Усі ми фірми місцеві. Левова частка у виробництві комп’ютерів належить вітчизняним складальникам

Зростання ринку персональних комп’ютерів (ПК) в Україні 2005 року порівняно з попереднім роком становило 28%. Такими є результати дослідження, проведеного компанією IDC.

Усього було продано 1 млн. 84 тис. комп’ютерів. Великої популярності набули десктопи, або настільні ПК. За ними 85,6% продажу. Ноутбукам належить 13,2% ринку, ще 1,2% — серверам. При цьому можна зазначити, що частка ноутбуків прискорено збільшується. Так, 2005 року порівняно з 2004-м кількість проданих ноутбуків зросла на 174% і становила 143 тис. шт. (за рік ринкова частка зросла з 6,2 до 13,2%). Досить важливу роль у популяризації ноутбуків відіграє їхня постійно знижувана вартість і збільшувана функціональність.

В Україні торік було продано 928 тисяч настільних ПК. Зростання порівняно з 2004-м становило 18%. (Щоправда, 2006 року аналітики очікують уповільнення темпів зростання ринку десктопів до 15%.) На динаміку ринку вплинули домашні користувачі. Адже їх в Україні стало більше удвічі. І якщо 2004 року ними було куплено усього 20,5% ПК, то 2005-го — вже 40,1%. На піднесенні і роздрібний продаж: його частка зросла з 15 до 20%.

Серед виробників визначилася десятка лідерів, які за сукупними обсягами продажу займають майже половину ринку. Це компанії «АМІ», «Версія», «Діавест», «Еверест», «ІНКОМ», К-Trade, «Квазар-Мікро», «МКС», «Навігатор», «Фокстрот». Вони 2005 року в сумі продали 315 тис. ПК (по 18—45 тис. кожна компанія). Це близько 41% від усього обсягу продажу.

Узагалі український ринок десктопів характеризується монополією вітчизняних виробників, що в даному разі є втішним фактом. Їм належить 97,2% ринку! Тоді як, приміром, в Угорщині цей показник становить 52,3%, а в Чехії — 58,7%.

У чому ж причина того, що український споживач віддає перевагу продукції рідного виробника, а не іноземного? Звісно ж, не у надзвичайній любові до всього українського. Так відбувається насамперед тому, що світові бренди просто ще не добралися до нашого ринку. Аналіз ситуації свідчить: що більш розвинений ринок у якійсь країні, то краще на ньому представлені глобальні лідери. З них поки хіба що Hewlett Packard рішуче заявив про свої плани щодо входження на український ринок.

Водночас комп’ютерний ринок дуже динамічний і це теж позначається на продажу. Час знецінює раніше випущені комп’ютерні компоненти не стільки через фізичний знос, скільки за рахунок морального старіння. Західні бренди виробляють свою продукцію далеко за межами України. Її потрібно довезти до нашої країни, що потребує додаткових витрат коштів і... часу. За час доставки вона уже встигає дещо застаріти і, відповідно, подешевшати.

Крім того, комп’ютери західного виробника влаштовані так, що погано піддаються модернізації. Українські ж споживачі на найсучаснішій техніці вітчизняних виробників можуть без проблем і відчутних витрат заміняти застарілі блоки. Досить важлива перевага багатьох вітчизняних компаній — вони є виробниками і продавцями в одній особі. Це дозволяє безпосередньо контактувати зі споживачами і гнучко реагувати на їхні запити. При цьому ціновою перевагою перед західними брендами є можливість вибудовувати коротші ланцюжки між виробниками окремих компонентів і кінцевим покупцем інтегрального продукту.

У результаті ПК української марки не відрізняється від західної за якістю, а іноді й перевершує її, особливо щодо оперативності реагування на зміни ринку. Тому і споживач віддає перевагу своєму рідному виробнику.

А от у секторі ноутбуків погоду досі роблять глобальні бренди. Лідером на українському ринку є Samsung із часткою в 18,9%, далі йдуть Asus (18,6%) і Acer (18,3%). Вітчизняні складальники в сумі покривають частку в 10,5%. У даному разі споживачі віддають перевагу вищій надійності й ергономічності іноземних моделей. Крім того, ноутбуки українських виробників практично знаходяться в тому ж ціновому діапазоні, що й моделі іноземних компаній.

Нинішнього року аналітики прогнозують збереження тенденції до збільшення частки ноутбуків, а от у секторі десктопів і цього року не передбачається експансії іноземних компаній. Тож вітчизняні виробники можуть нарощувати потужності і навіть планувати вихід на ринки суміжних країн, хоча конкуренція там набагато гостріша.