Надія на честь

18 листопада, 2018, 17:34 Роздрукувати Bипуск № 44, 17 листопада-23 листопада 2018р.
Відправити
Відправити

Закупівлі нафтопродуктів для армії залишаються в зоні корупційних ризиків

Надія на честь
© Facebook/Генштаб ЗСУ

Скандал з рекордною закупівлею нафтопродуктів у компанії "Трейд Коммодіті" в 2016 році не минув непомітно для системи закупівель нафтопродуктів у Міністерстві оборони України. 2018-го це працювало в інтересах МОУ й країни. Але все може змінитися в будь-який момент.

Після затримання фігурантів справи восени 2017 р. у закупівлях палива Міноборони запанувала тиша - ні питань, ні скандалів. Окрім кадрового фактора, важливу роль також відіграла нова система контролю закуповуваного палива. Але системно мало що змінилося, - це все ті самі переговорні процедури і та сама крайня вразливість до людського (читай - корупційного) фактора. У 2018 р. це працювало в плюс для МОУ й країни. Але зміни можливі в будь-який момент.

"…сын ошибок трудных"

Закупівля Міністерством оборони нафтопродуктів у "Трейд Коммодіті" в 2016 р. уже стала хрестоматійною. Після перемоги в тендері було укладено близько 40 додаткових угод, у результаті чого ціни на закуповуване паливо зросли на 9,5–17,5%, а обсяг поставки було пропорційно знижено.

Закон не забороняє переглядати ціну, якщо є об'єктивні аргументи. Але є нюанси. Наприклад, за цей самий період оптові ціни на ринку України зросли на 12%, а не на 17,5. Тож перегляд цін був вочевидь надлишковим.

Далі. Після досягнення максимальних цін ринок розвернувся й упав, але цін для Міноборони ніхто так і не переглянув (див. рис. 1). Жодному постачальникові об'єктивно це не потрібно. Але чому мовчали армійські клерки? На жаль, поки що це запитання риторичне.

І останнє. Жоден із чотирьох десятків додаткових договорів постачальника нафтопродуктів із Міноборони не опублікували, що є прямим порушенням Закону "Про державні закупівлі". Хто знає, як розвивалися б події, розкажи міністерство і його чиновники про свої пригоди з цими закупівлями?..

Через більш як рік від тих подій НАБУ висунуло підозри чотирьом чиновникам Міноборони та двом менеджерам "Трейд Коммодіті", одного з її інвесторів було ненадовго затримано. Сьогодні хтось із них уже на свободі (хоча й під слідством), інші переховуються, а дехто з військових, причетних до тієї історії, навіть… відновився на посаді.

Це не означає, що все було марно, хоча ґрунтовніша підготовка НАБУ до цієї справи могла б дати значно вагоміші для країни результати.

Що показало слідство? Внутрішню кухню прийняття рішень в оборонному відомстві, - і це клоака! Ніякого власного моніторингу ринку, у тому числі ринку нафтопродуктів, чиновники Міноборони не здійснювали, тобто не розуміли ні тенденцій загалом, ні цінових, зокрема. Усі їхні рішення базувалися, схоже, на цінових довідках сумнозвісного агентства "Держзовнішінформ", які робилися, вибачте за тавтологію, на замовлення замовників. "Трейд Коммодіті" вочевидь не була в цьому сенсі винятком.

Чи не тому подібні довідки, як помічено і з досвіду "Укрзалізниці", за дивним збігом обставин, завжди відповідають "хотілкам" постачальників, а не покупців? Якщо треба, можна одержати цінові довідки з різними даними на ту саму дату.

Тим часом гарний досвід у Міноборони вже був - у період роботи там "волонтерського десанту" у 2014–2015 рр. Перше, що зробили волонтери, зіштовхнувшись із закупівлями нафтопродуктів, почали пильно вивчати ринок і ціни, забезпечили залучення на тендери якнайбільше учасників. Усе це було й принесло чимало користі! Але… зникло після закінчення волонтерської "каденції" 2015-го. Чому? Теж запитання риторичне.

Та повернімося до історії з "Трейд Коммодіті". Крім задоволення базових або "цінових" потреб, у департаменті державних закупівель Міноборони названій компанії йшли назустріч і в інших питаннях. Наприклад, улітку 2016 р. "комоди" захотіли поміняти спочатку замовлений армією авіагас ТС-1 або РТ на марку Jet-A1, і… добродії чиновники з Міноборони не заперечували. Хоча заміна спочатку заявленої номенклатури потребує проведення нового тендера.

Чому цей момент важливий? Знайти на ринку "радянські" марки ТС-1 або РТ складно, а отже, дорого. А міжнародного авіагасу Jet-A1 повно. Дозвіл замінити одну марку на іншу дав можливість "Трейд Коммодіті" фізично виконати договір (уникнути жорстких санкцій) і, отже, заробити. Якби Міноборони спочатку заявило на тендері про закупівлю палива Jet-A1, кількість учасників була б більшою, і не виключено, що переможець був би інший. Це дрібниці, але у випадку з поставками палива для держсектора вони часто виявляються вирішальними.

Ще один приклад, м'яко кажучи, дивних симпатій Міноборони до "Трейд Коммодіті" - закупівлі арктичної марки дизельного палива у 2017 р. Справа в тому, що такий дизель можуть виробляти навіть не всі нафтопереробні заводи, а "Трейд Коммодіті" та її сателіти на нафтобазах і міні-НПЗ у Миколаєві й Кам'янському, виявляється, будь ласка! Диво, чи не так?! Рецептуру цього диво-дизеля виробник тримає під грифом "комерційна таємниця". (Тема якості палива в цьому контексті вкрай важлива, повернемося до неї нижче.)

Чи варто дивуватися, що постачальники, які пропонують заводський литовський, білоруський і кременчуцький продукт, змагатися з "Трейд Коммодіті" в 2017 р. не могли? "Секретна рецептура" дозволила постачальникові з Кам'янського у 2017-му продати армії 44,5 тис. тонн "арктики".

Великі наслідки невеликих змін

Відсторонення від посад функціонерів Міноборони восени минулого року більш ніж очевидно позначилося на подальших закупівлях нафтопродуктів для армії. У кращий бік.

Спочатку відбулася досить симптоматична подія. У січні 2018 р. департамент держзакупівель Міноборони на чолі з в.о. Олегом Лутченком звернувся до українських агентств, які професійно моніторять ціни, з проханням про регулярне надання даних про вартість нафтопродуктів на ринку.

Головною ж зміною стало закінчення ігор із цінами та умовами поставок.

"Нам одразу дали зрозуміти, що ніякого перегляду цін - ні вгору, ні вниз - після тендера не буде. Закінчилися й маніпуляції з сертифікатами, паспортами (походження) і якістю", - розповідає один із постачальників, що побажав залишитися неназваним.

У 2018 р. в Міноборони не підписали жодної додаткової угоди з постачальниками, яка переглядала б початкові ціни нафтопродуктів, зафіксовані на тендері. Не було й судових позовів, таких, які дестабілізували поставки палива для армії у 2017 р.

Другою знаковою зміною стало посилення вимог Міноборони до якості закуповуваного палива. Ця проблема накипіла не тільки в професійному середовищі, але й періодично вихлюпувалася в пресу та соцмережі. Останній шквал негативних публікацій припав на кінець 2017-го, тоді як у 2018 р. подібних новин уже майже не було. Що ж сталося?

За інформацією джерел, у 2018 р. Міноборони залучило сторонніх підрядників для контролю якості нафтопродуктів. Раніше істиною в останній інстанції для армії був 10-й Хіммотологічний центр, про специфічну репутацію якого на паливному ринку відомо багатьом.

"Треба мати можливість оперативно реагувати у разі виявлення неякісного палива. Замерз, наприклад, дизель, веземо в наш 10-й Хіммотологічний центр. Процес розтягується на тиждень-два, - говорить представник МО на умовах анонімності. - Нам потрібна мобільність. Потім щось довести постачальникам палива складно".

Тепер повернімося до "арктичного" дизпалива, що закуповувалося Міністерством оборони в 2017 р. Паспорт якості на нього видала компанія "Август Пром" для такого собі ТОВ "Газтрейд", обидва пов'язані з "Трейд Коммодіті". Кожного на ринку такий паспорт насторожив би, як насторожила б пропозиція віскі Glenmorangie у наливайці біля зупинки маршрутки. Не виникло до нього питань лише у Міноборони.

Тим часом вивчення логістики поставок цієї "арктики" показує, що 11,4 тис. тонн з розіграних на початку 2017 р. 20 тис. мали досить цікаве походження. 8,8 тис. тонн військові одержали з міста Кам'янське, куди попередньо надійшло 3,4 тис. тонн білоруської "арктичної" марки, 4,5 тис. тонн палива грецького й туркменського виробництва і 3,1 тис. тонн реактивного палива.

Ще 2,6 тис. тонн дизельного палива в рамках "арктичного" контракту було поставлено з порту Миколаєва. Що характерно, у Миколаїв дизпаливо "арктичних" марок у той період не надходило.

"Отриманий шляхом змішування дизпалива з авіаційним гасом і присадками продукт дійсно може відповідати окремим характеристикам арктичної марки. Але водночас із цим щільності, фракційного складу й деяких інших параметрів у кустарних умовах досягти неможливо, потрібні дорогі технологічні установки", - пояснює технолог-нафтопереробник у режимі оф-рекордс.

Невідомо, якої якості були поставки "арктичного" дизпалива від "Газтрейду" у 2017 р., але після кадрових перестановок у департаменті держзакупівель МО та посилення контролю якості 2018-го арктичне паливо з Кам'янського структури "Трейд Коммодіті" армії більше не пропонують, тільки білоруського виробництва. Хоча свою "арктику" вони, вочевидь, як і раніше, виробляють: нещодавно таку закупівлю акцептував Держрезерв.

Так, Державне агентство резерву України 17 вересня 2018 р. підписало контракт з ТОВ "Торум" (входить до орбіти групи "Трейд Коммодіті") на поставку 3,6 тис. тонн дизельного палива. Про це свідчить копія договору, оприлюднена в системі ProZorro.

Згідно з документом, до 1 листопада 2018 р. "Торум" має поставити на комбінат "Айстра" (Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Чудинова) 3,6 тис. тонн дизельного палива тривалого зберігання (термін зберігання - п'ять років) або арктичного ДП Євро-5 (термін зберігання - три роки). У коментарі enkorr голова Держрезерву Вадим Мосійчук повідомив, що компанія поставлятиме арктичне ДП.

У тендерній документації "Торум" надало паспорти якості на ресурс свого міні-НПЗ у Кам'янському (ТОВ "Ферст Груп") і Мозирського НПЗ. Термін зберігання ресурсу власного виробництва, згідно з паспортом якості, - п'ять років, мозирського ДП - рік.

Повернення довіри

Отже, основною відмінністю закупівель палива армією у 2018 р. стали стабільний перебіг торгів і відсутність нарікань на якість.

Є й негативні тенденції. Інтерес до тендерів Міноборони виявляють лише три постачальники: ОККО, "Трейд Коммодіті" і "Сокар Україна". Об'єктивна кількість компаній невелика через заборону на закупівлю російських нафтопродуктів, що становлять 40% ринку дизпалива. За фактом ідеться про білоруське або "морське" дизельне паливо.

Якщо ж мова про "арктику", то виключно про Білорусь. Продукт гарної якості виробляє кременчуцька "Укртатнафта", але його обсяги невеликі й пріоритетно йдуть на забезпечення роздрібної мережі групи "Приват".

Тепер про фактори суб'єктивні. Сильно підкосили ентузіазм події 2016–2017 рр., коли ринку дали зрозуміти: тут є кому поставляти, стороннім вхід заборонено. Структури "Трейд Коммодіті" влаштували компаніям "Сокар Україна" та "ЄФГ Трейдинг" показове пороття у вигляді багатомісячної судової заборони на оплату поставлених обсягів авіагасу. Це зробило ці поставки збитковими, у 2018 р. зокрема "ЄФГ Трейдинг" навіть не заявлялася на торги. Усі також розуміли, що боротися з паливом із Миколаєва й Кам'янського марно.

Зміни у 2018 р. ілюструє ОККО, що несподівано стала найбільшим постачальником палива для армії, хоча раніше ніколи не вигравала великих лотів (див. рис. 2). При цьому компанія забезпечила для МО поставку найбільших обсягів як дизпалива, так і авіагасу. У свою чергу, фаворит 2016–2017 рр. поступився майже половиною колишніх обсягів.

Залишаються й об'єктивні ризики, які, серед іншого, призвели до арештів і звільнень. Міноборони закуповує паливо за процедурою, коли трейдер має назвати фіксовану ціну на товар, який поставлятиметься упродовж кількох місяців. На паливному ринку це лотерея, ціни можуть коливатися за такий період у дуже широкому діапазоні. Можна заробити, але можна й втратити. У таких умовах трейдер завжди загадуватиме максимальну ціну, щоб знизити ризики у разі зростання закупівельних цін. Тому у 2018 р. для Міноборони були як успішні закупівлі (осінь), так і з очевидною переплатою (весна).

Виходом є перехід на формульне ціноутворення з прив'язкою до загальноприйнятих індикаторів, як це зробила у 2018 р. "Укрзалізниця". Тим більше, що потреби в паливі оборонне міністерство знає наперед і могло б скласти як графік поставок, так і графік проплат. Однак опитані джерела говорять, що на цьому етапі навіть настільки елементарні організаційні завдання МО вирішити буде проблематично. Немає ні запиту, ні фахівців. Залишається лише покладатися на честь офіцерів і вірність присязі. Як показує досвід 2018 р., це може добре працювати. Якщо не заважають.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що Володимира Гулевича, якому НАБУ оголосило підозру в рамках справи про закупівлі нафтопродуктів у "Трейд Коммодіті" в 2016 р., знову призначили головою департаменту державних закупівель і поставки матеріальних ресурсів Міністерства оборони України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК