П'ять років — це задовго: чому найбільша у світі гуманітарна катастрофа має припинитися

З березня 2011 р. сотні тисяч людей загинули, а більше мільйона було поранено; половина населення країни мусила переселятися або шукати притулку в сусідніх країнах. Школи, лікарні та інші об'єкти інфраструктури перетворилися на руїни, і понад два мільйони дітей та підлітків не ходять до школи. На сьогодні четверо з п'яти сирійців живуть у злиднях.

У країні, що свого часу називалася "колискою цивілізації", тактичним методом ведення війни дедалі частіше стає облога. У 2016 р. близько півмільйона людей потрапили у своїх містах у пастку, не маючи необхідної допомоги в оточенні озброєних угруповань. Мільйони людей живуть у районах, куди допомога потрапляє нечасто. Самочинні страти, незаконні затримання та жахливі порушення прав людини стали звичайним явищем у цій кризі.

12 лютого у Мюнхені відбулася епохальна подія - було досягнуто домовленості про припинення бойових дій, а також про прискорення доставки допомоги тим, хто її найбільше потребує. Незважаючи на зриви, угода в основному виконується, що вселяє надію у мільйони сирійців. Вона дала короткий перепочинок людям, які постійно розповідають, що всі вони хочуть безпеки для себе та своїх сімей, захисту від насильства у війні, яка триває занадто довго. Ознаки такої надії з'являються у містах по всій Сирії, де сім'ї знову виходять на прогулянки, а в парках граються діти.

Тим часом ми теж маємо підбити підсумки наших досягнень і того, що нам не вдалося. Упродовж останніх п'яти років Організація Об'єднаних Націй, рух Червоного Хреста/ Червоного Півмісяця та неурядові організації забезпечили мільйони людей медичними послугами, ліками, продуктами харчування, чистою водою, засобами санітарії та житлом. Ціна цього була високою - 85 гуманітарних працівників загинули, як і сотні медичних працівників. Для полегшення страждань людей у біді найбільше роблять самі сирійці, що, незважаючи на власну тяжку ситуацію, становлять перший ешелон допомоги на місцях або приймають своїх співвітчизників - сирійців, котрі втікають від конфлікту.

Завдяки стимулові, що виник у Мюнхені, ми тепер маємо унікальну можливість, яку не можна змарнувати. Гуманітарні організації нарощують свою діяльність, але їм потрібен сталий, безумовний і безперешкодний доступ до всіх, хто потребує допомоги. Облоги мають бути зняті, а людям потрібно забезпечити свободу пересування. Припинення військових дій необхідно зберігати і повністю дотримуватися. Найголовніше - треба продовжувати політичний процес для досягнення повного припинення бойових дій.

Величезним людським стражданням, які тривають п'ять років, потрібно покласти край. Сирійський народ повинен мати змогу відновити свою гідність і безпеку та отримати можливість для примирення і відбудови.

Якуб Ель-Хеллу - постійний представник і гуманітарний координатор ООН по Сирії, Кевін Кеннеді, регіональний координатор ООН з гуманітарних питань сирійської кризи