З волі парламентаріїв, 7 листопада в українському страхуванні почалася нова революційна доба. Набрала чинності норма Закону України «Про страхування», яка вимагає від страхових компаній, що займаються страхуванням життя, мати статутний фонд не менше 750 тис. євро, іншим — не менше 500 тис. євро. А сьогодні на вітчизняному страховому ринку працює близько 350 компаній, із яких половина не має необхідного статутного капіталу. Ще рівно через рік мінімальний рівень статутних капіталів подвоїться й досягне, відповідно, 1,5 і 1 млн. євро. Водночас посилюється порядок перевірки статутних фондів страхових компаній. Зокрема, за новими правилами, страховим компаніям не дозволяється формувати «статутники» за рахунок кредитів й інших позикових коштів. Зрозуміло, що такі радикальні зміни вимог до капіталу не можуть не сколихнути страховий ринок і зачеплять інтереси практично всіх страховиків та їхніх клієнтів. Проте необхідність заходів, що вживаються для наведення порядку на страховому ринку, об’єктивно назріла й навіть «перезріла».
Діагноз
За офіційними даними, торік обсяги страхового ринку за сумами платежів, розмірами статутних фондів і величиною виплат подвоїлися. Проте і страховики, і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП), оцінюючи реальні результати роботи страхової системи, не відчувають захоплення. Система в цілому справді не відповідає вимогам вітчизняної економіки та сподіванням українців. У розвинених країнах рівень страхових виплат щодо зібраних премій перевищує 70%. Якщо в якійсь західній страховій компанії цей показник знижується, наглядові органи роблять висновок, що компанія проводить політику, спрямовану на власне збагачення, і можуть ініціювати спеціальне розслідування. А в нашій країні рівень страхових виплат (по системі загалом) становить близько 10%.
Держкомісія, за словами її керівника Віктора Суслова, проаналізувавши стан справ на страховому ринку, дійшла висновку, що багато страхових компаній страхуванням, власне, і не займаються, а створені для виконання інших фінансових завдань. За даними ДКРРФП, 32% зібраних страхових премій залишає Україну через механізми перестрахування. Формально така діяльність є цілком законною. Проте «чомусь» близько трьох чвертей від обсягу перестрахування припадає на країни Балтії та Молдову. Не таємниця й те що, завдяки страхуванню можна домогтися зменшення податкових зобов’язань. Обсяги страхування підприємства відносять на валові видатки і, таким чином, зменшують розмір оподатковуваного прибутку. Природно, таке «страхування» не передбачає страхових виплат. Ще одна важлива причина низького рівня страхових виплат — банальна відмова від них. Українське законодавство настільки відстає від вимог часу, що страхувачам зовсім не важко знайти тисячу приводів і не заплатити клієнту страхове відшкодування.
Методи лікування
Передусім вирішено позбутися дрібних компаній. Саме вони, на думку Держкомісії, не займаються реальним страхуванням. Схоже, що ця позиція буде досить принциповою, а ось наскільки жорсткою — покаже час. Поки що з 50 компаній, яким було надіслано розпорядження-попередження про необхідність збільшення статутного фонду до 100 тис. євро, реально постраждали четверо операторів. Із 26 жовтня ДКРРФП зупинила дію ліцензій ЗАТ «Фінансово-страхова компанія «Равелін» (Севастополь), ТОВ «Страхова компанія «Співдружність» (Донецьк), ЗАТ «Страхова компанія «Принципал» (Київ) й «Інстрах» (Рівне). А тепер загроза відкликання ліцензій висить над доброю половиною страхувачів — за оцінками, це 150—200 компаній. До речі, точних даних не має навіть Держкомісія.
Попри глобальність задуманої революції на страховому ринку, самі оператори ринку оцінюють ситуацію досить спокійно. «За нашими підрахунками, із 50 лідерів (за надходженнями) рейтингу страхових компаній, що розкривають інформацію про свою діяльність відповідно до критеріїв Ліги страхових організацій, лише в трьох можуть виникнути проблеми. Та й то — через рік, коли необхідно буде забезпечити 1,5 млн. євро статутного фонду, — поділився в розмові з «ДТ» заступник голови правління НАСК «Оранта» Олександр Небилиця. — На сьогоднішній день 20—50 провідних страхових компаній складають основу ринку, на їхню частку припадає переважна маса платежів. Тож ми вважаємо, що істотних змін на страховому ринку не буде. Неефективні компанії, цілком закономірно, підуть із ринку, але основне ядро залишиться. Більше того, ми можемо тільки привітати жорсткість позиції Держкомісії, оскільки це, в остаточному результаті, приведе до концентрації професіоналізму й фінансових можливостей у гравців, що залишилися». До речі, за даними ліги, на 50 провідних страхових компаній припадає близько 80% зібраних премій і на 30 компаній — 80% страхових виплат.
Податок на перестрахування
Куди серйозніше може вплинути на ринок постанова Кабінету міністрів «Про вимоги до рейтингів іноземних перестрахувальних компаній», яка, очікують, набере чинності з 1 січня 2004 року. Документ передбачає: операції з перестрахування з іноземними компаніями, які не відповідають встановленому урядом рейтингу, оподатковуватимуться в розмірі 15% перестрахувальної суми. Слід зазначити, що методи, за допомогою яких уряд збирається зупинити відтік грошей, не мають аналогів у світовій практиці й взагалі суперечать ринковій логіці, оскільки передбачають поєднання інструментів надання рейтингу (процедура в усьому світі добровільна) з фіскальними методами оподаткування.
Скоріше за все, ринок відреагує на цю постанову підвищенням тарифів на деякі види страхування. «Великі компанії пройдуть цей етап із найменшими втратами, — стверджує Олександр Небилиця. — Зокрема, НАСК «Оранта» давно та плідно співробітничає на облігаторній основі з відомими західними страховими компаніями, що мають необхідний рейтинг, приміром, «AA». Більше того, доходи від перестрахувальної діяльності компанії, скоріше за все, навіть зростуть, оскільки «Оранта» прийматиме більше перестрахувальних ризиків від національних страхових компаній. Постраждає російський ринок. З переліку рейтингових агентств виключено російське «Експерт РА» і, відповідно, російський перестрахувальний ринок буде обмежено в плані можливостей надання послуг українським страховим компаніям. Ясна річ, перестрахувальні тарифи російського ринку значно нижчі від західних. За деякими видами страхування, передусім авіаційних ризиків, автострахування та страхування вантажів, ціни можуть зрости».
Тріски летять...
Незрозуміло, що заважало Кабміну, перш ніж затверджувати постанову про 15-відсотковий податок на перестрахування, зустрітися з менеджерами провідних компаній і поцікавитися їхньою думкою? Адже саме вони реально здійснюють стратегію з розвитку ринку. Та й із нарощуванням статутних фондів теж не все гладко. У «каламутній воді» «псевдострахових» компаній із мізерними статутними фондами можуть виявитися й цілком життєздатні установи, що займають свою специфічну нішу на ринку. Навіщо, приміром, мати СФ в 1 млн. євро компанії, що займається страхуванням домашніх тварин або старовинних меблів. Для оцінки реальної роботи існують й інші показники — той-таки рівень страхових виплат, брутто-норма збитковості тощо.
А що робити клієнтам в умовах «страхової революції»? І чиновники з Держкомісії, і страхувачі дружно радять не панікувати. Процес позбавлення ліцензій недокапіталізованих страхових компаній може розтягнутися. Тож у клієнтів, скоріше за все, буде час на те, щоб звернути увагу на фінансовий стан свого страхувача й за потреби змінити оператора. Та й позбавлення ліцензії не передбачає відмови від виконання фінансових зобов’язань. Клієнтів захищено законом, судовою системою та політикою регулятора, який зобов’язується стежити за цілістю майна цих компаній, що гарантує виконання зобов’язань за страховими полісами. Утім, історія України знає багато випадків, коли гроші зникали навіть з-під носа компетентних контролерів. Будемо сподіватися, що ми живемо вже в інший час.