ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ОЩАДНИЙ ПЛЮСИ Й МІНУСИ ІНОЗЕМНИХ БАНКІРІВ

Недавно Президент Леонід Кучма на зустрічі з головою НБУ Сергієм Тігіпко заявив, що наполягає на ухваленні закону, який дозволяє іноземним банкам відкривати філії в Україні. Нагадаємо, «філіальний» законопроект парламент відхилив у березні поточного року. Під час бесіди було прийнято рішення винести документ на повторний розгляд, хоча для цього доведеться порушити регламент, котрий не дозволяє протягом однієї сесії повторно розглядати відхилений законопроект.

Занепокоєння і нетерпіння чиновників легко зрозуміти: дозвіл на відкриття філій іноземних банків — одна з основних вимог Світової організації торгівлі, до якої Україна все-таки розраховує вступити 2005 року. Проте чи справді настав час для такого кроку — питання далеко не однозначне. Непевність ситуації в цьому питанні є приводом для гарячих дискусій.

Широковідоме, приміром, негативне ставлення Асоціації українських банків до присутності в країні філій іноземців. Представники АУБ аргументують свою позицію тим, що за існуючого рейтингу України до нас можуть прийти лише філії банків країн з аналогічним або нижчим рейтингом, які згодом можуть використовуватися для вивозу капіталу чи «відмивання брудних грошей». Спробуємо об’єктивно оцінити як негативні, так і позитивні сторони цієї, взагалі-то неминучої, події.

Філія відповідальніша

Значною перевагою філії перед дочірнім банком (юридичною особою), із погляду клієнтів, є жорсткіша юридична відповідальність філій. Іноземні банки, зареєстровані в Україні як юридичні особи, відповідають за зобов’язаннями лише в розмірі свого капіталу. Тобто, якщо банк з іноземним брендом не зможе виконати свої зобов’язання в повному обсязі, материнська компанія зовсім не зобов’язана погашати їх. Якщо самостійний банк з іноземним ім’ям збанкрутує, то збитком для материнської компанії буде лише постраждалий імідж. Стосовно ж філій, то центральний офіс відповідає своїм капіталом за всіма зобов’язаннями філії.

Другим плюсом є прихід у країну нових, сучасніших, банківських технологій. Вони традиційно з’являються з приходом на ринок нових гравців. Ясна річ, філії будуть оснащуватися найсучаснішим устаткуванням, здатним забезпечити безперебійну роботу в рамках великої банківської структури та, по можливості, такі самі стандартні послуги, що й материнський банк.

Коли казати про мінуси, то слід погодитися із фахівцями АУБ — найбільша небезпека в тому, що на наш банківський ринок можуть прийти філії маловідомих ризикових банків. У солідних банків виписані процедури виходу на нові ринки. Але, на жаль, у них закриті ліміти на Україну. Це стримуватиме їхній вихід на наш ринок. Вони не прийдуть принаймні доти, доки не підвищиться інвестиційний рейтинг України. Як видно, до нас справді можуть прийти лише маловідомі в світі банки, котрі бажають швидко заробити. Зарубіжні фінансисти добре розуміють: ціна ресурсів в Україні, порівняно зі світовою (2—3%) сильно завищена, і тут вони зможуть вкладати гроші з велетенською маржею, а можливо, і з демпінгом.

…зате донька спритніша

Із погляду клієнтів, дочірні структури кращі в плані оперативності роботи. Дочірній банк зазвичай має власне правління і, відповідно, кредитний комітет. Звісно, головна контора його контролює, але все-таки він самостійно розпоряджається своєю ресурсною базою в рамках відведених йому лімітів. А філії мають погоджувати кожне кредитне питання, суворо підпорядковуючись головній конторі. З цього випливає триваліше прийняття рішень для клієнта.

Дочірні банки вигідніші й бюджету. Філія є структурною одиницею головного офісу та здає консолідовану звітність у країні, де зареєстрована. Відповідно там же вона сплачує й податки. А дочірній банк — це резидент України, котрий підпорядковується місцевому законодавству й поповнює українську казну.

Зваживши плюси й мінуси приходу філій можна побачити: чаша схиляється на користь дочірніх банків — юридичних осіб. Проблема юридичної відповідальності знімається традиційно високою турботою банків про свій імідж. Хай там як, а солідний іноземний банк «кістками ляже», але розплатиться за структуру, що носить його бренд, незалежно від того — філія це чи самостійний банк. Отже, дозвіл на відкриття філій іноземних банків українській економіці життєво необхідним назвати важко. Іноземні банки вже давно присутні на нашому ринку й успішно працюють. Практично вже прийшли всі, хто хотів (і мав сміливість) почати працювати на нашому фінансовому ринку. Проте вимога до відкритості фінансової сфери є принциповою для Світової організації торгівлі й, рано чи пізно, нам доведеться відкрити кордон для іноземних банківських філій. Найцікавіше, що, на думку більшості банкірів, у разі ухвалення згаданого закону нічого принципово нового не станеться.

Острах перед приходом «недобросовісних банків», схоже, може зняти поправки до законопроекту, ініційовані НБУ. Юридичний департамент НБУ планує підкоригувати законопроект, зберігши незмінними ключові його пункти. Відповідно до законопроекту, філії в Україні зможуть відкривати лише банки з мінімальним капіталом у EUR100 млн., що, на думку експертів НБУ, обмежить доступ в Україну філій невеликих банків із країн, які розвиваються, зокрема країн Балтії, у чий город, власне, і «кидається каміння» із боку АУБ.

Масова експансія «забугорного» капіталу
не очікується

У цьому банкірів переконує реальний досвід. Вплив іноземних банків на банківську систему України часто недооцінюють. Проте, за даними НБУ, частка коштів, залучених від нерезидентів через банки з іноземним капіталом, у загальній сумі залучених коштів від нерезидентів по банківській системі становить понад 55%. Нині в країні діють сім банків із стовідсотковим іноземним капіталом і 19 банків із меншими частками зарубіжних інвестицій.

Практика показує: саме тому на нашому ринку обсяг залучених коштів від материнських банків наближається до 1 млрд. дол. Саме завдяки іноземним банкам збільшився продуктовий ряд, підвищилися якість і культура обслуговування клієнтів, зросла конкуренція за клієнта, що зрештою пішло тільки на користь як банківській системі, так і економіці вцілому.

Нині в середньому по Західній Європі вартість кредиту дорівнює 3,5—4% в євро. Таким чином, іноземним банкам вигідно кредитувати українських позичальників навіть під 12%. Із одного боку, це стабілізує ринок внутрішнього кредитування. Із іншого, іноді стає причиною переходу до іноземних банків значних клієнтів.

До зустрічі в СОТ

Попри ризики, банки з іноземним капіталом почали активно укорінюватися у вітчизняний фінансовий ринок. Передусім слід назвати Райффайзенбанк, який відкрив в Україні дочірню структуру зі статусом юридичної особи. На сьогодні це єдиний іноземний банк, який входить у групу найбільших (восьма позиція за розміром активів) і реально перетворюється на універсальну фінансову структуру загальнонаціонального масштабу. Досить активно почав працювати ПроКредит Банк (Мікрофінансовий). Варто звернути увагу й на найбільшу інвестицію в банківську систему України, здійснену польським «Кредит Банк», що свого часу купив контрольний пакет акцій ЗУКБ — нині «Кредит Банк (Україна)». У цілому по Україні саме польські банки зробили найбільші за обсягом інвестиції (понад 10 млн. дол.) у «Кредит Банк (Україна)» у Львові й банк «Пекао-Україна» в Луцьку.

Проте слід враховувати: рівень присутності іноземного капіталу в банківській системі передусім залежить від обсягу зарубіжних інвестицій в економіку, а він, як відомо, «залишає бажати кращого». Корупція, непрозорість ділових відносин і непривабливе інвестиційне законодавство також не сприяють припливу іноземців у нашу країну та змушують іноземні банки, котрі вже прийшли, тривалий час працювати майже без прибутку в очікуванні «кращих часів».

Яскравим прикладом є банк «Кредит Свісс Ферст Бостон (Україна)» — дочірній банк швейцарського Credit Suisse First Boston (CSFB), що нині перебуває в стадії ліквідації. Це вже другий випадок за останні роки, коли Україну залишає великий іноземний банк. Першим Україну покинув французький Societe Generale.

Проте іноземні банки через свої структурні переваги можуть і активно конкурують в окремих сегментах українського фінансового ринку. Приміром, у таких, як обслуговування найбільших корпоративних клієнтів, заможних приватних осіб і інвестиційні банківські послуги. Українські банки, котрі досить диверсифіковані й універсальні (особливо ті, у яких сильні позиції на роздрібному ринку), мають значний потенціал зростання і знання місцевого ринку, а це дозволяє конкурувати з «іноземцями» майже на рівних.

Єдиним стримуючим чинником для створення справді конкурентного середовища є те, що наші банки поки ще через свою молодість не готові на рівних конкурувати з іноземцями з погляду технологій. Із цієї позиції, блокування дозволу на роботу іноземних філій достатньо логічне.

Утім, про інтереси банківської системи мало хто згадує, коли йдеться про «принципове питання» вступу до СОТ. Отож, незабаром у «пересічного українця» з’явиться реальна можливість покласти свої заощадження у швейцарський банк, не виїжджаючи до Швейцарії. Слід лише врахувати, що відсотки за таким внеском будуть значно нижчі, ніж у вітчизняному банку. За бренд доведеться платити.