Чи стане ТВі "статусною річчю"?

Відповісти на питання "як це сталося?" не так просто. Деякі журналісти ТВі дорікають мені в тому, що я не вибудовую свої статті на документах. І повинна зізнатися - я не можу довести, що пан Кагаловський, до недавнього часу виступав в ролі власника каналу, бреше, коли стверджує, що не збирався його продавати. Адже я не була присутня при його численних бесідах у кабінетах на Банковій, Грушевського і Камєнєва. Я всього лише розмовляла з господарями цих кабінетів. У мене на руках немає чека, який міг би продемонструвати, скільки потрібно для щастя журналістам-управлінцям, що взяли бік нового рейдера-інвестора-власника пана Альтмана. Немає у мене і протоколу зустрічі Костянтина Кагаловського з Володимиром Сівковичем і Андрієм Клюєвим; не зафіксована бесіда між Клюєвим і його новим куратором - першим віце-прем'єром Арбузовим. Відсутня фіксація відмашки Віктора Януковича Сергію Арбузову на купівлю каналу за 120 млн дол. А вже про що говорив конфідент Арбузова Михайло Гойхман з Олександром Альтманом - взагалі поняття не маю. Так само як не маю доказів появи в переговорах пана Гусинського (який виграв у першій інстанції суд у Кагаловського, що у свій час відібрав канал у свого партнера) з реплікою: "Альо! Ви з ким переговори ведете?".

Що було далі - справа фінансової охайності сторін угоди і офшорної казуїстики. Боляче за ту, поки ще переважну частину колективу, яка намагається склеїти розбиту чашку. Новостворена профспілка оголосила свої вимоги. Основні: оголосити реального власника; зберегти незалежну політику каналу; гарантувати збереження місць роботи за всіма, хто працював на каналі за станом на 22 квітня 2013 р. - тобто до виверження вулкана. Вимоги розумні і прозорі. Реакції на них поки немає.

Зате є відповіді на інші питання. Метод "впровадження" нового власника, швидкість, з якою ім'я нового керівника ТРК було внесено до Єдиного державного реєстру, не залишають сумнівів: без влади тут не обійшлося. ТВі повинен стати черговим трофеєм в печері Алі-Баби. У це лігво зноситься все, що може служити справі особистого збагачення, економічної диктатури, перемоги на виборах і набору статусних речей, які забезпечують солідний олігархічний імідж. "Сімейний" менеджмент, який Віктор Янукович розсадив на ключових перехрестях ходіння кабмінівських потоків і документів, працює максимально екстенсивно і активно. Ті, хто два роки тому ще був ніким, намагаються стати всім. І тому в олігархічну костюмерну зносяться всі необхідні аксесуари: швидкі гроші, футбольні клуби, іменні фонди, російські політтехнологи, американські политлоббісти, канали, газети і сайти. Розподілять потім: благо бирочки з майбутніми публічними власниками прикріплюються до всього - від "Металіста" і "Арсеналу" до Олексія Ситникова і ТВі. Йде процес захоплення знаків відмінності.

За великим рахунком, modus operandi Сім'ї надзвичайно схожий на образ дії нинішніх олігархів в 90-і. Наприклад, бізнеси Ріната Ахметова тієї пори інвентаризувались у графах "Мед, кіно, вино і бджоли". Але приїхали західні радники, аудитори, юристи. Був запрошений PricewaterhouseCoopers. Зерна були відокремлені від плевел. Від низки активів Ахметов відмовився. Решту розвивав наче з чистого аркуша. Нинішні нувориші мріють в максимально швидкі терміни пройти такий шлях - шлях легалізації, на який Ахметову, Пінчуку, Коломойському знадобилися роки. Але проблема в тому, що сьогодні синівській команді нічого представити PricewaterhouseCoopers для аудиту і проектування публічного бізнесу. Що вони повинні вивчати і аналізувати? Доходи від податкових ям? Від конвертаційних майданчиків? Від контрабанди бензину? Від стиреного у НАКа газу? Від захованого за "потьомкінським власником" "Укртелекому"? Від забезпечуваних "наглядачами" з бюджетних потоків? Від сейфових часток в хімії, нафті і видобутку? Від відкатів у тендерах? У тому й проблема... А так хочеться бути рівним серед тих, на кого вчора дивився знизу вгору. Адже божа борода у тебе в руці, а ти все ще зростом із власне офісне крісло, яке у тебе не забирають тільки тому, що "інших письменників" у Олександра Вікторовича для Віктора Федоровича немає. Думаєте, Янукович від спокійного життя і високої довіри до младореформаторів вирішив створити фінполіцію і підпорядкувати
її собі особисто? Але не будемо
відволікатися.

Після закінчення стадії накопичення купівельних ресурсів повинен відбутися перехід до другої стадії - придбання великих активів. Тих самих, що вже в чужих руках великих заводів, великих каналів, великих компаній. Визнані олігархи в паніці: тичуться в опозицію; намагаються скуповувати депутатів незалежно від їх забарвлення. Передчуття великого переділу лякає їх. Але від гріхів минулого і грішків теперішнього 95 іменами зі списку Forbes не піти. Тим більше, що на складі "статусних речей" може знайтися канал, що про ці гріхи охоче нагадає, їх розкриє. Чим не робота для ТВі при розширеному покритті і новому господарі? Адже це так звично: розслідувати і викривати. Тільки тепер вже не в ім'я країни, а ім'ям замовника.

Нехай омине вас ця чаша, колеги.

Юлія Мостова