Сирійський символ

Участь російського військового контингенту в бойових діях у Сирії змусила основних гравців по-новому подивитися на сирійську кризу.

Звичайний інстинкт виживання, який особливо чітко виявляється при появі сильного конкурента, підказав найприродніший варіант дій - пошук шляхів об'єднання. Коли йшлося про боротьбу з режимом Башара Аль-Асада, зацікавлені країни могли собі дозволити мати по десятку бойових угруповань, що діють окремо одне від одного, без чіткого центрального командування.

Як це зазвичай буває, коли йдеться про такі прості речі, як, наприклад, життя, то перша ініціатива завжди з'являється знизу. Бо коли політичне керівництво ще думає про стратегії і веде переговори, бойовики, яких уже тут і зараз знищують російські авіаудари, знають, що потрібно робити для виживання.

5 жовтня 41 збройне угруповання підписало заклик до країн регіону створити коаліцію проти Росії та Ірану, які "окупували Сирію". Серед підписантів такі потужні угруповання, як "Ахрар Аш-Шам" (його підтримку і фінансування забезпечують Туреччина, Катар і Саудівська Аравія), "Джейш Аль-Іслам" (налічує близько 50 бойових рухів; їх підтримують Туреччина і Саудівська Аравія), "Файлак Аш-Шам" (підтримку і фінансування забезпечують Катар і Туреччина), "Тажамуу Аль-Ізза" (підрозділ Вільної сирійської армії, який перебуває на забезпеченні так званого Спільного командування військовими операціями і через який Захід надає військову допомогу тим, кого вважає поміркованою опозицією). Зважаючи на те, хто стоїть за цими угрупованнями, неважко здогадатися, що бойовики закликають саме своїх спонсорів до формування коаліції.

Щоб не псувати поміркованого іміджу, сирійську "Аль-Каїду", або "Джабхат Ан-Нусра", підписувати заклик не запросили. Хоча ті ж таки бійці "Ахрар Аш-Шам" і "Джейш Аль-Іслам" не тільки знаходять спільну мову з "Джабхат Ан-Нусра", а й нормально взаємодіють з нею.

Водночас сирійська "Аль-Каїда", як одна з найпотужніших і найбільш організованих сил, сама по собі є достатньо сильним центром тяжіння для бойовиків. Коли на театрі бойових дій з'явилася Росія, до "Джабхат Ан-Нусра" особливо активно потягнулися рухи, де більшість становлять кавказці. Клятву на вірність (баят) радикальним ісламістам склали "Джейш Аль-Мухаджирін ва Аль-Ансар", "Катібат Ат-Таухід ва Аль-Джихад", "Джамаат Аль-Кирм Аш-Шішанія" (з араб. - Чеченське угруповання "Крим"), які прагнуть зустріти "старого ворога" на новій території, а також долучитися до бойових і організаційних можливостей сирійської "Аль-Каїди".

Паралельно, але повільніше відбуваються процеси на політичному рівні. Зокрема, Катар і Туреччина проводять закриті консультації для формування нового об'єднання сирійської опозиції зі штаб-квартирою на території Сирії. Проект має назву "Сирійський комітет визволення". Визволяти сирійців планується не тільки від режиму Аль-Асада, а й від іноземної окупації з боку РФ та Ірану.

Міністр закордонних справ Катару Халед Аль-Аттія останнім часом частий гість у Стамбулі, де разом із представниками Туреччини веде переговори із сирійськими опозиціонерами зі складу Національної коаліції сирійських революційних і опозиційних сил. Там само й ті самі проводять зустрічі з бойовиками підконтрольних угруповань щодо координації дій, створення єдиного центру командування і надання військової допомоги. Мало того, катарський міністр навіть публічно заявив, що його країна разом із Туреччиною і Саудівською Аравією готові до воєнного вторгнення для захисту сирійського народу.

Найбільше занепокоєння ця ініціатива має викликати в Заходу і Саудівської Аравії. У разі успіху Національна коаліція може втратити своє значення, оскільки з неї вийдуть фракція "Братів-мусульман" і фракція ради бізнесменів, що залежні від Катару і Туреччини. Вони складуть основу "Сирійського комітету визволення", посиленого об'єднаним військовим компонентом. 20 жовтня голова Національної коаліції Халед Ходжа зустрічався в Досі з міністром закордонних справ Катару. Цілком імовірно, що під час розмови сторони намагалися знайти компроміс у спірних питаннях. Очевидно, Х.Ходжа мав наполягати на тому, щоб очолювана ним Національна коаліція залишилася політичною парасолькою для сирійської опозиції, а "Сирійський комітет визволення" відбивав атаки сирійської армії, підтримуваної Росією та Іраном. Це був би найбільш логічний варіант, оскільки НК визнана широкою міжнародною спільнотою як легітимний представник сирійського народу, і під час міжнародних консультацій розмовляють саме з нею.

Зважаючи на важливу політичну місію Національної коаліції сирійських революційних і опозиційних сил, пропоную коментар заступника голови НК Хішама Марви, щодо того, як сирійська опозиція бачить процес урегулювання в Сирії, як ставиться до Росії і якої допомоги очікує від союзників.

- Як ви оцінюєте мету російської воєнної операції в Сирії?

- Сирійська опозиція сприймає російські війська, їхнє вторгнення і бойові дії в Сирії як такі, що спрямовані на підтримку режиму Башара Аль-Асада і захист його від розпаду. Позиції режиму Аль-Асада послабилися, тому для підтримки йому було потрібне втручання Росії та Ірану, що ці країни зараз і роблять. Проте я сумніваюся, що вони зможуть досягти своєї мети. Досі, попри всі зусилля російських військ, зокрема удари по цивільному населенню і позиціях поміркованої опозиції, остання здатна завдавати потужних ударів режиму і його союзникам - росіянам та іранцям.

Сирия

Хішам Марви

Що ж до заяв Росії, ніби вона послала свої війська в Сирію для боротьби з тероризмом, то це неправда. Насправді російські війська бомблять цивільне населення і позиції поміркованої опозиції. Удари, яких завдає Росія в районах, підконтрольних "Ісламській державі" (ІД), можна охарактеризувати як косметологічну операцію, що не впливає на ІД. Для боротьби з "Ісламською державою" потрібна не косметологія, а справжнє хірургічне втручання. Тому, на нашу думку, мета росіян - зміцнити режим і змінити баланс сил у районі бойових дій для кращої переговорної позиції. Вони прагнуть зберегти режим, а не Сирію, як каже Лавров (міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. - В.Ф.). Той, хто хоче зберегти Сирію, не руйнує її, не бомбить цивільне населення і сили поміркованої опозиції, яка реально хоче побудувати Сирію, без тероризму і тиранії.

- Чи має Національна коаліція якісь ініціативи щодо протидії планам Росії в Сирії?

- Російська присутність за своєю суттю є окупацією Сирії. А окупація сирійської території вимагає від сирійців як політичних, так і воєнних дій, спрямованих на визволення своєї країни. На політичному рівні Національна коаліція робить усе можливе для організації міжнародного тиску на Росію з тим, щоб вона припинила свої дії і розпочала рух у напрямку поновлення переговорів з режимом Аль-Асада щодо політичних шляхів урегулювання кризи на підставі Женевського комюніке (Женевське комюніке від 30 червня 2012 р. - В.Ф.).

Також ведуться переговори з різними країнами про надання ними допомоги, необхідної сирійському народу, щоб захищати себе і протистояти відвертій російській агресії.

- Однією з найбільших вад сирійської опозиції є її фрагментарність. Чи спонукають дії Москви опозиціонерів до об'єднання своїх лав?

- Триває спільна робота з партнерами для об'єднання опозиції всередині Сирії і поза її межами. Однак головний акцент - на отриманні необхідної допомоги, щоб сирійська опозиція могла захистити себе від російської агресії.

- Ви вже просили у країн-партнерів надати вам якісне озброєння, зокрема зенітні комплекси?

- Прохання про надання зброї - вже давно на порядку денному. Ми просимо надати нам зброю відтоді, як режим вдався до силового розгону мирних демонстрацій. Нам об'єктивно потрібна зброя, особливо зенітні комплекси для протидії авіації, яка бомбить цивільне населення бочковими бомбами і керованими ракетами.

- Чи надали вже країни Заходу та країни регіону додаткову зброю у світлі останніх подій?

- Якщо чесно, то я не маю точної інформації про це, однак так має бути. Сполучені Штати вже заявляли, що нададуть необхідні боєприпаси поміркованій сирійській опозиції.

- Якими ви бачите шляхи подолання сирійської кризи?

- Хочемо вірити, що це відбудеться у політичний спосіб на основі рішень конференції "Женева-1". Продовження бойових дій призведе до ще більшої крові. Якщо Росія і світова спільнота справді прагнуть відновити стабільність не тільки в Сирії, а й усьому регіоні, то потрібне тільки політичне рішення - як основа боротьби з тероризмом і відновлення нормального життя сирійського народу.

- Зрозуміло, що врегулювання ситуації в Сирії залежить від міжнародних зусиль. Однак згаданим Женевським домовленостям бракує конкретного механізму реалізації. На вашу думку, чи не настав час для скликання чергової конференції під умовною назвою "Женева-3"?

- Справді, потрібно працювати над скликанням конференції "Женева-3", але, щоб її провести, необхідно відновити довіру сторін, припинити активну фазу бойових дій і авіаудари, тобто засвідчити серйозні наміри сторін шукати політичні шляхи розв'язання конфлікту.

Зі свого боку сирійська опозиція готова до таких кроків і прагне саме політичного врегулювання на основі рішень конференції "Женева-1", які, у свою чергу, були включені до Резолюції РБ ООН №2118 (Резолюція РБ ООН №2118 від 27 вересня

2013 р. щодо постановки під міжнародний контроль і ліквідації сирійської програми хімічної зброї, де у п. 16 сказано, що РБ ООН повністю підтримує створення перехідного керівного органу, який здійснюватиме у повному обсязі повноваження виконавчої влади і до складу якого могли б увійти члени нинішнього уряду та представники опозиції й інших груп. - В.Ф.).

Там, зокрема, йдеться про те, що політичне врегулювання починається з формування спільного погодженого перехідного органу влади. У цьому органі не повинно бути жодної особи, причетної до вчинення злочинів у Сирії. Як відомо, Башар Аль-Асад і основні члени його режиму причетні до злочинів і проливання крові сирійців, тому не можуть бути частиною перехідного органу. Цей орган влади працюватиме до проведення парламентських виборів і початку роботи в Сирії уряду, який візьме на себе весь спектр завдань щодо забезпечення життєдіяльності країни і, зокрема, боротьби з тероризмом.

Вже після зустрічі, готуючи матеріал до друку, я зателефонував заступникові голови НК, бо не міг не запитати його про візит президента Сирії Башара Аль-Асада до Москви.

- Що, на вашу думку, стоїть за несподіваним візитом Башара Аль-Асада до Кремля у вівторок 20 жовтня?

- На міжнародному рівні відбуваються політичні рухи. Не виключено, що зустріч Аль-Асада з Путіним є посланням, метою якого є показати ступінь підтримки і зацікавленості Москви в Аль-Асаді, бо такі переговори самі по собі мають важливе значення. Також це може бути або послання напередодні майбутньої зустрічі високого рівня (зустріч у Відні за участі керівництва Йорданії, Росії, Саудівської Аравії, США і Туреччини планується найближчими днями. - В.Ф.), або обговорення надання подальшої російської допомоги режиму.

Важко сперечатися: надзвичайно активні міжнародні переговори з сирійського питання цими днями справді відбуваються. І символом цих консультацій, як і всієї революції в Сирії, є доля Башара Аль-Асада. Росія й Іран щосили намагаються врятувати сирійського президента. Однак Захід і аравійські монархії твердо наполягають, що він утратив легітимність і не має політичного майбутнього. Саудіти і катарці навіть недвозначно натякають на готовність до воєнного варіанта. Операція в Ємені дала аравійцям віру у спроможність силою своєї зброї обстоювати інтереси в регіоні.

Зважаючи на військовий і фінансовий потенціал сторін протистояння, Аль-Асад однозначно піде. Останні спроби наступу сирійської армії за підтримки російської авіації та іранців показали, що американських протитанкових ракетних комплексів BGM-71 ТOW у бойовиків вистачає, і вони досить вправно палять з їхньою допомогою ворожу техніку. І це тільки на даному етапі в них немає зенітних комплексів. Кремль розуміє цей розклад і, ймовірно, на пальцях пояснив його сирійському президентові в Москві. Однак поле для маневру ще залишається. Для Росії важливо зберегти не президента, а сам сирійський режим - навіть шляхом здачі Аль-Асада. Як здається, Захід може бути не проти такого варіанта, бо вже вивчений і передбачуваний режим це краще, ніж ісламісти, які стоять на підступах до Дамаска, або важкооб'єднувана сирійська опозиція. Що ж до аравійців і Туреччини, то тут Москві доведеться попрацювати, аби переконати їх погодитися на такий сценарій. Для цього Путін і хоче зібрати всіх гравців у Відні, де спробує купити сирійську революцію за її символ.