"The Men Behind the Wire"

Євген ШИБАЛОВ

Перед від'їздом з Києва британець, з яким довелося трохи поспілкуватися про те, що відбувається в наших краях, прощається дивною фразою:

- Good bye, "Men Behind the Wire"...

"Men Behind the Wire" - "Люди за дротом". Так в Британії називали неблагонадійних, з точки зору уряду, ірландців, підозрюваних у членства в Ірландської республіканської армії або зв'язки з цією організацією.

Таких людей влади з 1971 по 2000 рік без пред'явлення звинувачення і винесення вироку ізолювали в спеціальних резерваціях, Her majesty's Prison Camps. Ще ізолювали квартали в містах - обвивали колючим дротом і ставили блокпости на вулицях.

Ці райони не можна було залишати без дозволу. І туди регулярно звозили тих, кого ловили під час рейдів Ольстеру спецназ і поліція.

Замкнені в "зоні АТО" мільйони жителів Донецької і Луганської областей чомусь нагадують гостей з Туманного Альбіону саме північноірландців.

до Речі, кількість терактів після запровадження таких заходів у Британії не зменшилася. Навпаки, зросло. Аж до замаху на Маргарет Тетчер у жовтні 1984 року.

Тонкий британський гумор став зрозумілий на наступний день...

Кола бюрократичного пекла

Пропускний режим в зону АТО був введений в якості заходи запобігання терактів. Вперше про це заговорили наприкінці минулого року після замаху на Андрія Парубія (невідомий кинув у нього гранату). Після цього інциденту секретар РНБО Олександр Турчинов зробив відповідну заяву.

Пізніше СБУ повідомила про затримання кількох людей, які готували теракти в Запоріжжі, Києві, Одесі та інших містах.

За твердженням силовиків, всі затримані прибутку "з того боку". Тому на переміщення громадян через лінію дотику вирішили ввести обмеження на ділі обернулися фактичної блокадою.

Офіційно пропускну систему ввели з 21 січня.

...Субота, вихідний. Але райвідділу міліції у Великій Новоселівці з самого ранку оточує натовп.

Вранці це кілька десятків людей, ближче до обіду кількість бажаючих отримати перепустку на непідконтрольну територію досягає сотні і продовжує зростати.

Будинок наглухо зачинене. Іноді сидять усередині міліціонери з автоматами трохи відчиняють двері, щоб подати у вузьку щілину бланки заяв або, навпаки, прийняти документи.

Заповнюються папери тут же, на парапеті і сходах.

На вулиці приблизно плюс п'ять. Дощ. Пронизливий степовий вітер. Сиро і неприємно.

В натовпі лаються.

- Ще сімнадцятого подали, а пропуску немає!

- А кому-то, кажуть, вже за двадцять перше видавали! Сама чула!

- Скільки ще сюди ходити? Кожен день, як на роботу!

Міліціонери огризаються.

- А я що можу зробити? Приходьте пізніше, дізнавайтеся!

Діяльність райвідділу наглухо паралізована. Кабінети зайняті військовими, бійцями якихось батальйонів та координаційною групою, зайнятої видачею пропусків.

Незважаючи на замкнені двері, хтось примудряється прорватися і сюди. Люди годинами стоять в коридорах, хапаючи за рукави проходять повз офіцерів.

- Пам'ятаєте, я Вам приносила документи на підприємство? Зелена така таточку, з кнопочкою...

- Не пам'ятаю! - поспішно відповідає високий військовий з приємним обличчям так, що стає зрозуміло: бреше.

Бреше не зі зла. Просто страшенно виснажений і нічого не встигає.

- У них на підприємстві тисяча осіб, розумієте? Це мені на тиждень роботи, якщо я буду нічим більше займатися не буду, - скаржиться він. - Людей не вистачає, комп'ютерів не вистачає, бланки не підвозять...

Виділений йому крихітний кабінетик завалений ящиками з заявами на пропуску.

...Верчу в руках пропуск. Крихітний шматочок картону, заради якого людям доводиться проходити всі кола бюрократичного пекла.

- Будьте обережні, - попереджають мене. - У Донецьку вже пропонують придбати підроблені пропуску, не погоджуйтеся.

- А чим вони відрізняються від справжніх?

- Та нічим, просто їх немає в електронній базі...

В коридорній черги, чекає останнього підпису, що робить пропуск легітимним, спалахує дискусія - як скоро почнуть торгувати справжніми?

Даю тиждень. Інші не погоджуються: все-таки справа нова, поки бояться.

Але той факт, що відсутність пропуску на блокпосту легко компенсується купюрою номіналом від 200 до 500 грн., вже ніким не заперечується. Занадто багато підтверджень.

Коридор приниження

"Пропускна" блокада робить свою справу - машин на дорогах практично немає, як в гарячі літні дні, коли йшли найбільш активні бої.

На під'їзді до блокпосту по обидві сторони дороги вишикувалися коридором авто, які не пустили на ту сторону через відсутність пропуску. Фургони-довгоміри, рейсові автобуси, інша самохідна техніка всіх марок і різновидів.

Автобуси чомусь стоять порожніми. Де ж пасажири?

Те ж - на під'їзді до блокпосту з боку Донецька.

Тут же зібралися люди, висаджені з автобусів. Вони заповнюють документи прямо на бетонних блоках блокпостів.

Ті, хто впорався, шикуються в чергу до солдата, який приймає заяви.

Вздовж черги, сильно припадаючи на праву ногу, кульгає інвалід з паличкою. Його пропускають без черги.

В чистому полі вітер ще сильніше, ніж нехай і маленький, але все ж населеному пункті. Набряклі вологою листи вириває з рук.

Після подачі заяв люди розвертаються і йдуть шукати попутку на Донецьк. Їх підвозять товариші по нещастю - ті, кого розгорнули через відсутність пропуску.

Втім, вже є і спеціальні автобуси для "пропускников". Як раніше були "пенсійні" тури для літніх громадян. Виверткий місцевий бізнес перетворює в живу копійку будь-яку бюрократичну перепону.

З пропуском перетині лінії зіткнення відбувається швидко, але суворо: "Навіщо Ви відразу відкриваєте багажник? Всі дії виконувати тільки по команді!... Тепер ось цю сумку... Викладіть з неї всі речі... Дякую, щасливої дороги..."

На блокпостах з іншого боку нічого не змінилося.

Бойовик з нарукавной пов'язкою "Схід" (одна з бригад "армії" самопроголошеної республіки) ліниво гортає документи і для проформи заглядає в багажник.

- Тут поки що ніякі пропуску не потрібні? - запитують у нього попереду стоїть машини.

- Ні, це тільки там, - махає рукою в бік українських позицій. - Придумали. Навіщо, питається?

...Виділена на організацію обхідних схем тиждень виявився занадто оптимістичним прогнозом. Перший донецький водій, хваставшийся покупкою цього пропуску за 1000 грн, зустрівся через три дні.

Ще через день в Мережі і на вулицях Донецька зарясніли оголошення від невеликих фірмочок пропонують свої послуги в оформленні пропусків.

Попит знову породив пропозицію...