Як вимірюється якість і кількість газу на вході і виході ГТС "Укртрансгазу"

Їхнє значення, напевне, усвідомлять після вирішення політичних і комерційних питань. Хоча саме вони визначають можливості вітчизняної ГТС щодо якісного і кількісного транспортування природного газу як транзитного, так і призначеного споживачам України. У зв'язку з цим редакція DT.UA звернулася безпосередньо до фахівців ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" - оператора української ГТС з проханням розповісти, як, де, ким і чим ведеться облік кількості і якості газу під час його транспортування територією України. Це тим більш важливо розуміти з огляду на введення в Україні з 1 листопада нового порядку формування тарифів на транспортування газу, адже він вплине на ціну доставки не тільки транзитного газу, а й газу, призначеного кожному споживачеві. Обізнаність із системою транспортування і контролю вимірювання якості і витрат газу також важлива для розуміння сенсу і об'єктивної необхідності звернення 13 жовтня "Нафтогазу України" з позовом до Арбітражного інституту при торговельній палаті Стокгольма щодо внесення змін до контракту між "Нафтогазом" та "Газпромом" на транзит природного газу територією України. Зокрема, йдеться про передачу прав і обов'язків НАКу за транзитним договором українському оператору газотранспортної системи - ПАТ "Укртрансгаз". Отже – слово фахівцям.

Микола БОЛХОВІТІН, начальник управління метрології та газовимірювань ПАТ

Юрій ПОНОМАРЬОВ, заступник директора філії Інституту транспорту газу ПАТ"Укртрансгаз"

Останнім часом у засобах масової інформації більшість статей, що висвітлюють питання обліку газу, який транспортується територією України, містять чимало неточних даних, а іноді свідчать про неповне розуміння авторами роботи системи транспортування газу України і системи обліку кількості й якості газу як загалом, так і її складових частин. Розгляньмо, як насправді відбувається облік кількості й якості природного газу на вході і виході газотранспортної системи ПАТ "Укртрансгаз".

Газотранспортна система: з чого складається і як працює

На перший погляд здається, що нині майже всі знають, що являє собою газотранспортна система (ГТС). Проте перш ніж предметно розглядати різні аспекти її роботи, варто конкретно визначитися з поняттями.

Основним способом транспортування природного газу на великі відстані є його перекачування по магістральних газопроводах (МГ). Через такі газопроводи природний газ може транспортуватися на великі відстані у сотні і тисячі кілометрів, які розділяють газові родовища і споживача. Під час просування газу від родовища по трубі тиск поступово знижується. Тому для транспортування газу на значні відстані у великих обсягах необхідно мати високу пропускну спроможність газопроводу, що може бути досягнуте за рахунок підвищення тиску і підтримання його у визначеному діапазоні по всій довжині газопроводу. Для цього по трасі газопроводу з інтервалом 70-150 км встановлюють компресорні станції (КС).

Більшість споживачів протягом року споживає природний газ нерівномірно (у зимовий період споживання газу зростає), тому для організації постачання споживачу необхідної кількості газу потрібно мати як довгостроковий так, і оперативний резерв природного газу. Для його зберігання в газотранспортній системі використовуються підземні сховища газу (ПСГ).

Україна є не тільки одним із найбільших транспортувальників природного газу, але й третім у Європі після Росії і Німеччини його споживачем. На території України розташовано багато промислових підприємств, що є споживачами природного газу (як великі - металургійні комбінати, ТЭЦ тощо, так і невеликі). Це зумовило створення великої розгалуженої мережі газопроводів-відводів, якими природний газ поставляється від магістральних газопроводів споживачам. Для подачі необхідних обсягів газу підприємствам на газопроводах установлюються газорозподільні станції (ГРС), призначені для редукування (зниження тиску), очищення, одоризації (додання запаху газу) і вимірювання обсягів природного газу, що передається споживачеві.

На сьогодні газотранспортна система України є другою за потужністю в Європі після Росії. Станом на 1 січня 2014 р. довжина газопроводів становить більш ніж 38 тис. км, у тому числі магістральних - понад 22 тис. км.

Газотранспортна система (ГТС) України забезпечує процес проходження транзитного природного газу територією нашої країни і розподіл його усередині держави. Забезпечення можливості підтримання режимів транспортування, оптимізація споживання на власні потреби, точний розрахунок реалізованого газу, виконання зобов'язань з постачання транзитного газу можливі тільки за наявності чіткої системи вимірювання і обліку кількості газу.

Передача-приймання природного газу на вході і виході газотранспортної системи України здійснюється на прикордонних пунктах передачі-приймання газу - газовимірювальних станціях (ГВС) та пунктах виміру витрати газу (ПВВГ).

Газовимірювальна станція встановлюється зазвичай на магістральних газопроводах у безпосередній близькості від розділу меж відповідальності між газотранспортними підприємствами. До складу ГВС входить один чи декілька ПВВГ і звичайно хімічна лабораторія.

Пункт виміру витрати газу (ПВВГ) є технологічною спорудою на газопроводі, до складу якої входять вимірювальні трубопроводи, прилади та автоматичні обчислювачі для вимірювання витрати газу або лічильники газу для кожного вимірювального трубопроводу. Установка декількох вимірювальних трубопроводів дозволяє вимірювати обсяг газу у широких діапазонах.

Прикордонні ГВС. Історична довідка

Основні потужності ГТС України задіяні на транспортування російського природного газу як у європейські країни-імпортери, так і українським споживачам.

У 1992 р. після встановлення державного кордону між Україною і Російською Федерацією відбувся перерозподіл газотранспортної системи колишнього СРСР . З'ясувалося, що на той момент усі пункти, на яких здійснювалась передача російського газу "Укргазпрому" (на базі якого у 1998 р. була створена НАК "Нафтогаз України"), розташовані на значній відстані від територіального кордону України і їхній технічний стан і оснащеність не відповідали вимогам до прикордонних пунктів прийому-передачі газу.

Основний обсяг подачі російського газу, що транспортується у європейські країни-імпортери, передавався на ГВС "Велке Капушани" (Словаччина) і ГВС "Ісакча" (Румунія). Республіка Молдова входила у внутрішній баланс "Прикарпаттрансгаз" і облік газу, що транспортується територією Молдови і постачається молдавським споживачам, здійснювався по засобах виміру Молдови.

На той момент існувало тільки два прикордонних пункти передачі газу, розташованих на території України – ГВС "Берегово" (передача газу до Угорщини) і ГВС "Дроздовичі" (передача газу до Польщі).

Прикордонні ГВС (на території України, Росії, Білорусі і Румунії) були оснащені засобами вимірювання витрати газу (реєструючими приладами) із сумарною похибкою 3-5%.

Починаючи з 1992 р., тоді ще АТ "Укргазпром" закуповує і вводить в експлуатацію на прикордонних ГВС України автоматичні мікропроцесорні комплекси на базі обчислювача витрати газу SuperFlo-IIE і датчиків перепаду тиску, тиску класу точності 0,25 і температури класу точності 0,5.

Витратомірний пристрій SuperFlo-IIE

Клас точності такого автоматичного мікропроцесорного комплексу становив 0,5. Це істотно підвищило точність виміру витрати газу та зменшило вплив людського чинника на вимір кількості газу. Можливості автоматичних обчислювачів дозволяють зберігати отримані дані, фіксувати всі втручання оператора й аварії.

Мікропроцесорні перетворювачі

З 1992 р. на вимогу АТ "Укргазпром" почалося переоснащення російських і білоруських ГВС на кордоні з Україною аналогічними автоматичними мікропроцесорними комплексами і протягом 1992-1994 рр. усі ГВС на кордонах України були переоснащені більш високоточними засобами виміру витрати газу.

За період 1992-2000 рр. ВАТ "Газпром" побудував і ввів в експлуатацію на всіх магістральних газопроводах безпосередньо поблизу кордону з Україною нові ГВС, оснащені автоматизованою системою керування італійської фірми "Нуово-Піньоне".

У 1995-1997 рр. силами АТ "Укргазпром" були побудовані і введені в комерційну експлуатацію ГВС "Ужгород" замість ГВС "Велке Капушани" (Словаччина), реверсивну ГВС "Олексіївка" для передачі-приймання газу в Молдову і ГВС "Орловка" замість ГВС "Ісакча" (Румунія).

Газовимірювальна станція

Усе це означало закінчення етапу юридичного оформлення прав АТ "Укргазпром" здійснювати на території України вимір кількості і якості газу на кордонах у всіх напрямках подачі газу до країн Європи та Балканського регіону.

У 1998 р. з АТ "Укргазпром" було відокремлено газотранспортне підприємство і створена дочірня компанія – ДК "Укртрансгаз".

Уже ДК "Укртрансгаз" у 2002 р. ввела в експлуатацію ГВС "Гребеники", що дало змогу виключити з балансу розрахунків між Україною та Молдовою 34 ГРС України та 2 компресорні станції.

У 2009 р. ДК "Укртрансгаз" спільно з ВАТ "Газпром" на всіх прикордонних ГВС (ПВВГ) одночасно здійснили перехід на розрахунок кількості газу згідно з вимогами міждержавних стандартів ГОСТ 8.586, гармонізованих з міжнародними - ISO 5167.

Протягом 2012-2014 рр. українською і російською сторонами здійснено комплекс заходів щодо переходу на використання міжнародних стандартів і в галузі визначення фізико-хімічних показників природного газу.

У 2013-2014 рр. фахівцями ПАТ "Укртрансгаз" у рекордно короткі терміни було забезпечено можливість подачі газу до України у реверсному режимі.

Завдяки цьому сьогодні вже працюють такі нові газотранспортні коридори:

• з Польщі - через ГВС Германовичі у напрямку ГВС Дроздовичі;
• з Угорщини – через ГВС Берег Дароц у напрямку ГВС Берегово;
• зі Словаччини – ГВС Будінце у напрямку ГВС Ужгород.

Загальний обсяг транспортування природного газу становить до 35 млн куб. м/добу.

"Вага у продавця", або Організація приймання-передачі газу на прикордонних ГВС

На сьогодні технічна можливість приймання/передачі природного газу як на східному, так і на західному кордонах України (на вході і виході газотранспортної системи України) реалізована в повному обсязі.

Відносини ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" при здійсненні обліку газу на ГВС (ПВВГ) "Укртрансгазу" відбуваються у відповідності до "Технического соглашения между ОАО "Газпром" и НАК "Нафтогаз Украины" об условиях сдачи-приемки природного газа на приграничных газоизмерительных станциях для транзита его через территорию Украины, а также передачи природного газа потребителям Украины".

Ця Технічна угода визначає режими й обсяги постачань і транзиту газу, а також відносини, обов'язки і відповідальність між сторонами. Крім цього, регламентуються питання кількості і якості газу під час перетинання ним кордонів держав.

Практичне виконання Технічної угоди НАК "Нафтогаз України" покладає на ПАТ "Укртрансгаз", якому передані функції оператора української ГТС.

Відповідно до даного документа газ вважається поставленим "Газпромом" і прийнятим "Нафтогазом України" щойно він перетне пункти приймання-передачі на кордонах Росія – Україна, Білорусь – Україна.

Відповідальність за забезпечення безперебійного транспортування покладено на НАК "Нафтогаз України". Газ вважається доставленим "Нафтогазом" і прийнятим "Газпромом" щойно він пройде пункти приймання-передачі на кордоні Україна – країни-імпортери. Прикордонні пункти приймання-передачі газу переважно є власністю країни, що передає газ. Загальноприйнята міжнародна практика – "вага у продавця".

Приймання-передача природного газу, що транспортується через територію України до країн Західної Європи та інших країн, здійснюється:

- на вході до ГТС України (від ВАТ "Газпром" до НАК "Нафтогаз України") – на ГВС (ПВВГ), що є власністю ВАТ "Газпром" та розташовані на східному кордоні України, але на території Російської Федерації та Республіки Білорусь;

- на виході з ГТС України (від "Нафтогазу України" до ТОВ "Газпром експорт", яке на 10% належить "Газпрому") – на ГВС (ПВВГ), які належать "Укртрансгазу" та розташовані на території України.

Подальша передача природного газу від ТОВ "Газпром експорт", дочірньої газоекспортної компанії "Газпрому", до операторів газотранспортної системи країн Західної Європи та країн Балканського регіону здійснюється як на підставі результатів вимірювань українських ГВС – Дроздовичі (у напрямку Польщі), Теково (на Румунію), Берегово (на Угорщину), так і на підставі результатів вимірювань ГВС (ПВВГ) відповідних країн - Велке Капушани (Словаччина), Ісакча (Румунія).

Відносини ПАТ "Укртрансгаз" та операторів газотранспортних систем Польщі, Словаччини, Угорщини щодо організації здавання-приймання газу під час його подачі на територію України також регламентуються відповідними Технічними угодами.

На кожній із прикордонних ГВС (ПВВГ) як Росії, так і України є постійні уповноважені представники НАК "Нафтогаз України", які здійснюють щоденний контроль і нагляд за роботою вимірювальних комплексів і транспортуванням газу та підписують добові і місячні акти здавання-приймання газу.

Крім того, на всіх прикордонних ГВС (ПВВГ) "Укртрансгазу" з тією ж метою перебувають постійні представники "Газпрому".

Для кожної з ГВС подачі газу в Україну призначені представники "Укртрансгазу", які уповноважені здійснювати контроль за обліком газу та підписувати акти здавання-приймання.

Згідно з Технічними угодами, будь-які зміни в конструкції прикордонних ГВС (ПВВГ), засобах вимірювань, програмному забезпеченні, усі технологічні та регламентні роботи, що впливають на вимірювання кількості і якості газу, обов'язково узгоджуються сторонами. Всі роботи, у тому числі перевірка і калібрування засобів вимірювань, проводяться виключно за участю уповноважених представників обох сторін.

Постійні представники на підставі погодинних роздруківок систем вимірювання кількості і фізико-хімічних показників газу складають добові і місячні акти здавання-приймання газу і паспорти-сертифікати фізико-хімічних показників газу.

Потім вони підписуються обома сторонами - представником власника ГВС і постійним представником контрагента.

Уся інформація з автоматичних вимірювальних комплексів ГВС (ПВВГ) як Росії, так і України надходить на ПЕОМ постійного представника, який транслює цю інформацію у своє підприємство. Водночас дані щодо кількості газу, який пройшов через пункт приймання-передачі, кожні дві години надходять до диспетчерської служби контрагента.

Інформація щодо обсягів газу на вході і виході газотранспортної системи ПАТ "Укртрансгаз" щоденно поновлюється на сайті компанії.

Таким чином, можна констатувати, що на цей момент створена і діє жорстка система взаємного контролю обліку газу на вхідних/вихідних ГВС.

Будівництво нових ГВС (ПВВГ) на вході до ГТС України

Питання доцільності будівництва власних газовимірювальних станцій на вході в Україну, що мають дублювати існуючі російські, неодноразово розглядалося за участю представників Європейської Комісії. Як зазначалося під час розгляду, це доцільно тільки за умови, якщо країни Європейського Союзу будуть закуповувати газ у ВАТ "Газпром" на східному кордоні України та здійснювати розрахунки за показниками новозбудованих українських ГВС.

ПАТ "Укртрансгаз" має можливість додатково контролювати результати вимірювання ГВС "Газпрому" непрямим методом на підставі результатів вимірювань внутрішніх ГВС "Укртрансгазу" та розподілу газу споживачам України.

"Газпром" не заперечує проти будівництва будь-яких ГВС Україною, але наполягає на здійсненні передачі-приймання газу для споживачів України та для транзиту газу територією України тільки за даними своїх газовимірювальних станцій.

Варто зауважити, що будівництво нових повноцінних газовимірювальних станцій з урахуванням вартості обладнання, відведення землі, будівництва зовнішніх комунікацій та інфраструктури потребує значних капітальних вкладень.

За умови домовленості між європейськими компаніями та ВАТ "Газпром" щодо здійснення приймання російського природного газу саме у цих пунктах та наявності відповідних інвестицій "Укртрансгаз" готовий побудувати власні ГВС на східному кордоні України. Ці ГВС будуть повністю відповідати вимогам чинних європейських норм і правил, з можливістю попереднього погодження технічних рішень з уповноваженими органами ЄС.

Прикордонні ГВС: оснащення

На теперішній час визначення кількості газу на прикордонних ГВС (ПВВГ) як України, так і Росії, Словаччини, Польщі здійснюється методом змінного перепаду тиску.

Газотранспортні компанії Польщі і Словаччини у 2014 р. побудували нові ГВС для визначення обсягів газу, що подається до України, на основі сучасних ультразвукових лічильників газу.

Кожен прикордонний пункт приймання-передачі газу "Укртрансгазу" та "Газпрому" відповідно до Технічної угоди оснащено основними і дублюючими автоматизованими комплексами обліку газу (обчислювачами) з цифровими високоточними вимірювальними перетворювачами тиску, перепаду тиску класу точності 0,1 та датчиками температури класу точності 0,3.

Результати вимірювання обсягу газу основними і дублюючими засобами вимірювання постійно порівнюються між собою.

Всі обчислювачі мають енергонезалежний архів кількості і фізико-хімічних показників газу, а також позаштатних ситуацій та втручань. Несанкціоновані втручання виключені.

На ГВС Гребеники та ГВС Теково також встановлено контрольні засоби вимірювання газу, які ґрунтовані на іншому, ніж для основних та дублюючих засобів, методі вимірювання витрат (ультразвукові і турбінні лічильники).

Визначення фізико-хімічних показників газу проводиться з використанням автоматичних потокових хроматографів, вологомірів та атестованих вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій.

Усі засоби вимірювальної техніки на прикордонних ГВС (ПВВГ) ПАТ "Укртрансгаз" повірені (атестовані) уповноваженими державними органами у галузі стандартизації та метрології – територіальними органами Міністерства економічного розвитку і торгівлі. ГВС (ПВВГ) на території інших країн так само проходять повірку у відповідних державних органах.

Усі засоби вимірювань опломбовані, що не допускає одностороннього доступу до них.

Крім того, всі ГВС України перебувають під постійним митним контролем та опломбовані регіональними представниками енергетичної митниці.

Оснащення ГВС "Укртрансгазу" аналогічне оснащенню ГВС "Газпрому". Це дозволяє забезпечити єдність вимірювань.

Перспективи розвитку

На теперішній час система вимірювання витрати та кількості газу ПАТ "Укртрансгаз" забезпечує достовірне вимірювання усієї кількості газу, що транспортується і споживається, з високою точністю. Постійні і цілеспрямовані кроки з модернізації системи обліку дозволяють рік у рік знижувати величину втрат газу під час його транспортування. "Укртрансгаз" постійно веде роботу з поліпшення системи енергетичного менеджменту відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 50001:2011. Як результат, обсяг витрат газу для транспортування та зберігання є також одним із найнижчих в Європі. Це досягається шляхом жорсткого контролю за використанням усіх видів енергоресурсів на основі максимального застосування інструментальних засобів вимірювань та сучасних методик розрахунку обсягів енергоресурсів.

Газотранспортна система України має один з найнижчих у Європі рівень втрат природного газу – близько 0,3%. Це свідчить про високий рівень досягнутої точності комерційного обліку природного газу.

Природно, ПАТ "Укртрансгаз" не зупиняється на досягнутому і наполегливо проводить політику на вдосконалювання системи обліку газу.

Технічна політика "Укртрансгазу" спрямована на кардинальне оновлення діючих ГВС, ПВВГ та будівництво нових із використанням сучасних технологій, застосуванням новітніх технічних засобів, а також на підставі нормативних документів, гармонізованих з міжнародними, у тому числі:

• гармонізація національної та європейської систем вимірювання витрат газу;
• переоснащення газовимірювальних станцій і пунктів вимірювання витрати газу з використанням високоточних ультразвукових лічильників газу;
• перехід на комерційний облік природного газу з урахуванням його енергетичних показників;
• оновлення технологічного і допоміжного обладнання;
• сучасний рівень автоматизації технологічних процесів.

Сучасний стан газовимірювання, обліку кількості і якості на входах і виходах української ГТС відповідає покладеним сьогодні на оператора системи завданням. Про це свідчить і той факт, що, попри неодноразові публічні заяви очільників "Газпрому" та представників уряду РФ про "несанкціоновані" відбори газу українською стороною з газоекспортних транзитних потоків "Газпрому", прецедентів судових позовів за такими фактами до "Нафтогазу" і безпосередньо "Укртрансгазу" не існує. Проте повномасштабне приєднання української ГТС до єдиної газотранспортної системи Європи і перехід на нові умови робити згідно з вимогами Третього енергопакета однозначно потребуватиме і будівництва нових сучасних газовимірювальних станцій на пунктах приймання-передачі газу. Але їх кількість зумовлюється економічною доцільністю безперервного транспортування визначеного обсягу газу (щодобово, щотижня, щомісяця, щороку).

Згідно з контрактом на транспортування газу (січень 2009 р.) "Газпром" зобов'язувався транспортувати через ГТС України близько 110 млрд кубометрів газу щороку з поквартальним графіком поставок. Проте з 2009 р. і дотепер "Газпром" недопоставив для транспортування до Європи і на Балканський напрямок близько 90 млрд кубометрів газу. "Газпром" свідомо скорочує обсяг транзиту через ГТС "Укртрансгазу" майже на 50%, прагнучи у такий спосіб примусити Єврокомісію дати дозвіл на добудову "Південного потоку" і виведення його разом з газопроводом OPAL (заключною розподільною ланкою "Північного потоку") з-під дії Третього енергопакета. Отже, оператор вітчизняної ГТС не тільки недоотримав кілька десятків мільйонів доларів прибутку за цей час, але ще й змушений бути насторожі через відмову "Газпрому" своєчасно забезпечити резервний запас газу в ПСГ для оперативного підтримання відповідного до заявок тиску у магістральних газопроводах.

Більше того, як повідомив 14 жовтня директора з розвитку бізнесу "Нафтогазу України" Юрій Вітренко, у жовтні закінчується передоплата "Газпрому" за послуги "Укртрансгазу" з транспортування експортного російського газу. І поки що росіяни не повідомили, чи сплатять вони за подальші транспортні послуги грошима, чи товарним газом. Варіант "зарахування" майбутніх транспортних послуг "Укртрансгазу" як часткового погашення боргу НАКу Вітренко вважає неприпустимим.

У разі, якщо європейські покупці російського газу наважаться і переконають "Газпром" у необхідності переукладання контрактів і закупівлі газу "Газпрому" на східних кордонах України, матиме сенс будувати нові ГВС. Але спочатку варто визначитися з обсягами, які належить транспортувати і обліковувати "Укртрансгазу" надалі. Адже зведення однієї ГВС, у складі якої чотири пункти вимірювання витрат газу (ПВВГ), скажімо, як прикордонна російська ГВС Суджа, обійдеться у суму близько 60 млн євро. Один ПВВГ коштує близько 15 млн євро. Навіть якщо максимально використати вітчизняне обладнання і інженерно-будівельні сили, зменшити вартість одного ПВВГ можна максимум до 10 млн євро. Два роки тому розрахунки, проведені фахівцями "Укртрансгазу", профільних вітчизняних інститутів і міжнародними експертами, свідчили, що на будівництво нових сучасних ГВС (ПВВГ) знадобиться щонайменше 1 млрд грн. Але скільки таких об'єктів треба будувати, - це буде визначено після з'ясування обсягу і напрямків подальшого завантаження вітчизняної ГТС.

P.S. У результаті нещодавніх переговорів міністра фінансів України Олександра Шлапака і голови Національного банку України Валентини Гонтаревої у штаб-квартирі Всесвітнього банку (Вашингтон, США) з представниками міжнародних фінансових інститутів Європейський банк реконструкції і розвитку разом з Міжнародною фінансовою корпорацією висловили готовність розвивати співпрацю з Україною в частині надання торгового фінансування для закупівлі природного газу по лінії НАК "Нафтогаз України", а також модернізації української газотранспортної системи. Нагадаємо, серед пріоритетних інвестиційних проектів "Нафтогазу" визначено модернізацію існуючих та будівництво нових газовимірювальних станцій у пунктах передачі газу на кордонах України.