, що енергохолдинг (належить Рінату Ахметову) планує завозити залізницею 500–600 тис. т вугілля на місяць.

За словами Ю.Продана, державні і приватні підприємства підписали угоди про поставку
5,6 млн т імпортного вугілля до кінця 2015 р. Виходить, що українські генеруючі підприємства фінансують росіян, які не тільки посприяли розвалу української вуглевидобувної та кризі енергогенеруючої галузей, а й - за велінням Кремля - цілком можуть спрямувати зароблені в такий спосіб кошти на фінансування бойовиків на Сході України.

Крім того, у ЗМІ вже з'явилася інформація про те, що з контрольованої бойовиками зони Донбасу автофурами (оскільки залізничне сполучення перерване) до Росії вивозять енергетичне вугілля. Чи не його потім продають ДТЕКу та іншим охочим в Україні?!

ЛНРівці намагаються створити газову автономію

Тим часом РФ дедалі активніше використовує енергоносії, насамперед газ, як зброю. Навіть активний учасник переговорів з РФ та Україною єврокомісар Гюнтер Еттінгер зізнався, що в Єврокомісії вважають, що Росія зробить усе можливе, аби погіршити ситуацію в Україні. І поки легітимна українська влада і НАК "Нафтогаз України" відстоюють хоча б відносно вигідні позиції на затяжних переговорах із РФ і "Газпромом" за посередництва Єврокомісії, представники "ДНР" і "ЛНР" - у піку офіційному Києву - намагаються організувати прямі поставки природного газу з Росії.

За інформацією DT.UA, 3 жовтня, саме в той час, коли делегація Міненерговугільпрому і "Нафтогазу" у Брюсселі презентувала інвестиційні проекти, спрямовані на підвищення ефективності та інвестпривабливості української ГТС, представники "ДНР" вели переговори в офісі "Донбастрансгазу" - регіонального представництва оператора української ГТС - ПАТ "Укртрансгаз" у Донецькій і Луганській областях. За нашою інформацією, сепаратисти вмовляли керівництво "Донбастрансгазу" переключитися на транспортування російського газу, який вони збираються одержати прямо з РФ, виключно для потреб самопроголошених, але ніким не визнаних "ДНР" і "ЛНР". Домовитися не вдалося. Принаймні поки що.

28 вересня спікер Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко оприлюднив інформацію про те, що "керівництво самопроголошеної "Луганської народної республіки" намагається налагодити прямі поставки газу з Російської Федерації.

"За оперативною інформацією, керівництво терористичної організації ЛНР шукає можливості перемкнути розподільні мережі області на поставки газу з Росії, відключивши північні райони (Луганської області), які перебувають під контролем української влади", - заявив він.

Крім цього, за словами Лисенка, бойовики, зважаючи на зниження підтримки місцевим населенням, намагаються примусовим способом поповнити свої лави, зокрема, оголосивши загальну мобілізацію, якій підлягають чоловіки віком 18–50 років.

Також у м. Алчевську Луганської області запроваджено військовий стан. Зокрема, з 22.00 до 6.00 у місті запроваджено комендантську годину.

Втім, якби росіяни справді хотіли бачити в сепаратистах газових партнерів, вони знайшли б і спосіб, і гроші допомогти "ДНР" і "ЛНР". І вже принаймні не руйнували б газової та енергетичної інфраструктури цієї частини Донбасу.

Кабмін дозволив промисловцям імпортувати газ. Російський?

"Нафтогаз України" настійливо наполягає на перегляді закупівельного (ціни та обсягу) і транзитного контрактів з "Газпромом", закуповуючи весь доступний реверсний газ. Але його все одно обмаль, навіть з урахуванням норвезьких поставок.

Враховуючи примусове обмеження споживання газу промисловими підприємствами на 20% і населенням на 10% і зупинку 50–80% великих газоспоживачів тільки в Донбасі, що означає автоматичне скорочення (поки не вдарили морози) споживання газу, Кабмін пом'якшив свої вимоги щодо імпорту газу. Ще кілька тижнів тому весь імпорт призначався НАКу.

7 жовтня на розширеному засіданні уряду прем'єр А.Яценюк заявив, що уряд України не перешкоджатиме самостійному імпорту газу промисловими підприємствами. Звідки - не уточнив. Хоча відомо, що НАК не погоджується поки купувати 5 млрд кубометрів російського газу на умовах "Газпрому" (погашення 3,1 млрд дол. боргу, передоплата, ціна - 385 дол. за тисячу кубометрів). НАК, у свою чергу, пропонує ціну 268 дол., хоча Єврокомісія до рішення Стокгольмського арбітражу пропонує сторонам компроміс - 325 дол. за тисячу кубометрів.

За словами голови уряду, "Нафтогаз України" відповідно до чинного законодавства та європейських норм готовий надати транспортні потужності для доставки газу, самостійно імпортованого підприємствами.

Голова НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв підтвердив таку готовність, але при цьому нагадав, що нині газотранспортні потужності, якими можна імпортувати газ з Угорщини, недозавантажені (див. довідку DT.UA).

У свою чергу, голова Донецької облдержадміністрації Сергій Тарута, який порушив це питання під час засідання Кабміну, в коментарі журналістам зазначив, що промпідприємства мають намір провести переговори щодо можливості придбання газу в Середній Азії та Росії.

"Я розмовляв із промисловими підприємствами в тому ж Маріуполі. Вони споживають досить багато газу, вони просили вирішити питання про можливість самостійної закупівлі, і ми це маємо їм забезпечити... Тобто укладаєш контракт із Росією, далі укладаєш договір на транзит із "Нафтогазом" ("Укртрансгазом" як оператором ГТС), далі - з облгазом або міськгазом. Таким чином, промисловці вирішують свою проблему самостійно" - сказав він.

"Найімовірніше, можливість (самостійно домовитися) така є. Для кожного підприємства необхідно визначати найбільш ефективну виробничу програму. Що йому вигідно: або зупиняти виробництво, або зменшувати, або ж купувати за вищою ціною, але при цьому мати більшу ефективність за рахунок використання на 100% своїх потужностей", - додав С.Тарута.

Чим загрожує Україні "газова автономія" Донбасу

Теоретично у сепаратистів "ДНР" і "ЛНР" є можливість домовитися з росіянами про прямі поставки газу в контрольовану ними частину Донецької та Луганської областей. І все б добре, якби йшлося про загальноприйняте прикордонне співробітництво, як в України з Польщею, наприклад.

Однак у цьому разі йдеться зовсім про інше - не просто про "газову" і взагалі енергетичну "автономію" Донбасу. Плани сепаратистів створюють пряму загрозу стабільній роботі газотранспортної системи країни, тому що вони планують "виключити" з ГТС України мінімум один магістральний газопровід - "Союз", що забезпечує четверту частину транзиту російського газу в Європу. Його довжина - 1567 км, він проходить через усю територію України зі східного Новопскова, через полтавські газові родовища, зокрема Шебелинку, з експортними виходами на ГТС Угорщини (через газовимірювальну станцію Берегове) і Словаччини (через ужгородський напрямок). Проектна пропускна здатність магістрального газопроводу "Союз" перевищує 26 млрд кубометрів на рік. Крім транзиту російського газу, ця газова магістраль забезпечує доставку газу жителям кількох областей України.

Крім того, у Донбаському регіоні розташовані два ПСГ - Вергунське (у ньому зараз зберігається понад 176 млн кубометрів газу) і Краснопопівське (із запасом 19,5 млн кубометрів). Ці підземні сховища використовувалися в сезонний максимум для підтримання тиску в транспортному вузлі "Донбастрансгазу" і забезпечення Донецької та Луганської областей стабільним газопостачанням.

Сепаратисти "ДНР" і "ЛНР" вочевидь з чуток знають, що таке Єдина газотранспортна система (ГТС) України. А швидше, і знати не хочуть. І вже тим більше, напевно, не знають або пам'ятати не хочуть, що значною мірою заради порятунку від замерзання і зупинки містоутворюючих промислових підприємств цих областей у січні 2009 р. - після припинення всіх поставок "Газпрому" в і через Україну - фахівці "Укртрансгазу" за лічені години "закільцювали" ГТС країни у внутрішньоукраїнський реверс, забезпечивши в такий спосіб перекидання газу із західноукраїнських ПСГ у замерзаючий східний регіон.

Заради порятунку зруйнованих частин сепаратистських недогризків Донецької і Луганської областей навряд чи Україна тепер на це піде. Тим більше що незрозуміло, хто заплатить за поставлений газ у захопленій сепаратистами частині Донбасу. А Росія, навіть якщо погодиться дати газ прикордонному Донбасу, то тільки за передоплатою і тільки щоб зігріти спонсорованих бойовиків. І влаштує в "ДНР" і "ЛНР" анклав для транзиту зброї, наркотиків, полігон для "підтримання військового духу" своєї армії та випробування нового озброєння. Але пульт від управління процесами в цьому "автономному острові федералізму" Кремль триматиме у своїх чіпких руках, щоб у потрібний йому момент посилювати або послаблювати тиск і напругу не лише в цьому підконтрольному регіоні і ГТС, а й у всій Україні. У такий спосіб створюється "некерована" діра, яка дестабілізуватиме всю країну.

Якщо на карту АТО, яку легко знайти на сайті РНБО, накласти схему газової інфраструктури регіону, то чітко проглядається, що бойовики, сепаратисти й усяка погань ведуть бойові дії якраз по лінії проходження газомагістралей і найважливіших газорозподільних вузлів у Луганській і Донецькій областях (див. карту). Бойовики намагаються відітнути територію, якою проходять газопроводи з російських Єльця, Петровська, Оренбурга і в напрямку Олександрового Гаю і Таганрога. Тобто в буквальному значенні слова під прицілом опинилися не менш як три вхідні і два вихідні магістральні газопроводи у Луганській і Донецькій областях. Плюс, як уже сказано вище, два ПСГ.

Більш того, якщо подивитися на лінію створюваної буферної зони, то можна легко помітити, що вона підсовується дедалі ближче до західної частини газової системи Луганської й Донецької областей, практично залишаючи можливість лише для газопостачання контрольованої українськими військами частини цих областей і найбільшого газоспоживача - Маріуполя з його меткомбінатами "Азовсталь" та ім. Ілліча (контрольованих Ахметовим). Не залишається без уваги сепаратистів і самозваних "республіканців" і Маріупольський торговий порт. За великого бажання його можуть заблокувати, і тоді закуповуване у ПАР вугілля буде дуже важко доправити на українські ТЕС.

Про контроль ГТС Києвом і запрограмовану безконтрольність Кремлем

На складеній карті-схемі зазначено лише основні об'єкти ГТС, підконтрольні законній владі і Збройним силам України, а також розташовані на контрольованій бойовиками території. Але в деталях, за даними достовірних джерел DT.UA, ситуація мала (і, наскільки нам відомо, не дуже змінилася) такий вигляд (докладніше див. табл. на сайті DT.UA).

Станом на 6 жовтня, український оператор ГТС - ПАТ "Укртрансгаз", а точніше, його регіональний підрозділ "Донбастрансгаз" у Донецькій області, а точніше, на контрольованій Збройними силами України та МВС території, має доступ і контролює роботу 54 газорозподільних станцій (ГРС). Забезпечує загальний добовий обсяг споживання цієї території в 3,786 млн кубометрів газу, з яких промислові споживачі використовують 2,223 млн, населення - 1,563 млн. Підконтрольна також одна компресорна станція (КС) Лоскутівка.

На контрольованій сепаратистами і бойовиками території розташовані 38 ГРС. Загальний добовий обсяг споживання газу - 1,406 млн кубометрів, з яких 366 тис. використовує промисловість і 1,04 млн - населення.

У Луганській області на контрольованій Збройними силами України та МВС території розташовані 51 ГРС, а також компресорна станція Новопсков і ПСГ Краснопопівка. Загальний добовий обсяг споживання -
900 тис. кубометрів газу, з яких промисловість використовує
341 тис., населення - 559 тис.

Бойовики контролюють 33 ГРС. Загальний добовий обсяг споживання газу - 1,105 млн кубометрів, з яких промисловість споживає 390 тис., населення - 715 тис. Також на цій території розташовані дві КС - Луганська і Новодар'ївка та ПСГ Вергунка.

При цьому газопостачання в контрольованій бойовиками частині (близько 2,5 млн кубометрів на добу в нинішній період, а з урахуванням зупинки підприємств - близько 1–1,2 млн кубометрів) порушено через зупинку багатьох ГРС і КС, а також пошкоджені газопроводи. А ремонт об'єктів газової інфраструктури практично небезпечний, неможливий, а іноді й марний через бойові дії.

Та оскільки контрольована бойовиками і сепаратистами частина об'єктів ГТС у будь-який момент може бути підірвана або зупинена через часткове пошкодження, це дає російському "Газпрому" можливість у потрібний Кремлю момент заявити, що недопоставки транзитного газу - на совісті української сторони. Адже саме вона зобов'язалася забезпечити безперебійність транзиту російського газу в ЄС. А те, що в Донбасі українська влада не може втихомирити "своїх сепаратистів і бойовиків", то це, мовляв, внутрішні проблеми України. Мовляв, ненадійний це газотранзитний маршрут, і треба швидше від нього відмовитися і "Газпрому", і європейським покупцям. А газ російська монополія, за запевненнями її топ-менеджерів і Кремля, у повному обсязі може доправити європейцям і іншими маршрутами. Наприклад, через контрольовані "Газпромом" "Північний потік", у Туреччину - через "Блакитний потік". І вже зовсім "залити" Європу російським газом можна, терміново побудувавши "Південний потік". Виключивши заодно всі "газпромівські" "потоки" з правил Другого і Третього енергопакетів ЄС. А Україну в такий спосіб - з повноправних суб'єктів європейського енергетичного ринку. От тільки в цьому разі Європейський Союз буде максимально залежним від Росії і як від основного джерела газу, і як від єдиного оператора газотранспортних потоків Європи. Як РФ скористається таким виключним правом, добре відомо з історії "газових війн" узимку 2004-го, 2006-го і 2009 р.

P.S. 23 вересня 2014 р. єврокомісар Г.Еттінгер передав українській і російській сторонам та їхнім суб'єктам газових відносин - "Нафтогазу України" і "Газпрому" проект угоди, який Єврокомісія пропонує підписати в рамках тристоронніх переговорів ЄС-Україна–РФ з урегулювання газового спору.

7 жовтня Міненерговугільпром і "Нафтогаз" спрямували в ЄК свої коментарі до проекту протоколу тристоронніх газових переговорів. "Нафтогаз України" готовий до чергового раунду тристоронніх переговорів у будь-який погоджений сторонами час.

Свої пропозиції надіслала і РФ. Окрім суті російських поправок (основні з них названо вище), РФ пропонує виключити з підписантів угоди "Газпром". У такий спосіб тристороння угода автоматично отримає статус політичної заяви - без юридичних механізмів і зобов'язань безпосереднього суб'єкта газових відносин з боку РФ - "Газпрому".

У зв'язку з цим 9 жовтня "Нафтогаз України" заявив, що "кінцевим результатом переговорів має стати підписання правомірної угоди, справедливої для всіх сторін та укладеної на ринкових, а не політичних принципах". Така угода передбачає особисту участь і "Газпрому", і "Нафтогазу" в її підписанні та надає сторонам юридичні інструменти, які гарантуватимуть реалізацію угоди всіма учасниками в умовах відсутності довіри між сторонами. "Прийнятна для сторін угода, - наголошують у НАК, - має бути комерційною і потребує підпису представника "Газпрому", без чого неможливо дійти згоди".

Довідка DT.UA

У 2013 р. поставки газу "Газпромом" на адресу "Нафтогазу" становили 12,9 млрд кубометрів, підконтрольний Дмитру Фірташу Ostchem Holding Ltd закупив 12,9 млрд, з Європи НАК імпортувала 2,1 млрд кубометрів природного газу.

За результатами трьох кварталів 2014 р., в Україну газ імпортувала переважно НАК "Нафтогаз України" - всього 16,1 млрд кубометрів. З них у першому кварталі 13,9 млрд кубометрів від "Газпрому"; через ГТС Польщі в реверсному режимі в Україну надійшло 700 млн, через ГТС Угорщини -
600 млн, через ГТС Словаччини - 900 млн кубометрів. Ще 100 млн кубометрів поставлено на адресу Ostchem Holding Ltd.

У січні-вересні 2014 р. підприємства хімічної галузі використали 3,1 млрд кубометрів газу, Ostchem - 2,5 млрд.

Однак Кабмін із жовтня заборонив хімпідприємствам, насамперед Фірташа, використовувати як той газ, що залишається в українських ПСГ з минулого року, так і той, що знову надходить на адресу цього холдингу. Фірташ назвав таке розпорядження уряду "неоголошеною війною" і пригрозив судом.

Втім, уряд 8 жовтня запевнив, що не перешкоджатиме Одеському припортовому заводу (на який поклав око не лише Д.Фірташ, а й І.Коломойський) імпортувати газ, і поки що підтримає це підприємство газовими ресурсами "Нафтогазу".

Енергогенеруючим компаніям з початку року по 1 жовтня поставлено 200 млн кубометрів газу, підприємствам Мінпрому - 5,8 млрд, у т.ч. металургійним - 2,7 млрд кубометрів.

Транзит газу "Газпрому" через ГТС України становив за перші три квартали 2014 р. близько 50 млрд кубометрів, що повністю відповідає контрактним заявкам "Газпрому" і зобов'язанням "Нафтогазу" як підписанта транзитного контракту від січня 2009 р.