ЗАГАЛЬНА МОБІЛІЗАЦІЯ

Можливо, у недалекому майбутньому кількість користувачів мобільного зв’язку в деяких регіонах Росії перевищить кількість власників стаціонарних телефонів. За повідомленням газети «Известия», першим таким регіоном уже стала Самарська область — 350 тисяч абонентів трьох стільникових операторів проти 200 тисяч абонентів стаціонарних телефонів. Коли такого співвідношення досягнуть в Україні — не настільки очевидно: навіть якщо українським мобільним операторам удасться подвоїти цього року абонентську базу, довівши її до 4 мільйонів абонентів, їм не вдасться наздогнати «Укртелеком» із його майже 9 мільйонами абонентів.

У Росії зазначена тенденція простежується в основному у великих містах. Услід за Самарою найближчими місяцями паритет стільникового та фіксованого зв’язку настане в Москві та Московській області, Санкт-Петербурзі й Краснодарі — регіонах, де мобільний зв’язок розвивається найуспішніше. Приміром, у Москві та області налічується 5,8 млн. користувачів стаціонарного зв’язку, абонентська ж база стільникових компаній досягла 5,4 млн. За нинішнього зростання кількості стільникових абонентів (плюс 300 тис. у червні), паритет має настати вже найближчого місяця. У Санкт-Петербурзі стільниковим зв’язком користується 1,6 млн. чоловік, а фіксованим — 1,8 млн. У Краснодарському краї, де стільниковий зв’язок розвивається дуже динамічно, компанія «Кубань GSM» має понад 500 тис. абонентів, а до «МегаФону» по всьому Північному Кавказу підключено 240 тис. чоловік. Місцевий оператор фіксованого зв’язку «Південна телекомунікаційна компанія» обслуговує близько 800 тис. абонентів. Українські мобільні оператори не публікують інформації про кількість своїх абонентів у великих містах. Проте, за деякими оцінками, у Києві зосереджено до половини їхніх абонентів, тобто близько мільйона. Водночас міська телефонна мережа налічує трохи більше мільйона номерів. Отож найближчим часом такою ситуацією зможе похвалитися і Київ.

Те, що стільникові оператори наздоганяють операторів стаціонарного зв’язку за кількістю користувачів, має як мінімум дві об’єктивні причини. По-перше, стільникові телефони звичайно є в кількох членів сім’ї, а одного стаціонарного телефону — сім’ї достатньо. По-друге, аналітики вважають, що причина, яка привела до такого бурхливого розвитку стільникового зв’язку, — відсталість фіксованих мереж у країнах СНД. Так, в Україні черга на встановлення телефону становить 2,65 мільйона чоловік. «Укртелеком» має намір ввести таку кількість номерів за 3—4 роки, мобільні оператори — за рік. Крім того, купувати мобілки стимулює і тарифна політика операторів: тарифи «Укртелекому» на місцеві дзвінки після довгоочікуваної ліквідації крос-субсидування місцевих та міжнародних/міжміських дзвінків мають трохи зрости, тарифи ж мобільних операторів неухильно, хоч і повільно, знижуються. До того ж багато експертів, у тому числі й укртелекомівські, дійшли висновку, що телефонізацію всієї країни перспективніше здійснювати з допомогою бездротових технологій — сьогодні це дешевше, ніж створення кабельної інфраструктури.