КОЛЬОРОВИЙ МЕТАЛ У ЧОРНО-БІЛОМУ КОЛЬОРІ

Кольорова металургія України, на відміну від чорної, не слабує на гігантоманію і здебільшого не має національної сировинної бази. Але, як і чорна, перебуває в тому ж податковому полі й тому залишається орієнтованою на експорт.

Розводитися на тему споживання кольорових металів в Україні, на думку галузевих експертів, було набагато зручніше років п’ятнадцять тому, коли машинобудівники працювали за показниками приросту і кольорові метали вливалися в українську промисловість бурхливим потоком. За тих часів імпорт, виробництво та споживання кольорових металів досягли апогею, а склади були «затарені» зливками й бухтами. Про мідно-нікелеві потоки усе ще можна було говорити років десять тому, коли пострадянські країни перетворилися з республіканських імпортерів на світових експортерів кольорового металу.

У той час, коли в Росії з’являлися на світ перші «кольоровометалеві» олігархи, в Україні у боротьбі за відправку за кордон кольорових металів та їх брухту порушувалися й «перепорушувалися» десятки кримінальних справ на білих, сірих і чорних експортерів і реекспортерів.

Глибоке занурення

Сьогодні, коли зі складів машинобудівних заводів вивезено навіть мідну й алюмінієву стружку, вести мову про кольорові метали навіть якось ніяково. Тим паче, що динаміка цін на мідь і алюміній за десятиліття змінилася в інтересах споживачів (на мідь, приміром, знизилася на чверть). До речі, зниження розцінок на сировину ніяк не вплинуло на її споживання, як і не збільшило реекспортну потужність українських трейдерів. Сталося це з кількох причин. По-перше, внутрішнє споживання диктує виробництво. А якщо говорити про весь спектр кольорових металів, то найактивнішими споживачами кольорових металів сьогодні є виробники кабельної та провідникової продукції, для якої використовуються мідь і алюміній. В решті галузей споживання знизилося в кілька разів.

«За останні десять років рівень споживання більшості кольорових металів знизився більш як уп’ятеро. Приміром, тільки харківські заводи раніше споживали алюмінію до 100 тис. тонн за рік, а тепер не більше 12 тис. тонн. Сьогодні вся Україна споживає не більше 100—110 тис. тонн цього металу», — говорить «ДТ» Віктор Попов, начальник відділу Донецького державного науково-дослідного і проектного інституту кольорової металургії (ДонНДіПІКМ).

По-друге, російські виробники витіснили українські посередницькі структури з міжнародних ринків кольорових металів. За час економічної перебудови українські трейдери не змогли створити з російськими підприємствами торговельні доми або зовнішньоекспортні СП, хоча можливості для цього донецькі, харківські та дніпропетровські компанії мали.

По-третє, українські виробники сьогодні активно використовують «законсервований оборот» кольорового брухту всередині країни. Як відомо, експорт брухту кольорового металу практично заборонений, зате добре налагоджений його внутрішній оборот. З минулого року, після ухвалення Верховною Радою Закону «Про металобрухт», тільки спеціалізовані металургійні переробні підприємства можуть оформляти дозволи на експорт сплавів і зливків із кольорових металів власного виробництва. «При тому, що споживання брухту кольорових металів в Україні мінімальне, заборона його вивезення за кордон нерозумна», — вважає В.Попов.

Якщо в першому півріччі минулого року світовий попит на ту ж таки мідь перевищив пропонування на 50 тис. тонн, а цього року — на 167 тис. тонн, то в Україні пропонування з лихвою задовольняє низьку потребу в міді та решті видів кольорових металів. Ситуацію зі споживанням характеризують кілька простих цифр. Так, потреба української промисловості в алюмінії скоротилася з 1990 до 2001 року в 4,7 разу — із 464 до 98 тис. тонн за рік. Причому обсяги використання первинного алюмінію скоротилися майже в шість із половиною разів — із 167 до 26 тис. тонн за рік. За цей же час уп’ятеро скоротилося споживання міді, яке становило торік 62,6 тис. тонн, а рафінована мідь, яку 1990 року вітчизняні підприємства використовували в обсязі 149 тис. тонн, сьогодні, схоже, майже нікому не потрібна — обсяги споживання скоротилися майже вдесятеро. Зведено майже до нуля і споживання дорогих сплавів мідної групи, таких, як берилієва бронза чи бронза марки БрОФ.

Серед металів з’явилися «ізгої», споживання яких наблизилося або дорівнює нулю (цинк, титан, нікель, кобальт, тантал).

ЗЕД

Останнім часом різко скоротився імпорт кольорових металів, а отже й залежність від зовнішніх постачальників. В Україну надходили, як правило, напівфабрикати, а експортувалися вироби з кольорових металів.

Показова ситуація з алюмінієм, тим паче що частка його імпорту на внутрішньому ринку не дотягує і до 17%. Приміром, у першому півріччі 2002 року в Україні було виготовлено 65,8 тисячі тонн алюмінію та виробів із нього. Тоді як імпортована, за даними Держкоммитслужби, 4321 тонна алюмінієвого листа, 5031 тонна фольги, 324 тонни труб, 893 тонни листових металоконструкцій, 1380 тонн алюмінієвого прокату і ще 752 тонни різноманітних столових приборів із цього металу. І це при тому, що алюмінієва група металів, разом із мідною, нікелевою та цинковою, лідирують за обсягами імпорту — на них припадає майже 93% всього імпорту кольорових металів. Загалом у першому кварталі цього року імпортовано 15 тис. тонн кольорових металів на суму, еквівалентну 43,7 млн. доларів. Для порівняння, за аналогічний період минулого року імпорт становив 23,3 тис. тонн на 62 млн. доларів.

Найбільше цього року знизився обсяг імпорту товарів мідної (62,4%), цинкової (41%) і нікелевої груп (27,3%). Водночас збільшився імпорт свинцю й виробів із нього (4,2%), а також олова (105%). І все-таки найбільший попит серед зарубіжної продукції мали мідні сплави та дріт; алюмінієвий дріт, лист і стрічка; необроблений нікель і цинк.

При всьому цьому Україна примудряється залишатися державою—експортером кольорових металів. Так, у першому кварталі зовнішньоекономічне торговельне сальдо за групою кольорових металів зводилося на користь України із позитивним балансом у 98 млн. доларів, навіть попри те, що цього року обсяг експорту знизився на 28%. Основою українського «кольорового експорту» залишається мідно-алюмінієва продукція, частка якої в загальному обсязі експорту сягає 80%, хоча в обсягових показниках у першому кварталі поточного року, порівняно з аналогічним періодом минулого, її експорт знизився майже на третину.

Є два метали, яких Україна вивозить за кордон більше, ніж ввозить: мідь і алюміній. Експорт виробів із нікелю, свинцю, олова й цинку в сумі не перевищує 1% усього національного експортного потенціалу. Основна експортна група товарів із міді складається з нерафінованої міді у зливках, мідних сплавів і рафінованої міді, операції з якою, при мінімальному обсязі внутрішнього споживання, нагадують реекспорт (таку мідь, крім Артемівського заводу з обробки кольорових металів, ніхто не виготовляє). Серед алюмінієвої групи металів за кордоном мають попит «український» первинний алюміній і алюмінієві сплави в чушках.

Виробництво

В Україні виробляють сировину для кольорових металів і продукції з них близько тридцяти підприємств, із яких можна виокремити ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», українсько-іспанське СП «Інтерсплав», Артемівський завод із обробки кольорових металів.

«Фактично вироби з первинного алюмінію в нас випускає одне підприємство — Запорізький алюмінієвий комбінат. В Україні споживається десь із 8% його продукції, решта експортується, зокрема в Росію — відсотків 60», — говорить «ДТ» Олександр Смирнов, начальник відділу кольорових металів і коштовного каміння Мінпромполітики України.

Підприємства кольорової металургії сьогодні, мабуть, перебувають у не менш складному становищі, ніж чорної. Фактично лише «ЗАЛК», «Інтерсплав», Артемівський завод з обробки кольорових металів так чи інакше оновлює виробничі потужності. Останній недавно запустив в експлуатацію нову плавильну піч, що дозволило збільшити виробництво мідної катанки до 2,5 тис. тонн за місяць. Але попит дозволяє сьогодні продукувати до 18—24 тис. тонн продукції на рік. А завод, між іншим, ще десять років тому щороку випускав до 120 тис. тонн прокату.

Споживання

Українських споживачів кольорових металів виявити нескладно, якщо придивитися до використання цієї продукції за регіональною ознакою. Зокрема на Харківську, Київську, Запорізьку, Дніпропетровську й Донецьку області разом припадає 68,6% споживання алюмінію, а на ті самі області, але в іншому порядку (Донецьку, Харківську, Київську, Запорізьку та Дніпропетровську), припадає 74,7% міді. Тобто це регіони, де розвинене приладобудування, верстато- і тракторобудування, авіа- й автомобілебудування.

«Приміром, найбільші в країні споживачі алюмінію — «Південмаш», АНТК ім. Антонова, «АвтоЗАЗ», — говорить В.Попов, — тому можна стверджувати, що зменшення потреби в ньому пояснюється виключно кризовим станом промисловості, зокрема скороченням виробництва техніки на вказаних підприємствах. Крім того, алюміній — дуже дорогий метал і в Україні він коштує стільки ж, скільки й у світі».

Торік споживання кольорових металів, порівняно з 1992 роком, скоротилося в середньому втричі, інтерес до сплавів із кольорових металів в українських споживачів знизився майже у 18 разів. У 2001 році цієї продукції спожито лише 5 тис. тонн, а в 1992-му — майже 90 тис. тонн. При тому, що сплави набирають популярності на світовому ринку і виготовлювані щороку 6,8 млн. тонн скуповуються світовою промисловістю повністю.

Серед головних проблем виробників кольорових металів називаються ті самі, що й у виробників чорних металів: крім стагнації галузевих підприємств — споживачів кольорових металів, ще й податкова база, яка ускладнює реінвестування коштів. «Через високі податки неможливі нагромадження коштів, технічне переозброєння і, відповідно, випуск конкурентоспроможної продукції», — говорить начальник управління металургії Мінпромполітики України Володимир Грановський.

Мабуть, тому виробники бачать кольорову металургію поки що в чорно-білому кольорі.

Основні виробники
кольорових металів в Україні:

Алюміній і глинозем:

ВАТ «Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат»

ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»

Українсько-іспанське СП «Інтерсплав»

«Обімет»

«Укрчормет»

Мідь:

«Укркольорпром»

«Укрчормет»

«Форум»

Артемівський завод з обробки кольорових металів

Цинк:

«Укрцинк»

Нікель і хром:

Побузький феросплавний завод
(4,6 тис. тонн)

Титан і магній:

Запорізький титаномагнієвий комбінат (18 тис. тонн губки) — Іршанський і Вільногірський ГЗК

АТ «Фіко» й Інститут титану

Алчевський меткомбінат «Оріана»

Ртуть:

Нікітовський ртутний комбінат

АТ «Чисті метали»

Золото, срібло, платина:

Дніпро ВДМ

Придніпровський завод кольорових металів

Закарпатполіметали

Розсіяні метали (германій, галій):

Лисичанськвугілля

Добропільвугілля

АТ «Чисті метали»

МГЗ (галій)

Рідкісні метали
(цирконій, гафній, кобальт):

Вільногірський гірничо-металургійний комбінат

Придніпровський завод кольорових металів

Уран:

Східний ГЗК

Придніпровський завод кольорових металів