РЕЗЕРВУВАННЯ ЗАМІСТЬ «АВТОНОМІЇ»

Знати і не робити — означає ще не знати.

Приказка дзен-буддистів

Безперечно, немає виправдання діловій людині, котра поставила свій підпис під договором або дала усну згоду і не виконала своїх зобов’язань повною мірою й в узгоджений термін. За цим стоїть її репутація. Звісно, не йдеться про формений форс-мажор, як от війна, повінь, інше стихійне лихо. Дав слово — дотримай. Це означає не лише прямолінійне виконання пунктів, застережених у контракті, а й уміння «постелити, де треба, соломку», щоб ніхто і ніщо ззовні не перешкоджало виконанню даного слова. Скажете — це в ідеалі. Можливо. Але довести клієнтам чи партнерам по бізнесу і раз, і двічі, й енну кількість разів, що тільки ви (ваша фірма), за найгіршого збігу обставин, здатні доставити вантаж, встановити обладнання, виконати ремонт, друкувати газети et cetera, — це дорого коштує. Клієнта не повинно цікавити, що вам не привезли комплектуючі, вчасно не переказали гроші на рахунок, відключили від води чи електроживлення...

До речі, про надійність електроживлення. Не далі як минулої осені їздив у справах у відомий готельно-офісний комплекс, що міститься в самісінькому центрі столиці. Потрапив я туди в момент, коли там не було електроживлення. Рекламна фірма, в яку я прибув, змушена була підтримувати зв’язок із зовнішнім світом через мобільники, які не переставали дзвонити. А комп’ютери, навпаки, дрімали. Звісно, вилилася ця НП орендарям у копієчку. Я ж навіть у під’їзд відразу не міг увійти — охоронний пристрій на дверях відмовлявся впускати за відсутності електроживлення.

Потім поцікавився у фахівців: може, на такий випадок є сенс тримати автономне чи хоча б аварійне електроживлення? Відповідають: «Ні. Недоцільно. У даному разі це дороге задоволення — ставити на даху сонячні батареї, вітрогенератори, дизельгенератори. Це ж не диспетчерський пункт з управління ракетною шахтою чи атомною електростанцією, не вокзал і навіть не доменна піч. Виявляється, дешевше мати власну сучасну двосекційну підстанцію з пожежобезпечними трансформаторами «сухого виконання», на яку підводяться кабелі електроживлення від кількох підстанцій. Секційний вимикач дозволяє перекомутувати подачу електроживлення споживачеві, якщо один із вводів живлення вийде з ладу. Таке резервування коштує значно дешевше, ніж повна «автономія».

Зрозуміло, чому, наприклад, під час реставрації готелю «Прем’єр-палас» (до речі, той-таки центр Києва), поруч із більярдними та басейнами, не забули про власну підстанцію. По-перше, гроші не такі вже й великі, порівняно з рештою екіпірування п’ятизіркового готелю. А по-друге, вигоди — наявні. Нові технології виготовлення та встановлення розподільного пристрою 10 кВ і трансформаторів компанії Siemens AG дозволили встановити все обладнання безпосередньо в одному з приміщень готелю. До підстанції підключено кілька джерел живлення. Вона протягом 40 років практично не потребує обслуговування, тобто ніяких поточних, середніх і капітальних ремонтів. На відміну від старої техніки, яка сьогодні повсюдно експлуатується, виробник гарантує абсолютну безпеку обслуговуючого персоналу. Для виконання оперативних переключень ніякі електрозахисні засоби не потрібні. На будь-яку помилку чи навіть навмисні хибні дії реагує система блокування.

Слід сказати, в Україні виконується досить багато робіт із модернізації діючих підстанцій та введення в експлуатацію нових. Спектр замовників практично не обмежений: від електростанцій і обленерго до промислових підприємств, будівельних, транспортних організацій та офісних центрів. Щоправда, потреби істотно перевищують реальні фінансові можливості потенційних замовників. Ємність цього ринку на сьогодні спеціалісти оцінюють у 30 млн. євро.

Виконати замовлення теж є кому. Не даремно ж Україна і в радянські часи була одним із лідерів у галузі електротехніки. Діють Запорізький та Хмельницький трансформаторні заводи, Рівненський і Запорізький заводи високовольтної апаратури, підприємства «Таврида-електрик» у Севастополі й «Ампер» у Кременчуці, а також виробництва в Коломиї та Новокостянтинівську.

Задіяний у нас й іноземний капітал. Так, на вітчизняному ринку вже обвикнулася німецька електротехнічна компанія «Сіменс», — ця фірма світового масштабу однією з перших відкрила своє представництво в незалежній Україні. Департамент передачі та розподілу електроенергії фірми «Сіменс», крім підстанції у «Прем’єр-паласі», встиг установити своє обладнання в системі живлення аеропорту «Бориспіль», головного залізничного вокзалу столиці, на підприємстві з виготовлення гіпсокартонних плит «Строймак-Кнауф» і в ряді офісних центрів. Частину замовлень освоїли інші іноземці: компанії АВВ (шведсько-швейцарська), «Шнайдер» та «Альстон» (обидві французькі). Загалом на частку інофірм припадає близько 30% ринку. Вітчизняним і російським підприємствам належить 70%. При цьому аналітики впевнені, що вітчизняний ринок має високий потенціал зростання. Знос діючого устаткування сприяє збільшенню замовлень — загроза надзвичайних ситуацій примусить компанії знайти гроші. Зашкодити іміджеві — собі дорожче...

Коментар експерта

Євген Олефір, директор департаменту передачі та розподілу енергії ДП «Сіменс» в Україні

— Сьогодні на ринку електроустаткування близько 10—12 млн. євро обороту покривають інофірми. Нинішнього року департаментові вдасться підвищити свій оборот, мінімум, на 60%. Цього року фірма виграла ряд тендерів, пов’язаних із забезпеченням видачі потужності таких об’єктів, як Хмельницька та Рівненська атомні станції. Це вселяє у нас впевненість в успіху щодо інших проектів. Найоптимістичніші оцінки ювілейного для фірми «Сіменс» року — 150 років діяльності в Україні — дозволяють сподіватися на збільшення обороту у 2—2,5 разу.