«УКРТЕЛЕКОМІВСЬКІ» КОШТИ БЮДЖЕТОВІ НЕ ПОТРІБНІ

Порядок денний запланованих на найближчу п’ятницю, 16 квітня, чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» майже не відрізняється від заявленого попереднім керівництвом компанії. Тим, яке пішло з неї внаслідок позачергових «зборів одного акціонера» 17 лютого. Питання, на них винесені, стосуються в основному подальшої оптимізації корпоративної структури оператора, покликаної ще збільшити його інвестиційну привабливість. Правда, назвати ці зміни передпродажними важко. Оскільки в очікуванні продажу 42,86% акцій компанії перебіг часу набув нелінійно-циклічного характеру, і поняття «перед» і «після» стали надто відносними...

Отже, основні рішення, що очікуються на зборах акціонерів. Одне з найпринциповіших торкатиметься затвердження реєстратора для ведення реєстру власників іменних акцій ВАТ «Укртелеком». Сьогодні ці функції виконує товариство з додатковою відповідальністю «ЕНСТІ-Трансфер». Нагадаємо, що наприкінці січня спостережна рада «Укртелекому» на чолі з Сергієм Льовочкіним направила у ФДМУ подання про розірвання з товариством генеральної угоди на ведення реєстру акціонерів. Це мотивувалося відмовою реєстратора розпочинати якісь практичні кроки зі скликання лютневих зборів акціонерів.

«ЕНСТІ-Трансфер» пов’язують з ім’ям колишнього керівника «Укртелекому» і його спостережної ради Станіслава Довгого та його партнера Сергія Січкаренка. До речі, поговорювали, що в завдання останнього на посаді керівника «Укртелекому» входило забезпечення гарантій збереження інтересів Довгого в компанії через контроль над веденням реєстру акцій. Сьогодні ніхто не сумнівається в тому, що тінь Довгого назавжди покине «Укртелеком».

Буде новий реєстратор близький до донецьких ділових кіл чи до банків, у спостережну раду яких входить або входив Льовочкін-молодший, — побачимо. Спільний напрям прогнозів можна вибудувати, приміром, проаналізувавши історію зі зміною за рішенням спостережної ради продавця опціонів ВАТ «Укртелеком». Нагадаємо, починаючи з 2001 року, ці функції покладалися на ТОВ «Міжрегіональна фінансова компанія», чиїм першим керівником був давній приятель С.Довгого Михайло Левченко. До речі, крім опціонів, компанія була ще й найпомітнішим оператором вторинного ринку акцій ВАТ «Укртелеком». І сконцентрувала, за словами її нинішнього керівника Ігоря Мазепи, їх близько 5% (із 7,2%, викуплених за пільговою підпискою). З 12 квітня на продаж опціонів «Укртелекому» знову уповноважено ЗАТ «Фундація індустріального розвитку». Нагадаємо, «ФІР» уже була «випускаючим» опціонів «Телекому» з лютого 2000-го, тоді, коли галуззю зв’язку керував Олег Шевчук, і завершила свою діяльність на цій ниві у вересні 2001-го, незабаром після його відставки.

Нині опціони «Укртелекому» розміщатимуться на УМВБ, а не на ПФТС, страхувати ризик невиконання зобов’язань по них, як і раніше, уповноважено ЗАТ СК «Кредо-Класик». Запланований обсяг випуску опціонів на нинішній рік — 79,5 млн. грн.

Інше цікаве питання порядку денного зборів акціонерів «Укртелекому» — затвердження голови правління компанії. Збори 17 лютого, які вважали себе цілком легітимними, не ризикнули цього зробити, і Григорій Дзекон залишився в.о. Швидше за все, хотіли придивитися до нього на новій посаді. Хоча літери «в.о.» перед титулом Дзекона і породжували масу чуток про «тимчасовість» його постаті в «Укртелекомі», найшвидше, вони так і залишаться чутками. Дзекон — тямущий менеджер і досить амбітний для того, щоб обіймати посаду керівника найбільшого оператора зв’язку (на відміну від свого попередника, який виконував, швидше, функції спостерігача).

Звісно, у перспективі з Дзекона може вийти навіть другий Довгий, свого часу теж призначений на цю посаду як тихий «науковий керівник». Та наразі Григорій Борисович усіх влаштовує. Крім численних незадоволених, які з’явилися після «оптимізації корпоративної структури компанії», що заслуговує на окрему розповідь і проявилася в масштабному скороченні кількості підрозділів та працівників центрального апарату. Багато зі «скорочених» — чиїсь родичі та друзі — побігли скаржитися в досить високі кабінети, і багато хто навіть отримав якісь обіцянки типу «як призначили Дзекона, так і знімуть».

До речі, про обіцянки. Пригадується, затвердження Сергія Січкаренка керівником на липневих торішніх зборах акціонерів «Укртелекому» на п’ять років подавалося як «гарантія стабільної роботи компанії на тривалий термін», проте абсолютно ніякого значення для досягнення цієї самої стабільності не мало.

Частина питань порядку денного майбутніх зборів акціонерів «Укртелекому» має технічний характер. Наприклад, затвердження положень про кожну філію ВАТ «Укртелеком», зокрема про їх структуру (про наслідки див. вище). Чи виведення до складу окремої дирекції вузлів спецзв’язку, що обслуговуються компанією і не підлягають приватизації. Реорганізація і зміна назви ЗАТ «Утел», як запевнили керівники «Укртелекому», зведеться до вилучення з неї слів «спільне українсько-американсько-німецько-голландське підприємство» (за фактом 100-відсоткової власності «Укртелекому» в «Утел»). Щоправда, це рішення має бути затверджене ще й на зборах акціонерів самого «Утелу», які, з ініціативи єдиного акціонера, перенесено на 11 травня.

Чи дозволять «Утелу» у дві з половиною тисячі разів збільшити свій статутний фонд (із 0,514 млн. гривень до 1 285,592 млн.) — питання відкрите, і навряд чи воно вирішуватиметься на зборах, які мають відбутися у травні: принаймні на порядку денному його поки що немає. А ось на СП «Інфоком», 51% акцій якого володіє «Укртелеком», чекає кардинальніша реорганізація — у ЗАТ. Це питання також внесене до порядку денного на 16 квітня. Слід зазначити, що ще позаминулі збори акціонерів дали добро на викуп в іноземних партнерів їхньої частки в «Інфокомі». За майже рік, що минув відтоді, ці плани так і залишилися планами.

Отже, можна дійти висновку, що сьогодні (і в найближчі два тижні) спостерігаються найсприятливіші умови для купівлі стратегічними інвесторами 42,86% акцій ВАТ «Укртелеком». А саме — тиша і спокій у компанії. Її керівник — суто оперативний менеджер, який не володіє важелями для прийняття справді стратегічних рішень. Вони зосереджені в голови спостережної ради. Який, у свою чергу, поки що є гарантією інтересів «сім’ї» у майбутній приватизації. До речі, призначений услід за Дзеконом заступник голови правління ВАТ «Укртелеком» із питань корпоративних прав Артемій Єршов — однокурсник Сергія Льовочкіна по наргоспу й партнер із банківсько-спостережного бізнесу. У такій самій «зв’язці» (Льовочкін очолює спостережну раду, а Єршов — перший заступник голови правління) вони працювали й в Ощадбанку.

Однак замість того, щоб користуватися моментом, голова ФДМУ Михайло Чечетов заявляє, що сьогодні, з погляду наповнення бюджету, гострої потреби в продажу національного оператора немає. З одного боку, з огляду на підвищення мінімальної зарплати та інші бюджетні нововведення, це дуже сумнівно. А з другого — уже скільки років поспіль «Укртелеком» вносився до планів приватизації, і від нього залежало значно більше. З третього — дотриматися інтересів «сім’ї» у приватизації «Укртелекому» можна лише до виборів; якщо, звісно, цим не пожертвують.

Роад-шоу, проведене в Ганновері 23 березня, не виявило ажіотажу потенційних інвесторів стосовно компанії. Тим паче що вартість угоди Чечетов назвав приблизну — «близько мільярда доларів». Не надавши при цьому жодних економічних обгрунтувань цієї суми. Як свідчили очевидці, складалося враження, що представники можливих інвесторів прийшли на захід із увічливості. Отже, розраховувати «впродовж місяця» (тобто до 23 квітня?) на їхню реакцію навряд чи доводиться. Головними кандидатами на роль покупців, як і раніше, вважаються російські компанії — «Система», «Связьинвест» і «Альфа-Групп».

Щоправда, «Связьинвест» нині втрачає одного з головних інвесторів — Джорджа Сороса. Той заявив про готовність позбутися своєї частки в ньому і назвав це вкладення «одним із найбільш невдалих». Російські експерти висловлювали думку, що робить він це з метою купити активи в іншій російській телекомунікаційній групі.

Нагадаємо: 1997 року контрольована Соросом кіпрська компанія Mustcom купила 25%+1 акцію «Связьинвеста» за 1,85 млрд. дол. Хоча, на думку експертів, Сорос продасть свою частку в «Связьинвесте» з втратами, виручить він за неї, у кожному разі, понад мільярд. Саме вистачить на купівлю частки в «Укртелекомі» за ціною Чечетова.