Інститут економічних досліджень (ІЕД) провів дослідження стану та значення середнього бізнесу для української економіки. Перше таке дослідження ІЕД виконав якраз двадцять років тому. Зміни вражають.
Середній бізнес, що виріс у Європі з невеликих сімейних підприємств, став двигуном економік більшості країн нинішнього Євросоюзу та, безсумнівно, генератором європейських ліберальних і демократичних цінностей. Яким же є стан середнього бізнесу в Україні та чи зможуть наші «середняки» повторити шлях європейських колег?
Як правило, українські економісти розглядають середній бізнес у пакеті з малим, але в дослідженні, результати* якого було нещодавно представлено фахівцями Інституту економічних досліджень, вирішили вичленувати саме середній бізнес, причому суто виробничі підприємства. Той самий генератор економічного зростання.
За словами старшого наукового співробітника ІЕД Євгена Ангела, офіційна статистика неоднозначно відображає структуру українського бізнесу за розміром. Крім того, у Господарському кодексі немає чіткого визначення середнього бізнесу. Він виявився захованим між великим і малим бізнесами. Однак доступні дані підтверджують, що середній бізнес є одним із стовпів української економіки. Згідно з офіційною статистикою, середній бізнес забезпечує кожне п'яте робоче місце й третину доданої вартості. Але методики української офіційної статистики суттєво відрізняються від європейських, що не дає можливості порівнювати.
Серед підприємств, які відносять до середнього бізнесу, переважають невеликі — у середньому на них працюють 124 людини. Нагадаємо, що в малому бізнесі гранична кількість працівників становить до 50 осіб, а великий бізнес починається від 250 співробітників. Здається, що 124 — це зовсім небагато, але в середнього бізнесу більш розвинена система менеджменту, що відрізняє його від малого бізнесу, і більша стійкість порівняно з більш громіздким великим бізнесом.
Свої переваги середній бізнес показав при повномасштабному вторгненні. Він виявився стійкішим перед викликами порівняно з малими й великими компаніями. І це логічно: витрат менше, ніж у гігантів, «подушка безпеки» більша, ніж у малят, але при цьому зберігається маневреність малого бізнесу, яку вже втратили великі компанії. За даними дослідників, середній бізнес випереджає великий за рівнем завантаження виробничих потужностей (70% проти 63% станом на грудень 2023 року). Що, власне, і робить середній бізнес (у тому числі виробничий) головним драйвером як економічної відбудови, так і подальшого оновлення країни.
Тим паче що сам середній бізнес за двадцять років дуже змінився. 2023 року більшість підприємств середнього бізнесу (76%) становили приватні підприємства, які ніколи не були державними. Для порівняння, 2003 року більшість становили саме приватизовані державні (88%). Нинішнім же власникам їхні фірми не з неба впали, відповідно, їхня мотивація в збереженні та збільшенні вкладених часу та грошей набагато вища, ніж у «героїв приватизації» середньої руки.
А коли вже дві третини нині працюючих середніх підприємств виникли в результаті зростання малого бізнесу, важливо, щоб ці можливості для зростання зберігалися.
На жаль, наразі спостерігається загрозливий симптом: 2023 року понад половина (55%) малих підприємств не прагнули розширюватися до розміру середніх. Серед причин — низький попит на продукцію, страх втратити податкові переваги («спрощенку»), проблеми з фінансуванням, відсутність ресурсів для інвестицій, обмежений доступ і висока вартість кредитного ресурсу.
До речі, про це ZN.UA писало у публікації «Монолог фермера. «Запускати ринок землі для іноземців під час війни — це злочин». Нагадаю, у цій публікації фермер із Волині Руслан Хомич заявляв, коментуючи дозвіл юрособам купувати до 10 тис. га орної землі, який набув чинності, що це — наступ на середній і малий агробізнес, який годує країну, і шлях до розпродажу країни. Він також особливо підкреслював недоступність для малого та середнього агробізнесу дешевих кредитних ресурсів.
Згідно з даними дослідження ІЕД, загальна система оподаткування та особливості ведення бухобліку вже 20 років залишаються перешкодами для зростання малого бізнесу до середнього. Також близько двох третин (66% 2023 року та 58% 2003-го) бізнесів застосовують схеми дроблення для мінімізації податкового навантаження.
Середній бізнес може бути одним із джерел формування середнього класу, якого сьогодні так не вистачає в Україні. Чимало менеджерів середнього бізнесу є носіями ліберальних цінностей і можуть бути рушійною силою в країні. За результатами опитувань середнього бізнесу та громадськості, переважають позитивні характеристики людей, які займаються підприємництвом. Так, більш як половина (54%) опитаних вважають, що підприємець — це активний громадянин, рушій розвитку країни.
*Фахівцями ІЕД під час дослідження було опитано понад 200 керівників середніх підприємств і понад 300 громадян України з різних соціальних верств, середній вік яких — 30 років.