Телекомунікаційний ринок: рік несправджених очікувань

Лідери ринку залишилися лідерами, аутсайдери — аутсайдерами. Нові тенденції, наприклад, зміни в законодавстві, ще не привели до істотних змін у ринкових розкладах. Однак у новий рік галузь зв’язку входить із не меншою кількістю інтриг, аніж входила в рік нинішній (див. «ДТ» №51 від 30 грудня 2005 р.).

«Укртелеком» — усе теле... і теле...

Попри запевняння глави держави річної давнини, держоператора так і не продали. Можна прогнозувати, що і включення його до програми приватизації на 2007 рік (до речі, уп’яте) не призведе до очікуваного результату. Причини все ті ж самі. Політичні — занадто велика увага до цієї операції найширших прошарків політикуму, надто багато людей готові використати її для власного піару, а гроші люблять тишу. Економічні — фінансові показники компанії неухильно падають, наступного року вона взагалі планує бути збитковою. А отже, потенційні покупці будуть зацікавлені скидати ціну. Але скинути її не дадуть політики.

Як уже неодноразово писало «ДТ» (наприклад, №47 від 3 грудня 2005 р.), якщо «Укртелеком» продадуть дешевше від «Криворіжсталі», буде жахливий скандал, а дорожче його не продати. Патова ситуація.

Однак за останній рік у становищі компанії на ринку відбулися певні зміни. По-перше, її керівництво оголосило спочатку про різке зниження прибутковості, а потім про планову збитковість «Укртелекому» 2007 року (див. «ДТ» №39 від 14 жовтня і «Бизнес» №52 від 25 грудня ц.р.). При цьому доходи компанії змінюються мало, а витрати на впровадження нових перспективних технологій, того ж мобільного зв’язку третього покоління UMTS, планується покривати за рахунок кредитних коштів.

Заяви про збитковість можуть робитися з метою показати необхідність якнайшвидшого продажу для порятунку компанії — фактично, її санації. Зрозуміло, що компанію зі стрімко падаючими фінансовими показниками дорого не куплять. Можливий ще один варіант санації — якнайшвидший розпродаж неосновних фондів «Укртелекому»: земель, будівель, об’єктів соціальної інфраструктури. Їхня балансова вартість не така вже й велика, а от ринкова, котру ніхто не оцінював, цілком може виявитися порівнянною з вартістю «Криворіжсталі». Природно, продаватимуть за балансовою, строго відібраним фірмам, які вже перепродадуть за ринковою...

Другої зміни в компанії так і не відбулося. «Укртелеком» не став мобільним оператором і не розпочав комерційну експлуатацію мережі UMTS. Хоча відповідно до ліцензійних умов він повинен був зробити це протягом року, тобто до 1 грудня. Попри порушення, НКРЗ ліцензію у нього не забрала. Не дала, щоправда, й іншим. За деякими даними, існує неофіційна домовленість, що нові UMTS-ліцензії буде видано не раніше, аніж через рік після початку роботи «укртелекомівської» мережі.

Нині окремі ділянки мережі вже розгортають. Початок тестової експлуатації намічено на березень, комерційної — на квітень. До кінця 2007 року держоператор планує набрати 500 тис. абонентів. Втім, такі плани були і на рік, що минає. Тому стане «Укртелеком» мобільним оператором, чи 2007 рік теж пройде під знаком розмов і залучення коштів — побачимо.

Покоління третє, не останнє

Доля третього покоління мобільного зв’язку в Україні стане ще однією з інтриг наступного року. Нагадаємо про один термінологічний казус. Вважається, що єдину 3G-ліцензію видано поки що «Укртелекому». Це ліцензія на стандарт мобільного зв’язку UMTS. Навколо цього стандарту в світі (і в Україні) було багато ажіотажу. Проте це не єдиний стандарт третього покоління. У Південно-Східній Азії десятки мільйонів абонентів користуються телефонами стандарту CDMA-2000 1х EV-DO, який також належить до групи стандартів 3G і забезпечує високі швидкості передачі даних — у кілька сотень кілобітів за секунду.

У нашій країні наприкінці грудня мережу в цьому стандарті запустила в тестову експлуатацію компанія «Телесистеми України». Початок комерційної експлуатації мережі в Києві, Дніпропетровську й Одесі намічено на лютий. Таким чином, «Телесистеми України» де-факто стануть першим 3G-оператором у країні. Якщо, звісно, їх не обжене «Інтертелеком», котрий також почав тестування своєї EV-DO-мережі і має вже значну площу CDMA-покриття в кількох областях України.

Однак якщо раніше «Телесистеми» усіляко підкреслювали своє третє покоління, то на презентації нового бренда компанії (People.Net) про це говорилося мимохіть. Адже інакше мимоволі виникає безліч запитань: навіщо потрібно було зі скандалом видавати «Укртелекому» ліцензію третього покоління на стандарт UMTS, якщо «Телесистеми» отримали свою ліцензію тихо, без помпи і значно дешевше? Навіщо майбутньому покупцю «Укртелекому» переплачувати за компанію, котра не є 3G-монополістом? Навіщо GSM-операторам переплачувати за 3G-ліцензії, якщо за 2007 рік «Телесистеми» й «Укртелеком» уже поділять і так порівняно невелику кількість абонентів, які потребують швидкісного мобільного Інтернету? Які перспективи у UMTS-мережі «Укртелекому», якщо він стартує пізніше за «Телесистеми»?

Запитання, «навіщо взагалі потрібно це 3G і чи не є воно технологічною аферою виробників устаткування?», залишимо при собі.

Завдання НКРЗ — якомога дорожче продати якомога більше UMTS-ліцензій і наповнити бюджет. Тому комісія не зацікавлена в тому, щоб такі запитання навіть ставилися. З огляду на інтереси принаймні двох членів НКРЗ у бізнесі «Телесистем», можна припустити, що компанії порадять не педалювати тему третього покоління мобільного зв’язку. В очах громадської думки єдиним 3G-оператором якомога довше залишатиметься «Укртелеком».

GSM-ринок: закріплення пройденого

Між двома найбільшими операторами — «Київстаром» і «УМЗ» — весь рік поглиблювався розрив, що намітився року минулого (див. «ДТ» №47 від 9 грудня ц.р.). Звісно, менеджмент «УМЗ» докладає чималих зусиль щодо підвищення ефективності діяльності своєї компанії, і за окремими операційними показниками їй удалося вирватися вперед. Але розрив цей і в прибутку, і в доходах, і в абонентській базі тільки збільшується. З огляду на майбутнє насичення ринку, цілком можливо, що він збережеться всі найближчі роки.

Два інші мобільні оператори — «Астеліт» і «УРС» — залишилися в становищі наздоганяючих. Жодному з них не вдалося перевернути ринок і стати повноцінним третім оператором зі значною часткою на ньому. Третім у тому сенсі, щоб змусити рахуватися із собою великих гравців, щоб у цьому ринковому сегменті виникла справжня ринкова конкуренція. Адже дуополія — дуже зручний стан, який дає змогу обом великим гравцям фактично не конкурувати один з одним...

До речі, була надія, що потужним третім гравцем можуть стати «Телесистеми України». Проте, судячи з оголошених ринкових планів, таких амбіцій у власників і керівництва компанії немає. «Телесистеми» заявили про намір стати нішевим гравцем, зайняти порівняно вузький ринковий сегмент високошвидкісного мобільного Інтернету. Не судилося збутися і прогнозам про скуповування «Телесистемами» інших CDMA-операторів. У результаті, конкуренція навіть у цьому маленькому ринковому сегменті розгорнеться в наступному році не на жарт.

У спробі досягти хоч скількись значної ринкової частки, вираженої хоча б в активних сім-картках, «Астеліт» вдався до відчайдушних кроків — роздавання безплатних стартових пакетів, скасування плати за дзвінки всередині мережі. Однак це, судячи з усього, привело компанію до фінансової кризи (див. ProUA.com від 28 листопада). За п’яти мільйонів абонентів (8% ринку активних сім-карток) компанія має найнижчий на ринку ARPU (близько 2 дол.) і от уже другий рік фактично збиткова. Цілком можливо, що на наступний рік припадуть радикальні рішення її власників щодо долі як мінімум менеджменту, а то й самої компанії.

«УРС» у квітні цього року вийшла на ринок із брендом «Білайн». Бренд став упізнаваним і шанованим; кількість абонентів «Білайну» перевищила мільйон. При цьому компанія демонструвала більш виважену інвестиційну і маркетингову політику, ніж «Астеліт». І це при тому, що інвестування здійснювалося з внутрішніх коштів материнського «Вимпелкому», котрий перебуває в стані конфлікту акціонерів із приводу українського проекту компанії. Однак покриття «УРС» залишається незадовільним порівняно з великими операторами, і, схоже, за рік компанія його не занадто наростила. Тому ймовірність того, що «Білайн-Україна» є технічним проектом «Алтімо» з досягнення контролю або над «Київстаром», або над «Вимпелкомом», залишається.

Ще один важливий момент. Наприкінці 2006 року на зустрічі з журналістами президент «Київстару» Ігор Литовченко прохопився словом про проведені в компанії дослідження реального проникнення мобільного зв’язку в Україні. За оцінками «Київстару», під кінець року кількість реальних людей, які користуються мобільним зв’язком, ледь досягне 60% населення України. Це при тому, що загальна кількість абонентів мобільних операторів уже майже зрівнялася із населенням країни. Тема не нова: у багатьох користувачів мобільного зв’язку по кілька сім-карток, тобто кожного абонента компанії рахують по два-три рази. Навіщо цю інформацію було оприлюднено — теж зрозуміло: продемонструвати інвесторам, що ринку ще є куди рости, а отже, операторам потрібні вливання.

На закінчення — про конфлікт між «Алтімо» і «Теленором» за контроль над операторами в Україні. За рік, що минає, компанії не раз обмінювалися болючими випадами і «взаємовигідними» пропозиціями, однак до розв’язки ще далеко. За інформацією від обох сторін, конфлікт начебто наближається до розв’язання: цілком можливо, уже на початку 2007 року з’являться більш-менш реальні пропозиції про розмін активів. Тоді або «Київстар» залишиться норвезьким, і «Алтімо» віллє отримані від продажу своєї частки в ньому кошти в «Білайн-Україна», або, навпаки, у норвежців залишиться «Білайн», а у росіян — «Київстар». Втім, з огляду на непередбачуваність «Алтімо», очікується, що через виникаючі в останній момент «нові обставини» укладання угоди ще довго переноситимуть.

Мода на конвергенцію

Фішкою 2006-го, яку розіграють наступного року, стане мобільна конвергенція. Першим про неї ще в 2005 році заявив «Укртелеком» у контексті свого 3G-проекту (єдиний номер для мобільного й фіксованого телефону). Але активні розмови про це почалися на ринку після оприлюднення восени аналогічних планів «Голден Телекому». Котрий, власне, має найбільший на ринку досвід комплексного телекомунікаційного обслуговування бізнес-клієнтів (мобільний, фіксований зв’язок і передача даних в одному пакеті). Потім наміри працювати в цьому напрямку висловили мало не всі великі оператори: «УМЗ», «Київстар», «Дата-Груп» та інші.

Суть послуги полягає в тому, що оператор забезпечує своїм клієнтам повний комплекс телекомунікаційних послуг, включаючи мобільну складову, за єдиним договором, використовуючи єдиний комплекс устаткування (зокрема єдиний абонентський термінал) і єдиний білінг. При цьому абонент, перебуваючи в офісі, автоматично включається в мережу бездротової інтернет-телефонії й розмовляє за низьким тарифом. Виходячи з офісу, він включається в мобільну мережу й стає доступним у ній за тим самим абонентським номером.

Ці послуги досить затребувані в бізнесі-середовищі. Проте всі майбутні гравці ринку конвергентних послуг зхльоснуться один з одним на порівняно вузькому полі високодохідних бізнес-абонентів. Конкуренція вестиметься не за «голови», а за реальні й чималі доходи, а тому буде дуже жорсткою. Тобто після реального початку надання операторами таких послуг можна спрогнозувати переділ ринку корпоративних абонентів, а отже, і значний перерозподіл доходів між операторами.

Крім того, «конвергентні» оператори поступово відберуть клієнтів фіксованого зв’язку й у невеличких альтернативних операторів. А з огляду на останні законодавчі зміни (див. «ДТ» №46 від 2 грудня), можна очікувати глибокого перерозподілу часток і на цьому ринку на користь великих компаній.

Доступний доступ

Низка змін відбудеться й на ринку доступу до Інтернету. Так, у зв’язку зі зміною порядку взаєморозрахунків між операторами і, як наслідок, правил доступу на мережі «Укртелекому», більшості інтернет-провайдерів, що надають послуги dial-up (підключення по телефонній лінії), стає невигідною послуга call-back (передзвін абонентові, щоб він не сплачував за свою зайняту телефонну лінію). Якщо оператори почнуть масово відмовлятися від call-back, користувачі будуть масово відмовлятися й від dial-up. Хтось із них скоротить користування Інтернетом, а хтось перейде на широкосмуговий доступ.

Зростання ринку широкосмугового доступу прогнозується вже давно. Це й DSL-доступ, який надають «Укртелеком» і більшість альтернативних операторів, це й доступ за мережами кабельного телебачення («Воля»), і локальні мережі в житлових кварталах. Оплата такого підключення найчастіше здійснюється за кількістю спожитого трафіка.

Вартість трафіка нині також зазнає змін через те, що низка провайдерів намагається розвалити точку обміну українським трафіком і зрівняти таким чином вартість доступу до зарубіжних і українських ресурсів. На думку ряду фігурантів ринку, це знизить загальну вартість трафіка. А отже, більш затребуваним стане й широкосмуговий доступ.

Як уже писало «ДТ» (№3 від 28 січня ц.р.), найперспективнішими для зростаючого ринку є технології бездротового доступу Wi-Fi (IЕЕЕ 801.11) і Wi-MAX (IЕЕЕ 802.16). Для порівняння: провідні російські оператори за 2006 рік ввели в Москві понад 10 тис. публічних точок доступу Wi-Fi. У Києві їх кількість обмежується десятками...

Утім, на думку представників деяких операторів, в Україні немає потреби розгортати широкі Wi-Fi-мережі, оскільки вони розраховані на високу концентрацію користувачів на невеличкій площі. Вигідніше розвивати Wi-MAX, який забезпечує й вищу швидкість, і ширшу зону покриття в перерахунку на одну базову станцію. Однак розвиток Wi-MAX у нашій країні гальмували причини регуляторного характеру. Проте один оператор — «Українські новітні технології» — вже працює, низка компаній одержали в НКРЗ регіональні ліцензії (комісія вирішила роздати відведений для цього діапазон вроздріб). Залишається сподіватися, що 2007 рік відзначиться сплеском зацікавленості бездротовим доступом і презентацією цікавих проектів.

Регулювання

Рік, що минає, запам’ятався низкою скандалів, пов’язаних із НКРЗ. Ще наприкінці 2005-го комісії викрутили руки й змусили її видати позаконкурсну 3G-ліцензію «Укртелекому». Потім через неї пролобіювали видачу низці маловідомих компаній частотних діапазонів, які можна використовувати для нових телекомунікаційних технологій. У НКРЗ наполягають на законності прийнятих рішень, проте фактом залишається те, що частоти видавали під старі технології та за низькими цінами.

Потім було спровоковано конфлікти в самій комісії (одного разу діло навіть дійшло до бійки після чергового засідання). Просліджується єдина мета цього ланцюга подій: посадити НКРЗ на гачок, зробити її підконтрольним органом. Раніше для цього використовували судові позови про скасування рішення про призначення членів комісії, тепер — корупційні скандали. Крім того, у профільному парламентському комітеті лежить проект закону про новий порядок призначення членів НКРЗ...

Проте й представники операторів, і експерти сходяться на тому, що такий склад комісії є достатньо фаховим. Інакше кажучи, якщо призначатимуть новий — до нього має потрапити не менше половини нинішніх членів НКРЗ. Інша річ, що система української влади, схоже, не доросла до того, щоб у її складі функціонував справді незалежний регулюючий орган...

Іншим регуляторним центром у галузі став парламент, у новому складі якого несподівано для всіх з’явилося потужне телекомунікаційне лобі в складі Сергія Чукмасова, Євгена Зиміна, Віталія Чудновського, який примкнув до них, і кількох інших депутатів. Уже подано понад десяток законопроектів, які в тій чи іншій мірі змінюють правила гри на ринку. Два з них прийнято як закони.

Лобісти, як і належить, демонструють ситуаційність своїх інтересів: закони, які вони готують, виставляються на «відкриті торги», в результаті чого туди вносяться зміни в основному в інтересах великих операторів. Так було і з законопроектом №2296 (див. «ДТ» №46). І з законопроектом №2047 (про національний роумінг і перенесення номера), який спочатку був на благо дрібних операторів, але потім обріс змінами, вигідними великим.

У новому році кожний із поданих законопроектів (особливо про НКРЗ) активно обговорюватиметься. А вже прийняті цього року дадуть свої ринкові плоди...