Назад у майбутнє

Коли готувався матеріал у попередній номер «ДТ» про корпоративний конфлікт, який розгорівся в АТ «Укртатнафта», залишалася слабка надія на те, що стабілізація політичної ситуації в країні призведе до залагодження й економічних конфліктів. Як мінімум тих, що стосуються міждержавних відносин між Україною та Росією. Не справдилося. І конфлікт почав набирати оберти, що підігрівалися досить різкими заявами міністра палива й енергетики Юрія Бойка. Загальний зміст цих заяв: «Укртатнафта» — це все наше, жодної п’яді рідного підприємства татарстанським узурпаторам корпоративних прав.

На перший погляд, подібна позиція міністра може викликати здивування, оскільки Юрій Анатолійович відомий своїм прагматизмом і лояльністю до російських компаній, що працюють в українському нафтогазовому секторі. От уже кого не можна запідозрити в зайвій емоційності при вирішенні бізнес-питання. Чи все ж таки провідний топ-менеджер вітчизняного ПЕК спасував, чи, як прийнято зараз казати, був неправильно поінформований своїм оточенням? Залишимо здогадки адептам езотерики та любителям кулуарних пліток і спробуємо розібратися в об’єктивних причинах, що могли призвести до поглиблення конфлікту.

Сучасний момент

Отже, звернімося до хронології подій. 24 травня акціонерний банк «ІНГ банк Україна» одержав листа від ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», котре представляє себе реєстродержателем АТ «Укртатнафта», в якому «ІНГ банку» наполегливо пропонують оформити розпорядження про списання 18% акцій «Укртатнафти» (271,006 млн. акцій) із рахунку номінального держателя на користь НАК «Нафтогаз України».

Зазначимо, що «ІНГ банк» виступає номінальним держателем акцій АТ «Укртатнафта» в інтересах його іноземних акціонерів — АТ «Татнефть», Мінземмайна Республіки Татарстан, а також компаній «Амруз Трейдинг АГ» (Швейцарія) і «СіГруп Інтернешнл Інк.» (США).

Але от що дивно, у тексті листа жодним словом не згадано назв компаній-акціонерів, із рахунків яких мали списати акції. Поміркувавши над ситуацією, нескладно припустити, що розмір списання в 18% свідчить про відчуження акцій, що належать компаніям, дружнім татарстанській стороні. Ми ще повернемося детальніше до правового статусу «Амруз Трейдинг АГ» і «СіГруп Інтернешнл Інк.», оскільки саме вони стали яблуком розбрату між акціонерами.

До речі, за даними джерела в «ІНГ банк Україна», банк не має у своєму розпорядженні документів від Державної виконавчої служби, про які говориться в листі «Укрнафтогазу». Отже, всі наступні дії банку з акціями «Укртатнафти» можуть бути визнані нелегітимними.

Експерти зазначають, що коли ці акції справді будуть або були списані на користь НАКу, то таке списання можна розцінити як «рейдерське захоплення». Причому не просто 18%, а контролю над компанією — адже тоді в розпорядженні «Нафтогазу» опиниться понад 60% акцій, що дає йому можливість проводити збори акціонерів без татарстанських акціонерів.

Татарстанська сторона дала зрозуміти, що про жодні позови, рішення судів і постанови виконавчої служби їй не відомо, тобто рішення було ухвалено «дуже тихо» і є сумніви в їхній легітимності. Отже, цілком можна розцінювати такі дії, як «рейдерство». Слід зазначити, що при проведенні подібних «операцій» вирішальним є чинник контролю над реєстром акціонерів, а він, як відомо, — у групи «Приват».

Як уже говорилося, двома днями раніше глава Мінпаливенерго оголосив про намір повернути в держвласність 18,29% акцій ЗАТ «Укртатнафта» (м. Кременчук, Полтавська обл.). «Безумовно, акції буде повернуто, оскільки спосіб, у який їх придбали, не влаштовує державу», — заявив пан Бойко. НАК «Нафтогаз України», котра управляє 43-відсотковим пакетом кременчуцького підприємства, підтримала позицію Мінпаливенерго повідомленням про те, що татарські акціонери ЗАТ монополізували права на управління НПЗ і не зацікавлені в його розвитку. При тому що головою правління АТ «Укртатнафта» є креатура Юрія Анатолійовича, а в спостережній раді українська сторона має п’ять місць із 11.

НАК «Нафтогаз України» не забула також укотре звинуватити татар­станських акціонерів та їхніх представників у правлінні «Укртатнафти» у зриві зборів 23 травня, хоча напередодні сам Ю.Бойко відкрито заявив у ЗМІ, що НАК на збори не піде, виконуючи доручення першого віце-прем’єра М.Азарова. Саме на підставі такої заяви правління підприємства і скасувало скликані з ініціативи НАКу збори.

Що ж стосується розвитку, то, за даними татарстанської сторони, з ініціативи АТ «Татнефть» було здійснено технічні заходи щодо збільшення потужності нафтопроводів, які дозволяють гарантовано забезпечувати завод сировиною в необхідному обсязі. У 2003—2004 роках завод побудував установку ректифікації сульфідовмісних конденсатів, яка дає можливість знизити викиди побічних продуктів нафтопереробки. У рамках реалізації першого етапу модернізації 2005-го було замінено каталізатор на установці найпотужнішого риформінгу заводу (вартістю понад 13 млн. дол.), що сприяло істотному збільшенню обсягів виробництва високооктанових бензинів. Загалом за 2001—2006 роки завод щороку здійснював інвестиції в розмірі від 22 млн. до 48 млн. дол.

У вівторок, 29 травня, легенду дещо змінили, і міністр повідомив: конфлікт навколо «Укртатнафти» виник через те, що компанія «Татнефтепром» (Росія), 75% якої належить «Укртатнафті», не поставляла нафти на НПЗ. «Коли було принципово поставлено запитання: «А де, власне, нафта, так скажімо, України?», то у відповідь почалися різного роду інсинуації, що межують із провокацією», — сказав Ю.Бойко. Щоправда, є один нюанс. «Татнефтепром» — не дуже велика нафтова компанія, видобуває за рік близько 500—600 тис. тонн нафти. Це приблизно дорівнює обсягу місячної переробки на АТ «Укртатнафта». Певне, міністра неправильно проінформували, оскільки «Татнефтепром» є відкритим акціонерним товариством, інформація про нього є у відкритому доступі: квартальні звіти та інші дані за бажання досить легко перевірити.

Історична довідка

Отже, виходячи зі сформованої ситуації, на сьогодні спірним моментом стала ситуація навколо 18,3-відсоткового пакета акцій. Ми постараємося максимально зрозумілою мовою за достатньої кількості юридичних термінів розповісти нашим читачам історію появи серед акціонерів «Амруз Трейдинг АГ» і «СіГруп Інтернешнл Інк.».

Із моменту створення підприєм­ства у 1995 році склад акціонерів і розміри статутного капіталу кілька разів змінювалися. Основною причиною був досить важкий стан української економіки. Водночас напрацьовані з часів СРСР економічні зв’язки якнайкраще сприяли взаємодії між Україною та Татарстаном у галузі нафтопереробки, оскільки Кременчуцький НПЗ будували саме для переробки татарстанської нафти.

Українська сторона на сьогодні висловлює найбільші претензії саме до формування статутного фонду АТ «Укртатнафта», роблячи акцент на тому, що з боку російських акціонерів були допущені порушення. Ситуація ж розвивалася так.

Спершу передбачалося, що статутний фонд компанії становитиме 900 млн. дол., що й було відображено в попередніх угодах. Водночас існувало застереження, що розмір капіталу та склад акціонерів можуть бути змінені з дотриманням інтересів усіх зацікавлених сторін. Крім цього, передбачалося проведення незалежної оцінки внесків сторін. У результаті, рішенням зборів акціонерів 1998 року статутний фонд зменшили до 359 млн. дол., оскільки за підсумками незалежної оцінки АТ «Кремен­чукнафтооргсинтез» його вартість було визначено в розмірі 154 млн. дол. Експерти зазначають, що на той момент ця ціна була дещо завищеною, оскільки, крім технологічного устаткування, АТ «Укртатнафта» отримала в спадщину і борги підприємства.

Тоді ж, 1998 року, загальні збори акціонерів скористалися можливістю змінити склад акціонерів. Було прийнято рішення про те, щоб неоплачені акції запропонували до реалізації засновникам або іншим акціонерам із наступним внесенням змін до статутних документів.

Правління відповідно до наданих йому повноважень уклало контракти на реалізацію неоплачених акцій першого випуску компаніям «Амруз Трейдинг АГ» і «СіГруп Інтернешнл Інк.». До речі, у тому ж порядку прийняли рішення про реалізацію неоплачених акцій АКБ «МТ-банк», пізніше проданих ТОВ «Незалежність». А от воно вже й реалізувало 1-відсотковий пакет відомому ТОВ «Корсан», яке пов’язують із ім’ям Ігоря Коломойського. Відповідно до умов контрактів «Амруз» і «СіГруп» передали векселі на суму 65,85 млн. дол. 10 червня 1999 року загальні збори акціонерів прийняли рішення про включення всіх трьох компаній до складу акціонерів.

На той момент законодавство допускало оплату акцій векселями, і саме це тричі було встановлено згодом українськими судами (включаючи Верховний). При цьому оплата відбулася за згодою всіх акціонерів, збори все підтвердили, включаючи представника ФДМУ. До речі, пікантна подробиця: на той момент до контролю над обома компаніями мали певний стосунок Матицин і Демьохін — тобто колишній менеджмент заводу, а зовсім не татари.

Експерти галузі досить добре пам’ятають фінансову кризу, що виникла у 2000—2001 роках, коли підприємством керував Матицин: зростання заборгованості за поставлену нафту, у результаті чого в АТ «Укртатнафта» з’явилися великі борги перед «Татнефтью». Було виведено активи (внески устаткуванням у статутні фонди підконтрольних компаній) тощо. Було законсервовано й роз­укомплектовано найбільшу установку з переробки нафти потужністю 6,6 млн. тонн/рік, через що фактична потужність заводу зменшилася з 18 до 12 млн. тонн на рік. Досить згадати, коли технологічні установки передали в довгострокову оренду «Кременчуцькій нафтовій компанії» та «Укрславнафті». Умови для АТ «Укртатнафта» були, м’яко кажучи, невигідними, якщо так можна назвати втрату ефективності переробки на більш як 7 млн. тонн нафти на рік.

Водночас керівництво «Татнефти» звернулося до Леоніда Кучми з проханням вплинути на ситуацію. Менеджмент змінився і підприємство очолив Юрій Бойко. Дещо пізніше на рівні президентів України та Татарстану було досягнуто негласної домовленості про те, що «Амруз» і «СіГруп» мають перейти під контроль Татарстану, щоб акції не потрапили до «третіх осіб». Отут знову з’являються злощасні векселі, внесені «Амрузом» і «СіГруп».

Перед зміною менеджменту векселі були продані менеджментом «Кременчуцької нафтової компанії» за 22 млн. дол. Очевидно, що це збиток (за номіналу 65 млн. дол. трьома векселями на 3 млн. було оплачено нафту, а решта векселів становили в сумі 62 млн. дол.). Але збиток у 40 млн. дол. жодного стосунку до татар не має.

Необхідно підкреслити, що до зазначеного продажу менеджмент ЗАТ «Укртатнафта» не робив спроб пред’явити векселі до оплати компаніям-векселедавцям. Таким чином, звинувачення компаній «Амруз Трейдинг АГ» і «СіГруп Інтернешнл Інк.» у невиконанні своїх зобов’язань щодо погашення векселів не має під собою ні фактичної, ні юридичної підстави. Юридично «Амруз» і «СіГруп» нічого не винні «Укртатнафті», що тричі підтверджували українські суди. Акції вони купили законно, а відповідальність за наступні дії, котрі призвели до збитків, швидше за все, має нести тодішнє керівництво підприємства. Але от саме про це історія і правоохоронні органи мовчать.

Політика майбутнього

Розібравшись із деякими юридичними тонкощами, саме час розглянути ситуацію в політичному контексті. Керівництво АТ «Татнефть» разом із Республікою Татарстан та іншими акціонерами АТ «Укртатнафта», котрі підтримують позицію російської сторони, звернулося до уряду РФ із проханням «звернути увагу... на дії керівництва Міністерства палива й енергетики України та НАК «Нафтогаз України», котрі відверто ворожі стосовно російських акціонерів і інвесторів, а також не збігаються з позицією офіційної української влади, і надати підтримку російським компаніям в Україні на політичному рівні».

Нагадаємо, що існує аналогічне звернення і до уряду України, на яке досить оперативно відреагував перший віце-прем’єр М.Азаров, доручивши підготувати передачу держпакета акцій із управління НАКу до Фонду держмайна.

Проте, на думку татарстанських акціонерів, події останніх днів показали, що НАК «Нафтогаз України» не відмовилася від планів отримати контроль над АТ «Укртатнафта» і витиснути російських акціонерів. Як ми вже писали, «Нафтогаз України» після доручення першого віце-прем’єра України направив «Укртатнафті» чергову вимогу про скликання зборів акціонерів уже на 30 липня 2007 року.

Виходячи з юридичних і політичних нюансів конфлікту, цілком очікуваним буде, як мінімум, позов російської «Татнефти» до НАК «Нафтогаз України», як максимум, звернення до міжнародних судів. Крім того, під сумнівом буде і репутація НАК «Нафтогаз України». Поміркуйте самі, російські акціонери висловили досить жорсткі звинувачення на адресу НАКу. Виходить, що нинішнє керівництво «Нафтогазу» не в змозі ефективно управляти 43-відсотковим держпакетом АТ «Укртатнафта». А це вже досить вагома підстава для розгляду питання про повернення переданих йому акцій.

А найпотужніший удар може бути завданий інвестиційному іміджу України. І питання стоятиме вже не в економічній площині наявності високих політичних ризиків для іноземного капіталу, а суто в міжнародно-правовій, де Україна виглядатиме країною, чий уряд заохочує рейдерські атаки на іноземні компанії на державному рівні. Чи це вже було?