Діра в тилу-2: ті, що біжать по граблях

У 2016 році вибухнув скандал навколо закупівель нафтопродуктів Міністерством оборони України у фірми "Трейд Коммодіті". Восени 2017-го НАБУ оголосило підозру трьом чиновникам відомства за розтрату державних коштів у розмірі 150 мільйонів гривень, також були затримані й оголошені в розшук представники постачальника. У статті "Діра в тилу" DT.UA писало, що основні проблеми виникли через недосконалу систему закупівель, небажання чиновників орієнтуватися в ринку та відверті порушення процедур.

Минуло понад три роки, нікого не покарано, що, втім, типово для нашого часу. Але здавалося, що цей струс мав змусити чиновників у погонах хоча б зробити висновки. Як показують події, про які йтиметься у цьому матеріалі, - не змусив. Більш того, фігуранти подій - ті самі. У результаті оборонне відомство знову закуповує паливо за фантастичними цінами й при цьому не одержує законтрактованих обсягів вчасно. Навіть страшно подумати, що було б, якби гримнули на Сході країни активні бойові дії…

Детальне вивчення закупівель палива 2019 року дозволяє стверджувати, що армія переплатила щонайменше 130 мільйонів гривень, а третини контрактів не виконали вчасно. Усі переплати та зриви поставок припадають на договори, укладені Міноборони зі структурами неформальної групи "Трейд Коммодіті".

Супербензин із Кам'янського

Збройні сили - другий після "Укрзалізниці" найбільший споживач палива в державному секторі. 2019-го Міністерство оборони уклало 17 контрактів на 142 тисячі тонн вартістю 4 мільярди гривень (див. табл.). Більш як половина суми (2, 2 мільярда гривень) припала на закупівлю у компаній "Торум", "Ферст Груп" і "Август Пром" - уламків нині збанкрутілої "Трейд Коммодіті".

Невідомо, чому, але проблеми виникли саме з цими постачальниками, тоді як інші беззаперечно виконали контрактні зобов'язання.

Епічним став червневий тендер на 18 042 тонни низькооктанового бензину А-80. Цю купівлю Міноборони готувало більше року, три попередні тендери було зірвано, армія рік не оновлювала запасів. Зазначимо показову деталь: бензин А-80 уже кілька років заборонений до реалізації на внутрішньому ринку, на нього не поширюється технічний регламент, але Міноборони продовжує його закуповувати! По суті, не мають права його й виробляти, але через лазівки в нормативці два заводи виробляють його під замовлення для єдиного покупця - армії. Та й чому б не виробляти, якщо споживач платить дзвінкою монетою як за високооктановий А-92 і навіть дорожче!

Отже, палива у відкритому доступі немає, а обсяг потрібен великий. Державний "Нафтогаз" в особі Шебелинського ГПЗ за кілька місяців до тендера офіційно попросив Міноборони подовжити термін поставки до 120 днів і розбити обсяг на кілька лотів.

"Обсяг палива істотний, причому не розділений на лоти, а адреси складів охоплюють усю територію України, що ускладнює процес виробництва і його поставку відповідно до зазначених термінів. До того ж звертаємо вашу увагу, що бензин (80-ДЗ-прим.) не має серійного виробництва, а також жодного разу не вироблявся й не відвантажувався для потреб армії", - обґрунтовував свою позицію виробник.

Однак Міноборони відхиляє прохання одного з двох виробників і в результаті залишається сам на сам з другим - міні-НПЗ компанії "Ферст Груп" у Кам'янському. З нею 2 липня й було підписано два контракти на 18 048 тонн по 32 760 гривень/тонна. Уже на той момент ціна була вищою за ринкову ціну на А-92 на 2610 гривень/тонна. Але це були не всі сюрпризи.

Постачальник зволікав із відвантаженнями, а тим часом ринкові ціни знижувалися. У день першої поставки, 15 серпня, різниця становила вже 3900 гривень/тонна. Апогею досягли в грудні: різниця з ринком становила 7160 гривень/тонна. Бензин закуповувався дорожче ринку на 28% (!) (див. рис. 1).

Мало того, що паливо виявилося золотим, так воно ще й надійшло невчасно. Перший дедлайн було порушено вже 31 серпня, а на 31 жовтня, коли бензин мали поставити, за актами надійшло лише 5985 з 18042 тонн. Зрив термінів компанія "Ферст Груп" пояснила форс-мажором: міні-НПЗ у Кам'янському з червня по серпень було заблоковано податковою міліцією, а ще "Укрзалізниця" затримувала доставку вантажів.

Увесь цей час Міноборони ніяк не реагувало: у судовому реєстрі немає жодного його позову про стягнення неустойки, вимоги знизити ціну або розірвати договір - цілковита тиша. Чого не скажеш про "партнера": уже 1 листопада, наступного ж дня після закінчення терміну поставки, він домігся судової заборони на розірвання договору та продовжив відвантаження.

У листопаді й грудні Міноборони, порушуючи прописані у контрактах терміни, приймає від "Ферст Груп" паливо й тим самим підписується під переплатою в 71 мільйон гривень і погоджується з порушенням графіка поставок палива Збройним силам.

Час заробляти й не час втрачати

Ще 47 мільйонів гривень Міноборони переплатило компанії "Торум" за жовтневим контрактом на 25415 т дизельного палива підвищеної морозостійкості (ДП-Арк). Тут чиновники в погонах також спокійно спостерігали за обвалом ринкових цін і зривом термінів поставки.

Аукціон відбувся 13 вересня, "Торум" переміг із чудовою ціною 27 400 гривень/тонна, яка була нижчою від цін на звичайну, літню, марку ДП (27020 гривень/тонна) (тоді як арктична марка зазвичай дорожча на 50 доларів/тонна).

До кінця вересня ціни обвалилися, контракт підписали 7 жовтня, а першу поставку, за даними порталу публічних фінансів, зроблено тільки 14 листопада, коли ринкова вартість була нижчою за контрактну вже на 7%.

У зазначений контрактом термін, до 29 листопада, було відвантажено 8596 з 25415 тонн. На сайті ProZorro, де Міноборони зобов'язане публікувати будь-які зміни до контрактів, немає додаткової угоди ні про подовження термінів, ні про перегляд ціни. У підсумку в грудні, коли ринкові ціни провалилися ще сильніше, "Торум" відвантажив Міноборони ще 12084 тонни дизельного палива по 27400 гривень/тонна при ринковій ціні в 25515 гривень/тонна (див. рис. 2).

Будь-який постачальник вам скаже, що робота з Міноборони - це рулетка, можна заробити, але можна і втратити. Але це тільки якщо ви не з легендарного Кам'янського! Ці громадяни у 2019 році завжди були у виграші. На початку року "Торум" переміг у великому тендері на 15558 тонн "арктики", запропонувавши ринкову ціну 27381 гривень/тонна. Але навесні, коли настав час поставляти, ціни на українському ринку різко пішли вгору, і контрактна вартість виявилася нижчою від ринку. Постачальник не розгубився, поставки припинив, а потім у суді розірвав договір. У підсумку із законтрактованих 15558 тонн Міноборони одержало від постачальника 11088 тонн. І байдуже, що армія залишилася без палива.

Єдиний договір на моторне паливо, який "комоди" виконали вчасно, був на 5300 тонн літнього ДП. Щоправда, за результатами виконання договору Міноборони переплатило близько 21 мільйона гривень порівняно з ринковими цінами.

Саботаж із запахом корупції

Чому армія знову переплачує величезні суми й при цьому не одержує стратегічно важливого ресурсу вчасно? Відповідь проста: процедура закупівель і відповідальні за закупівлі чиновники залишаються колишніми. При цьому не видно ані найменшого бажання виправити ситуацію.

Як домогтися ринкових цін і знизити ризик зриву поставок? Відповідь була відома ще 2016 року, коли вибухнув перший великий скандал із закупівлями палива, - формульне ціноутворення. У контрактах прописується формула ціни, що прив'язана до міжнародних котирувань, і в такий спосіб, що страхує покупця від переплати, а постачальника - від збитків. Остання обставина дає гарантію виконання зобов'язань. Систему відпрацьовано на "Укрзалізниці": надійність забезпечення підвищилася в рази.

Наступним кроком має стати розробка чіткого графіка поставок. Міноборони знає потребу в паливі ще до початку року й може розписати на рік графік, який має бути внесений у договори з постачальниками. Це дасть їм змогу планувати закупівлі, виробництво й фінансування. Зараз цей процес непередбачуваний.

"Вони (МО. - Авт.) закуповують то 20 тисяч тонн, то 2 тисячі тонн. Підписання договорів часто зсувається, а терміни поставки - ні, постійний ризик потрапити під "штрафняки", - говорить один із контрагентів Міноборони, констатуючи, що це змушує трейдерів закладати в ціну всі мислимі й немислимі ризики.

Розподіл тендерів на початку року на весь період дав би можливість вирішити і проблему тендерного тролінгу, коли деякі учасники блокують скаргами торги. Жоден із "дизельних" тендерів торік не почався у наперед заявлений термін і блокувався подачею скарг в Антимонопольний комітет. Це спричиняє збої в поставках.

Ще раз: ідеться про стабільність забезпечення армії, яка вже шість років воює. Інакше як диверсією такий саботаж армійських чиновників не назвеш.

У 2014 році на ентузіазмі "волонтерського десанту" у Міноборони розпочалися зміни системи закупівель, але тільки-но "десант" катапультували, сталася закупівля палива у "Трейд Коммодіті". Як ми писали рік тому, постачальники відзначили поліпшення дисципліни закупівель у 2018 році, коли ними тимчасово керував Олег Лутченко. Але він поступився своїм місцем Володимиру Гулевичу, який відновився за судом, - фігуранту справи НАБУ про закупівлі палива в "Трейд Коммодіті" у 2016 році. Цікаве спостереження: якщо 2018-го закупівлі відбулися лише з парою "несуттєвих" позовів, і всі контракти було виконано вчасно, то 2019-го, коли департаментом закупівель знову керував Гулевич, фірми з орбіти "Трейд Коммодіті" завалили за термінами п'ять із семи контрактів. При цьому інші партнери виконали зобов'язання - голки не підточиш. І якщо 2018 року фірми "Трейд Коммодіті" поступилися своїм лідерством за обсягами поставок, то 2019-го знову стали найбільшими. Напевно, збіг…

Досвід держзакупівель показує: якщо покупець хоче змінювати систему, він це робить. У Міноборони такого бажання банально не простежується. Нездатність, саботаж або корупція - не беремося стверджувати. Не змінилася ситуація і з новим міністром, хоча реформа закупівель нафтопродуктів могла б стати першою швидкою перемогою.