Колискова Китаю для Європи

Обожнюю концерти симфонічної музики в Китаї. Для мене це — не тільки відшліфовані до бездоганності мелодії, а й театральна роль диригента, який мімікою, рухами та емоціями здобуває повну владу над зачарованою дійством публікою. Сьогодні ця маленька сцена здається проєкцією на велику Європу, яку почасти можна розглядати як зачаровану Пекіном аудиторію. Змучені війною в Україні й економічними негараздами, які вона за собою притягнула, європейці хочуть спокою та повернення до нормального життя з мінімальним набором потенційних ризиків, зокрема й економічних. Саме тому, незважаючи на чітке бачення європейських інституцій, окремі країни Європи поступово піддаються на заманливі пропозиції, якими Китай присипляє їхню пильність.

Насправді м’які підходи є добре продуманою тактикою Пекіна, якому потрібно протистояти дедалі гострішим проблемам, що відокремлюють його від життєво необхідних ринків країн Заходу. Підтримка Китаєм Росії в її війні проти України, величезні торговельні дисбаланси, складнощі з доступом до китайського ринку, так звані надлишкові потужності — все це є далеко не повним переліком перешкод, що заважають Піднебесній повноцінно співпрацювати із західним світом. Для вирішення цих проблем Пекін майстерно застосовує весь арсенал наявних на сьогодні можливостей: економічний прагматизм Німеччини, лідерські амбіції Франції, недвозначну відданість союзників Китаю та Росії в Європі — Угорщини та Сербії. Саме з таким мисленням Китай підходив до візиту федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца (протягом 14‒16 квітня 2024 року він відвідав китайські міста Чунцін, Шанхай та Пекін), і саме таке мислення домінуватиме під час візиту лідера КНР Сі Цзіньпіна до Франції, Сербії та Угорщини (запланований на 5‒10 травня).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сі Цзіньпін у Парижі заявив, що шукає «хороші шляхи вирішення» війни в Україні

Німеччина. Перебуваючи в Китаї, Олаф Шольц обговорив із прем’єр-міністром цієї країни Лі Цяном створення нових точок зростання для співпраці у сферах нових енергетичних транспортних засобів, цифрової економіки, штучного інтелекту та зеленого розвитку, а також заявив, що Німеччина виступає проти роз’єднання й торговельного протекціонізму та готова й далі розширювати співпрацю з Китаєм. Водночас заплановане для обговорення безпекове питання дещо просіло. Німецький лідер не зміг переконати Сі Цзіньпіна вплинути на Росію, натомість почув чотири принципи Китаю щодо українського питання, які в перекладі з китайської дипломатичної мови означають таке: необхідність діалогу з Росією для гарантування європейської безпеки; припинення підтримки України; сприяння ослабленню України, що створить можливість розпочати мирні переговори; зняття міжнародних санкцій із Росії. Водночас голова КНР наголосив на обов’язковій рівній участі України та Росії в потенційній мирній конференції.

Франція. Коли йдеться про питання безпеки, президент Франції Емманюель Макрон не втомлюється повторювати про стратегічну автономію Європи й неприпустимість того, щоб остання стала «васалом США». Цю позицію активно використовує Пекін, аби послабити трансатлантичні зв’язки й досягнути власних цілей у Європі. Так, 27 квітня в телефонній розмові з радником президента Франції з питань зовнішньої політики Емманюелем Бонном член політбюро ЦК КПК та міністр закордонних справ КНР Ван Ї заявив: міжнародне співтовариство очікує, що Китай і Франція сформують спільну позицію щодо основних питань, пов’язаних із миром і стабільністю в усьому світі. А після розмови Міністерство закордонних справ КНР повідомило, що сторони домовилися координувати міжнародні та регіональні питання, які становлять спільний інтерес, зокрема й українське питання. Це різко контрастувало із заявою речника МЗС КНР Ван Веньбіна, який 26 квітня після завершення візиту державного секретаря США Ентоні Блінкена до КНР порадив США припинити спроби звинувачувати Китай і докласти реальних зусиль для політичного вирішення «української кризи».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сі прилетів до Парижу та назвав відносини Китаю та Франції «моделлю для міжнародної спільноти»

Сербія та Угорщина. Після рішення Італії відмовитися від китайської ініціативи «Пояс і шлях» значення Сербії та Угорщини для Китаю ще більше зростає. Тепер ці країни не лише є провідниками в Європі наративів Москви, що дивним чином збігаються з китайським баченням світу, а й розглядаються як певна альтернатива Італії в прокладанні великого китайського маршруту до ЄС. Реалізація проєкту модернізації залізничної лінії Бєлград—Будапешт, що на 85% фінансується китайським банком Exim, може істотно полегшити доступ до європейського ринку для Пекіну. Крім того, останній розраховує, що Угорщина, яка в другій половині цього року перейме ротаційне головування в ЄС, провадитиме прагматичнішу політику щодо КНР.

Незважаючи на поміркований підхід окремих європейських країн до відносин із Китаєм і Росією, усвідомлення реальності російської загрози в Європі зростає, а допомога від країн ЄС залишається одним з основних чинників, що дають змогу Україні вистояти. Водночас величезні потоки європейських коштів і військової техніки допомагають лише підтримувати статус-кво й за умови всебічної підтримки Китаєм агресивних дій Москви виявляються практично безсилими. Усвідомлюючи цю ситуацію, європейські лідери всіма способами намагаються переконати Пекін змінити ставлення до війни в Україні, але досі такі спроби особливих успіхів не мали.

Враховуючи, що ідеологічна основа є найміцнішим складником китайсько-російського партнерства, про що Пекін і Москва із дедалі більшою впевненістю заявляють рік у рік, напевно, марно сподіватися на те, що просто слова ідеологічних опонентів Китаю та Росії матимуть якийсь вплив на лідера Піднебесної Сі Цзіньпіна. За таких обставин єдиним важелем впливу залишається чітка економічна відповідь Пекіну, на яку, вочевидь, іще не готові європейці, котрим наразі комфортніше дрімати під ненав’язливі китайські мелодії. Але допоки музика лунає, Китай тихою ходою просуває власне бачення спільної долі людства та свої глобальні ініціативи, які так суперечать цінностям західної цивілізації, й закладає основу для побудови нового брутального порядку у світі, в якому може бути значно важче спати.

Україна також не хоче відокремлення від Китаю й дуже сподівається, що нормальні відносини між нашими країнами повернуться. Попри всі труднощі нагорі багато китайських громадян добре усвідомлюють геополітичну складність сучасності. Наприкінці квітня на студентському ярмарку до Дня культури в Китаї прості китайці співчували нам, висловлювали підтримку та співали гімн України разом із українськими дівчатами. Але для того, щоб мати змогу розвивати дружні відносини з Китаєм у прийнятному й для України, й для Європи майбутньому, сьогодні важливо обрати правильну позицію щодо Пекіна.