«Дніпроенерго»: результат — ніщо?

Уже майже рік події, пов’язані з ВАТ «Дніпроенерго», не перестають залишатися топ-новиною для вітчизняних медіа. Про це написано й переписано стільки, що центр уваги уже давно змістився із самої проблеми на скандальні деталі конфлікту під бадьорим гаслом «Чия візьме?» Тому згадати, із чого все розпочиналося, буде зовсім не зайвим.

Отже, постановою Господарсь­кого суду Запорізької області від 12 грудня 2001 року було порушено справу про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго», запроваджені процедура розпорядження майном боржника і мораторій на задоволення претензій кредиторів. Приводом для цього стала кредиторська заборгованість енергокомпанії в сумі 1,4 млрд. грн. І хоча більша частина кредиторки (понад 80%) була простроченою, це зовсім не свідчило про критичний фінансовий стан «Дніпроенерго», який мав на той час додатне платіжне сальдо, що визначалося 3,3 млрд. грн. дебіторської заборгованості. Сформувалася вона ще з кінця 90-х, коли розрахунки за відпущену електроенергію в кращому разі становили 19%. Проблема полягала лише в тому, що основним і, по суті, єдиним дебітором компанії виступало ДП «Енергоринок». Це означало, що надії на повернення боргу навіть у віддаленій перспективі були цілком ілюзорними.

Черговою постановою господарського суду від 1 вересня 2003 року був затверджений реєстр вимог 65 кредиторів «Дніпроенерго» на суму 1 млрд. 390 млн. 381 тис. 642 грн. і 25 коп. Щоправда, надалі рішення суду було оскаржене окремими кредиторами, тому сума позовних вимог зросла на 289 млн. 439 тис. 102 грн. і 9 коп.

З 28 листопада 2003-го суд запровадив щодо компанії процедуру санації, плани якої неодноразово переглядалися і перезатверджувалися, як і її керівники. Крапку в цьому млявому процесі обласний госпсуд поставив 26 червня 2007 року, затвердивши зміни і доповнення до плану санації «Дніпроенерго». Принциповим моментом цього рішення було надання керівнику санації повноважень на проведення загальних зборів акціонерів.

На той час компанія після тривалих пошуків уже визначилася з вибором зовнішнього інвестора. У цій ролі виступили компанія «Павлоградвугілля» і шахта «Комсомолець Донбасу» — традиційні постачальники палива і першочергові претенденти на стягнення боргів із «Дніпроенерго».

Схема інвестиційного допінгу полягала в такому. ВАТ «Дніпроенерго» збільшує більш як наполовину свій статутний фонд у зв’язку з приєднанням ТОВ «Інвестиційне товариство» — структури «Донбаської паливно-енергетичної компанії» («ДПЕК»). Натомість на акції додаткової емісії «Донбаська паливно-енергетична компанія» повністю погашає наявну кредиторську заборгованість (на той час вона становила близько
1 млрд. грн.) і вкладає один мільярд у розвиток підприємства. При цьому частка «ДПЕК» у «Дніпроенерго» збільшується з 16 до 44%, а держпакет зменшується з 76% до 50%+1 акція. Цю умову було визначено розпорядженням уряду, який доручив НАК «Енергетична компанія України» проголосувати за проведення додаткової емісії. Що й відбулося на загальних зборах акціонерів «Дніпроенерго», що пройшли 27 серпня 2007 року.

Чи варто вважати подібний варіант вирішення кризи найкращим? Навряд чи. В ідеалі, звичайно, була б набагато кращою поява якогось альтруїста, котрий безплатно дав би мільярд. Та, на жаль, упродовж шести років таких не знайшлося. Тоді, може, компанії варто було самостійно розрахуватися з боргами? Змогла ж вона повернути кредиторам майже 700 млн. Справді, було таке. Однак треба врахувати, що сталося це за заліковою схемою. А щодо живих грошей... Торік чистий прибуток «Дніпроенерго» становив близько 120 млн. грн. Якщо припустити, що в майбутньому фінансові результати компанії будуть такими ж успішними, то шляхом нескладних арифметичних дій дійдемо висновку: повне погашення кредиторки можливе впродовж восьми років. І що, є багато охочих чекати?

Негативну оцінку результатів додаткової емісії «Дніпроенерго» однією з перших дала лідер БЮТ Юлія Тимошенко. На другий день після зборів акціонерів на прес-конференції в Олександрії Кіровоградської області вона заявила, що «знову за безцінь підприємці Ріната Ахметова прибрали до рук, без будь-яких інвестиційних зобов’язань, «Дніпроенерго», запевнивши при цьому, що «через місяць, думаю, усе-таки зміниться влада, і наша політична сила поставить на свої місця всі ті підприємства, які вони в нинішній момент поспіхом за безцінь розпихують по кишенях».

Припущення про зміну влади справдилося, як відомо, не через місяць, а дещо пізніше. Можливо, тому в конфлікті навколо «Дніпроенерго» активно проявився новий учасник — міноритарний акціонер в особі ТОВ «Інвестиційна компанія «Бізнес-Інвест» — фірми, афілійованої з групою «Приват». З її подачі 21 грудня 2007 року Запорізький апеляційний господарський суд визнав недійсними всі рішення зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» від 27 серпня 2007-го. До речі, на той час госпсуд уже припинив справу про банкрутство, затвердивши мирову угоду. За її умовами, у листопаді компанія в повному обсязі провела розрахунок із конкурсними кредиторами.

На початку січня нинішнього року Вищий господарський суд призупинив дію, а 25 січня — скасував рішення Запорізького апеляційного господарського суду, яким визнавалося незаконним збільшення статутного фонду ВАТ «Дніпроенерго». Однак про те, що конфлікт вичерпано, не може бути й мови, оскільки «Бізнес-Інвест» звернувся з касацією до Верховного суду, який, кажуть, має намір розглянути справу в квітні.

Перелік позовних вимог, у яких одним із фігурантів виступає енергокомпанія, на цьому далеко не вичерпується. Та навряд чи є сенс акцентувати на них увагу. Набагато більш примітна гармонізація інтересів, виражена в синхронних діях нинішнього уряду і групи «Приват». Наприклад, 12 лютого «Бізнес-Інвест» звертається до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом, яким оскаржує рішення Кабміну про проведення додаткової емісії «Дніпроенерго». А через два дні голова Мінпаливенерго Юрій Продан повідомляє, що міністерство підготувало проект урядової постанови, яка скасовує дозвіл НАК «Енергетична компанія України» голосувати за збільшення статутного капіталу ВАТ «Дніпроенерго».

У ситуації, що склалася, позиція уряду взагалі-то зрозуміла, якщо врахувати, що повернення «Дніпроенерго» у держвласність було однією з основних передвиборних декларацій БЮТ. Та, як відомо, подібні обіцянки групою «Приват» не оголошувалися. Залишається лише припустити, що почуття патріотизму і стурбованість дер­жавними інтересами в окремих представників вітчизняної олігархії піднялися на небувалу висоту. Адже, справді, якось навіть непристойно думати про те, що основу претензій становить лише банально згаяна можливість одержати від «Дніпроенерго» 83 млн. грн. боргу, які дісталися групі «Приват» у спадок у результаті купівлі Запорізького феросплавного. Так уже сталося, що про цю суму згадали надто пізно, позбавившись легітимної можливості потрапити до реєстру кредиторів.

Що буде далі? Питання таке саме безглузде, як і спроба визначити, на чиєму боці правда. Через одну, просту до непристойності обставину: у державі просто немає еталона, що дозволяє це зробити. Таким міг би стати закон про акціонерні товариства, проекти якого впродовж кількох років вносяться на розгляд парламенту. Попереднє скликання ВР розглянуло законопроект у першому читанні, але це зовсім не гарантує його прийняття в недалекому майбутньому. Тому навіть проведення загальних зборів акціонерів «Дніпроенерго», які з різних причин не вдається зібрати впродовж трьох місяців, може стати лише приводом для чергового етапу судових розглядів. Допоки не набридне воювати на інтерес, а не в ім’я результату.

Тим часом чергові загальні збори акціонерів ВАТ «Дніпроенерго», призначені на 27 березня 2008 року, не відбулися. Про це заявив голова правління ВАТ «Дніпроенерго» Юрій Бочкарьов.

«Правління «Дніпроенерго» розпочало цілий ряд кроків для того, щоб сьогодні збори акціонерів відбулися. Для участі в зборах прибув і представник найбільшого акціонера — держави, співробітник НАК «ЕКУ». Проте реєстрацію акціонерів так і не провели — колишній реєстратор «Дніпроенерго», компанія «Укрнафтогаз», попри наші кількаразові прохання надати реєстр для організації та проведення зборів, так і не виконала вимог законодавства. Таким чином, намічені на 27 березня збори, як і попередні, заплановані на 21 березня, не відбулися», — повідомив член правління «Дніпроенерго» Дмитро Тевелєв.

Це другі збори, призначені на березень 2008 року, які було зірвано з вини реєстратора. Для здійснення контролю над процесом реєстрації за адресою зборів була присутня контрольна комісія Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Контрольна комісія ДКЦПФР у своєму акті зафіксувала відсутність реєстру і той факт, що реєстрація не проводилася, чергові загальні збори акціонерів 27 березня 2008 року не відбулися. Акт був складений членами комісії — представниками ДКЦПФР після закінчення часу, відведеного для проведення реєстрації акціонерів, які прибули для участі в зборах.

«Через такі дії старого реєстратора «Дніпроенерго» акціонери підприємства і насамперед найбільший акціонер — держава, практично позбавлені можливості брати участь у прийнятті важливих для «Дніпроенерго» рішень. Вищим органом управління підприємством, відповідно до законодавства України, є саме загальні збори акціонерів. І саме цей орган де-факто відсторонений «Укрнафтогазом» від участі в управлінні «Дніпроенерго», — заявив Д.Тевелєв.