З миру по нитці — олігархам мільйони

Приватизаційна система загальнонаціонального обману казково збагачує одних і робить жебраками інших

Так, перефразувавши відоме прислів'я, можна сказати про нинішніх українських багатіїв. Ці вихідці з пролетаріату за кілька років "нажили" такі статки, що куди там заокеанським чи європейським товстосумам, чиї маєтності накопичувалися кількома поколінними впродовж століть. Тож і не дивно, що вони, на відміну від своїх закордонних колег, дбають не так про розвиток і модернізацію виробництва, як про виведення капіталів в офшори. А ще - про престижні іномарки для кожного члена сім'ї, заміські маєтки на батьківщині та вілли за кордоном, навчання дітей у найпрестижніших університетах світу. Про так званих міноритарних акціонерів, чиє добро вони, по суті, привласнили, не йдеться.

Звідки взялися багатомільйонні прибутки за такий стислий термін, влада у новітніх товстосумів не питає. А тим часом мільйони громадян, яким свого часу роздали приватизаційні сертифікати, уже втратили надію отримати хоч якусь копійчину від своєї частки майна. Як розвивалася, та й продовжує успішно функціонувати система загальнонаціонального обману, що казково збагачує одних і робить жебраками інших, можна простежити на конкретному прикладі.

Отже, простежимо, куди поділася частка майна конкретного громадянина, і чому власники приватизованого підприємства, в яке він уклав свій сертифікат, роками не сплачують дивідендів за акціями, паралельно нарощуючи свої статки шаленими темпами. Мабуть, передусім про це слід спитати у влади та її контрольних органів. Приміром, у Фонду держмайна, який упродовж перших п'яти років мав стежити за дотриманням усіх зобов'язань так званих інвесторів. Мав, але не стежив. Пред'являти претензії до нього сьогодні вже пізно (сплив термін, протягом, якого це треба було робити). Жаль, але свого часу нинішні обдурені акціонери повелися на листи, що їх у ті роки регулярно надсилали "прихватизатори" з проханням зачекати, доки підприємство "підніметься з колін".

Однак, замість модернізації виробництва, вони поставили на коліна самих міноритарних акціонерів, які тепер можуть нарікати лише самі на себе. А ті, хто витиснув із заводів усе можливе й неможливе, просто знущаються з них. Скажімо, у нашому конкретному випадку акціонерові довелося написати кільканадцять листів на адресу ВАТ "Запоріжсталь", щоб не відписки отримати, а видряпати хоч якусь інформацію про долю своїх акцій. Зокрема в останньому листі сказано: "… нараховані вам дивіденди були відправлені поштовим переказом". Розписано, і коли та що надходило: за 2002 рік нарахування зроблені у 2005-му - 99 копійок; з 2003 по 2006-й - по 2,20-2,46 грн. Причому за останній рік дивіденди нараховано, але не виплачено. За три наступні роки зовсім нічого не виділяли, а за 2010-2011 рр. загальні збори взагалі підсумків не підбивали.

Як вам бухгалтерія? Якщо взяти до уваги, що й згадані вище перекази надходили тільки двічі, то зрозуміло, чому на перші запити акціонера керівництво промислового гіганта відбулося відписками. Замість конкретної відповіді на поставлені запитання, посилаючись на засекреченість інформації, розписало в усіх деталях закон про захист персональних даних. Бо й, справді, ще б хтось довідався, що людині нарахували 99 копійок дивідендів. Ще чого доброго вся країна почала б вимагати свої 99 коп.

Отож у другому запиті, що його роздратований акціонер надіслав уже з принципу: хто кого доконає, - переможцем знову вийшло підприємство. Цього разу відповіді по суті не дали через те, що в листі не вказаний його порядковий номер. Зазначу: це при тому що лист надісланий від приватної особи. Довелося, знущаючись, написати №1576… і лише після цього отримати "розсекречену" вищезгадану інформацію за підписом О.Рубана. Витратив цей добродій на листування з акціонером у кілька разів більшу суму, ніж усі нараховані за багато років дивіденди (лише один рекомендований лист коштував тоді понад п'ять гривень).

Власники найбільших пакетів акцій ВАТ "Запоріжсталь", а їх, згідно з даними, що містилися на той час в інформаційній базі комісії з цінних паперів та фондового ринку, не бракувало: підприємство з iноземною iнвестицiєю ТОВ "Київ Секюрiтiз Груп" (компанія володіє 647 тис. шт. акцій на суму майже 162 млн грн, або 24,5%), українське підприємство ТОВ "Мiдланд Кепiтал Менеджмент" - понад 11% акцій на 74 млн грн, німецька компанія "Глобал Стiл Iнвестмент Лiмiтед" (Global Steel Investments Limited) - понад 12% акцій загальною вартістю 81 млн грн. Значним пакетом володіє ТОВ "Запорiжсталь-РС" і має у своєму порфелі 20% акцій вартістю 144 млн грн. В українського ТОВ "Галс-Iнвест" - 17% акцій "Запоріжсталі" на загальну суму близько 113 млн грн. Виходить, усі вони забули про своїх міноритарних акціонерів. Бо, хоч порядок розподілу прибутку формально належить до компетенції загальних зборів акціонерів, фактично вони підконтрольні власникам великих пакетів. До того ж малі акціонери у цих зібраннях участі не беруть, оскільки сама поїздка до Запоріжжя коштує в кілька сотень разів більше, ніж нараховані за 10 років дивіденди.

А тим часом на сайті підприємства пишуть, що ВАТ "Запоріжсталь" посідає одне з провідних місць у металургійній галузі України і входить до складу найбільшої гірничо-металургійної компанії - Групи Метінвест.

Комбінат виробляє сталевий гарячекатаний рулон і лист, холоднокатаний лист і рулон з вуглецевих, низьколегованих сталей, гнутий профіль, а також сталеву стрічку й чорну жерсть. Висока якість продукції підприємства підтверджується попитом на неї на внутрішньому й зовнішньому ринках. Вона затребувана більш ніж у 50 країнах світу - від Туреччина до Нігерії.

Скажімо, у 2013 р. комбінат виробив 3,2 млн тонн чавуну, 3,8 млн тонн сталі і 3,2 млн тонн прокату. У загальній інформації на сайті підприємства сказано, що комбінат входить до рейтингу 80 найкращих підприємств світу, виробляє майже 11% чавуну і сталі, а також 29,4% листового прокату в Україні.

Звіт за 2014 р. взагалі вражає, особливо коли порівнювати з 2013-м: виручка від реалізованої продукції становила 22 млрд 110 млн грн, чистий прибуток - 1 млрд 120 млн. У прес-релізах, поширюваних у ЗМІ, зазначається, що зросли всі виробничі показники. Зокрема випуск чавуну збільшився на понад 9%, сталі - на 3,8%, прокату - на 5%. Однак, попри такі виробничі показники, фінансова звітність підприємства (вона розміщена на сайті комбінату і доступна всім бажаючим) ні за успішний 2014-й, ні за провальний 2013-й жодної надії міноритарним акціонерам не дає. Звіти за ці роки свідчать, що їм нічого розраховувати навіть на згадані вище 99 копійок. У фінансових документах, із посиланням на незалежних аудиторів, чорним по білому написано: чистий прибуток на одну просту акцію у 2013 р. становив 0,003 тис. грн, а у 2014-му - 0,424. У графі дивіденди в обох випадках порожньо. Тож і не дивно, що і в 2012 р., коли генеральним директором комбінату став Ростислав Шурма, не йшлося не лише про дивіденди, а навіть про знущальні листи до міноритарних акціонерів із запрошенням на загальні збори.

Правда, нинішнього року такий лист усе ж надійшов. Однак на позачергових зборах ні про виробничі показники, ні про дивіденди мови не було. Як зазначено в опублікованому на сайті підприємства акті зборів, діяльність підприємства привели у відповідність до закону про акціонерні товариства, змінили його назву, схвалили новий (уже 16-й за ліком) статут, а також обрали "нового" директора - Ростислава Шурму.

Після цього в кишенях ошуканих злодійською приватизацією громадян копійки не задзвеніли. Зате на рахунках олігархів мільйони не перевелися, у тому числі й у власника "Запоріжсталі", який постійно нарощує свої статки і не випадає зі списку Форбс, попри всі кризи та війни. Грошей вистачає й на створення благодійних фондів, допомога з яких розподіляється на власний розсуд засновників. Тисячі простих акціонерів теж хотіли б стати благодійниками під час війни, спрямувавши свою допомогу зовсім в інше русло. Але їм дивідендів зась.