Західний кордон: місцевий прикордонний рух на авто з польською реєстрацією

Знайомий розповів бувальщину, майже анекдот. Школяр старшого класу прикордонного з Польщею села, яке входить у 30-кілометрову зону малого прикордонного руху, попросив батька на день народження подарувати йому легковий автомобіль, аби він міг їздити до 3 на заробітки. Хоч як це прикро, та діти з прикордонних областей нині орієнтуються не на вступ до вищих навчальних закладів, а на перепродаж товарів, і навіть контрабанду.

"Човникарство" стало не просто засобом заробітку - стилем життя десятків тисяч мешканців прикордонних районів Львівської, Волинської й Закарпатської областей. За кордон везуть переважно горілку, сигарети, текстиль, додому - продукти харчування, побутову хімію, техніку, часто вживану, запчастини тощо. Крім того, перевозять товари на замовлення підприємців, які працюють з учасниками малого прикордонного руху вздовж кордону. А це - товари без сплати мита на мільйон гривень, з яких ще й мають повернення податків. Україна від цього нічого не має, проте й зробити нічого не може.

На запитання журналістів, чому "човники" займаються цією справою, люди звично відповідають, що не мають іншої роботи. Проте в органах влади їхні слова заперечують. Кажуть, якби навіть і були робочі місця, жителі прикордонних областей не захочуть там працювати, - вони вже відвикли від справжньої роботи. Тому в деяких районах Львівської області, зокрема Жовківському та Старосамбірському, інвестори не будують жодних підприємств.

Останні кілька років мешканці цієї зони активно використовують для бізнесу автомобілі з іноземною, переважно польською, реєстрацією. Ледь не щодня вони перетинають кордон, нерідко створюючи величезні черги.

Як стверджують експерти, українці скуповують західні вживані автомобілі не від доброго життя, а через великі мита, встановлені державою при перевезенні машини через кордон, через низку протекціоністських заходів, які не дозволяють українцям купувати якісні автомобілі.

Автомобіль з іноземною реєстрацією вирішує всі проблеми прикордонних підприємців. Для цього досить мати знайомих у Польщі або іншій країні, які зареєструють фіктивну фірму й візьмуть українського працівника на роботу з правом користування автомобілем на території України. Єдине, чого вимагає українське законодавство від його власника, - справно кожні 5 чи 10 днів перетинати українсько-польський кордон.

Існує схема, яка дозволяє українцям користуватися автомобілями з іноземною реєстрацією впродовж року. Головна перевага - їх не потрібно розмитнювати, але можна їздити. Тож у Польщі або іншій країні знаходять родича чи близького знайомого, який вписує у технічний паспорт прізвище українця. Далі польський співвласник разом з українським в'їздить на авто в Україну. А рівно через рік виконує цю дію у зворотному напрямку. І так нескінченно.

Сьогодні всіх прикордонних користувачів транспортних засобів із єврономерами умовно можна розділити на три групи. Першу становлять люди, котрі купують автомобілі з іноземною реєстрацією із наперед злочинними намірами. Саме на цих автомобілях найчастіше здійснюються грабунки, розбої, скоюються аварії, наїзди на пішоходів тощо. Власники ввозять їх в Україну, не завжди ставлять на облік, не перетинають кордон у зворотному напрямку впродовж 5-10 днів. Вони можуть скільки завгодно проїжджати повз пост ДАІ, і їх ніхто не спиняє.

Другу групу автомашин з іноземною реєстрацією становлять автомобілі для безмитного перевезення контрафактних товарів, партій сигарет, бурштину, старовинних ікон, картин тощо. З цією метою їх часто спеціально переобладнують. Якщо колись було вигідно торгувати бензином, купували автомобілі з великими баками. Заливали туди якомога більше пального, перевозили в Польщу і зливали, на різниці цін можна було непогано заробляти. Якщо говорити про контрабанду сигарет чи бурштину, то цей бізнес потребує машин зі спеціальними сховками. Митники майже щодня повідомляють ЗМІ про затримання та конфіскацію автомобілів із нелегальним товаром. Але, як свідчать поінформовані джерела, втрати контрабандистів не такі й великі. Адже для цих потреб, вони, як правило, використовують дешеві автомобілі. У разі невдачі за ними ніхто особливо не плакатиме.

Нарешті, третя група - найчисельніша - до 70-80% від загальної кількості машин з іноземною реєстрацією. Її становлять так звані малі перевізники, які діють згідно з чинним законодавством. Букви закону вони не порушують, а його дух - точно! Набір товарів: горілка, сигарети, меблі, побутова техніка, продукти харчування, запчастини до автомобілів та іншої техніки. При цьому у Польщі вони стараються підсадити до себе попутників, що дозволяє збільшити кількість товару.

Можливості малих перевізників сьогодні активно використовують бізнесмени середньої руки. Для цього на території Польщі вони подрібнюють партію товару і передають частинами перевізникам. Після перетину кордону, вже на українській території, товар збирають докупи. Виконавці послуги отримують свої законні 20% заробітку. Головне - все у межах чинного законодавства.

"Порушуються правила добросовісної конкуренції, - каже фінансовий директор ТОВ "Гефелє Україна", голова комітету з питань податків та аудиту ЄБА Ігор Піхурко. - Підприємці, які ведуть легальну діяльність, зіштовхуються з випадками, коли їхні конкуренти без сплати податків завозять в Україну великі обсяги товарів. У результаті, на ринку відбувається демпінг. Наше підприємство реалізує в Україні німецьку меблеву фурнітуру. І також має схожі проблеми. Бо наші конкуренти везуть аналогічні товари, що є на підприємстві, розміщеному в Польщі. Оскільки ж завозять товар без сплати мита (10%) і ПДВ (20%), то нам доводиться конкурувати самим із собою. Адже з товару, завезеного від нашої материнської компанії в Німеччині, ми сплачуємо всі податки. Неодноразово зверталися з цими питаннями до органів влади, на що нам відповідали, що це відбувається у межах закону. Кожна людина має право перевозити певний ліміт товару через кордон. На якийсь час проблема вщухає, а потім відновлюється знову".

На кордоні - без змін

Проблему автомобілів із транзитними номерами вирішувати потрібно. Їх кількість зростає рік у рік. За даними Львівської митниці, впродовж останніх років пасажиропотік на українсько-польському кордоні щороку збільшується в середньому на 10%. За добу в пунктах пропуску у Львівській та Волинській областях українсько-польський кордон перетинає близько 17 тис. осіб. 90% їх - мешканці прикордонних районів, які роблять свій малий бізнес, перевозячи товари через кордон. Головна причина виникнення черг на кордоні - необхідність часто перетинати кордон (раз на 5 або 10 днів) транспортними засобами з іноземною реєстрацією.

Через це на кордоні нерідко утворюються великі черги, що ускладнює рух усього транспорту. Звичним явищем стали перекриття кордону учасниками малого прикордонного руху, незадоволених умовами перетину кордону. Доходить до конфліктів із побиттям людей. "Човники" дбають лише про власні інтереси, нерідко на шкоду іншим людям. Але зміною термінів перетину кордону справу не вирішити.

На думку Львівської митниці, для вирішення питання черг на українсько-польському кордоні необхідні:

- законодавче врегулювання питання ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування;

- запровадження норми перебування за кордоном для громадян, які займаються прикордонною торгівлею;

- внесення змін до ст. 12 Угоди між Кабінетом міністрів України та урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху, з визначенням переліку пунктів пропуску, в яких здійснюватиметься переміщення осіб у рамках цієї Угоди, та включення до нього лише пунктів пропуску, контрольні процедури в яких здійснюються на території Республіки Польща, або припинення дії цієї Угоди взагалі у зв'язку з перспективою запровадження безвізового режиму з ЄС для України;

- розбудова прикордонної інфраструктури (розширення ділянки дороги перед пунктами пропуску, будівництво рокадних доріг, нових пунктів пропуску, розмежування вантажного та пасажирського руху в пункті пропуску "Краківець-Корчова";

- запровадження спільного використання баз даних митниці та прикордонної служби для уникнення дублювання функцій.

Утім, це лише думка представників митниці, на яких тиснуть учасники малого прикордонного руху.

"Проблема набагато глибша, - вважає колишній міський голова міста Рава-Руська Ірина Верещук. - Кількість автомобілів з іноземною реєстрацією в Україні зростає, а Україна з того нічого, крім клопотів, не має. Європейці раді, що можуть сплавляти в Україну свої старі автомобілі. У Польщі, де купують близько 70% всіх іноземних автомобілів, осідають митні податки, кошти від техсервісу тощо. Ситуацію слід змінити докорінно, а всі транспортні засоби мають бути зареєстровані в Україні".

На її думку, щоб українці могли купувати якісні транспортні засоби, Україна має істотно знизити вартість їх розмитнення. Нині розмитнення удвічі-втричі перевищує вартість самих автомобілів. Тож нічого дивного, що більшість українців купують автомобілі з іноземною реєстрацією.

Крім того, надзвичайно складна сама процедура оформлення автомобілів в Україні. Є різні рахунки. Тебе посилають в умовний банк "Дружба", а куди ці кошти йдуть - невідомо. Сплата мита, перша реєстрація, довідка, що автомобіль не виготовлено в країні-агресорі, і таке інше. Ніхто толком не знає, хто її видає й навіщо вона потрібна. Кожен автомобіль має штрих-код, де є вся інформація про нього, аж до робітника, котрий складав цей автомобіль. Досить провести сканером - і відкриється вся його історія.

Питання вочевидь потребує глибшого вивчення і залучення інших учасників процесу. Відомо, що зараз у парламенті лежать 22 (!) законопроекти, які стосуються врегулювання проблеми з так званими транзитними автомобілями, більшість котрих перетинає кордон відповідно до Угоди між Кабінетом міністрів України та урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху.

На думку експертів, жоден із законопроектів, які лежать у парламенті, не вирішує проблему в комплексі. На кожних один-два позитивних пункти є десяток шкідливих норм, які перекреслюють весь закон загалом. Тому в Україні лід створити незалежну робочу групу, яка б проаналізувала всі законопроекти, вибрала з них найцінніше, зібрала пропозиції від інших зацікавлених сторін і винесла на всенародне обговорення. А далі в парламенту, уряду, президента має визріти політична воля для прийняття цього, безумовно, дуже важливого документа. Інакше правила гри знову диктуватиме вулиця.