НІЧОГО БРОДИТИ ПО ОДЕСАХ

Як стало відомо «ДТ», учора, 3 жовтня 2003 року, спостережна рада ВАТ «Укртранснафта» прийняла рішення вповноважити генерального директора «Укртранснафти» Станіслава Василенка підписати контракти щодо заповнення нафтопроводу Одеса—Броди технологічною нафтою і початку роботи трубопроводу.

Акцентуємо увагу на тому, що інформацію про рішення ради ВАТ «Укртранснафта» на момент верстки цього номера офіційно ніхто з уповноважених на те державних чиновників не оголосив. Такою людиною міг бути голова спостережної ради ВАТ «Укртранснафта» пан Петров. Однак багато ЗМІ за гарячими слідами поспішили витлумачити вищезгадану інформацію, як ухвалення рішення про заповнення нафтопроводу Одеса—Броди саме російською експортною сумішшю urals, що, на їхню думку, однозначно вказує на вибір реверсного варіанта використання українського трубопроводу.

Нагадаємо, що за день до цієї події російська нафтова компанія ТНК в ультимативній формі зажадала від України визначитися із заповненням трубопроводу технологічною нафтою, наданою цією компанією, до 8 жовтня нинішнього року.

Однак досі становище з нафтопроводом Одеса—Броди залишається неоднозначним.

Коментуючи «ДТ» сформовану ситуацію, міністр палива й енергетики України Сергій Єрмілов підкреслив: «остаточне рішення щодо напрямку роботи нафтопроводу має прийняти уряд України. Про це неодноразово говорив Президент країни». Крім того, міністр нагадав, що на прохання уряду і зважаючи на те, що найближчим часом Мінпаливенерго України почне добір компанії, котра займеться техніко-економічним обгрунтуванням використання нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному режимі, — термін ухвалення остаточного рішення Кабінету міністрів про вибір варіанта роботи трубопроводу подовжено до 15 січня 2004 року.

Коли кореспонденти «ДТ» учора намагалися встановити, то що ж конкретно сталося на засіданні спостережної ради «Укртранснафти», вони переконалися в тому, що є не єдиними «шукачами істини». Телефони в усіх профільних міністерствах, відомствах і комітетах були розжарені дзвінками з Брюсселя, Варшави, Вашингтона, Парижа, Тбілісі, Астани, Баку, Берліна, Стамбула і… Бухареста, Софії, Москви…

Ще до цього перипетіями навколо нафтопроводу Одеса—Броди зацікавилися і вітчизняні законодавці. У п’ятницю вранці Верховна Рада 142-ма голосами підтримала депутатський запит до прем’єр-міністра Віктора Януковича щодо ситуації, яка склалася навколо реалізації проекту Одеса—Броди.

Черговий виток напруженості навколо трубопроводу розпочався у вересні, коли генеральний директор «Укртранснафти» Станіслав Василенко, мотивуючи необхідністю запобігти корозії труби, від імені акціонерного товариства направив нафтовим компаніям Азербайджану, Росії, Казахстану й Узбекистану лист із проханням надати Україні більш як 400 тисяч тонн нафти на умовах технічного кредиту. Через лічені дні на цю пропозицію відгукнулася «Тюменська нафтова компанія» (ТНК), запропонувавши для заповнення нафтопроводу як технологічну нафту російську urals. Зараз «Укртранснафта» і ТНК готують проекти документів для юридичного оформлення угоди.

Ми не будемо детально розглядати питання доцільності термінового заповнення труби технологічною нафтою. Зазначимо лише, що президент «Укртранснафти», спеціальний уповноважений України з питань Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТ) Олександр Тодійчук думає: нафтопровід законсервований надійно, і загрози корозії внутрішньотрубній порожнині не існує, що підтверджується і відповідною технічною документацією. Водночас, як зазначає інтернет-видання «Обком», заповнення Одеса—Броди нафтою сорту urals стимулюватиме процеси «струмкової корозії» у нижній частині труби.

У цій ситуації насторожує насамперед те, що документи із придбання технологічної нафти готуються «Укртранснафтою» і ТНК до підписання без ознайомлення з ними Мінпаливенерго й уряду і за відсутності експертизи тексту угод. Причому це саме той випадок, коли мова не йде про конфіденційність переговорів і контрактів: про зміст документів, які готуються до підписання, не знають навіть ті чиновники, у чиї функціональні обов’язки входить ознайомлення з ними. Адже «Укртранснафта» є державною компанією.

«Мені, як спеціальному уповноваженому по ЄАНТ, не представлено контракти на заповнення нафтою. З неофіційної інформації я знаю про те, що обговорювані умови контракту трубопроводу дуже жорсткі», — заявив нинішнього тижня на прес-конференції Олександр Тодійчук. Схоже, що це саме той випадок, коли йдуть не конфіденційні, а кулуарні переговори.

Тим часом, українському уряду і його представникам не завадило б глянути для експертної оцінки на тексти документів, які збираються підписати два суб’єкти господарської діяльності — «Укртранснафта» і ТНК, оскільки, на наше глибоке переконання, вони прямо впливають на державну політику України не лише в енергетичній сфері, а й в галузі українсько-євросоюзівських взаємин. (Нагадаємо, що курс на інтеграцію в європейські структури усе ще є стратегічним для офіційного Києва.)

Завдяки своїм джерелам нам вдалося глянути на документи, що готуються. Аналіз проектів контрактів щодо придбання технологічної нафти, запланованих до підписання (а йдеться про зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу нафти, договір про позику і договір про заставу майна), показує, що вони носять дискримінаційний характер стосовно української сторони. Більше того, вони фактично позбавляють її можливості вільно використовувати потужності нафтопроводу Одеса—Броди.

Так, наприклад, дія договору про позику, якою передбачене надання цільового кредиту в розмірі до 90 млн. доларів на закупівлю російської нафти для заповнення нафтопроводу Одеса—Броди, становить три роки. Дострокове завершення дії договору українською стороною шляхом повного повернення позики (тобто без штрафних санкцій) не може бути здійснене раніше, ніж через один рік із моменту одержання першого траншу.

Порушенням договору про заставу майна вважається заміна в нафтопроводі Одеса—Броди російської експортної суміші urals на будь-яку іншу. Предмет застави протягом дії договору має постійно знаходитися в системі нафтопроводу Одеса—Броди на ділянці «52—674 км».

Все це дозволяє зробити невтішний висновок: протягом трьох років українська сторона буде позбавлена можливості транспортувати по нафтопроводу Одеса—Броди будь-яку іншу нафту, окрім нафти за контрактом із ТНК чи якоюсь іншою уповноваженою нею компанією.

(Попутно зауважимо, що договором про позику взагалі не передбачені фінансові санкції до позикодавця у разі невиконання ним своїх зобов’язань, притім, що зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу нафти передбачена жорстка відповідальність покупця за розрахунок за поставлену нафту. З урахуванням того, що договір про позику і зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу нафти підписуються з різними суб’єктами, може виникнути ситуація, за якої українська сторона платитиме штрафні санкції за невчасну оплату російської нафти у зв’язку з неотриманням траншу позики.)

Чим загрожують Україні ці документи, у разі, якщо вони будуть підписані в нинішньому вигляді? По-перше, із технічної точки зору, це означатиме початок експлуатації нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному напрямку. По-друге, зобов’язання, які на себе бере «Укртранснафта», унеможливлюють переключення нафтопроводу на прямий режим роботи протягом трирічного періоду виплати позики. І, нарешті, по-третє, ці документи означають зрив усіх контрактних зобов’язань «Укртранснафти» щодо транспортування каспійської нафти. А саме ж на відсутність продавців нафти ремствує Леонід Кучма, коли починає обговорювати проект транспортування каспійської нафти по трубопроводу Одеса—Броди.

До речі, за словами Олександра Тодійчука, «Укртранснафта» уже має з продавцями нафти на 2004 рік два контракти на поставку каспійської нафти в обсязі до 9 млн. тонн. Ці контракти зараз перебувають в уряді. Крім того, свою зацікавленість в одержанні каспійської нафти в обсязі 5—6 млн. тонн на рік по нафтопроводу Одеса—Броди висловили вісім покупців. З ними триває робота з укладання необхідних контрактів. «Це НПЗ у Кралупах (Чехія), два західноукраїнські НПЗ (Дрогобицький і Надвірнянський), а також п’ять НПЗ у південній Польщі, що належать компаніям Orlen і Lotos», — сказав президент «Укртранснафти».

З політичної точки зору, документи такого змісту завдають шкоди взаєминам України з Європейським Союзом. «Якщо певні особи, котрі представляють не державу, а господарські суб’єкти, приймуть рішення, яке, на моє переконання, порушуватиме рішення уряду про перенесення остаточного варіанта до визначення результатів досліджень і порівняльного аналізу, то це поставить нас у дуже непросте становище у взаєминах із ЄС. По суті, йдеться про те, що Україна порушить політичні зобов’язання, зафіксовані в спільній декларації між Кабінетом міністрів України, Радою міністрів Республіки Польща і Європейською комісією щодо підтримки ЄАНТ. Що нас особливо турбує, то це те, що воно може серйозно загальмувати енергетичний діалог між Україною і ЄС», — думає заступник міністра закордонних справ із питань євроінтеграції Олександр Чалий.

Нагадаємо, що кілька місяців тому Європейська комісія недвозначно дала зрозуміти, що варіант реверсного використання нафтопроводу Одеса—Броди Євросоюзом не розглядається, оскільки він суперечить стратегії ЄС з диверсифікації маршрутів поставок нафти і зменшенню навантаження на Босфор. Якщо рішення про реверс усе ж буде прийнято, то ЄС виключить цей маршрут зі своєї стратегії і віддасть перевагу іншим маршрутам, конкурентним українському.

Знову ж таки, підписання документів у нинішньому вигляді може негативно позначитися як на організації візиту віце-президента Європейської комісії, комісара з питань транспорту й енергетики Лойоли де Паласіо в Україну, котрий, як очікується, відбудеться 30—31 жовтня, так і на результатах переговорів. Більше того, за інформацією «ДТ», він може взагалі не відбутися, якщо в трубі раптом з’явиться російська експортна суміш...

Немає сумнівів, що ТНК проводить цілеспрямовану, жорстку політику щодо експансії на український нафтогазовий ринок. І реверс нафтопроводу Одеса—Броди, так само як і отримання контролю над залізничною естакадою в Бродах, є елементами цієї стратегії.

Існують великі сумніви в тому, що ТНК дотримуватиметься узятих на себе зобов’язань. Свідченням чому є, наприклад, виконання контракту з «Укртранснафтою» з транспортування 2003 року 4 млн. тонн нафти через термінал «Південний»: за перше півріччя було транспортовано усього лише 938 тис. тонн. І навряд чи до кінця нинішнього року ТНК зуміє виправити ситуацію. Але якщо ця компанія не виконує свої контрактні зобов’язання з поставки 4 млн. тонн нафти, то що буде у разі з 9 млн. тонн?

Та й «пряник» ТНК стає дедалі меншим. Спочатку пропонувалося транспортування 14 млн. тонн нафти на рік, пізніше — 9 млн. тонн протягом 21 року, далі — 9 млн. тонн протягом 3—5 років. Нині це вже пропозиція — до 9 млн. тонн протягом трьох років.

Можна лише здогадуватися, що пропозиції з реверсу є частиною планів ТНК щодо приватизації української трубопровідної системи і наміром «зав’язати» на себе в майбутньому транзит каспійської нафти в Європу, починаючи з 2005—2006 років. Але очевидно, що ці амбітні бізнес-плани російської компанії цього разу збігаються з геополітичними інтересами Кремля — утримати Україну в сфері свого економічного і політичного впливу. У всякому разі, схоже, що в Києві схильні бачити рідкісну координацію зусиль російського бізнесу і влади.