Диверсифікація поставок газу: чи підтримає Європа українсько-польський проект?

Євросоюз імпортує 53% споживаної енергії на суму понад 400 млрд євро на рік і є найбільшим споживачем енергоресурсів у світі. Однак його значення на міжнародній арені не відповідає цьому статусу, що особливо виявилося в сучасному протистоянні агресії Росії, яка активно використовує не лише проти України, а й проти ЄС перевірену зброю - енергоресурси та енергоінфраструктуру. Навіть скорочення чистого прибутку "Газпрому" в 13 разів (!) у січні-вересні 2014 р. порівняно з аналогічним періодом 2013-го - у результаті енергетичного "приборкування Європи" і норовливої України - не зупиняє Кремль у прагненні нав'язати свої правила гри, зокрема на єдиному енергоринку Європи.

Як відповідає на виклик Європа? Що робить та має намір робити Євросоюз? І чи є місце в європейських енергетичних планах Україні?

На думку Маттео Каццулані, аналітика з питань енергетики та політики в Центрально-Східній Європі, Росія користується залежністю ЄС від свого газу, застосовуючи різні тарифи для компаній окремо взятих європейських країн, пропонуючи їм привабливі, на перший погляд, умови участі в інфраструктурних проектах, наприклад у будівництві "Південного потоку" в обхід України, яка все ще залишається основною транзитною ланкою в доставці російського газу в ЄС. Від Єврокомісії РФ домагається виключення з правил Третього енергопакета газопроводу OPAL. У разі поступки ЄК це означатиме відмову від обов'язкового резервування 50% газотранспортних потужностей російського "Північного потоку" для транспортування газу третіми сторонами та монополізацію "Газпромом" маршрутів транспортування газу в Європу, про що DT.UA уже неодноразово докладно розповідало.

Прагнучи такими способами послабити ЄС, РФ намагається розділити його на західних "дружніх Росії союзників" і центрально-східних європейських "антиросійських ворогів". Тому сьогодні, усвідомлюючи виклики своїй енергостабільності та енергобезпеці, держави - члени ЄС прагнуть максимально скоротити енергозалежність від РФ. І насамперед Центрально-Східна Європа, яка залежить від поставок російського газу більш як на 82%, а окремі країни - навіть на 90–100%.

"Гуртом і батька добре бити" - каже українська народна приказка. Можна сказати, що Європейська комісія перенесла її зміст у контекст енергетичної безпеки, оголосивши в листопаді найактуальнішим завданням нового складу ЄК на чолі з новообраним президентом Жаном Клодом Юнкером створення Енергетичного союзу ЄС.

Стратегія ЄК: "Безпека, солідарність і довіра"

Такий підхід цілком відповідає коротко- і довгостроковим планам Єврокомісії, яка за результатами стрес-тестів, проведених восени 2014 р., розробила рекомендації державам ЄС, зокрема, з енергобезпеки та зменшення енергозалежності. До речі, у програму стрес-тестів також було включено Грузію, Молдову та Україну. Єврокомісія зазначає "необхідність диверсифікації джерел енергії та маршрутів, а також необхідність знизити високу енергетичну залежність кількох держав - членів ЄС". Понад те, ці рекомендації ЄК покладено в основу затвердженої наприкінці жовтня країнами Європейського Союзу нової енергетичної політики на період 2020–2030 рр.

14 листопада, виступаючи на Tatra Summit у Братиславі напередодні свого першого візиту до Києва, новий віце-президент Єврокомісії з питань енергетики Марош Шефчович заявив: "Необхідно перестати думати про ринки як національні території. Необхідно інтегруватися. Необхідно вивчати можливість спільної купівлі газу". Ця ідея збігається з пропозицією української сторони державам ЄС купувати російський газ не на західному кордоні України, як це відбувається нині, а на кордоні України та РФ.

Більш того, створення Енергетичного союзу єврокомісар М.Шефчович назвав одним із найбільш невідкладних завдань нового складу Єврокомісії. В основі створення Енергосоюзу ЄС, на думку єврокомісара, мають бути п'ять стовпів:

- безпека, солідарність і довіра;

- завершення формування внутрішньоєвропейського енергоринку;

- стримування попиту;

- декарбонізація структури енергетики ЄС;

- дослідження та інновації.

М.Шефчович закликав країни ЄС до солідарності та більшої прозорості в питанні проведення переговорів з постачальниками енергоресурсів із третіх країн і до залучення Єврокомісії в ці переговори. "Солідарність є ключем до забезпечення поставок газу", - зазначив він. Вочевидь, це має прямий стосунок до, м'яко висловлюючись, індивідуальних планів деяких європейських країн, наприклад Угорщини, стосовно проекту "Південний потік". Реалізація цього проекту, який нав'язується Росією низці країн ЄС, дуже невигідна Україні та, за великим рахунком, не вирішує завдань диверсифікації джерел і маршрутів газопоставок у Євросоюз, чим останній особливо стурбований через неконструктивну та навіть агресивну, особливо щодо України, політику Росії.

Заклики єврокомісара з питань енергетики до держав - членів ЄС щодо якнайшвидшого завершення створення повнофункціонального, прозорого та конкурентного енергоринку та повної імплементації Третього енергопакета з побудовою адекватної енергетичної інфраструктури, необхідних взаємозв'язків, інтеграції, щодо широкого використання відновлюваних джерел енергії та ліквідації енергетичних островів не голослівні. Ще в жовтні ЄС прийняв рішення відносно фінансування інфраструктурних проектів, зокрема добудови та створення нових інтерконекторів між державами Центральної та Східної Європи. Ці проекти вже активно реалізуються за підтримки різних структурних фондів, спільних інвестицій та інвестиційного пакета Єврокомісії.

"Вишеградська четвірка"-Україна: перспективи співробітництва

Ще 28 лютого 2014 р. призначений прем'єр-міністром постмайданного уряду України Арсеній Яценюк у своїй "тронній промові", яка передує голосуванню у Верховній Раді, назвав одним із основних завдань в енергетиці країни інтеграцію газових ринків України та держав ЄС. Безумовно,йшлося насамперед про інтеграцію з країнами Вишеградської четвірки - Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Чехією. При цьому слід зазначити, що, крім прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління єдиною ГТС України" і несмілих спроб переходу до тарифної системи "вхід-вихід", за весь минулий період практично нічого зроблено не було.

Хоча ще кілька років тому, під час головування Угорщини у "Вишеградській четвірці" (V4), під час конференції в Києві топ-менеджери операторів ГТС країн V4 висловлювали зацікавленість і готовність зміцнювати співробітництво з Україною в енергетичній сфері, зокрема газовій, а також наміри з'єднати їх об'єднуваний регіональний ринок газу з українським з допомогою створення інтерконекторів (сполучних газопроводів). І навіть обговорювали проект створення Східноєвропейського хабу (торговельного майданчика) на базі західноукраїнських ПСГ (докладніше див. DT.UA №28 від 9 серпня 2013 р., "Східноєвропейський хаб: програма дій"; №42 від 15 листопада 2013 р., "Точка неповернення").

Проте Угорщина припинила поставки газу в Україну 25 вересня, найімовірніше, під тиском "Газпрому". Хоча офіційна версія - необхідність заповнити власні ПСГ. Відомо, що газ в угорські газосховища закачує "Газпром". Глава "Нафтогазу України" Андрій Коболєв 18 листопада в Брюсселі під час конференції, організованої Європейським політичним центром, повідомив, що Будапешт обіцяє відновити поставки газу в Україну "найближчим часом". Раніше він казав про початок газопоставок з Угорщини в грудні. Голова правління НАКу зазначив, якщо Угорщина прагне поповнити свої газові резерви, то вона могла б зробити це з допомогою Словаччини, просуваючи роботу угорсько-словацького сполучного трубопроводу. Газ, який надходить зі Словаччини, навіть дешевший, ніж той, який йде безпосередньо з Росії. Коболєв зазначив, що Словаччина вже готова розпочати газові поставки в Угорщину, але угорська сторона продовжує "випробування". Інший сполучний трубопровід - зі Словаччини в Україну - використовується на повну потужність.

"Газпром" з весни обмежує поставки європейським покупцям свого газу до мінімально допустимих згідно з контрактами, прагнучи в такий спосіб блокувати саму можливість появи на ринках країн ЄС вільного газу, який може бути закуплений і поставлений в Україну в реверсному режимі (див. DT.UA №33 від 19 вересня 2014 р., "Як "Газпром" пломбує реверс газу в Україну з ЄС").

Довідка DT.UA

З листопада 2012 р. в українську ГТС став надходити газ із боку європейських країн у реверсному напрямку, насамперед через Польщу, а також Угорщину та Словаччину. За даними Об'єднаного диспетчерського управління "Укртрансгазу", оператора української ГТС, за період із початку імпорту газу з держав ЄС із листопада 2012 р. і по 17 листопада 2014 р. у ГТС "Укртрансгазу" надійшло 5,8 млрд кубометрів газу. Причому 2,2 млрд - зі Словаччини.

З 20 жовтня (дати початку опалювального сезону) по 17 листопада 2014 р. в Україну імпортовано 893,9 млн кубометрів реверсного газу, у тому числі зі Словаччини - 826,1 та з Польщі - 67,8 млн.

За даними Державної служби статистики, у вересні з Європи був поставлений природний газ у загальному обсязі 985 млн 320,2 тис. кубометрів загальною вартістю 339 млн 84,2 тис. дол. Зокрема, з Німеччини було імпортовано 823 млн 345,4 тис. кубометрів на 282 млн 770,4 тис. дол. (середня ціна - 343,4 дол.), з Угорщини - 161 млн 686,8 тис. кубометрів на 56 млн 211,0 тис. дол. (середня ціна - 347,7 дол.), зі Словаччини - 288 тис. кубометрів на 102,8 тис. дол. (середня ціна - 356,9 дол.).

У вересні 2014 р. Україна імпортувала газ із Європи за середньою ціною 344,1 дол. за тисячу кубометрів, тоді як у серпні його середня ціна становила 360,9 дол., у липні - 360,2, у червні - 366,9, у травні - 364,7, у квітні - 375,8 дол.

Загалом за підсумками січня-вересня 2014 р. Україна імпортувала з РФ та Європи 16 млрд 110,696 млн кубометрів газу на 4 млрд 514,012 млн дол., у т.ч. із Європи - 2 млрд 178,37 млн кубометрів на 773,084 млн дол., із РФ - 13 млрд 932,326 млн кубометрів на 3 млрд 740,928 млн дол.

У 2013 р. Україна імпортувала 27 млрд 972,035 млн кубометрів газу на 11 млрд 538,192 млн дол., у тому числі 25 млрд 840,479 млн кубометрів на 10 млрд 685,045 млн дол. - із РФ, 890,616 млн кубометрів на 347,036 млн дол. - з Німеччини, 613,571 млн кубометрів на 250,347 млн дол. - з Угорщини, 533,876 млн кубометрів на 217,539 млн дол. - з Австрії, 93,494 млн кубометрів на 38,225 млн дол. - з Польщі.

За даними Держстату, у 2013 р. імпорт газу в країну скоротився на 15% (на 4 млрд 954,93 млн кубометрів) порівняно з 2012 р. (32 млрд 926,965 млн кубометрів).

Динаміку цін на європейському та світовому ринках газу й нафти докладніше див.: HYPERLINK "//www.ngbi.com.ua/bulletin.html" "_blank" //www.ngbi.com.ua/bulletin.html.

Поставки "Газпрому" на адресу "Нафтогазу України" у 2013 р. становили 12,9 млрд кубометрів, підконтрольний Дмитру Фірташу Ostchem закупив 12,9 млрд кубометрів, з Європи було імпортовано 2,1 млрд кубометрів газу.

З 16 червня 2014 р. "Газпром" припинив поставки газу на адресу НАК "Нафтогаз України" в односторонньому порядку через розбіжності в ціні та обсягах і ціні оплати НАКом раніше використаного газу.

30 жовтня в Брюсселі за сприяння ЄК був прийнятий тимчасовий "зимовий пакет", який дає можливість НАКу відновити закупівлі російського газу до 31 грудня за ціною 378 дол. за умови передоплати, погасивши перед цим частину боргу в сумі 1,45 млрд дол. (див. DT.UA №40 від 1 листопада 2014 р., "Газовий компроміс для України ціною в 4,6 млрд дол."). "Нафтогаз" гроші перерахував, "Газпром" оплатив транзит за вересень і жовтень. Але НАК поки що заявку на закупівлю газу "Газпрому" не подавала (див. DT.UA №42–43 від 14 листопада 2014 р., "Ринок газу України: коло сьоме монопольного пекла").

Та повернемося до описуваного проекту диверсифікації. Ситуація зрушила з мертвої точки лише в жовтні 2014-го, коли на засіданні заступників міністрів закордонних справ країн Вишеградської групи та України у Львові було розглянуто підготовлену українською стороною доповідь "Співробітництво країн Вишеградської групи (V4) і України в газовій сфері".

Основні ідеї жовтневої доповіді 2014 р. приводять до таких висновків.

Висновок перший. Необхідно об'єднати зусилля країн V4 та України в розробці відповідно до вимог Третього енергетичного пакета єдиної нормативної бази, яка регламентує функціонування газових ринків, прийняти загальну дорожню карту виконання таких робіт (у табл. названо першочергові роботи, які необхідно врахувати в цій спільній із країнами V4 дорожній карті).

Висновок другий. Реалізувати новий інфраструктурний проект, який забезпечує створення нових джерел і маршрутів диверсифікації імпорту природного газу в Україну та використання західноукраїнських підземних сховищ газу (ПСГ) країнами Європейського Союзу та Енергетичного співтовариства.

Ідея запропонованого об'єднавчого інфраструктурного проекту полягає в створенні нових можливостей доступу України до найбільш ліквідних торговельних майданчиків Північно-Західної Європи та "залученні" ряду західноукраїнських ПСГ у загальноєвропейську мережу зберігання природного газу (див. рис. 1).

Для європейських сусідів України, насамперед з держав Вишеградської групи, цей проект не тільки спростить доступ до західноукраїнських підземних сховищ газу, а й підвищить мобільність європейської ГТС, з'єднаної інтерконекторами, для оперативного перекидання в певний момент (пікового попиту або у разі форс-мажорних обставин, які виникли на певній ділянці європейської ГТС) необхідного обсягу газу в потрібному напрямку, а також сприятиме розширенню та спрощенню доступу на український ринок газу (див. DT.UA №40 від 1 листопада 2014 р., "Орієнтир - європейські інтерконектори та хаби").

Відступ про вступ і роль ПСГ

Із приводу українських ПСГ, які було б доцільно використати в проекті диверсифікації маршрутів газопоставок в Україну. Це два сховища - Опари та Більче-Волицько-Угерське з активним обсягом природного газу 1,920 та 17,050 млрд кубометрів відповідно. Розташовані вони поблизу кордонів України з європейськими державами й використовуються для забезпечення стабільності транзиту газу в ЄС.

Традиційно ці та інші західноукраїнські ПСГ будувалися для створення і зберігання резервного запасу газу, який використовується насамперед для підтримки технологічного тиску в експортних газопроводах, оперативного відбору та поставки європейським покупцям російського газу в періоди пікового попиту. Тому що при терміновій заявці європейських покупців на збільшення добового обсягу поставок "газпромівський" додатковий обсяг газу фізично досягає західних кордонів України від кордонів РФ (а це понад 2 тис. км) мінімум через 36 годин, без ПСГ, які обслуговуються оператором української ГТС - ПАТ "Укртрансгаз", забезпечити стабільність експортного газопотоку неможливо.

Тим часом "Газпром експорт" з 23 червня відмовився надалі зберігати в українських ПСГ так званий резервний газ, який призначається для компенсації коливань пікових попитів, і не став продовжувати відповідний договір із "Укртрансгазом", сподіваючись на свої та орендовані потужності зі зберігання газу в Європі. Сумарно місткість ПСГ у державах ЄС, які використовує "Газпром", на цей час становить лише близько 4,1 млрд кубометрів газу.

Проектна потужність 12 ПСГ материкової частини України перевищує 30 млрд кубометрів газу (при 20^oС).

За зберігання газу в недавно викупленому росіянами австрійському ПСГ "Хайдах" "Газпром" бере 65,9 євро та вище за тисячу кубометрів (дані Михайла Корчемкіна, EEGAS).

Вартість зберігання в ПСГ "Укртрансгазу" тисячі кубометрів газу з урахуванням вартості закачування й відбору дорівнює приблизно 7,5 дол. при курсі 15 грн/дол. Отже, вигода для європейських газових компаній очевидна. Навіть з урахуванням переходу "Укртрансгазу" на застосування більш гнучкої системи формування транспортних тарифів "вхід-вихід" для кожного пункту на вході та виході ГТС України, а також застосування гнучкої системи формування тарифу на зберігання газу.

Із загального обсягу ПСГ у Європі на частку "Газпрому" у РФ припадає 34% потужностей, частка ПСГ "Укртрансгазу" становить 20%. Найбільші обсяги підземних сховищ у ЄС мають Німеччина - 11%, Італія - 10, Франція - 7%. Потужності ПСГ держав Вишеградської групи такі: Угорщина - 2%, Чехія - 2, Польща - 1, Словаччина - 1%.

"Дорожня карта" для інфраструктурного проекту "V4 +Україна"

Реалізація запропонованої концепції співробітництва України й держав Вишеградської групи передбачає здійснення таких її складових (див. рис. 2):

1. Будівництво нового газопроводу та розширення діючих інтерконекторів Німеччина-Польща для одержання вільного доступу до газових хабів Північно-Західної Європи та забезпечення фізичної подачі природного газу як із Західної Європи на схід, так і в зворотному напрямку.

2. Розширення потужності регазифікаційного термінала в м. Свіноуйсьце (Польща) до 7,5 млрд кубометрів природного газу на рік, що дасть змогу забезпечувати значну частину внутрішнього споживання Польщі (за даними ВР, 16,7 млрд кубометрів газу у 2013 р.), пропонувати додаткові обсяги природного газу для реалізації на регіональних газових ринках, а також забезпечить можливості для приймання північноамериканського СПГ у регіоні Центральної та Східної Європи, у тому числі в Україні.

3. Модернізацію ГТС Польщі, збільшення її пропускної потужності в напрямку України до 10–15 млрд кубометрів на рік.

4. Будівництво нового газового інтерконектора Польща-Україна з пропускною потужністю 10–15 млрд кубометрів газу на рік для диверсифікації маршрутів газопоставок у напрямку України, а також виходу на українські ПСГ (попереднє ТЕО такого інтерконектора, щоправда, потужністю близько 8 млрд кубометрів на рік, розробляє ПАТ "Укртрансгаз").

5. Модернізацію українських ПСГ, виділених у Західній Україні (обсяги зберігання 15–20 млрд кубометрів).

"Якщо ми зможемо..."

Обговорення української пропозиції викликало певний інтерес. У тому числі й у розвиток цієї пропозиції 10 листопада 2014 р. у Варшаві відбулися переговори делегації України на чолі з головою правління НАК "Нафтогаз України" А.Коболєвим із представниками оператора польської ГТС - компанії Gaz-System.

Переговори проходили досить напружено, адже польська сторона вже має свої узгоджені з Єврокомісією плани розвитку мережі газопроводів, у яких інтереси України не передбачалися. Однак удалося домовитися найближчим часом на рівні груп експертів розглянути можливості реалізації пропозиції української сторони.

І, нарешті, 16 листопада 2014 р. у Братиславі президентами країн Вишеградської групи та України було досягнуто, якщо вірити засобам масової інформації, рішення про створення фізичного газового хабу на базі західноукраїнських ПСГ та інтеграції газових ринків Польщі, Словаччини, Угорщини та України. Це дасть можливість створити східноєвропейський газовий хаб, який охоплює єдиний регіональний газовий ринок з обсягом споживання близько 100 млрд кубометрів на рік.

17 листопада президент України Петро Порошенко та прем'єр Угорщини Віктор Орбан у телефонній розмові обговорили перспективи співробітництва двох країн, зокрема в сфері поставок газу. "Порошенко зазначив важливість спільних підходів в енергетичній політиці для зміцнення регіональної та європейської енергетичної безпеки", - повідомила прес-служба президента. Співрозмовники обговорили нові технічні можливості диверсифікації поставок газу завдяки запуску нового інтерконектора між Угорщиною та Словаччиною вже наприкінці цього року.

П.Порошенко запропонував створити робочу групу між Україною, Угорщиною та Словаччиною для використання нових технічних можливостей з метою зміцнення енергобезпеки в Європі. А також запропонував запровадити спільний контроль на українсько-угорському кордоні для пожвавлення економічного співробітництва й протидії корупції.

В.Орбан запевнив, що Угорщина є надійним партнером України й повністю підтримує її суверенітет і територіальну цілісність, адже саме це, на його думку, є запорукою стабільності та добросусідських відносин.

Співрозмовники домовилися про регулярний діалог для координації зусиль, що є важливим чинником для єдності Євросоюзу та його солідарності з Україною.

18 листопада в Брюсселі А.Коболєв заявив: "Ми хочемо запропонувати Європі моніторити потік газу з України в Європу". При цьому глава "Нафтогазу" нагадав, що всі ГВС на вході в ГТС України розташовані на території Російської Федерації та Білорусі, що ускладнює можливості для контролю даних.

Україна неодноразово демонструвала свою готовність надавати офіційним європейським спостерігачам доступ до українських ГВС для проведення моніторингу зобов'язань із транзиту природного газу через територію України. З метою загального бачення ситуації щодо транзиту газу через Україну А.Коболєв також вважає за доцільне спрямувати спостерігачів на прикордонні ГВС, розташовані на території РФ і Білорусі.

Вимір обсягів газу та його якісних показників на вході в ГТС України здійснюють 12 ГВС (десять розташовані на території РФ, дві - у Білорусі), а на виході - 11. На останніх ведеться облік газу, який транспортується в країни Європи, у тому числі в країни Балканського регіону.

ПАТ "Укртрансгаз", 100% акцій якого належить НАК "Нафтогаз України", експлуатує систему магістральних газопроводів і 12 ПСГ. Пропускна здатність ГТС України на вході становить 288 млрд кубометрів, на виході - 178,5 млрд, у тому числі в країни Європи - 142,5 млрд, Молдову - 3,5 млрд кубометрів.

Крім того, А.Коболєв повідомив: "Ми хочемо одержувати якусь частину газу з Росії. Ми розуміємо, що незабаром увесь російський газ піде в Китай, але до того, поки цей суперефективний проект ціною в 50 млрд дол. буде побудований, ми готові платити за газ із Росії".

Кажучи про обсяги імпорту газу з РФ, Коболєв зазначив, що вони можуть становити від 0 до 5 млрд кубометрів на рік. За його словами, Київ може повністю відмовитися від російського газу, якщо зможе розширити зв'язки з країнами ЄС, звідки зараз Україна вже імпортує 1 млрд кубометрів газу на місяць. "Якщо ми зможемо подвоїти цю кількість, Україні більше ніколи не буде потрібний російський газ", - резюмував глава "Нафтогазу".

Що ж, проекти оприлюднено, попередні папери підписано, тепер справа за конкретними рішеннями та практичними діями. Дуже не хотілося б, аби знову все закінчилося на рівні протоколів про наміри.