Як забезпечити країну світлом не тільки зараз, а й після перемоги

З початку жовтня кількість гугл-запитів зі словосполученням «сонячні панелі» збільшилася уп’ятеро, а популярність генераторів у пошуковику зросла аж у десять разів. Після російських обстрілів української енергетичної інфраструктури покладатися на нинішню енергомережу стало ненадійно. А от перспектива бути не лише споживачем, а й виробником електроенергії, навпаки, зараз дає більше певності в тому, що світло в домівці буде, хай там що.

Нині така популярність власних джерел енергії, швидше, вимушена. Та війна і пов’язані з нею перебої з електропостачанням можуть стати поштовхом і до свідомого вибору на користь більш децентралізованого, тобто розосередженого у просторі, виробництва енергії. Адже більше половини енергетичної інфраструктури пошкоджено, а значить, нам необхідно вирішувати, як відбудовувати її після перемоги. Які нині плани України з повоєнного відновлення енергетики та які уроки масових відключень варто у ньому врахувати, поговоримо нижче.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Колапс енергетичної інфраструктури України може статися будь-якої секунди — Кличко

Чому енергосистема нас підводить

В «Укренерго» причиною відключень найчастіше називають дефіцит генерації. До повномасштабного наступу половину електроенергії виробляли на чотирьох атомних електростанціях. Ще трохи більше третини — на кількох десятках теплових станцій. Тож втрата навіть одного з цих джерел буде доволі відчутною. До прикладу, окупована Запорізька АЕС виробляла аж 20% усієї електроенергії в країні. Тобто якщо відключити її від мережі, світла не вистачатиме для кожного п’ятого будинку.

Та справа не лише у виробництві, а й у доставці до споживача. У більшості випадків джерело енергії розташоване доволі далеко від вашої домівки, тож електроенергія надходить до вас через лінії електропередачі (ЛЕП) і трансформаторні підстанції, — вони перетворюють електроенергію та розподіляють її між споживачами. Пошкодження на будь-якому етапі — від обриву ЛЕП до вибуху на підстанції — вже означатиме, що цим шляхом електроенергія до вас не дійде.

Енергетики перепідключають споживачів на інші підстанції, однак тоді вироблену електроенергію доводиться ділити з тими, хто й так був до неї підключений. Адже якщо споживання різко зросте, а виробництво буде недостатнім, енергомережа просто не витримає. Аварію, яка може статися в такому разі, усунути значно важче. І тоді на нас чекатимуть не планові чи аварійні відключення по кілька годин на добу, а повний блекаут. Тому споживання обмежують навмисне.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сербія передасть Україні обладнання для підтримки енергетичної інфраструктури

Як повернути системі стабільність у майбутньому

Якщо проблема з електропостачанням полягає у довгому шляху від джерела до споживача, то рішення очевидне — скоротити цей маршрут. Нинішні відключення — провина винятково росіян, які руйнують нашу інфраструктуру. Та навіть після перемоги така система залишиться не надто надійною. І у мирні часи через обриви ЛЕП у негоду цілі населені пункти лишалися без світла. Та й більшість енергетичного обладнання дісталося нам ще з радянських часів і вже зношене десятиліттями експлуатації, тож дедалі частіше не витримує навантаження.

І рішенням для скорочення цього шляху має бути те, що з початком обстрілів енергетичних об’єктів стало вимушеним заходом, — виробництво електроенергії там, де її споживають, або ж мала децентралізована генерація. Відновлювана енергетика — сонячні панелі, вітряки чи станції на біомасі — нині єдина технологія, яку можна використовувати будь-де, а не лише в руках держави чи олігархів: у власному будинку, на дачі, в місцевій школі чи лікарні. І саме відновлювані джерела енергії (ВДЕ) мають стати пріоритетним рішенням енергетичних проблем.

До прикладу, саме таким шляхом пішли в Горенці поблизу Гостомеля. Там пошкоджену під час російської окупації амбулаторію відновлюють із власними сонячними панелями та тепловим насосом для опалення. Проєкт, ініційований Greenpeace у партнерстві з ГО «Екодія», ГО «Екоклуб» і БФ «Перемога України», допоможе амбулаторії мати власні світло й тепло навіть в умовах відключень, — а для медичних закладів це критично необхідно.

У розмовах про ВДЕ найчастіше виникають два питання, які змушують сумніватися у їхній надійності. По-перше, сонце і вітер недоступні для нас постійно, тож і виробництво енергії буде нестабільним. По-друге, найчастіше, навіть якщо заставити весь дах школи панелями, виробленої електроенергії не вистачатиме на покриття всіх її потреб, зокрема у зимові місяці. Той же проєкт у Горенці зможе забезпечити лише близько 60% річного електроспоживання амбулаторії. Та рішення для цих проблем вже так само існує.

Встановити об’єкти ВДЕ можна для власного споживання, для продажу електроенергії в мережу чи одночасно і для того, і для іншого. У третьому варіанті виробник енергії — та ж лікарня чи школа — отримує електроенергію для себе, її надлишок може продавати в мережу, а коли власного виробництва бракує, то отримувати необхідне з мережі. У випадку ж аварій чи надзвичайних ситуацій у мережі електроенергія все одно вироблятиметься для покриття хоча б мінімальних власних потреб.

Так, підвищення енергоефективності та використання ВДЕ потребуватимуть чималих інвестицій (див. табл. 1–2), але в середньому вони дадуть можливість зекономити близько 50% енерговитрат у довгостроковій перспективі.

Звісно, зробити це не так просто, як хотілося б. Щоб така система працювала масово, необхідна розбудова «розумних мереж» — комп’ютеризованої системи, яка в реальному часі відстежуватиме виробництво і споживання та автоматично перемикатиметься між виробниками енергії. Понад те, для цього треба дуже багато децентралізованих джерел у дуже багатьох місцях, а встановити власну СЕС чи невеликий вітряк — надто дорого для більшості українців.

Тож тут у гру повинна вступити держава. Це саме її завдання — пріоритезувати розвиток децентралізованої генерації, розвивати «розумні мережі», надавати фінансову підтримку тим, хто хоче встановити власні джерела енергії, та відбудовувати зруйноване за найвищими стандартами енергоефективності і, за можливості, із ВДЕ, як це відбулося з амбулаторією в Горенці.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

НКРЕКП анонсувала нові штрафи за несправедливі відключення світла: питання розглядатимуть 24 січня

Куди рухатиметься наша енергетика після перемоги

Перебудова енергомережі — це тривалий шлях, якого не пройти за один рік. Тим паче зараз, коли необхідно фокусуватися на виживанні й підтримці наявної системи. Однак планувати таку перебудову треба вже сьогодні, аби всі подальші кроки сприяли розвитку децентралізованої генерації. І таке планування майбутнього вже розпочалося, — наш уряд продовжує розробляти Національний план повоєнного відновлення України.

У Нацплані є окремий блок про енергетичну систему, в який закладено понад два десятки проєктів. Однак ці проєкти більше нагадують меню, в яке кожен гравець енергетичного ринку заклав своє: там є і розвиток атомної енергетики, і газові проєкти, і відбудова зруйнованих теплових станцій, які небезпечні і для якості повітря, і для клімату. Звісно, там знайшлося місце й для хороших ініціатив: розбудова «розумних мереж», власне виробництво обладнання відновлюваної енергетики (сонячних панелей, вітряків тощо).

А от розвиток відновлюваної енергетики у планах виглядає доволі дивно, — там закладено мінімум 30 ГВт нових потужностей (а це більше, ніж усі потужності ВДЕ в Україні зараз) суто для виробництва й експорту водню. Це джерело енергії за правильного підходу може стати альтернативним паливом, але для нього на сьогодні немає жодної інфраструктури — ні виробничої, ні транспортної. Тож чи раціонально витрачати стільки ресурсів на сумнівну технологію, коли країна досі не забезпечена електроенергією з відновлюваних джерел хоча б для власного споживання?

І в цьому найбільша біда Нацплану: замість фокусуватися на розбудові однієї робочої системи, передбачається розвивати все, що тільки можливо, навіть якщо разом воно не триматиметься купи і не завжди враховує інтереси громадян. Так, у плані закладені власне виробництво ядерного палива та зберігання ядерних відходів. Та чи захоче хтось жити поруч із підприємством, де зберігаються тонни радіоактивних речовин? Натомість досвід уже показує, що жити поруч із сонячними панелями чи вітряками значно безпечніше й надійніше. Тож і у відновленні варто орієнтуватися на те, щоб у всіх українців та українок були для цього можливості.

Більше статей Костянтина Криницького читайте за посиланням.