Жорстоке адміністрування

17 липня 2009 року Кабінет міністрів України потішив платників податків нововведенням, що, як свято вірить наш уряд, врегулювало деякі питання адміністрування податку на додану вартість.

Йдеться про розпорядження Кабінету міністрів №838-р «Про регулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість». Зважаючи на все, Кабінет міністрів зарахував питання так званого «адміністрування податку на додану вартість» (насправді ж, зміну одного з істотних елементів податкового законодавства — механізму сплати податку) до організаційно-розпорядницьких або інших поточних питань. Саме останні, відповідно до ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», і мають регулюватися актами Кабміну у формі розпоряджень. На думку уряду, норми, впроваджені зазначеним документом, не мають нормативного характеру. Звісно — адже розпорядження містить у собі лише доручення Державної податкової адміністрації України, що не мають до платників податків жодного стосунку.

Не будучи фахівцем конституційного права України, ризикну припустити, що визнання виправданим або невиправданим внесення сум податковою накладною до складу податкового кредиту платника податків, так само як і встановлення додаткових підстав для проведення податкових перевірок, виходить далеко за межі організаційно-розпорядницьких відносин уряду і ДПАУ. Тому, хоча розпорядження №838-р цілком відповідає духу часу та методам здійснення податкової політики сьогоднішнього складу Кабміну, обрану форму акта складно кваліфікувати інакше як цинізм можновладців стосовно тих невеличких залишків українського бізнесу, які все-таки намагаються вижити в умовах фінансової кризи.

Але морально-психологічний шок платника, отриманий від форми акта, який значною мірою впливає на його податкову політику, поза всяким сумнівом, нівелюється ще більшим шоком від його змісту.

Для розминки Кабмін пропонує (а точніше — зобов’язує) ДПАУ віднести до найвищого ступеня ризику факт подання платником податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкової накладної, виписаної в інший, відмінний від звітного, податковий період. Звичайно, наслідки такої кваліфікації операції безпосередньо для платника мають швидше медичний (у вигляді втрачених назавжди нервових клітин), ніж юридичний характер.

Проте подальші перли розпорядження №838-р уже нікого не оминуть. З 17 липня цього року коригування або уточнення платником податків показників декларації за відповідний звітний податковий період є виправданими лише у разі, якщо вони здійснюються протягом двох місяців з моменту настання граничного терміну подачі відповідної декларації. Іншими словами, якщо ми внесли до податкової декларації за липень податкову накладну з ПДВ за березень, зменшення податкового зобов’язання (збільшення податкового кредиту) на відповідну суму є невиправданим.

На мій погляд, те чи виправдане для нашого Кабінету міністрів внесення сум податковою накладною в декларацію чи ні, особливого значення не має. Головне, щоб така дія платника була законною, тобто такою, що відповідає Закону «Про податок на додану вартість». Адже податкове право, як підгалузь публічного права, на відміну від окремих актів Кабінету міністрів не оперує такими суб’єктивними категоріями, як «виправданість», жорстко й однозначно зобов’язуючи суб’єкта дотримуватися закону. Водночас неважко здогадатися, чого хотів домогтися вищий орган виконавчої влади зазначеним пасажем.

Невиправданість внесення в декларацію сум застарілих податкових накладних повинна мати наслідком виключення відповідних сум за результатами проведення податкових перевірок з наступним донарахуванням платнику сум недоїмки і штрафних санкцій. Чи законна така дія податкової? Звичайно, ні. Чи встоїть податкове повідомлення-рішення, прийняте на такій підставі, у суді? Відповідь — знову ж таки, ні.

Чого ж хотіли домогтися чиновники державної податкової служби таким правилом? Відповідь, насправді, проста. Судова перспектива захисту своїх прав лякає більшість платників, котрі, зціпивши зуби, усе-таки внесуть усі приховані податкові накладні в податкові декларації за поточний період, чим нададуть ДПА цілком законну підставу для проведення позапланових перевірок. Адже у відповідності зі ст.11-1 Закону «Про державну податкову службу», подача платником декларації з негативним значенням ПДВ на суму понад 100 тис. грн. є підставою для позапланової перевірки платника. І зважаючи на ту обставину, що абсолютно законне використання платниками податкових накладних у міру необхідності для зменшення податкового зобов’язання має масовий характер, а в окремих галузях економіки (наприклад у будівництві) є необхідним елементом податкового планування, кількість потенційних об’єктів податкових перевірок збільшиться в рази. А скільки платників податків, уникаючи перспективи позапланових перевірок, просто відмовляться вносити в декларації суми податкового кредиту з ПДВ! Яка економія бюджету!

Але й цього авторам розпорядження №838-р видалося замало. Діючи настільки ж системно, як і цинічно, Кабмін зобов’язав ДПАУ (треба думати, за цілковитої її згоди) у разі коригування або уточнення платником податків показників декларації обсягом 10 або більше відсотків загальної суми податкового кредиту, задекларованих у відповідному податковому періоді, провести за участі підрозділів податкової міліції протягом місяця з дня його (коригування) здійснення перевірку достовірності суми податку на додану вартість, нарахованого та оплаченого на всіх етапах поставки товарів (роботи, послуги).

Зазначимо, що винятковий перелік підстав для проведення виїзних планових і позапланових перевірок визначений уже в згаданій ст. 11-1 Закону «Про дер­жавну податкову службу». Тому навіть при всій повазі до такого високого акта законодавства, як розпорядження Кабінету міністрів, навряд чи Кабмін зміг своїм розпорядженням розширити зазначений перелік. Як і обмежити передбачене законом право платника коригувати свої податкові декларації. Проте, без сумніву, проведення камеральних (невиїзних) перевірок на вищеописаних підставах може мати місце, що, на нашу думку, жодним чином не повинно лякати сумлінного платника податків.

У зв’язку з цим дуже цікавою є участь у таких перевірках підрозділів податкової міліції. Можливо, переважно жіночий колектив податкових інспекцій мудре керівництво вирішило розбавити на час проведення камеральних перевірок мужніми бійцями податкової міліції, щоб урізноманітнити суворі трудові будні податківців? Чи все-таки Кабмін сподівається, що перевірки будуть не лише невиїзними?

«Просто на підставі розпорядження уряду? У порушення закону?! Не може бути!» — скажете ви. «Не впевнений», — відповім я. Адже широта правосвідомості наших чиновників воістину вражає відсутністю меж. Хоча в цьому випадку, напевно, це було б уже занадто.

І на завершення, Кабінет міністрів перевершив сам себе. У пориві нормотворчої гарячки в дусі перших декретів Раднаркому, Кабмін в останньому абзаці диво-розпорядження іменує його «постановою», зобов’язуючи привести у відповідність із розпорядженням (!) нормативні акти податкової адміністрації. Залишається тихо радіти, що кількість абзаців документа було обмежено, адже не приведи Господи, в останніх рядках перлина сучасної нормотворчості могла б перетворитися на закон або навіть на Конституцію, що вже навряд чи викликало б подив з нашого боку.

Правовий нігілізм, відсутність правової культури населення України. Ці шаблонні вирази стали притчею во язицех сучасних чиновників, котрі згадують про них за кожної зручної і незручної нагоди. Коментований акт є ілюстрацією таких захворювань нашого суспільства, які помітні неозброєним оком. І справа вже не в тому, що влада душить ледь живий приватний бізнес своїми новими експе­риментами та ініціативами. Справа в тому, що своїми непрофесійними, цинічними діями влада підриває основи нашого суспільства, розвіює залишки довіри до неї, фактично вбиваючи державність, право і, зрештою, мораль. Чим усе це закінчиться? Навряд чи автори розпорядження №838-р замислюються над цим питанням.