Підтримати
Крім фотографій і деяких місцевих делікатесів, лідер Китаю Сі Цзіньпін не отримав і не дав багато під час свого дводенного візиту до Франції та зустрічі з тамтешнім президентом Еммануелем Макроном цього тижня. Проте поїздка Сі Східною Європою виявилася більш продуктивною, дозволивши йому додати Сербію до списку країн, які підтримують його бачення світового порядку, а також скористатися дедалі більш напруженими відносинами між Угорщиною та ЄС.
Хоча китайський лідер говорив про уникнення нової “холодної війни", його дипломатія відродила розбіжності, зіштовхнувши схід Європи із заходом. Bloomberg наводить деякі з ключових висновків цієї поїздки, вказуючи, на що слід звернути увагу найближчими місяцями.
Мало “проривів” у Франції
Макрон сподівався, що, встановивши тісніші особисті зв'язки, він зможе переконати китайського лідера вплинути на російського диктатора Владіміра Путіна, щоб той припинив війну проти України. Але Сі не надто змінив позицію.
"Китай розуміє наслідки української кризи для народів Європи", - написав він у статті, опублікованій у французькій газеті Le Figaro.
Приблизно стільки ж “співчуття” Сі демонстрував з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка приєдналася до тристоронньої зустрічі в Парижі, також підкреслила "екзистенційний характер" війни. Сі ж відкинув тиск Брюсселя і застеріг від використання “конфлікту як інструменту для критики Китаю”.
Водночас, якщо лідер Китаю сподівався вбити клин між ЄС і США, то він не досягнув особливого успіху в цьому. Після зустрічі з Сі фон де Ляєн заявила, що ЄС готовий використовувати всі наявні інструменти, аби протистояти “недобросовісній” торговельній практиці Пекіна, яка залишається предметом занепокоєння в США.
Гра в доброзичливість приносить більше юанів
Сі оголосив у Будапешті про низку нових інвестицій, одночасно рекламуючи Угорщину прем'єр-міністра Віктора Орбана як модель того, як можуть виглядати відносини Європейського Союзу з другою за величиною економікою світу. Він також пообіцяв побудувати інфраструктуру, яка допоможе поширювати продукцію з китайських заводів, запланованих до будівництва в Угорщині.
Уряд Угорщини, який відчуває нестачу коштів, намагається отримати фінансування та нові стимули для своєї економіки. За словами міністра закордонних справ країни Петера Сіярто, серед домовленостей - виділення коштів на модернізацію застарілої залізничної мережі країни та будівництво довгоочікуваного сполучення між аеропортом Будапешта та центральною частиною столиці. Угорщина також прагне поглибити співпрацю з Huawei для просування цифровізації в країні.
“Безмежна дружба” з Сербією
Президент Сербії Александар Вучич влаштував Сі грандіозний прийом у Белграді, де натовп вітав китайського лідера, розмахуючи національними прапорами. Ця подія стала для Сі піар-перемогою в Китаї, так само як і прийом у Франції, який навіть став трендовою темою на китайській платформі Weibo.
Сербія заявила, що не існує меж у співпраці між двома країнами, що стало відлунням безмежної дружби Москви з Пекіном (і, можливо, нагадуванням про підтримку Росії та її порядку денного). Сі також переконав Сербію приєднатися до "спільноти зі спільним майбутнім", ставши першою європейською країною, яка підтримала зусилля Китаю зі створення коаліції, що кидає виклик світовому порядку на чолі з США.
Як демонстрація економічних переваг, які дружній партнер може отримати від Китаю, Сі заявив, що Угода про вільну торгівлю з Сербією набуде чинності 1 липня, додавши, що його країна розширить імпорт сільськогосподарської продукції та збільшить кількість прямих авіарейсів. Центральні банки Сербії та Китаю працюватимуть над кліринговою угодою, що сприятиме зміцненню ділових і торговельних зв'язків. Сербія також заявила, що зберігатиме частину своїх валютних резервів у юанях, пропорційно до боргу країни перед Китаєм, який зростає.
"Поворот на Схід"
В Угорщині Сі похвалив "незалежну" зовнішню політику Орбана і закликав Будапешт очолити відносини регіону з Китаєм. Китайські державні ЗМІ у своїх публікаціях намагались підкреслити культурну схожість між двома країнами. (Їх не так вже й багато).
Це не перша спроба Китаю розділити ЄС. У 2012 році Пекін створив механізм для зміцнення зв'язків з 16 країнами Центральної та Східної Європи. Але ентузіазм щодо цього механізму поступово згас; країни були незадоволені станом торговельного балансу, а Китай також не зміг виконати обіцянки щодо мільярдних інвестицій. Потім відбулося вторгнення Росії в Україну, що спричинило ширше переосмислення відносин з Пекіном. Балтійські країни офіційно оголосили про своє рішення вийти з механізму, фактично зробивши формат застарілим.
У Белграді Сі на 25-ту річницю бомбардування китайського посольства силами НАТО пообіцяв "ніколи не забути" про цю атаку. Американські ракети вбили трьох китайських журналістів під час удару 1999 року, який Білий дім назвав помилкою і звинуватив у цьому застарілі мапи. Сі, схоже, не відвідав місце колишнього посольства.
На що варто звернути увагу далі
Китай і Франція підписали 18 двосторонніх угод про співпрацю під час візиту Сі. Ймовірно, буде укладено “перемир'я” щодо французького коньяку: Міністерство торгівлі Китаю розпочало антидемпінгове розслідування щодо лікеро-горілчаної продукції з ЄС на початку цього року, що стало відповіддю на розслідування Євросоюзу щодо китайських субсидій на електромобілі в жовтні минулого року.
Сі також заявив, що Китай "вітає" поставки французької сільськогосподарської продукції та косметики, але якщо суперечки щодо надмірних виробничих потужностей Китаю переростуть у торговельну війну, ці сфери можуть легко стати наступними цілями.
Щодо України, то майбутній візит Путіна до Пекіна покаже, наскільки Макрон зміг вплинути на Сі.
Економічний прагматизм Німеччини, лідерські амбіції Франції, недвозначну відданість союзників Китаю та Росії в Європі Угорщини та Сербії — весь арсенал наявних на сьогодні можливостей Пекін майстерно застосовує, аби м’яко просувати власне бачення спільної долі для людства та свої глобальні ініціативи, які так суперечать цінностям західної цивілізації.
А що ж наші європейські партнери? Про настрої й тенденції співпраці деяких країн, що намагаються зберегти вигідні відносини з Китаєм, розповідала кандидат політичних наук Юлія Климишин у статті “Колискова Китаю для Європи”.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google