На фарбу?

Кажуть, не можна критикувати владу, тому що йде війна. Нісенітниця. Тому що мародерство - це не тільки грабувати магазини, біженців, їх машини і квартири. Мародерство - це відкривати вночі ворота портів для "контрабаса"; це видавати рефинанс топ-аферистам країни; це стригти мільярди на тендерах; це виплачувати ПДВ зернотрейдерам і експортерам круглого лісу; це списувати борги енергокомпаніям без переліку енергокомпаній і розуміння природи боргів. А зрада - це не тільки "злив" інформації ворогові. Зрада - це непроведення реформ; це боязнь дій і невіра в розум і силу народу; це пріоритет майбутніх виборів над обороною країни; це відсутність в такий час послів у 23-х країнах, включаючи Німеччину, Францію і Великобританію, не кажучи вже про американському непорозуміння; це Єфремов в парламенті; це бізнес Ахметова в дорогому аркуші пріоритетів прем'єра; це безкарність всіх, хто розікрав країну і оплатив вихідний квиток.

Є ще одна проблема, яка, переконана, страшніше корупції, - дурість. Якщо хочете м'якше - непрофесіоналізм, некомпетентність. Вони допомагають втратити те, що не вкрадено. Страх і жадібність раніше диктують критерії кадрового відбору. Однокласники, однокурсники, особисті банкіри і друзі приходять на високі посади часом навіть не знаючи термінології, не кажучи про специфіку і структуру міністерств і відомств. Відсутність міцної кадрової школи і морального розкладання жолоба, в якому повинен перебувати чиновник, міліціонер, прокурор, депутат, представник спецслужб, призвели до виродження керуючого класу. Більш того, можна спробувати люструвати чиновників старої влади, але глибокою помилкою є переконання тих, хто вважає, що "будь-який інший", ставши на їх місце, зможе принести користь країні. Державний службовець - це така ж професія, як і будь-яка інша. А дурень - це всього лише людина не на своєму місці. Швидка зміна шептунів на крикунов нічого не дасть країні крім заміни однієї важкої хвороби на іншу. На цьому етапі тільки потужний моральний імпульс і невідворотність покарання, що виходять від президента, прем'єра і генпрокурора, можуть змусити разложившееся чиновництво працювати на країну. Відчуваєте імпульс?

Кажуть, Майдан змінив країну. Не знаю. Давайте подивимося на розшифровку партійних списків на майбутніх виборах результати голосування в округах. Тільки тоді ми зрозуміємо, чи навчився народ відрізняти золоте від блискучого і не змінювати голос на милостиню. Найголовніше, що дав Майдан, - це серйозний злам багатовікового стереотипу про те, що допомогти тобі можуть лише рідні та куми. Не тільки. Кожен, хто там був, кожен, хто їм жив, зміг намацати плече, зміг знайти очі, зміг розділити принципи, зміг прозоро задекларувати мета і з незнайомими людьми її досягти. Зломлена стіна, багато років оставлявшая нам лише лазівку для громадських ініціатив. Майдан нікуди не розійшовся. І буде тільки зростати. Він - кузня громадян. На Майдані, в широкому сенсі цього слова, викристалізувався авангард суспільства. Але поки він затиснутий між байдужими масами і байдужою владою.

найточніший розрахунок Путіна полягає в тому, що він напав на нашу країну в період межэлитья. Охвістя кадрової комети, що складається з гібридів "совка" і періоду первинного накопичення капіталів, останній раз прийшов до влади в нашій країні. Ця комета, запалена в 90-е, своє отпылала, хоча ще осяде сміттям і камінням на багатьох кріслах в новому парламенті. А нове сузір'я постпатерналистского покоління ще тільки складається. Це покоління вже здатне контролювати владу, але ще не може її здійснювати. Нам не вистачило трьох-чотирьох років для того, щоб це покоління сформувало своїх лідерів і дало можливість країні вперше обрати владу з іншим набором недоліків і достоїнств. Коли це станеться ми відштовхнемося від дна... На днях одна, до сліз мужня і світла журналістка, відчайдушний репортер і невтомний волонтер, після довгого політичного екскурсу в доновопоколенческую Україну запитала мене: "Ви стільки про них знаєте, як же ви продовжуєте працювати? На що сподіваєтеся?". Я не знайшлася з відповіддю. А тепер знаю його: тому що є Ви, Настя. Бо є сотні тисяч, а може бути, і кілька мільйонів людей-цвяхів, людей-паль, людей-рашпілів, людей-атлантів.

напередодні Дня незалежності ми переживаємо найбільшу їй загрозу. І не тільки тому, що йде війна, а тому, що на самовизначення нашої країни як ніколи намагаються впливати майже всі значущі світові столиці. Це - коли Путін в телефоні секретної зв'язку, це - коли Меркель в мобілці, це - коли МВФ в Скайпі. Це коли за твою країну намагаються вирішувати, який варіант їй нав'язати: Хасавьюрт, Північну Ірландію або Придністров'ї з представництвом у ВР. 24 серпня - День незалежності громадян від залежності держави. День незалежності людей дії: воюючих, які рятують, що дають кров, генеруючих реформи, пропонують виходи, які проводять розслідування злочинів старої і нової влади, які заявляють про вимаганнях, недающих хабара. Це День людей відмивають, чистячих, що ремонтують те, що вони готові фарбувати кольорами українського прапора.