Вахе Тороссян: «Держава може розглядати інформаційні технології як витратний інструмент. А може — як стратегічний актив»

За даними дослідної компанії IDC, рівень комп’ютерного піратства в Україні становить 83%. Це означає, що на 83% із 15 млн. комп’ютерів, що працюють у країні, встановлено хоча б одну нелегальну копію якогось програмного забезпечення, за котру краще було б заплатити. В основному це продукти компанії Microsoft — Windows і Office, компанії Adobe — Photoshop, Illustrator і Pagemaker, а також інших виробників, зокрема й ігор.

Так історично склалося, що Microsoft стала одним із двигунів боротьби з комп’ютерним піратством в Україні та Росії. Усі пам’ятають 2001 рік, коли численними комп’ютерними клубами прокотилися міліцейські облави, які шукали піратські копії Windows і нещадно штрафували за їх наявність. П’ять років тому компанія також ініціювала програму пільгової легалізації програмного забезпечення в школах і державних установах. Відтоді ця програма не просунулася ні на крок, однак щороку хтось із Microsoft відвідує Україну, щоб терпляче спитати, як справи.

У травні президент Microsoft Стів Балмер розмовляв про це з Юлією Тимошенко. На початку вересня Київ відвідав віце-президент компанії по регіону EMEA Вахе ТОРОССЯН. Розмова з ним — не тільки про піратство, а й про перспективи інформаційних технологій у нашій країні.

— Наскільки високий рівень піратства в Україні порівняно з країнами Східної Європи і СНД і яка методика його визначення?

— Якщо ми візьмемо ширшу картину, Центральну та Східну Європу, 32 країни, то в середньому по них він досягає 70—71%. Якщо порівнювати Україну з цими країнами, то рівень піратства в ній за останні три роки знизився з 91 до 83%.

Для визначення рівня піратства ми звертаємося до кількох організацій і асоціацій у цій галузі — наприклад, BSА, IDC. Тут потрібно зазначити, що вони, швидше, вивчають рівень піратства серед підприємств, а не серед споживачів. Це й малі підприємства, і дуже великі, включаючи держсектор. І до цієї статистики можуть не потрапляти люди, які використовують піратські продукти на своїх ПК удома.

— Чи досліджувалася структура піратства за секторами економіки?

— У таких галузях економіки України, як телекомунікації, банківський і фінансовий сектор, страхові компанії, рівень піратства досить низький. Та якщо спуститися на рівень малого бізнесу, то тут ми знайдемо найвищий рівень піратства.

Схеми поведінки бувають різними. Наприклад, ви купуєте комп’ютер, і продавець пропонує встановити вам Windows і Office. Однак ви точно не знаєте, чи платите ви за ліцензію. Отже, багато хто стають піратами мимоволі.

— Однією з причин поширення піратства називають високу ціну продуктів Microsoft. Чи планує компанія в країнах СНД робити продукти дешевшими, щоб збільшити ступінь їх легального використання?

— Не знаю, чи існує такий рівень цін, який привів би до нульового піратства. До речі, досить часто піратству піддаються дешеві продукти, наприклад, у гральній індустрії. Водночас ми маємо обгрунтовано підходити до співвідношення «ціна — цінність для користувача». Наприклад, ми пропонуємо спеціальні ціни для шкіл і університетів, знижки від обсягу закупівель для підприємств. Можливо, ви не побачите цих цін на прилавках магазинів, але вони точно є.

У піратства багато причин, і не тільки цінових. Їх потрібно розглядати в комплексі. Основне — щоб люди почали розуміти, що таке право інтелектуальної власності.

Наприклад, кілька годин тому я зустрічався з компаніями венчурного капіталу. Річ у тім, що багато розумних людей, інженери, програмісти, хотіли б працювати в Україні, а не на Заході, і розвивати тут свої ідеї. Та вони не можуть цього робити, тому що тут їхні розробки ніяк не захищені.

— Microsoft ще кілька років тому ініціював програму легалізації програмного забезпечення в держорганах. Чи є хоч якісь проміжні результати?

— У травні ми зустрічалися з прем’єр-міністром і керівниками різноманітних відомств, підписали з ними меморандуми про порозуміння. Було створено робочу групу з легалізації і прав інтелектуальної власності. Це питання порушують уже кілька років. Можна сказати, що його багато обговорювали, але насправді дуже мало було зроблено. Та нині, як із нами погодилася прем’єр-міністр, хтось має подати приклад, щоб провести легалізацію в усій країні. Сподіваюся, уперше за довгі роки це питання почне реально вирішуватися.

— На яку суму в держорганах використовується нелегальне ПЗ Microsoft?

— Ми не знаємо. Ми погодилися з урядом, що спочатку проведемо аудит. До цього навряд чи можна говорити про якісь цифри. Однак, вважаю, рівень піратства в держустановах мало відрізняється від середньої по країні цифри.

— Не могли б ви розповісти про досвід держорганів у європейських країнах з установки якихось комплексних рішень Microsoft, наприклад, систем електронного документообігу, е-government? Чи є надія, що такий досвід з’явиться і в Україні?

— Ми працюємо з багатьма урядовими установами. Однак річ у тім, що Microsoft не продає повністю вертикальних рішень для електронного уряду. Це роблять наші партнери, і ми їм у цьому із задоволенням допомагаємо. Такий досвід у нас є в Східній Європі та СНД. Наприклад, у Балтійських державах, де дуже високий рівень технологій електронного управління. У Вірменії, Азербайджані, Узбекистані, Грузії.

В Україні інтерес до деяких наших рішень виявило Міністерство внутрішніх справ, і ми підписали з ним відповідний меморандум. Міністерство охорони здоров’я зацікавилося системами автоматизації лікарень, аналізу особистої інформації пацієнтів для узагальнення статистики та вироблення оптимальних рішень з лікування.

У Міносвіти питали про спеціальні безплатні навчальні програми, які навчають студентів можливостей інформаційних технологій. 3 вересня я відвідав київську школу №38, де ми відкривали навчальний рік із такою системою. Програма дуже цікава, дуже проста, і ніякого комерційного інтересу компанії в цьому немає.

Чому уряди багатьох країн насамперед цікавляться електронною охороною здоров’я та освітою? Країни, в яких недостатньо природних ресурсів, хочуть інвестувати в освіту, тому що вважають, що саме мізки стануть їх основними ресурсами. Це дуже важливо для їх майбутнього.

Ще один цікавий приклад. Мери міст і уряди регіонів потребують налагодження прозоріших відносин із громадянами. Серед можливих рішень — зв’язати національний урядовий веб-сайт із такими сайтами мерій.

У Росії, наприклад, у Самарі, ми зустрічалися з мером, і він був зацікавлений у підвищенні рівня надання послуг жителям. Річ у тім, що дуже багато людей намагаються додзвонитися до міської адміністрації, до мерії, і при цьому їм потрібно довго чекати на телефоні. Було запропоновано присвоїти кожному дзвінку вхідний номер, зареєструвати його. Щоб люди могли простежити на веб-сайті долю свого дзвінка і знали, коли буде по ньому реагування. Це дуже здоровий і корисний тиск на міську владу.

Найцікавіше, що мер сприйняв це не як погрозу, а як трамплін для майбутніх виборів: поліпшивши спілкування з громадянами і збільшивши надання їм послуг, він одержував більше шансів на перемогу.

— Впроваджуючи такі рішення в інших країнах, ви не могли не помітити, що в кожній із них є певна стратегія впровадження інформаційних технологій у державні органи. Щоб їхні веб-сайти, системи електронного документообігу тощо мали певний стандарт. Чи помітили ви таку стратегію в Україні? Могли б дати якісь рекомендації з її поліпшення?

— Державний сектор стає дедалі важливішим напрямом у діяльності Microsoft. Хоча лише два роки тому наші зусилля на цьому напрямі були мінімальними.

Microsoft, завдяки своєму становищу і досвіду, вже може виступати як партнер і радник, а не як продавець. У нас є група консультантів, які постійно присутні в кожній країні. Вони можуть допомогти не тільки дер­жаві, а й будь-якій компанії побудувати свою IT-стратегію.

У компанії є методологія оцінки того, що означають інформаційні технології для того чи іншого підприємства. Умовно кажучи, на крайній лівій позиції цієї шкали підприємство розглядає програмне забезпечення як інструмент своєї діяльності, з яким пов’язані витрати. Крайня права позиція — коли організація розглядає інформаційні технології як свій стратегічний актив, що становить частину її капіталу. Впродовж свого життєвого циклу кожна організація переміщується від крайньої лівої позиції до крайньої правої.

Звичайно, деякі з них ніколи не зрозуміють, що інформаційні технології — це їхній стратегічний актив. Однак деякі вже розуміють. Отже, ми могли б попрацювати з українськими держорганами, щоб збагнути, на якому етапі розуміння значення інформаційних технологій перебувають вони та в якому місці шкали хочуть перебувати.

— Країни Балтії — зразок із впровадження IТ у державні структури для всієї Європи. Багато в чому саме тому там було прийнято політичне рішення впроваджувати ці системи в усі сфери життя. Як ви гадаєте, може, проблема України в тому, що тут нікому прийняти таке політичне рішення?

— Країни Балтії — маленькі. Або, наприклад, Сінгапур, де мені довелося пожити і де теж високий рівень розвитку e-government. Там це зробити легше, ніж у більшій країні. Та це також і питання пріоритету. Якщо найбільший актив, який у вас є, — це мізки ваших громадян, то найкращий спосіб його збільшити — щоб найкращі люди вашої країни використовували інформаційні технології. І щоб держава показувала приклад того, як це працює.

Я, звичайно, не можу говорити за Українську державу, але сподіваюся, що в Україні є можливість продемонструвати такі приклади. Йдеться не про те, щоб розв’язати всі проблеми раз і назавжди. Це можна робити поступово, і застосування технологій тут дуже важливе.

Що ж до поетапних рішень, то ми маємо великі можливості в частині взаємодії систем, побудованих на наших платформах. Тобто будь-який локальний проект, наприклад, веб-сайт чи система електронного документообігу якогось міністерства, завжди матиме можливість взаємодіяти з проектами, реалізованими в інших організаціях. Не кажучи вже про сумісність із системами попередніх і наступних поколінь.

Ми бачили, що наші пропозиції були прийняті прем’єр-міністром та іншими міністрами, які були присутні в травні на переговорах. І це — хороший знак наявності волі уряду використовувати інформаційні технології. Та чи будуть рішення про впровадження електронного уряду приймати в найближ­чі кілька місяців — цього я вам не можу сказати.

— Час від часу експерти висловлюють думку, що українська економіка не надто наражається на основні загрози інформаційній безпеці — вірусні і хакерські атаки, крадіжку персональних даних, тому що рівень розвитку високих технологій у країні досить низький. Як ви вважаєте, ми вже досягли того рівня, коли ці загрози стають значущими?

— Нині в Україні зареєстровано 10 млн. користувачів Інтернету, постійно збільшується і кількість користувачів ПК. Індустрія високих технологій зростає на 40% на рік. Ринок стає зрілим. І, я вважаю, ви абсолютно праві: настав час зайнятися безпекою інформаційних технологій.

Якщо ви купите будинок, побудований з поганої цегли, він зруйнується. Це серйозне питання, коли йдеться про безпеку економіки, на 80% побудованої на нелегальному ПЗ. Наприклад, в інших країнах виникають серйозні скандали, коли зламують бази даних кредитних карток чи крадуть іншу приватну інформацію. Або комерційні секрети потрапляють до рук конкурентів. Також є питання безпеки дітей, які перебувають в Інтернеті. Тому я думаю, що уряд має перейнятися інтересами інформаційної безпеки держави загалом та її громадян.

Ми можемо запропонувати відповідні програми безпеки для уряду. Наприклад, ми надали дер­жавним органам можливість отримати доступ до вихідних кодів Windows і деяких інших продуктів Microsoft. Щоб вони могли одержати повні гарантії безпеки щодо використання нашого ПЗ, особливо коли справа стосується державних секретів, питань оборони та безпеки країни.

— Надаючи держорганам частину вашого коду, ви не боїтеся, що його вкрадуть і використають нелегально?

— Річ у тім, що цю програму безпеки для уряду надають не в усіх країнах. Тобто Україна вже має деяку довіру. Крім того, цей код видається через спеціальну процедуру. Тому ми вважаємо, що він перебуватиме в надійних руках, тобто саме в тій організації, якій його видали. І не бачимо ризику зловживань. Довіра — це перший крок для будь-якого розвитку.