Чекаємо на помилку

Шум, здійнятий у пресі з приводу намірів уряду підвищити акцизний збір на нафтопродукти, улігся, залишивши на поверхні основну причину свого виникнення. 27 травня Микола Азаров дав доручення першому віце-прем'єру Сергію Арбузову і міністру доходів і зборів Олександру Клименку посилити контроль якості імпортних нафтопродуктів. 5 червня останній відрапортував, що його відомство готове "системно виконати доручення прем'єр-міністра". За невинною і праведною, на перший погляд, ініціативою проглядаються далеко не безневинні інтереси, які переслідують прозаїчну мету - наживу. Швидше за все, міністри, яких довелося залучити до операції по боротьбі з конкурентами, розуміють, що грають роль у чужій історії. Інше питання, чи усвідомлюють вони масштаб проблем, які можуть виникнути на паливному ринку в період пікового сезонного навантаження?

Усе почалося з невідомо звідки виниклого "урядового" законопроекту про дворазове підвищення акцизів на нафтопродукти. Оперативне вивчення ситуації показало, що ні Кабмін, ні Мінфін, ні Мінекономрозвитку, словом, ніхто не розробляв і ніде не обговорював такого документа (трохи пізніше про це - на диво щиро - заявлять керівники всіх перелічених відомств). Потім цей законопроект укинули в парламент через депутата Лабунську (4 червня нардеп відкликала свій проект).

На тлі цього у ЗМІ вирував обурений розум автомобільної громадськості і деяких експертів, у риториці яких привернула увагу одна дивна теза. По ходу справи вона стала основною: щоб збільшити збір акцизів, необхідно посилити контроль якості ІМПОРТНИХ НАФТОПРОДУКТІВ НА КОРДОНІ. "При імпорті бензину декларують, що ввозиться найдешевший, наприклад, 80-й бензин, за який сплачується мінімальний акциз. Уже тут його з допомогою штучних присадок доводять до 95-го", - розкриває суть вимоги експерт-блогер на одному відомому сайті. (Відразу поясню: акциз в Україні на всі марки автобензину однаковий, що на А-80, що на А-98, тому незрозуміло, про які зловживання може йтися.)

Антиакцизну історію 27 травня продовжили учасники автопробігу, які також направили прем'єр-міністру звернення з наполегливим проханням посилити вимоги до імпортних нафтопродуктів.

Таке відчуття, що на це звернення в апараті прем'єра чекали. Того ж дня Азаров дав доручення Клименку та Арбузову "забезпечити належний контроль якості імпортних нафтопродуктів".

"Ми це будемо робити професійно і системно. У нас є
69-та стаття Митного кодексу, що зобов'язує нас кваліфікувати товар. А щодо технічної можливості - у нас є одна лабораторія, але відділення є у регіонах, і це дає нам стовідсоткову можливість дієвого контролю щодо якості палива", - пояснив міністр Клименко, котрий, схоже, був готовий до питання журналістів 5 червня.

Здавалося б, ну то й що? Річ у тім, що митниця і так досить пильно перевіряє якість, часом навіть зайво, кажуть трейдери. Ну перевірять ще раз... Хто везе нормальний продукт, тому боятися нічого. Але це не зовсім так.

Відповідно до Митного кодексу, що його, як бачимо, постатейно знає О.Клименко, будь-який товар можна затримати на 30 днів для проведення аналізу якості. Ця норма чинного законодавства активно застосовується до окремих позицій і постачальників, викликаючи серйозне подорожчання товару і роблячи його неконкурентоспроможним. Але така самодіяльність митниці зазвичай призводить до скандалів, а в нелегкій митній справі, як і в бізнесі, потрібна тиша. Тепер на випадок "шухеру" з'явиться папір згори, мовляв, це ми виконуємо вимогу автомобільної громадськості.

Не перевірок, а затримок товару на кордоні бояться імпортери. Не менше має їх боятися і згадана автомобільна громадськість разом із чиновниками. У випадку з нафтопродуктами місячний простій вагонів призведе до подорожчання продукту за рахунок санкцій залізниці, власників вагонів, збільшення строку повернення банківських кредитів тощо на 80–100 дол./т. У загальноприйнятих одиницях - на 50–75 коп./л. І добре, якщо бензин за такою ціною буде...

Коломойський виходить
на стежку війни?

Проблема справді є. Стурбовані і підозріло обізнані автомобілісти повторювали на перших етапах PR-кампанії, що в першому кварталі 2013 р. надходження акцизів від продажу нафтопродуктів знизилися на 36% (майже на мільярд гривень). Чому тоді закликають стежити за якістю, а не боротися з контрабандою, якщо вже так болить душа за бюджет "Укравтодору"? І взагалі, чому імпорт? А повнота сплати акцизів з бензину українського виробництва і його якість громадськість не цікавлять? Дивно, на автомобільних форумах саме йому адресований основний обсяг ненормативної лексики.

Яскравий акцент на цькуванні імпорту змушує шукати серед замовників цієї PR-кампанії внутрішніх виробників. Найбільше мотивів у групи "Приват" Ігоря Коломойського, що контролює найбільший нафтопереробний завод "Укртатнафта" (м. Кременчук) і близько 25% автозаправних станцій країни. З імпортерами у дніпропетровського олігарха давні рахунки.

У 2011 р. уряд відмовився запровадити мита на імпорт за результатами спеціального розслідування, а минулого квітня відмовив "Укртатнафті" у порушенні антисубсидіарного розслідування проти найбільшого постачальника моторних палив в Україну - Білорусі. Зазвичай у таких випадках виробник береться модернізувати виробництво. Але це не наш випадок. Загалом історія господарювання "Привату" в Кременчуці - це предмет окремої статті. Поки обмежимося тим, що НПЗ планомірно рухається шляхом заводів "Привату" у Дрогобичі і Надвірній - у могилу.

Та, кажуть, найбільше бісить Ігоря Валерійовича інше. Бензин у нього купують значно гірше, ніж у тих же імпортерів. WOG та ОККО, які посідають відповідно другий і третій рядки в національному рейтингу за кількістю АЗС, у 2012 р. продавали за добу удвічі-утричі більше з кожної своєї АЗС, ніж "авіаси", "укрнафти" та інші ANP. І це при тому, що ціни в "зелених" відчутно вищі. При цьому вже зрозуміло, що ефективність мережі Коломойського залежить саме від так званих преміальних станцій конкурентів, аж ніяк не навпаки. Варто так званим імпортерам опустити ціни на своїх комплексах, як вони перетягнуть усі продажі на себе. "Привату" ж доведеться йти вниз, де його неминуче очікуватимуть збитки. Проблеми на митниці дозволять імпортерам забути про зниження цін і впевнено розраховувати на їх зростання.

"Але де Клименко з Арбузовим, а де Коломойський?" - усміхнеться уважний читач. Люди, які давно знають Ігоря Валерійовича, звертають на це увагу, нагадуючи, що ми перетнули екватор президентського строку. У цій фазі, кажуть вони, лідер дніпропетровської групи, котрий пережив уже кількох президентів, починає подавати голос. Якщо раніше він якісно і вчасно виконував відведені йому нормативи із занесення скарбів у печеру Сім-Сім, то в нинішній фазі він уже може попросити про посильну допомогу у виконанні цих нормативів. Безумовно, тут не можна не віддати належного "почерку" Ігоря Валерійовича: питання вирішуються чужими руками, тоді як джерело руху залишається в тіні.

А чи був Курченко?

Сьогодні будь-яке питання, що стосується паливного ринку, якщо й обходиться без прямого згадування про лідера Східно-європейської паливно-енергетичної компанії Сергія Курченка, то вже точно не обходиться без думок про нього. Особливо якщо справа стосується митниці, на захист якої він несподівано став у своєму інтерв'ю журналу "Корреспондент". У чому його інтерес? Якщо пофантазувати, у глави "амбіційної енергетичної групи, що динамічно розвивається", може бути достатньо резонів.

По-перше, Курченко теж невдовзі стане виробником. У придбанні Одеського НПЗ виникло якесь непорозуміння, угоду до 1 червня, як планувалося, СЄПЕК не закрила. Але джерела кажуть, що урочиста подія станеться на місяць пізніше. Тому запуск підприємства - питання цього літа. Однак економіка НПЗ буде, швидше за все, збитковою. Підняти ціни на імпорт для нового власника заводу буде дуже доречно.

По-друге, структури СЄПЕК активно продають паливо зарубіжного виробництва і теоретично можуть бути зацікавлені в торпедуванні конкурентів. У свою чергу, побоюватися митниці СЄПЕК навряд чи варто, як бачимо з інтерв'ю, відносини підкреслено хороші.

По-третє, за словами джерел на ринку, останнім часом Курченко сильно зблизився з Коломойським. "Сергій сильно підпадає під його (І. Коломойського. - С. К.) вплив", - розповідає джерело на ринку. На користь версії про спільність інтересів говорить широкий перелік точок дотику двох персонажів. Одеський НПЗ одержуватиме нафту і відправлятиме половину своєї продукції на експорт через перевалку "Синтез Ойл" (і молитиметься, щоб із нею нічого не сталося). Підприємства групи СЄПЕК викуповують всі вільні обсяги скрапленого газу у "приватівської" "Укрнафти" та "Укртатнафти". За цим напрямком зростає і торгівля нафтопродуктами.

На цьому тлі не виглядає несподіваною поява на початку червня повідомлень про переговори сторін з приводу викупу у "Привату" частки добувача природного газу компанії "Укрнафтабуріння", що працює на перспективному Сахалінському родовищі. Як водиться, сторони це заперечують. Чи міг молодий бізнесмен підтримати "митний" проект партнера, до того ж такого легендарного, як Коломойський? Заперечувати цього не можна.

З іншого боку, навряд чи Сергію Курченку нині потрібна напруженість на ринку, де компанія вже досягла 20–25%. Із запуском Одеського НПЗ ця частка очевидно перевалить позначку в 35%. Тим більше з компаніями Курченка вже працюють усі основні трейдери. Навіщо галасувати і метушитися, якщо можна всі питання вирішити, як зазвичай, - спокійно. А на відміну від Ігоря Коломойського, молодому успішному підприємцю ще є що втрачати. Джерела у СЄПЕК заперечують причетність до того, що відбувається.

* * *

Хоч би хто був режисером цієї канителі, якщо проблемам на митниці судилося виникнути, то всім буде чим займатися. Найбільш небезпечною є очевидна дестабілізація налагодженої системи постачання ринку паливом, адже на імпорт припадає 70% балансу країни. Не забуваймо, що з червня по жовтень ринок перебуває на піку сезонного споживання. "П'яти днів простою вистачить, щоб ми зняли паливо на АЗС з відкритого продажу", - говорить топ-менеджер великої мережі АЗС. Це перше зауваження.

Друге. Ринок почнуть залишати легальні постачальники, відповідно, їхнє місце займуть контрабандисти і кустарні виробники. Це призведе до додаткового зниження збору акцизів. Кажуть, цим питанням останнім часом украй стурбований міністр фінансів Юрій Колобов, який починає відкрито бешкетувати в колі Сім'ї. Автомобільній громадськості необхідно приготуватися до ще більшого напливу "бодяги", з якою вони так щиро борються.

Третє. Ціни на бензин і дизпаливо зростуть пропорційно тривалості простоїв товару на митниці.

Не позаздриш і Арбузову з Клименком, які вже призначені відповідальними за цю ситуацію. Не виключено, що в цьому і полягає тонкий розрахунок Азарова, який майстерно переспрямував на "молодь" питання з поганим запашком - якості імпорту на митниці. Залишається дочекатися помилки.