Скорботний досвід страхування життя

З нашим полісом страхування життя дуже вигідно вмирати.

Реклама

З початку 90-х років і дотепер тема страхування життя привертає пильну увагу страховиків. Пояснюється це просто — з досвіду розвинених країн суми зборів від цього виду страхування внаслідок його масовості можуть перевищувати суми надходжень від усіх інших видів страхування. Можуть, але у нас поки не перевищують. Навпаки, за підсумками 2003 року недотягують навіть до одного відсотка.

Аргументи та факти

Страхові компанії традиційно вважають, що причини низької популярності страхування життя лежать ззовні і полягають або в несприятливому законодавстві, або в низькій платоспроможності населення, або в загальній недовірі населення до будь-яких фінансових інституцій. Спостереження Асоціації страхувальників України свідчать про інше.

Несприятливе в минулому законодавство вже багато в чому поліпшилося, і витрати зі страхування працівників зараз відносять на валові витрати підприємств, до чого так прагнули страховики. Є й інші пільги.

Населення, у котрого «під матрацами», за оцінками спеціалістів, зберігаються багато мільйонів доларів, навряд чи в цілому можна вважати неплатоспроможним.

Банки, як і страхові компанії, теж є фінансовими організаціями, однак українська банківська система разів у десять міцніша від страхової, в тому числі й у частині роботи з коштами населення, що ставить під сумнів думку про його недовіру до всіх фінансових інституцій.

Раз збрехавши

Першим ударом по репутації страхових компаній стали борги колишнього Держстраху перед населенням, які утворилися в результаті вилучення у нього 3,8 млрд. карбованців (59%) із суми страхових резервів у бюджет колишнього СРСР. Однак страхові резерви в сумі 2,6 млрд. карбованців (41%), які залишилися в Україні, не були повернуті страхувальникам. Ці кошти було витрачено на покриття дефіциту бюджету в зв’язку з проведенням політики лібералізації цін. Кабмін України виділив усього лише 4,6 млн. грн. (0,06%) на покриття заборгованості перед громадянами. Але витрачання навіть цих незначних за обсягом коштів здійснювалося неефективно. Правонаступник Держстраху НАСК «Оранта», отримавши зазначені кошти, тривалий час не погашала заборгованість, а зберігала їх на банківських рахунках, отримуючи додатковий прибуток із «повітря» і породжуючи недовіру громадян як до своєї репутації, так і до страхування в цілому.

Наступним ударом по довірі до страхування стала масштабна нелегальна діяльність закордонних страховиків типу Safe (Save) Invest, Medlife та інших, які у середині 90-х років за потурання (чи тільки його?) державних органів нагляду зібрали з українських громадян сотні мільйонів доларів і зникли.

Піратській діяльності закордонних страховиків «допомогли» ряд вітчизняних страхових компаній. Найвідомішими з них є «Омета-Інстер», «Саламандра» й інші, котрі, зібравши значні кошти, розпалися, не виконавши зобов’язань перед клієнтами.

Тіні статистики

У даний час страхуванням життя в Україні займаються близько 30 компаній. Півдесятка з них володіють 80% ринку, тобто домінують над іншими компаніями. Сумарний обсяг премій, зібраних усіма працюючими на цьому ринку компаніями 2003 року, становив 72,9 млн. грн., що втричі перевищило досягнення 2002 року.

А тепер найцікавіше — при зазначеному зростанні премій сума виплат клієнтам 2003 року склала усього 2,6 млн. грн., що навіть трохи менше від суми виплат 2002 року. Тобто збори премій швидко зростають, а суми виплат чомусь падають.

Виправдовуючись, страховики неодмінно зауважать, що страхування життя здійснюється на тривалий період (на 5—20 і більше років), унаслідок чого інтенсивність виплат на початковому етапі може відставати від збирання премій. Вкажуть також на те, що частина страхових компаній займається псевдострахуванням, допомагаючи підприємствам мінімізувати податки, що погіршує споживчі показники ринку страхування життя.

Із цим частково можна погодитися, якби не насторожуючі симптоми в діяльності лідерів вітчизняного страхування життя.

Знайомі обличчя

Одна відома вітчизняна компанія з шахтарського регіону, котра є піонером страхового підприємництва, активно займалася пенсійним страхуванням у період гіперінфляції (90-ті роки), пропонуючи своїм клієнтам пенсії, що майже в дві тисячі разів перевищують суми внесків, отриманих від клієнтів. Причому свої зобов’язання в цифрах «піонер підприємництва» указував безпосередньо в полісах і без якихось застережень, чим відрізав собі правові шляхи для відступу. Подібною турботою «піонер» охопив близько 100 тисяч громадян.

Зараз компанія, відмовляючи клієнтам у виплатах, посилається на зміну законодавства (декрет «Про страхування» замінений на відповідний закон), на відсутність ліцензії, на застереження в правилах страхування, котре шахрайським шляхом внесли через багато років після укладання договору, на грошову реформу, на зміну рівня інфляції тощо. Такі пояснення є серйозними до першого звернення в суд, що ми настійно і рекомендуємо робити (можна з допомогою Асоціації страхувальників України).

Саме ця компанія створила нову структуру, яка знову активно займається страхуванням життя і знову (як же інакше?) є одним із лідерів ринку. З огляду на менталітет засновників цієї компанії, висловлюємо щире співчуття її клієнтам.

Інша відома вітчизняна компанія, котра представляє австрійський страховий капітал, укладає договори страхування життя з двома десятками серйозних порушень українського законодавства, що кваліфікує подібні угоди як нікчемні з моменту укладання і такі, що підлягають скасуванню.

Крім того, договори цієї компанії складені так, що створюють у клієнтів ілюзію всебічного захисту, хоча реально за ними неможливо одержати страховку навіть при таких серйозних травмах, як перелом руки чи ноги. Якщо, звісно, постраждалий не потрапить у госпіталь чи не отримає інвалідність, що буває значно рідше, аніж зазначені травми. Цілком очевидно, що «гра» цієї компанії будується на непоінформованості клієнтів у питаннях статистики травм і на незнанні деталей договорів страхування, у яких міститься маса застережень, які ускладнюють можливість отримання відшкодування.

Кількість договорів, укладених даним лідером, обчислюється десятками тисяч. Але, як і в попередньому випадку, його клієнтів чекають неприємні сюрпризи.

З викладеного випливає простий висновок: якщо так працюють лідери ринку, то чого очікувати від інших, менш відомих компаній і від ринку страхування життя в цілому?

Відповідь на це запитання очевидна і прямо вказує на причини недовіри населення до даного виду страхування.