"Я вирішила, що цей виклик треба приймати"

Призначення Лілії Гриневич на посаду міністра освіти і науки ні для кого не стало несподіванкою. Як і не викликало особливих заперечень. Гриневич добре обізнана у проблемах освіти (кілька скликань очолювала парламентський комітет з питань освіти і науки), не з чуток знає, що таке школа (пройшла всі ланки, від вихователя групи подовженого дня до директора департаменту освіти і науки ), була першим керівником Українського центру оцінювання якості освіти.

Кандидатура Лілії Гриневич як можливого претендента на посаду міністра освіти розглядається не вперше. Перший раз це було після Майдану, у лютому 2014-го. Тоді студентські активісти, що захопили приміщення Міносвіти, назвали достойних кандидатів - Л.Гриневич та С.Квіта. Студенти навіть запрошували обох "на оглядини". І Квіт, і Гриневич приходили на ці зустрічі. У 2014 р. міністром освіти і науки було призначено С.Квіта, а Лілія Гриневич знову очолила профільний парламентський комітет.

У парламент останнього скликання Лілія Гриневич прийшла як депутат від "Народного фронту". Новопризначена міністр освіти - давня соратниця Арсенія Яценюка, ще з часів "Фронту змін": в Уряді змін вона очолювала напрям "Суспільство знань".

- Ліліє Михайлівно, чи правда, що ви вагалися, коли приймали пропозицію очолити Міносвіти?

Гриневич

- Я справді вагалася. Основна причина - проект базового закону "Про освіту", який невдовзі голосуватиметься в парламенті. Ми нарешті доопрацювали й підготували до першого читання цей важливий законопроект. Цьому передували дуже широке обговорення і напружена праця. Не тільки моя і парламентського комітету, а й дуже широкого кола експертів, громадянського суспільства. Для мене надзвичайно важливо довести справу до кінця і прийняти закон на цій сесії парламенту. Але мою кандидатуру висунули обидві фракції, які створили коаліцію. Якось так склалося, що вони не бачили альтернативи. Я вирішила, що цей виклик треба приймати, треба йти і треба працювати там, де я справді можу виправдати надії і бути кориснішою.

- Чи обговорювали ви в коаліції голосування за закон "Про освіту", погоджуючись на крісло міністра? Була така умова з вашого боку?

- Я не ставила ультиматуму, бо не люблю, коли розмовляють мовою ультиматумів. Я звикла доводити свою позицію. Переконана, що з посади міністра зможу переконати парламент у необхідності прийняти доопрацьований закон. Об'єктивно - це зрілий якісний документ, який забезпечує справжню реформу в освіті. Розраховую на підтримку народних депутатів і громадських діячів у сфері освіти, котрі відстоюють цей закон. Навіть перед тими силами в парламенті, які, на превеликий жаль, не поділяють ідеології закону. Зокрема переходу до нових змістових стандартів 12-річної школи, орієнтованих на європейські цілі.

- Як працюватимете з профільним парламентським комітетом і Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО)? У першому, після того, як ви вийшли, не залишилося, фактично, потужних фахівців, у другому - є одіозні фігури люстрованих чиновників, про яких ви самі казали, що їх там не повинно бути.

- Ви маєте рацію з приводу НАЗЯВО. Корабель під назвою "НАЗЯВО" вирішив плисти взагалі без найменшої координації з системою освіти. Так вирішили обрані туди люди. Але це не вихід -через кількох осіб руйнувати орган, який є основою системи забезпечення якості вищої освіти. Блокування роботи НАЗЯВО гальмує створення і запуск незалежних центрів оцінювання якості вищої освіти, процедур, а також роботи людей, котрі можуть наповнити новим змістом нову систему. НАЗЯВО потрібно запускати в тому складі, який обрано. Натомість потрібно виправити процедурні моменти, визначити постановою Кабінету міністрів штатний розпис цього агентства, вирішити організаційні речі, які було упущено.

- Сергія Квіта вважають фахівцем у сфері вищої освіти, вас - у сфері шкільної освіти. Ви згодні з такою оцінкою?

- Міністр повинен працювати з усією освітою і наукою. Я справді добре знаю загальну середню освіту, але не тільки. Упродовж двох скликань Верховної Ради я очолюю профільний парламентський комітет. Нагадаю, що новий закон "Про вищу освіту" доопрацьовувався на нашому майданчику, як, до речі, і новий закон "Про наукову і науково-технічну діяльність". Ключові виклики зараз лежать і в дошкільній, і в загальній середній , і в професійно-технічній, і у вищій освіті. Ми такою мусимо розбудовувати сектор освіти дорослих. Слід виводити зі сфери маргіналізації українську науку і будувати нову систему фінансування науки, яка може вберегти вітчизняну науку від відпливу найкращих науковців за кордон. Треба компенсувати певну неувагу до цих сфер. Є дуже широкий спектр завдань.

- Чию саме неувагу треба компенсувати?

- Освіти і науки немає серед пріоритетів країни. Неспростовний доказ цього - їх фінансування. Суспільство у своєму дискурсі також не приділяє вдосталь уваги освіті та науці. Немає розуміння того, що на базі освіти будуються наступні покоління, хоч би як пафосно це звучало. Я тут хочу сказати про ключову річ. Нам потрібна інша освітня політика, яка має привести до європейської України. Щоб кожна дитина, незалежно від її місця проживання, соціального статусу, матеріального забезпечення, могла отримати освіту, яка їй дасть шанс на успішне життя. Сьогодні так не є. У нас сьогодні для багатих і забезпечених є краща освіта, кращі школи, кращі вчителі. І значно гірші можливості для бідних. Це поглиблює і репродукує бідність. Тому я вважаю, що європейська освіта - це освіта освіченого загалу, а не окремої еліти. І навіть якщо еліті вдається дати своїм дітям чудову освіту в хороших школах, треба розуміти, що потім цим дітям доведеться жити в поділеному, злиденному суспільстві з високим рівнем злочинності і низьким - культури. І все це вирішує освіта.

- У сфері освіти багато проблем, але які ви вважаєте найгострішими, з чого почнете свою роботу як міністр?

- Є кілька дуже болючих питань, від яких залежить успішне завершення навчального року. Неприпустимо, щоб зараз був під загрозою друк документів - свідоцтв, атестатів. Тому що досі не проведено тендерів на виготовлення відповідних бланків. Досі не вирішено проблему з підручниками для 4-го і 7-го класів. І тепер під загрозою буде 8-й клас. Я вважаю, що це ті речі, які потрібно обов'язково вирішувати.

- На вирішення цих питань, та й не лише їх, потрібні кошти. Фінансування освіти і науки погане. Але ж це парламент, у тому числі й комітет з питань освіти і науки, голосував за нього. Що тепер робитимете, де шукатимете гроші?

- Дефіциту освітньої субвенції у бюджеті-2016 не було, але було неправильне рішення, пов'язане з професійно-технічною освітою. І коли я ставила перед голосуванням на бюджетному комітеті питання, що ми не можемо передавати містам обласного значення професійно-технічну освіту, Міністерство фінансів запевнило: міста обласного значення мають достатню дохідну частину, воно все перерахувало й абсолютно чітко це гарантує. Хоча нам не показали цифр. Мінфін мав провести реальний прогноз доходів. У нас не було тоді виходу. Тепер доведеться виправляти цю ситуацію.

Була проблема з підручниками. Нині вже прийнято розпорядження Кабінету міністрів, і його якнайшвидше розглядатимуть на бюджетному комітеті, щоб ми мали фінансування на підручники 8 класу. Якщо говорити про фінансування в цілому, то в нас сьогодні цей показник становить 5.2% ВВП. Це дуже низький для нашої країни показник. Я ставитиму перед урядом питання, щоб частина коштів, отриманих від перевиконання державного бюджету в дохідній частині, спрямовувалися на актуальні потреби в системі освіти. Нам треба переглядати політику фінансування освіти і науки. Що стосується науки - я переконана, що ми маємо її перевести в залежність від якісних показників. Тобто треба змінювати механізм, а не йти шляхом простого скорочення кількості грошей.

- Вам доведеться запроваджувати реформи, широка підтримка в суспільстві яких не гарантована (наприклад, 12 річка, оптимізація шкіл). А ось для вас вони нестимуть серйозні репутаційні ризики. Ви підете на це?

- Перед нами - величезна інформаційна робота. Маємо пояснити, що таке 12-річна школа і чому в Європейському Союзі до 18 років людина обов'язково здобуває шкільну освіту. Інша річ, що нам треба диверсифікувати ці можливості для людини, щоб вона впродовж трирічної старшої профільної освіти могла здобути професію. Так влаштована освіта в Європейському Союзі, бо це дозволяє підготувати дітей, підлітків до життя в суспільстві XXI ст. А це потребує нового змісту і більшого часу навчання. Українські школярі нічим не гірші за однолітків з Великої Британії, Фінляндії чи Польщі. Тому ми не відступимося, хоча буде важко.

- А оптимізація шкіл, зокрема сільських?

- У нас підписаний меморандум із МВФ, прийнятий бюджет, у яких сказано про необхідність оптимізації шкіл, в яких навчається менше ніж 25 учнів. Тоді йшлося про 800 шкіл. Під час прийняття бюджету я наполягла, щоб оптимізація не стосувалася початкових шкіл. Таким чином, шкіл, які треба оптимізувати, стало значно менше. Але я сподіваюся, що ми координуватимемо наші плани з міністерством регіонального розвитку. У них є ресурси, наприклад на ремонт доріг, розвиток госпітальних та освітніх округів. Лише коли є і дорога, і автобус, і краща школа, куди можна довозити дітей, - можна закривати сільську малокомплектну школу.

- Чи залишите ви стару команду заступників і голів департаментів у міністерстві освіти, а чи прийдете туди зі своєю командою?

- До питання команди повернемося трохи згодом. У ній будуть і ті, хто нині працює в міністерстві, і нові люди. Є стратегічне бачення і план дій. Але потрібен час, щоб визначитися з докладним оглядом проблем та найнагальніших пріоритетів. Спочатку - проблеми і завдання, потім - фахівці з конкретними прізвищами для вирішення цих завдань.