Останнім часом у країні намітилася тенденція зі створення вертикально-інтегрованих компаній (ВІК) у найрізноманітніших галузях економіки. Щоправда, повноцінні замкнуті виробничі цикли, як, наприклад, «вугілля—кокс—метал», наразі вдавалося створити не багатьом підприємцям. Схоже, що «корпораційна лихоманка» дісталася і титановій галузі. У середині лютого ЗАТ «Титано-апатитова компанія» (ТАКО) оприлюднила свої плани з виходу на вітчизняний ринок апатит-ільменітових концентратів, які є основною сировиною для виробництва титанової губки, диоксиду титану й фосфорних добрив.
Компанія до 2007 року має намір вкласти в розробку Федорівського родовища (Житомирська область) майже 180 млн. У перспективі планується будівництво гірничо-збагачувального комбінату потужністю 6 млн. тонн концентратів на рік, для чого потрібно ще 420 млн. За словами гендиректора ТАКО Володимира Соколовського, проектна потужність нового ГЗК планується на рівні 6 млн. тонн сирої руди на рік. Це дозволить отримувати 450 тис. тонн апатитового, 573 тис. тонн ільменітового (у перерахунку на 42% TiO2) і 417 тис. тонн титано-магнетитового концентратів на рік. Він також відзначив наявність ще низки родовищ, що знаходяться в безпосередній близькості від Федорівського. Наприклад, Торчинське (Черняхівський район) родовище (сумарний запас руди двох родовищ становить 210 млн. тонн). Унікальними, за словами В.Соколовського, є запаси Стремигородського родовища (Коростенський район), що становлять близько 1,2 млрд. тонн титано-апатитових руд, у вивчення якого протягом двох років ТАКО має намір укласти понад 3 млн. дол. Керівник компанії також не виключає можливості створення ВІК, що включає в себе українські підприємства хімічної галузі.
Створення замкнутого виробничого ланцюга було цілком передбаченим. Одним із співзасновників ТАКО є ЗАТ «Ренова», контрольована Віктором Вексельбергом, якій належить 70% акцій компанії. В.Вексельберг відомий створенням таких досить відомих в Україні ВІК, як ТНК-ВР і «Сибирско-Уральская алюминиевая компания» (СУАЛ). Ще 30% акцій ТАКО належить компанії «Ріволі Україна», контрольованій Володимиром Воронченком, який спеціалізується на дистриб’юторстві продукції провідних ювелірних брендів.
Схоже, що російський бізнес дещо випередив український уряд як за обсягами інвестицій, так і за ступенем оперативності дій. Нагадаємо, що Кабмін прийняв довгострокову програму розвитку титанової галузі України до 2010 року. Проте гадані суми на реконструкцію підприємств галузі не перевищували 250 млн., чого не досить для модернізації комплексу в цілому.