Помилування Тимошенко: потрібна лише воля президента

Наскільки відомо, нині розглядається багато шляхів вирішення "питання Ю.Тимошенко". Це, зокрема, й ухвалення закону, який би дозволив їй лікування в Німеччині, але не вплинув би на її статус засудженої, і "часткове помилування" (винахід місії ЄС у складі П.Кокса і А.Квасневського), і просто помилування (за прикладом Ю.Луценка), і амністія, і декриміналізація певних статей Кримінального кодексу, і, мабуть, іще багато інших.

Міністр юстиції О.Лукаш, представники фракції Партії регіонів у Верховній Раді дедалі активніше стверджують, що сьогодні вирішення питання помилування Ю.Тимошенко не належить до компетенції президента, і він не має правових підстав для її помилування.

Чи так це насправді?

Нормативно-правове регулювання помилування в Україні

Помилування є особливим видом звільнення особи від відбування покарання і як акт гуманізму полягає у пробаченні державою особі вчиненого злочину. В Україні від імені держави таке пробачення (помилування) здійснює президент - це його виключне конституційне право (ст. 106 Конституції).

Загальні правові засади реалізації інституту помилування визначені Кримінальним кодексом. У ст. 85 КК сказано, що засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Ст. 87 КК розвиває вказане вище конституційне положення, встановлюючи, що: "Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи". При цьому помилуваною може бути навіть особа, засуджена до довічного позбавлення волі, - це покарання може бути замінено на позбавлення волі на строк не менше ніж 25 років.

З юридичної точки зору, сьогодні Ю.Тимошенко є засудженою і відбуває призначене їй судом покарання у виді позбавлення волі. Тобто як індивідуально визначена засуджена особа вона однозначно підпадає під помилування.

Порядок помилування в Україні визначений не законом, а підзаконним актом - указом президента. З правового погляду, це неправильно, оскільки таке важливе питання має регулюватися законом. Водночас це дає главі держави практично необмежені можливості для визначення умов помилування, процедури його здійснення тощо. Президент сам визначає, кого і як милувати. За бажання він на власний розсуд може змінювати порядок здійснення помилування. Фактично це означає, що право президента на помилування сьогодні нічим не обмежене. Точніше, його реалізація обмежена тими умовами, які він сам собі визначить.

В Україні вже стало традицією, що новий президент визначає порядок помилування "під себе". Ставши президентом, так зробив і В.Янукович - 16 вересня 2010 р. він затвердив нове Положення про порядок здійснення помилування (указ №902), визнавши нечинним Положення про здійснення помилування, яке 19 липня 2005 р. затвердив президент В.Ющенко. До цього з 2000 р. діяло Положення про порядок здійснення помилування, яке затвердив президент Л.Кучма.

Крім повного або часткового звільнення від відбування покарання (передбаченого ст. 85 КК), президент В.Янукович визначив такий вид помилування, як заміна покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

Помилуваним може бути кожен засуджений

Чинним на сьогодні Положенням про порядок здійснення помилування (далі - Положення) встановлено, що президент може помилувати будь-яку засуджену особу. При цьому для двох категорій засуджених встановлено особливі умови помилування.

Перша категорія - це особи, яких раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до яких раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вони до погашення чи зняття судимості знову вчинили умисний злочин. Тобто йдеться про засуджених осіб, які мають стійку схильність до злочинної діяльності або до яких держава вже проявляла гуманність у формі помилування чи іншого пом'якшення кримінально-правового впливу. Такі особи можуть бути помилувані "лише у виняткових випадках". У даному разі "винятковий випадок" є оціночним поняттям, і під нього може бути "підведене" дуже широке коло осіб вказаної категорії.

Друга категорія - це особи, які не стали на шлях виправлення або не відбули половини призначеного їм строку покарання, а також особи, засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини. Тобто йдеться про засуджених з підвищеним рівнем "суспільної небезпечності". Вони, як сказано у Положенні, можуть бути помилувані "лише за наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення". Знову ж таки, "особливо гуманне ставлення" є оціночною категорією, і його прояв є питанням конкретного факту.

Отже, вказані дві категорії засуджених певним чином лише звужують можливість помилування (обумовлюють його додатковими вимогами), але не виключають його.

Формально-юридично Ю.Тимошенко підпадає під другу категорію - зокрема за двома ознаками: вона засуджена за тяжкий злочин і не відбула половини призначеного їй строку покарання. Водночас її стан (тривала й тяжка хвороба) дає підстави для прояву до неї "особливо гуманного ставлення".

Найчастіше називають три обставини, які, начебто, є юридичною перешкодою для помилування Ю.Тимошенко:

1) відсутність її клопотання до президента про помилування;

2) те, що Комісія при президентові у питаннях помилування вже висловила свою негативну думку стосовно помилування Ю.Тимошенко;

3) наявність інших кримінальних справ стосовно Ю.Тимошенко, які розслідуються Генеральною прокуратурою або перебувають на стадії судового розгляду.

Також необхідною умовою помилування Ю.Тимошенко називають обов'язкове відшкодування нею збитку НАК "Нафтогаз України" в сумі понад
1,5 млрд грн, який у рамках кримінальної справи суд визнав за цивільним позовом цієї компанії.

Насправді вказані обставини або зовсім не є юридичними перепонами для помилування Ю.Тимошенко, або - за бажання глави держави - легко усуваються.

Особисте клопотання Ю.Тимошенко

Відповідно до Положення правом "клопотати про помилування" наділена засуджена особа. Інших суб'єктів такого клопотання Положення не називає.

Як відомо, Ю.Тимошенко особисто не подавала президенту В.Януковичу клопотання про своє помилування. З такими клопотаннями до нього звернулися жінки - народні депутати, видатні діячі України, українські дипломати, Герої України, Українська Гельсінська спілка, юристи-практики й науковці, представники експертної спільноти, предстоятелі християнських церков. Нещодавно це зробили також екс-голова Європарламенту Пет Кокс і екс-президент Польщі Александр Квасневський, а також 170 депутатів українського парламенту. Ю.Тимошенко лише висловила згоду на своє помилування - як заявив її захисник С.Власенко, вона "готова піти на помилування без повної реабілітації".

Очевидно, Ю.Тимошенко має свої, вагомі, на її погляд, причини не звертатися особисто до президента В.Януковича з проханням про помилування, тоді як В.Янукович, можливо, чекає саме такого звернення, перш ніж ухвалювати рішення.

Багато писалося й говорилося про те, що правовий бік процесу над Ю.Тимошенко викликає багато запитань. У суспільстві спостерігається неоднозначне ставлення до її ув'язнення. Так, 40% громадян України вважають, що судові процеси над Ю.Тимошенко зумовлені "прагненням влади позбутися політичного опонента", 26% - наявністю складу злочину в її діях, 27% - і першим, і другим рівною мірою (7% - не визначилися). У світі також багато хто розцінив засудження колишнього прем'єр-міністра України як "політично вмотивоване". Європейський суд з прав людини встановив юридичну безпідставність затримання та взяття Ю.Тимошенко під варту.

Очевидно також, що ситуація вимагає поступок від обох сторін - і від Ю.Тимошенко, яка вважає себе несправедливо засудженою, і від В.Януковича. Від останнього більшою мірою - noblesse oblige (становище зобов'язує).

Ця поступка може полягати в абсолютно "чистому" правовому рішенні - внесенні до чинного Положення змін, які б розширили коло суб'єктів подання клопотання про помилування.

Наприклад, визначити їх так, як це передбачалося попереднім Положенням про здійснення помилування, що діяло до вересня 2010 р. Ним суб'єктами подання клопотання про помилування, крім засудженої особи, визначалися: її захисник, батьки, діти, дружина (чоловік), законний представник, громадська організація тощо. За великим рахунком - будь-хто (зокрема досить часто це робили народні депутати за зверненням своїх виборців). Тоді президент міг би як підставу для помилування Ю.Тимошенко використати клопотання, які йому вже подано.

Позиція Комісії
у питаннях помилування

Як відомо, у квітні цього року Комісія при президентові у питаннях помилування вже висловила свою негативну думку стосовно помилування Ю.Тимошенко. Вона зробила це за результатами розгляду клопотання 20 жінок-депутатів. Тоді Комісія вирішила, що питання про помилування Ю.Тимошенко "є передчасним".

Однак це зовсім не є юридичною перешкодою для здійснення такого помилування. По-перше, питання про помилування Ю.Тимошенко вказана Комісія розглядала півроку тому. Не виключено, що сьогодні це питання вже не є "передчасним". По-друге, і це головне, відповідно до Положення президент жодним чином не зв'язаний рішенням цієї Комісії, яку, до речі, сам і утворює. У Положенні сказано, що Комісія "вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування", а також доповідає йому "про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено". Тобто її рішення мають лише дорадчий характер, які президент може враховувати, а може й не враховувати. Адже за Конституцією, нагадаємо, виключно він "здійснює помилування".

Кримінальні справи стосовно Ю.Тимошенко

Кримінальні справи стосовно Ю.Тимошенко, які нині розслідуються або перебувають на стадії судового розгляду, президент, безперечно, може взяти до уваги під час вирішення питання про її помилування. Водночас, з юридичної точки зору, вони зовсім не є перешкодою для такого помилування. Ці справи - окремий юридичний процес, безпосередньо не пов'язаний із засудженням Ю.Тимошенко, яке вже відбулося, і відбуванням нею покарання.

Це стосується і вказаних вище збитків, які Ю.Тимошенко за рішенням суду повинна відшкодувати НАК "Нафтогаз України". Відповідно до Положення під час розгляду клопотання про помилування серед багатьох інших обставин (ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, думка адміністрації установи виконання покарань, громадських організацій про доцільність помилування тощо) "враховується… стан відшкодування завданого збитку". Таке юридичне формулювання дозволяє по-різному врахувати стан відшкодування Ю.Тимошенко "присуджених" їй збитків - як проти неї, так і на її користь. При цьому маючи на увазі, що помилування не звільняє засуджену особу від обов'язку відшкодувати збитки, визначені судом за цивільним позовом. Обов'язок такого відшкодування є не кримінальним покаранням, а видом цивільно-правової відповідальності.

Підсумовуючи викладене, можна сказати однозначно: питання помилування Ю.Тимошенко перебуває у виключній компетенції президента В.Януковича. А його вирішення потребує лише прояву ним волі. Всі необхідні для цього зміни до чинного Положення про порядок здійснення помилування можуть бути підготовлені відповідними службами адміністрації президента за лічені години.

Так само виключно від президента залежить і можливий вид помилування Ю.Тимошенко. Глава держави може застосувати: повне звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; часткове звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; замінити для Ю.Тимошенко покарання з позбавлення волі на інше, більш м'яке. Наприклад, Ю.Луценка президент помилував у виді звільнення від подальшого відбування лише основного покарання. Якщо такий підхід буде застосовано до Ю.Тимошенко, то до 2016 р. вона буде змушена відбувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах влади (Ю.Тимошенко суд призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 3 роки).

Разом з тим кожен із цих варіантів може дозволити Ю.Тимошенко виїхати на лікування за кордон, а відтак - зняти основну напругу в питанні підписання чи непідписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі. Якщо, звичайно, чинна українська влада справді налаштована на асоціацію з ЄС.

Микола Мельник