8 Березня – не просто святкова тематична дата і можливість привітати жінок з "їхнім" днем. Це свято дає чудову можливість подумати про те, якою мірою сучасні процеси і суспільстві впливають і сприяють рівноправному розвитку суспільства і країни в цілому.
В останні десятиліття в Україні був досягнутий помітний прогрес у досягненні гендерної рівності. Україна ратифікувала ключові інструменти з прав людини, на основі, яких були створені нормативно-правова база та державний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в уряді і парламенті, прийняті політики і плани дій.
Так, у відповідь на сучасні виклики збройного конфлікту урядом прийнято Національний план дій "Жінки, мир і безпека" по реалізації Резолюції 1325 Ради безпеки ООН, спрямований на посилення ролі жінок у вирішенні конфліктів та побудові сталого світу, протидію ґендерному насильству, а також захист жінок і дівчаток, які постраждали від військового конфлікту.
Особливу роль у розвитку країни відіграє жіночий рух і численні жіночі організації, які першими зайняли передові позиції у волонтерському русі, надання гуманітарної допомоги і в процесах відновлення.
Проте, незважаючи на досягнуті результати, на практиці жінки в Україні день у день продовжують стикатися з дискримінацією в політичній, економічній і соціальній сферах. Ось лише кілька прикладів:
- Представництво жінок у процесах прийняття рішень все ще залишається дуже низьким: 12% жінок в парламенті, 11% жінок - у Кабінеті міністрів України;
- Жінки як і раніше сконцентровані в найменш оплачуваних секторах і займають менш оплачувані посади
- Жінки як і раніше витрачають, як мінімум, 3-4 години в день на виконання неоплачуваної репродуктивного праці за виконання домашньої роботи, догляду за дітьми і старими членами сім'ї
- Жінки практично виключені з процесу мирних переговорів, забезпечення безпеки та відновлення мирного життя у східній Україні (всього одна жінка приймає участь в Мінському процесі)
Разом з тим, саме жінки найбільше постраждали від конфлікту: саме вони складають більшість внутрішньо переміщених осіб, які повсякденно стикаються з труднощами в пошуках житла, роботи, доступі до медичних, освітніх, соціальних послуг та допомог. У такій критичній ситуації саме жінки взяли на себе відповідальність за економічне забезпечення своїх переселених сімей, догляд за дітьми та літніми родичами.
Вирішення цих та інших проблем у тієї або іншій мірі включено в державних пріоритетах розвитку. Однак, їх реалізація потребує системності, як з точки зору співвіднесення країнових пріоритетів, відображених у різних державних стратегії і плани секторальних реформ, місцевих планів розвитку, так і в координації партнерів з розвитку, які надають підтримку Україні в цей непростий період.
У вересні 2015 року глави держав-членів ООН у рамках Генеральної Асамблеї ООН прийняли Порядок сталого розвитку. Світовим лідерам вдалося узгодити спільне бачення глобального розвитку в період до 2030. Сімнадцять нових цілей сталого розвитку, спрямованих на подолання бідності і нерівності, побудова світу і забезпечення безпеки, забезпечення здорового способу життя, охорону навколишнього середовища та інші, являють собою нову повістку розвитку, що вимагає адаптації до країнових стратегій розвитку. Досягнення рівності чоловіків і жінок не тільки виділено в окрему мету Порядку сталого розвитку 2030, але включено в якості ключових завдань в інші цілі.
Таким чином, в цьому році Міжнародний жіночий день відзначається в поворотний момент історії. Вперше, спільне бачення лідерів держав щодо довгострокового розвитку відображає розуміння того, що рівні права та можливості жінок і чоловіків повинні лежати в основі сталого розвитку в усьому світі.
Процес так званої локалізації Цілей сталого розвитку, тобто адаптації до країновому контексту, може стати поворотним моментом в історії України з точки зору досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, у разі якщо вони займуть чільне місце в національних пріоритетах миру та розвитку. А значить необхідна мобілізація спільних зусиль жінок і чоловіків, державних і неурядових інституцій та організацій, лідерів спільнот і пересічних громадян і громадянок.
У цей Міжнародний жіночий день і в наступні роки об'єднує нас заклик рухатися вперед назустріч рівності жінок і чоловіків та буде звучати все наполегливіше в світі, з тим, щоб це стало реальністю не пізніше 2030 року!
Анастасія Дивінська