Відповідь на План "Групи Бойсто"

Ми, що нижче підписалися, рішуче відкидаємо План з 24 кроків задля вирішення української кризи, оприлюднений в електронній версії The Atlantic у США та "Коммерсанта" в Росії. Цей план з'явився в результаті реалізації ініціативи Track II з участю представників Росії та Америки, які нещодавно зібралися на фінському острові Бойсто за підтримки Міністерства закордонних справ Фінляндії, Корпорації Карнегі (Нью-Йорк) та Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН (рос. - ИМЭМО).

Ми категорично заперечуємо проти недопущення українців до цієї ініціативи, бо це грає на посилення найгірших інстинктів, що панують у Росії і, можливо, навіть серед деяких американців. Виходить так, що Україна не є справді незалежною країною, і Росія може, за погодженням зі США, визначати її долю. Той факт, що нікого з України не було запрошено до участі, робить ініціативу неприйнятною для серйозного розгляду.

Не вдаючись до аналізу кожного неприйнятного "кроку", висловимо чотири зауваження.

Перше. Ініціатива потрактовує росіян і українців однаково, не визнаючи того, що Росія є агресором, який вторгся в Україну. Хибність подібного підходу особливо промовиста в тій частині плану, де міститься заклик до "відведення як російських, так і українських армійських частин від зон конфлікту на погоджену відстань". Україна не атакувала Росії і не намагалась обмежити її суверенітет. Українська влада має повне право, ба навіть обов'язок, протистояти на своїй території ворожим іноземним військам. Росія ж повинна вивести всі свої війська з України і припинити атаки та вторгнення, спрямовані проти її сусіда.

Друге. Ініціатива порушує низку гуманітарних і правових питань, а також соціальних і культурних, які належать до компетенції насамперед українців і аж ніяк не росіян чи американців. Ще раз наголошуємо, що виключення українців з цього процесу є неприйнятним.

Третє. Скидається на те, що ті, хто підписався під ініціативою, погодилися з захопленням і поглиненням Криму Росією, незважаючи на порушення нею міжнародного права та угод щодо кордонів. Вважаємо неприйнятними рекомендації, які на практиці можуть спричинити появу ще одного замороженого конфлікту в Європі, що матиме відповідні наслідки для внутрішньої і зовнішньої безпеки країн - сусідів Росії. Ми відкидаємо заклик авторів ініціативи до "обговорення правових проблем, щодо статусу України", оскільки це не тільки було б вершиною несправедливості, а й створило би небезпечний прецедент.

Четверте. Ініціатива закликає надати постійні гарантії "позаблоковому статусу України". Подібні обмеження стосовно відносин України в безпековій сфері, включно з тими, що визначені в Партнерстві заради миру НАТО та Хартії про особливе партнерство НАТО-Україна від 1997 року, є серйозним порушенням національного суверенітету. Крім того, це означало би винагородити режим Путіна за його обурливі дії, що абсолютно неприйнятно.

Ініціатива викликає багато запитань. Проте ми зосередили свою увагу на найбільш кричущих з них. Головне полягає в тому, що Росія повинна покласти край вторгненню й агресії проти України, відвести свої війська та бойовиків, скасувати анексію Криму і припинити використовувати енергетичні та економічні важелі для покарання України й інших своїх сусідів. Без такої трансформації Росія ніколи не стане цивілізованою державою, на яку заслуговують її громадяни.

Доти ж, доки Росія не зробить цього, Захід має посилити санкції проти режиму Путіна і негайно надати Україні відповідну ситуації допомогу (зокрема військове обладнання, співробітництво у розвідувальній сфері). Україна зверталася по цю допомогу, бо потребує її для того, щоб боронити себе.

Було би помилкою розглядати Україну як просто проблему у відносинах між Заходом і Росією. Україна є повноцінним державним утворення, яке має права, надані всім суверенним державам Хартією ООН та Паризькою хартією 1990 року. Її кордони та територіальна цілісність були офіційно визнані Російською Федерацією згідно з Будапештським меморандумом 1994 року та Російсько-Українським міждержавним договором 1997 року. На них тримається безпека в Європі. Якщо ігнорувати ці засадничі документи або проявляти до них неповагу - це матиме серйозні наслідки для інших європейських держав.

Ті часи, коли російсько-американський "кондомініум" вирішував долю інших незалежних країн, мають бути безповоротно відправлені на звалище історії.

Підписи:

Анна Борщевська, Європейський фонд за демократію

Роберт Брінклі, колишній посол Великобританії в Україні

В'ячеслав Брюховецький, почесний президент університету "Києво-Могилянська академія"

Ян Бжезінський, колишній заступник Секретаря оборони США з питань Європи та НАТО

Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження"

Джордж Чопівський-молодший, президент Chopivsky Family Foundation

Сюзан Корк, директор євразійських програм Freedom House

Лорн Кранер, колишній помічник Держсекретаря США

Чарльз Девідсон, видавець, журнал The American Interest

Джим Дентон, World Affairs Journal

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Посол Пола Добрянськи

Доктор Вольфганг Айхведе, засновник Інституту Східно-Європейський досліджень,

Марта Фаріон, президент Києво-Могилянської фундації Америки

Посол Джулії Фінлі, екс-постпредставник США в ОБСЄ

Олександр Фісун, професор політичних наук, Харківський національний університет,

професор Йорг Форбріг

Елісон Фортьер

Джеффрі Гедмін, Університет Джорджтауна

Карл Гершман, президент National Endowment for Democracy

Пол Гобл,

Джанет Ганн, колишній аналітик, МЗС Великобританії

Майкл Хальтзель, Центр Трансатлантичних досліджень, Університет Джона Хопкінса

Олексій Гарань, професор політології, Університет Києво-Могилянська Академія

Джон Гербст, колишній посол США в Україні, директор центру Євразії при Атлантичній раді

Джеффрі Хіршберг,

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва

Професор Ярослав Грицак, Український Католицький Університет, Львів

Андрій Ілларіонов,

Дональд Дженсен, аналітик Центру трансатлантичних відносин при Університеті Джонса Хопкінса

Адріан Каратницький, старший науковий співробітник Atlantic Council

Річард Каузларіч, колишній посол США в Азербайджані та Боснії і Герцеговині

Джеймі Кірчік, старший науковий співробітник Foreign Policy Initiative

Євген Кисельов, журналіст

Ігор Клямкін, віце-президент Liberal Mission Foundation

Девід Крамер, президент Freedom House

Роберт Макконнелл, McConnell & Associates

Майкл Макфол, Стендфордський університет

Іванна Климпуш-Цинцадзе, виконавчий директор "Ялтинська європейська стратегія", член наглядової ради Українського кризового медіа-центру

Джим Кольбе, German Marshall Fund of the United States

Марі Мендрас, Sciences Po

Вес Мітчелл, президент Center for European Policy Analysis

А.Ф.Колодій, професор, глава кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління

Альберто Мора, Гарвардський університет

Юлія Мостова, головний редактор газети "Дзеркало тижня. Україна"

Алекс Мотиль, Університет Рутгерс-Ньюарк

Джош Муравчик - американський політолог, співробітник Школи поглиблених міжнародних досліджень Джона Хопкінса

Джеймс Ніксі - глава програм по Росії та Євразії в британському аналітичному центрі Chatham House

Леся Оробець - депутат Верховної Ради України та секретар комітету з питань закордонних справ

Андрій Шевченко, перший заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

Арч Паддінгтон - віце-президент з питань досліджень Freedom House

Рой Рів - екс-посол Великобританії в Україні

Георгій Старов - президент фонду "ИНДЕМ"

Девід Саттер - американський публіцист і журналіст

Джеймс Шерр, співробітник програми з Росії та Євразії в аналітичному центрі Chatham House

Ренді Шонеманн, президент консалтингової компанії Orion Strategies

Олег Шамшур, екс-посол України в США

Лілія Шевцова, старший юрист московського Центру Карнегі

Роланд Сміт, екс-посол Великобританії в Україні

Марія Шегова, автор видання "Ведомости"

Олександр Сушко - директор з питань досліджень інституту Євро-Атлантичного співробітництва

Строуб Телботт, колишній заступник Держсекретаря США

Вільям Тейлор, колишній посол США в Україні та віце-президент Інституту миру США з питань Близького Сходу та Африки

Ед Верона, колишній президент Російсько-Американської ради з питань бізнесу і головний радник McLarty Associates

Мелані Вервір, колишній посол США в Global Women's Issues при ООН

Курт Волкер, виконавчий директор McCain Institute

Крістофер Вокер, виконавчий директор Міжнародного форуму демократичних досліджень Національного фонду підтримки демократії США

Леон Візельтір, американський письменник і журналіст єврейського походження

Морган Вільямс, голова Українсько-Американської ради з питань бізнесу

Майкл Вайс, головний редактор The Interpreter і співробітник Institute of Modern Russia

Сер Ендрю Вуд, асоційований співробітник Chatham House і колишній посол Великобританії в Росії

Юрій Якименко, генеральний директор Центру Разумкова

Уолтер Зарицький - директор центру Американсько-українських відносин

Йозеф Зісельс - голова Асоціації єврейських організацій і громад України і глава конгресу етнічних громад України